Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/4661/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		    АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   м. КИЄВА
		МСП-03680,  м. Київ,  вул. Солом'янська, 2-А
		 
		 Справа №22-4661/13                                   Головуючий у 1-й інстанції - Кривов»яз  А.П.
		                                                                                                     Доповідач - Заришняк Г.М
		                                                                                                                                                                                                                                                                                
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		04 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		Головуючого: Заришняк Г.М.
		Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
		при секретарі:  Дудікову А.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м.Києві на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року по справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Маріам» до ОСОБА_1 про визнання права власності, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :  
		  ТОВ «Корпорація Маріам» звернулося в суд з  позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності. Товариство зазначало, що ОСОБА_1 не визнає за ним право власності на нежилу будівлю, загальною площею 200,00 кв.м. (Літ. «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на нежилу будівлю Літ «А», площею 9,2 кв.м., нежилу будівлю Літ «Б», площею 11,1 кв.м., нежилу будівлю Літ «В» площею 8,8 кв.м., нежилу будівлю Літ «Г» площею 9,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а тому для захисту своїх прав просило  визнати за ним право власності на спірне майно в судовому порядку.
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Маріам» на нежилу будівлю Літ «А», площею 9,2 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Б», площею 11,1 кв.м., на нежилу будівлю Літ «В» площею 8,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Г» площею 9,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі  Заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м.Києві просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог  ТОВ «Корпорація Маріам»   скасувати   та постановити нове про відмову в їх  задоволенні, посилаючись на невідповідність висновків суду  дійсним обставинам справи,  порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів зазначених в ній.
		Інші учасники процесу в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Надіслані позивачу повідомлення за адресою: м.Київ, вул.Тарасівська, 3, що зазначена в наявній у справі довіреності, повернуті поштою без виконання в зв»язку із вибуттям організації.
		Судові повідомлення, що надсилалися  позивачу за адресою: АДРЕСА_3, , що вказана в позовній заяві, також повернуті поштою за закінченням терміну зберігання.
		Як видно, з рапортів дільничних інспекторів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві ТОВ «Корпорація Маріам» за вказаними адресами не знаходиться (84-88).
		Згідно з рапортом дільничного інспектора Солом»янського РУ ГУ МВС України в м.Києві відповідач ОСОБА_1 за вказаною в позові адресою ніколи не проживав (а.с. 82), тому вручити йому судову повістку не є можливим.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що повідомлення сторін є належним відповідно до вимог  ст. 76-77 ЦПК України.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає до задоволення у зв'язку з наступним. 
		 Судом встановлено, що 01 лютого 2005 року між ТОВ «Корпорація Маріам» (замовником), та відповідачем  ОСОБА_1 (підрядником) було укладено Договір будівельного підряду №01-02-2005, згідно з  п.п. 1.1., 1.4. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов»язується виконати роботи з будівництва нежилої будівлі, приблизною загальною площею 200,00 кв.м. (Літ. «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також роботи з будівництва нежилих будівель, приблизною загальною площею 65,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до проектно - кошторисної документації, а Замовник зобов»язується передати Підрядникові затверджену проектно - кошторисну документацію, прийняти Об'єкти та оплатити роботи.
		 Судом встановлено, що згідно Додатку № 1 від 01 лютого 2005 року до Договору будівельного підряду № 01-02-2005 від 01 лютого 2005 року, сторони дійшли згоди затвердити склад та зміст проектно-кошторисної документації з будівництва даних нежилих будівель. 
		 З Акту виконаних робіт від 31 жовтня 2005 року, складеного сторонами,  вбачається, що сторони дійшли згоди, що  Підрядник належним чином виконав роботи з будівництва нежилої будівлі Літ «А», площею 9,2 кв.м., нежилої будівлі Літ «Б», площею 11,1 кв.м., нежилої будівлі Літ «В» площею 8,8 кв.м., нежилої будівлі Літ «Г» площею 9,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Замовник цим стверджує, що прийняв виконані роботи і претензій щодо кількості    та якості робіт не має.
		  Листом від 20 квітня 2012 року Відповідач  ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Корпорація Маріам», що оскільки Підприємство не здійснило оплату його робіт,  порушивши   його права як підрядника, а тому відповідно до п. 2.4. Договору будівельного підряду, згідно з яким у разі неоплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, власність на об»єкт переходить   до Підрядника, у нього з 20 квітня 2012 року виникло право власності на вказані  нежилі будівлі.
		Частково задовольняючи позовні вимоги  ТОВ «Корпорація Маріам» та визнаючи за Товариством право власності   на нежилу будівлю Літ «А», площею 9,2 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Б», площею 11,1 кв.м., на нежилу будівлю Літ «В» площею 8,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Г» площею 9,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, суд виходив з того, що у ТОВ «Корпорація Маріам» з 31 жовтня 2005 року виникло право власності на дану  нежилу будівлю, але  відповідач не визнає право власності позивача на  вказані будівлі, збудовані за договором підряду,  чим позбавляє ТОВ «Корпорація Маріам»  повною мірою реалізовувати свої права, як власника.
		Проте з такими висновками суду погодитися не можна. 
		Статтею 375 ЦК  України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
		 Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  
		 Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Відповідно до п. «а» ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста.
		На підставі ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній яка діяла в період реконструкції),  здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. 
		Разом з тим, матеріалах справи відсутні будь-які переконливі  докази, які б свідчили про те, що позивачу була в установленому порядку відведена земельна ділянка для будівництва спірних споруд, підтверджували наявність  належним чином  затвердженого проекту будівництва, дозволу на здійснення будівельних робіт.
		Не містяться в справі жодних доказів й  про прийняття приміщень до експлуатації, їх державної реєстрації.
		За таких обставин, висновки суду про те, що позивач у встановленому порядку набув права власності на нежилу будівлю,  і порушені його права як власника даного нерухомого майна підлягають захисту, є помилковими.
		Окрім того, вказаним рішенням порушуються права Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій зведена спірна споруда, та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, як органу, на який покладено обов»язок приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об»єкти, проте суд не притягнув їх до участі у справі.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає вказані позовні вимоги ТОВ «Корпорація Маріам» безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону,   а тому рішення  суду в частині задоволення позовних вимог Товариства підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
		Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,  - 
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		 Апеляційну скаргу Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м.Києві задовольнити.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року  в частині задоволення позову про визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Маріам» на нежилу будівлю Літ «А», площею 9,2 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Б», площею 11,1 кв.м., на нежилу будівлю Літ «В» площею 8,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ «Г» площею 9,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - скасувати  та ухвалити  в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Маріам» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові будівлі: Літ «А», «Б», «В,  «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2,  - в і д м о в и т и. 
		В решті дане рішення суду   залишити без зміни.
		Рішення   набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...