Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-2135вов08 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2009. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 квітня   2009 року                                                             м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
		 
		головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Балюка М.І.,Барсукової В.М., Гнатенка А.В.,Гуменюка В.І.,Данчука В.Г.,Косенка В.Й.,Костенка А.В.,Левченка Є.Ф.,Лихути Л.М.,Лященко Н.П.,Луспеника Д.Д.,Мазурка В.А.,Охрімчук Л.І.,Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,Пшонки М.П.,Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., 
		розглянувши справу за  клопотанням компанії “Remington Wordwide Limited Ltd” про визнання та виконання на території України рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від        24 грудня 2002 року  про стягнення з державного підприємства "Національна атомна  енергогенеруюча компанія “Енергоатом” коштівза скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами ухвал Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2003 року й колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 березня  2006 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У вересні  2003  року компанія “Remington Wordwide Limited Ltd” (далі – Компанія)    звернулася  до  суду  з  клопотанням про визнання та виконання на території України рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 24 грудня 2002 року про стягнення з державного підприємства "Національна атомна  енергогенеруюча компанія “Енергоатом” ( далі – ДП "НАЕК “Енергоатом”) на користь Компанії 23 080 000 доларів США.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2003 року  клопотання задоволено, постановлено визнати та дати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга  та Ленінградської області від 24 грудня 2002 року, стягнути з ДП "НАЕК “Енергоатом” на користь Компанії 123 057 944 грн.         
		Ухвалою колегіїсуддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 березня 2006 року касаційну скаргу             ДП "НАЕК “Енергоатом”відхилено, зазначену ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
		4 липня 2006 року представник Компанії звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Верховного Суду України від                       30 листопада 2007 року,  заяву задоволено й постановлено видати дублікат виконавчого листа.
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 квітня 2008 року  скаргу                                   ДП "НАЕК “Енергоатом” про перегляд судових рішень  у зв'язку з винятковими обставинами задоволено, ухвали суду касаційної інстанції від 30 листопада 2007 року й апеляційного суду від 20 липня 2006 року скасовано, заяву Компанії про видачу дубліката виконавчого листа залишено без розгляду.
		У червні 2008 року ДП "НАЕК “Енергоатом” звернулося зі скаргою про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами ухвал Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2003 року й колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 березня  2006 року та постановлення ухвали про залишення без розгляду клопотання Компанії щодо визнання та виконання на території України рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 24 грудня 2002 року про стягнення з ДП "НАЕК “Енергоатом” на користь Компанії                                    23 080 000 доларів США.           
		В обґрунтування скарги  ДП "НАЕК “Енергоатом”  посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих положень цивільного процесуального закону щодо участі у справі повноважного представника сторони – ст. ст. 113-115 ЦПК України            1963 року, які за змістом аналогічні ст. ст. 42, 44 ЦПК України 2004 року; положень Віденської Конвенції про консульські зносини, Указу Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94 "Про Консульський статут України" та Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 року № 113,  зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня   2002 року за № 535/6823. 
		Прикладом іншого, ніж у зазначеній справі, застосування цих процесуальних норм ДП НАЕК “Енергоатом” зазначає вищевказану ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 квітня 2008 року, в якій йдеться про неоднакове застосування положень цивільного процесуального законодавства  при постановленні ухвал Верховного Суду України від 6 вересня 1989 року та від 20 жовтня 2004 року у справі за позовом Рівненського заводу тракторних агрегатів до Рівненського обласного об’єднання “Агробуд” про стягнення суми боргу та у справі за позовом Сенюка П.Є. до                       товариства з обмеженою відповідальністю “Моквинська паперова фабрика” (далі – ТОВ “Моквинська паперова фабрика”) про розірвання договору оренди. 
		Скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Приймаючи до розгляду клопотання про визнання та виконання на території України рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 24 грудня 2002 рокуй розглядаючи його по суті, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що зазначене клопотання до суду подав повноважний представник відповідної юридичної особи Рижий В.Ф.
		Проте з такими висновками погодитися не можна.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України 2004 року підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень  у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
		Статтею 110 ЦПК України 1963 року, чинного при розгляді апеляційним судом клопотання про визнання  й виконання на території України  зазначеного рішення арбітражного суду, надано право сторонам та іншим особам брати участь у цивільній справі (у тому числі й на стадії звернення рішення суду до виконання) особисто або через представника.
		Частиною другою цієї статті встановлено, що справи юридичних осіб ведуть  у суді їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.
		За змістом п. 2 ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 114 ЦПК України 1963 року повноваження представника юридичної особи (зокрема, підприємства, установи, організації) підтверджуються її довіреністю, яка видається за підписом  керівника або іншої уповноваженої  ним службової особи  і з прикладенням печатки цієї юридичної особи.
		Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України 1963 року,  якщо  позовна заява  подається  представником  позивача, то до неї додається довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.
		Отже, процесуальний представник діє в цивільному процесі від імені та в інтересах іншої особи в межах наданих нею повноважень. Набуття правосуб’єктності процесуального представника та здійснення його процесуальних функцій можливе за наявності відповідних повноважень, підтверджених  указаним цивільно-процесуальним законом та належно оформленими документами.
		Таким    чином,   виходячи   зі   змісту  ст. ст. 1, 4, 110, п. 2 ч. 1                 ст. 113, ч. 1 ст. 114, ч. 5 ст. 137 ЦПК України 1963 року при зверненні до суду представника юридичної особи, суд зобов’язаний перевірити повноваження особи, яка діє від імені юридичної особи, відповідність виданої представникові юридичної особи довіреності вимогам закону, зокрема, наявність у посадової особи, яка підписала довіреність, передбачених законом, статутом або положенням юридичної особи, повноважень на це. 
		Апеляційним судом  установлено таке.
		Рішенням  Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області  від 8 – 9 червня 2000 року  зобов'язано ДП НАЕК "Енергоатом" повернути закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче об'єднання "Електрокераміка"  (далі – ЗАТ  "Науково-виробниче об'єднання "Електрокераміка")  неоплачений товар – 19 штук обмежувачів перенапруги.
		Ухвалою того ж суду від 2 жовтня 2001 року затверджено мирову угоду між ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Електрокераміка" і                ДП НАЕК "Енергоатом".
		Ухвалою вказаного арбітражного суду від 2 грудня 2002 року замінено стягувача ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Електрокераміка" на  Компанію.
		Рішенням Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 24 грудня 2002 року у справі за заявою компанії “Remington Wordwide Limited Ltd”  про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали того ж суду від 2 жовтня 2001 року та зміну способу й порядку виконання рішення зазначеного суду від 8 – 9 червня 2000 року  ухвалено вказану ухвалу  від 2 жовтня 2001 року у зв'язку з нововиявленими обставинами скасувати, у затвердженні мирової угоди між ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Електрокераміка" і                         ДП НАЕК "Енергоатом" відмовити; у порядку зміни способу і порядку виконання  стягнути з ДП НАЕК "Енергоатом" на користь Компанії  вартість обмежувачів перенапруги 23 080 000 доларів США.
		Того ж дня цим  судом видано відповідний виконавчий лист.
		У вересні 2003 року Рижий В.Ф. від імені компанії “Remington Wordwide Limited Ltd” подав до суду  клопотання про визнання та виконання на території України зазначеного рішення Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 24 грудня 2002 року, додавши до цього клопотання довіреність від 5 вересня 2003 року.
		Указану довіреність, видану  5 вересня 2003 року в м. Санкт-Петербурзі від імені компанії “Remington Wordwide Limited Ltd”, що знаходиться в Гібралтарі, Рижому В.Ф., надруковано на бланку компанії “Remington Worldwide Ltd”,  підписано директором компанії Джозефом Кенні. Цей підпис посвідчений печаткою компанії “Remington Worldwide Limited” (а.с. 9 т. 1).
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при постановленні ухвали 10 квітня 2008 року,   виходячи   зі   змісту   норм ст. ст. 3, 8, 38, 42, 44,  ч. 7, ст. 119 ЦПК України та з посиланням на ухвали Верховного Суду України від 6 вересня 1989 року та від 20 жовтня 2004 року в справі за позовом Рівненського заводу тракторних агрегатів до Рівненського обласного об’єднання “Агробуд” про стягнення суми боргу та у справі за позовом Сенюка П.Є. до                         ТОВ “Моквинська паперова фабрика” про розірвання договору оренди, дійшла такого висновку. При зверненні представника юридичної особи до суду суд зобов’язаний перевірити повноваження особи, яка діє від імені юридичної особи, відповідність виданої представникові юридичної особи довіреності вимогам закону, зокрема наявність у посадової особи, яка підписала довіреність, передбачених законом, статутом або положенням юридичної особи, повноважень на це. У разі видачі довіреності юридичною особою з місцем знаходження за межами України суд повинен перевірити відповідність довіреності вимогам Гаазької конвенції.
		Аналогічними за змістом, застосованими Верховним Судом України в указаній ухвалі,   нормами ст. ст. 3, 8, 38, 42, 44,  ч. 7, ст. 119 ЦПК України  2004 року є норми  ст. ст. 1, 4, 110, п. 2 ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 114, ч. 5 ст. 137 ЦПК України 1963 року.
		Зазначені норми цивільного процесуального законодавства залишилися поза увагою апеляційного суду й колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  при постановленні ухвали від 10 березня 2006 року, що призвело до неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень цивільного процесуального закону.
		За таких обставин ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2003 року й колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 березня  2006 рокупідлягають скасуванню з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 354, ст. 359 ЦПК України, з направленням з урахуванням вимог ст. 392 ЦПК України 2004 року справи на новий розгляд у суд першої інстанції – Шевченківський районний суд                    м. Києва.
		Керуючись ст. ст. 357, 358  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про перегляд судових рішень  у зв'язку з винятковими обставинами  задовольнити частково.
		Ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2003 року й колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від  10 березня  2006 рокускасувати, справу направити на новий розгляд у Шевченківський районний суд м. Києва.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий 
		 
		Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема
		 
		 
		 
		М.І.  Балюк 
		 
		В.М. Барсукова 
		 
		А.В.  Гнатенко 
		 
		В.І.   Гуменюк 
		 
		В.Г.  ДанчукН.П. Лященко 
		 
		Д.Д. Луспеник
		 
		В.А. Мазурок
		 
		Л.І.   Охрімчук 
		В.С. Перепічай
		В.Й. Косенко 
		 
		А.В.  Костенко 
		 
		Є.Ф. Левченко
		 
		Л.М. Лихута 
		 
		 
		Ю.В.Прокопчук
		 
		М.П. Пшонка 
		 
		Я.М. Романюк 
		 
		Ю.Л. Сенін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...