Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5017/3757/2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"19" грудня 2013 р.Справа  № 5017/3757/2012
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС";
		До відповідача: Одеської міської ради;
		За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчого комітету Одеської міської ради;
		За участю прокуратури;
		про стягнення 
		Суддя Меденцев П.А.
		Представники:
		Від позивача: Гудима Т.П. (за довіреністю). 
		Від відповідача: Самодурова Н.В. (за довіреністю).
		Від третьої особи: не з'явився.
		Від прокуратури: Доброжан Н.І. (за службовим посвідченням).
		 
		СУТЬ СПОРУ: постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013р. у справі № 5017/3757/2012 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2012 року у справі № 5017/3757/2012 в частині стягнення з Одеської міської ради суми 321 561 518,81 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 61 310,35 грн. - скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В іншій частині - про відмову в решті позову та про припинення провадження у справі № 5017/3757/2012, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року та рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2013 року залишено без змін.
		Згідно п.2.12. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5017/3757/2012 та передано на новий розгляд судді Меденцеву П.А.
		Ухвалою суду від 06.12.2013 року суддею Меденцевим П.А. справу № 5017/3757/2012 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
		При дослідженні матеріалів справи № 5017/3757/2012 суд дійшов висновку за власною ініціативою залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Одеської міської ради 06.12.2013 року.
		Позивач на позовних вимогах наполягає.
		Відповідач надав суду усні пояснення по справі, відповідно до яких заперечує проти позову та просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в його задоволенні.
		Виконавчий комітет Одеської міської ради у судових засіданнях не з'являвся, жодних пояснень по справі не надавав.
		Представник прокуратури у судовому засіданні від 19.12.2013 року проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на усні пояснення.
		Відповідачем у судовому засіданні від 19.12.2013 року було усно заявлено клопотання про застосування стоків позовної давності, яку підтримала прокуратура, проте після дослідження наданих доказів, суд відмовив у його задоволенні, через необґрунтованість та безпідставність.
		У судовому засіданні 19.12.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду  в порядку статті 85 ГПК України.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
		Рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003р. № 2038-XXIV був затверджений договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства „Одесводоканал", відповідно до умов якого вказаний цілісний майновий комплекс був переданий в строкове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС".
		Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008р. було встановлено тарифи для населення: за надання послуг з водопостачання - 1,26792 гривень за 1 куб. м. з ПДВ, за надання послуг з водовідведення - 0,95784 гривень за 1 куб. м. з ПДВ, тоді як відповідно до висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №187 та № 188 від 15.04.2008р. встановлені економічно обґрунтовані планові витрати на водопостачання та водовідведення в розмірі 1,5782 та 1,2404 грн. без ПДВ відповідно.
		Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р. було встановлено тарифи для населення: за надання послуг з водопостачання - 2,20 гривень за 1 куб. м. з ПДВ, за надання послуг з водовідведення - 1,40 гривень за 1 куб. м. з ПДВ.
		Висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №№ 319, 320 від 25.07.2008р. визначено економічно обґрунтовані планові витрати на водопостачання та водовідведення в розмірі 2,62 та 1,86 грн. відповідно.
		Таким чином, з позовної заяви вбачається, що тарифи, які встановлювались відповідачем для населення є значно нижчими навіть за собівартість надання цих послуг, визначених як висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №187,188 від 15.04.2008р., №319, 320 від 25.07.2008р., так і розрахунком річних витрат на ці послуги філії „Інфоксводоканал" ТОВ "ІНФОКС".
		Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, погоджені з урахуванням висновків Держцінінспекції рішенням виконкому Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008р., вступили в дію тільки з 1 листопада 2008 року, а для деяких категорій споживачів - з 1 січня 2009 року. Тобто, за період з липня 2008 року по 1 січня 2009 року діючі тарифи вже не відповідали економічно обґрунтованим плановим витратам, врахованим у висновках Держцінінспекції. Це призвело до формування збитків та різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими плановими витратами за 2008 рік.
		Внаслідок зростання тарифів на електроенергію та матеріали, підвищення мінімальної заробітної плати, збільшення ставок податків і зборів, зростання вартості послуг, що надаються сторонніми організаціями, скорочення обсягів виробництва на промислових підприємствах собівартість послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не відшкодовувалась діючими тарифами.
		Філія „Інфоксводоканал" протягом 2008-2010 років неодноразово зверталася до Одеської міської ради з проханням переглянути тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення шляхом приведення їх до рівня економічно обґрунтованих витрат, але в порушення вищезазначених пунктів Договору про співпрацю, вони залишились без розгляду.
		Що стосується покладення обов'язку затвердження (узгодження) тарифів на послуги водопостачання та водовідведення саме на виконавчий комітет Одеської міської ради, то відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування" зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень органів місцевого самоврядування.
		Таким чином, на думку позивача, у Одеської міської ради перед ТОВ "ІНФОКС" існує заборгованість в сумі 321 561 518,81 грн., яка утворилась внаслідок невідповідності економічно обґрунтованим витратам на виробництво послуг з водопостачання та водовідведення тарифів на ці послуги для населення, що встановлювалися рішеннями відповідача, з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків.
		Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з Одеської міської ради на користь позивача суму в розмірі 321 561 518 грн. 81 коп., з яких: 80 432 100,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2008 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; 9 651 852,00 гривень - розмір 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; 22 440 555,90 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; 99 711 600,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2009 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; 8 974 044,00 гривень - розмір 3% річних за прострочення   виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; 13 760 200,80 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; 78 505 137,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2010 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; 4 710 308,22 гривень - розмір 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; 3 375 720,89 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми.
		Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:
		Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму. 
		Як вище встановлено господарським судом, рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003р. № 2038-XXIV був затверджений договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства „Одесводоканал", відповідно до умов якого вказаний цілісний майновий комплекс був переданий в строкове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС".
		Згідно п.8.5 вказаного договору оренди обов'язком орендодавця (Одеської міської ради) є затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для всіх груп водокористувачів згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Вказане положення відповідає вимогам законодавства, зокрема, ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування" відповідно до умов якого затвердження тарифів відносилось до компетенції органів місцевого самоврядування. З 22.07.2010р. відповідно до закону України від 09.07.2010 р. №2479-ІV „Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг" встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення входить до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг.
		Закон України „Про житлово-комунальні послуги" встановлює принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, серед яких є принцип відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Крім того, п. 3 ст. 31 вказаного закону також передбачає, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
		Згідно абз. 7 п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12 липня 2006р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - вартість надання одиниці послуги (1 куб. метр реалізованої води) з водопостачання чи водовідведення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.
		Відповідно до п. 21 цього порядку, рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.
		Проте судом встановлено, що тарифи, які діяли з 2008р. по липень 2010р., та які були затверджені виконавчим комітетом Одеської міської ради, не забезпечували підприємству беззбиткової діяльності, тобто були встановлені на рівні, що унеможливлює отримання прибутку.
		Згідно п. 52 цього порядку, висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.
		Тарифи, які встановлювались відповідачем 19.04.2007р., 14.02.2008р. та 25.09.2008р. за послуги водопостачання та водовідведення для населення є значно нижчими навіть за собівартість надання цих послуг, визначених як висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №№ 187, 188 від 15.04.2008р., №№ 319, 320 від 25.07.2008р., так і розрахунком річних витрат на послуги водовідведення філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" станом на липень 2008 року.
		Суд також зазначає, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, погоджені з урахуванням висновків Держцінінспекції рішенням виконкому Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008р., вступили в дію тільки з 1 листопада 2008 року, а для деяких категорій споживачів - з 1 січня 2009 року. Тобто, за період з липня 2008 року по 1 січня 2009 року діючі тарифи вже не відповідали економічно обґрунтованим плановим витратам, врахованим у висновках Держцінінспекції. Що призвело до формування збитків та різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими плановими витратами за 2008 рік.
		Внаслідок зростання тарифів на електроенергію та матеріали, підвищення мінімальної заробітної плати, збільшення ставок податків і зборів, зростання вартості послуг, що надаються сторонніми організаціями, скорочення обсягів виробництва на промислових підприємствах собівартість послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не відшкодовувалась діючими тарифами.
		Згідно п. 38 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006р. № 959, у разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів, рівня заробітної плати, ставок орендної плати, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм корегування тарифів. Подібні положення передбачені і в п.7.2, 7.3 Договору про співпрацю, який є додатком до договору оренди цілісного майнового комплексу, а саме: у випадках зміни ставок платежів, податків, мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, змін тарифів на паливно-енергетичні матеріали, орендар (позивач) розробляє пропозиції щодо впровадження нових тарифів або коригування чинних тарифів на послуги водопостачання та водовідведення та надає їх на затвердження (узгодження) до виконавчого комітету Одеської міської ради. У свою чергу, виконавчий комітет на протязі 20 календарних днів з моменту подачі пакету документів, приймає рішення про затвердження нових тарифів або надає мотивовану письмову відмову.
		Протягом 2008-2010 років позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу приведення встановлених тарифів у відповідність з економічно обґрунтованим показниками, що підтверджується листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 31-5 від 10.01.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 121 від 17.01.2008р., листом Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради № 3005 від 29.12.2007р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 816-5 від 24.03.2008р., листом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській обл. № 11-762 від 14.03.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 1946-5 від 18.07.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 2379 від 11.09.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 1940/1-5 від 18.07.2008р., листом Одеської обласної державної адміністрації № 01-18-8245 від 18.12.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 2414 від 21.08.2009р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 2796-5 від 24.09.2009р., листом Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності ОМР № 2050 від 01.09.2009р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 3339-5 від 10.11.2009р., листом Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності ОМР № 2541 від 28.10.2009р., листом Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності ОМР № 2205 від 23.09.2009р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 356 від 10.02.2010р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 1571 від 20.05.2010р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 1385-5 від 07.05.2010р., службовою запискою Юридичного департаменту Одеської міської ради № 1686 вих від 01.06.2010р., листом Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради № 2973 від 24.12.2009р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 1884 від 18.06.2010р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 3373-5 від 12.11.2009р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 29-5 від 10.01.2008р., листом філії „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС" № 30-5 від 10.01.2008р.
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.
		Відповідно до змісту п.4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на Житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно - обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. При цьому видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
		Крім того, згідно ст. 15 Закону України від 21.06.2012р. „Про ціни та ціноутворення" органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідного бюджету. Попередніми редакціями закону України „Про ціни та ціноутворення", що діяли до 03.08.2012р. (до дати набрання чинності вказаного Закону від 21.06.2012р.) встановлювались аналогічні норми, а саме ст.9 передбачала, що органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.
		Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2013р. можливість стягнення різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення з економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг обумовлена не тільки наявністю такої різниці, але й насамперед передбачення такої можливості у відповідному місцевому бюджеті та Державному бюджеті на відповідний рік.
		Суд також зазначає, що з'ясування, чи передбачалось на означені періоди в бюджеті м. Одеси витрати на відшкодування різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення є недоречним, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку компенсувати позивачу різницю в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення в силу ст. 31 закону України „Про житлово-комунальні послуги", так як відповідно до її положень такий обов'язок відшкодування не ставиться в залежність від періоду виникнення різниці та передбачення такого відшкодування саме в бюджеті на відповідний рік утворення боргу.
		Тобто, за наявності різниці в тарифах існує можливість передбачити відшкодування цієї різниці в бюджеті на наступний рік. Однак, доказів того, що відповідачем передбачались у місцевому бюджеті на будь-який рік видатки на відшкодування втрат позивача, що пов'язані з затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, до суду не надавались. Тоді як відповідно до п. 6 ст. 31 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" не допускається встановлення цін/тарифів нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування.
		Крім того, з приписів ст. 31 закону України „Про житлово-комунальні послуги" також вбачається, що обов'язок відповідача компенсувати позивачу різницю між затвердженим розміром тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, не ставиться в залежність від наявності чи відсутності відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Так, згідно зі ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах, одним з яких є принцип самостійності. Відповідно до вказаного принципу Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
		Що стосується розміру різниці між затвердженими тарифами на послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, то розрахунки обсягу заборгованості з такої різниці розраховувались позивачем та погоджувались посадовими особами відповідача, а саме: заступниками Одеського міського голови Орловським А.Й. та Бедрегою С.М. та начальником  управління економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради Синятинським С.А.
		Відповідно до Розпорядження Одеського міського голови №427-01р від 11.05.2012р. „Про розподіл обов'язків між першим заступником Одеського міського голови, секретарем Одеської міської ради, заступниками Одеського міського голови, керуючою справами виконавчого комітету Одеської міської ради та членами виконавчого комітету Одеської міської ради", заступник Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директор департаменту фінансів Одеської міської ради Бедрега С.М. забезпечує виконання рішень Одеської міської ради та її виконавчого комітету з вирішення перспективних та поточних питань бюджету та фінансів, використання валютних коштів, податкової політики, біржової та банківської діяльності, з питань управління комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, у сфері соціально-економічного розвитку міста, розвитку міського господарства у сфері промисловості, малого та середнього підприємництва, планування та обліку закупівель, сприяє розвитку статистичної справи, а також забезпечує реалізацію на території м. Одеси державної регуляторної політики у сфері підприємництва. Організовує роботу з пошуку інвесторів та проведення комерційних і некомерційних конкурсів потенційних інвесторів для реалізації соціально-економічних програм розвитку міста.
		Заступник Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директор департаменту міського господарства Одеської міської ради Орловський А.Й. забезпечує виконання рішень Одеської міської ради та її виконавчого комітету з питань житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу, благоустрою міста, охорони громадського порядку, оборонної роботи та цивільного захисту населення, організовує, координує та контролює дії органів місцевого самоврядування у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, пожеж щодо здійснення передбачених законом заходів, пов'язаних з підтриманням громадського порядку, рятуванням життя людей, захистом їх здоров'я і прав, збереження матеріальних цінностей, а також здійснює взаємодію зокрема з філією „Інфоксводоканал" ТОВ „ІНФОКС".
		Що стосується повноважень Синятинського С.А., який є начальником управління економіки, промисловості та інвестицій, то відповідно до Положення про управління економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384-VI до компетенції Управління входять повноваження у сфері: промислової, тарифної, інвестиційної політики, морегосподарського комплексу, підприємництва та виставкової діяльності, економічного аналізу та прогнозування, розробки програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку міського господарства, співробітництва з підприємствами та організаціями з питань со ціально-економічного розвитку міста, розпорядження бюджетними коштами, розвитку інфраструктури міста; забезпечення функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльнос ті, організації надання адміністративних послуг, спрощення та упорядкування дозві льних та погоджувальних процедур при одержанні дозволів, довідок, погоджень, висновків, необхідних при започаткуванні та здійсненні господарської діяльності, видачі документів дозвільного та погоджувального характеру за принципом органі заційної єдності, координації роботи представників місцевих дозвільних та пого джувальних органів за принципом організаційної єдності, взаємодії з місцевими дозвільними та погоджувальними органами, суб'єктами господарювання і територіаль ним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
		Управління очолює начальник, який керує його діяльністю, забезпечує вико нання обов'язків і повноважень, що на нього покладені, діє від свого імені без дові реності.
		Таким чином, у даних посадових осіб було достатньо повноважень для затвердження розрахунків обсягів заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення та на водопостачання від імені відповідача.
		Статтею 264 Цивільного кодексу України визначені підстави переривання перебігу позовної давності, зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Тобто затвердження розрахунків обсягу заборгованості свідчить про визнання боргу с 2008 по 1кв. 2012 років та є діями, що переривають перебіг строку позовної давності і з липня 2012р. його перебіг почався заново.
		Що стосується покладення обов'язку затвердження (узгодження) тарифів на послуги водопостачання та водовідведення саме на виконавчий комітет Одеської міської ради, то відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування" зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень органів місцевого самоврядування.
		Таким чином, у Одеської міської ради перед ТОВ „ІНФОКС" існує заборгованість в сумі 321 561 518,81 грн., яка утворилась внаслідок невідповідності економічно обґрунтованим витратам на виробництво послуг з водопостачання та водовідведення тарифів на ці послуги для населення, що встановлювалися рішеннями відповідача, з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
		Судом задовольняються вимоги на загальну суму 321 561 518,81 гривень, таким чином сума на відшкодування судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 61 310,35 гривень.
		Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги в частині стягнення з Одеської міської ради суми 321 561 518,81 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 61 310,35 грн.  задовольнити у повному обсязі.
		2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04527359, р/р 35424035001806 в УДК Одеської області, МФО 828011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код ЄДРПОУ 14289688, р/р 26002300003788 в ПАТ „ФІНЕКСБАНК" м. Київ, МФО 380322) суму в розмірі 321 561 518 (триста двадцять один мільйон п'ятсот шістдесят одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) гривень 81 коп., з яких: - 80 432 100,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2008 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; - 9 651 852,00 гривень - розмір 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; - 22 440 555,90 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; - 99 711 600,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2009 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; - 8 974 044,00 гривень - розмір 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; - 13 760 200,80 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; - 78 505 137,00 гривень - сума на відшкодування різниці за 2010 рік між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; - 4 710 308,22 гривень - розмір 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті цієї суми; - 3 375 720,89 гривень - розмір інфляційних збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по сплаті цієї суми.
		3. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04527359, р/р 35424035001806 в УДК Одеської області, МФО 828011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код ЄДРПОУ 14289688, р/р 26002300003788 в ПАТ „ФІНЕКСБАНК" м. Київ, МФО 380322) витрати по сплаті судового збору в розмірі 61 310 (шістдесят одна тисяча триста десять) гривень 35 коп.
		 
		Копію рішення направити третій особі.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення складено 23 грудня 2013 року. 
		 
		Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...