Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6799/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 2-6799/11
		 
		З а о ч н е   Р і ш е н н я
		І м е н е м   У к р а ї н и
		 
		10 грудня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
		                              головуючого - судді Бойка О.М.
		                              при секретарі - Ярмош В.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину спадкового майна та про усунення від права на спадкування за законом, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Представник позивачки у судовому засіданні підтримала уточнену позовну заяву, просила вимоги задовольнити у повному обсязі та визнати право власності ОСОБА_1 на 1/8 частку спадкового майна (обов'язкова частка), що залишилася після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, а також усунути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
		Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала пред'явлений позов у повному обсязі, вважаючи його обґрунтованим та не заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Інші треті особи та їх представники у судове засідання не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.
		Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, допитавши свідків, які підтвердили обставини зазначені у позові, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
		Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 01.11.1968 року, про що свідчить Свідоцтво про одруження від 01.11.1968 року. Від даного шлюбу вони маю двох доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
		11.12.2008 року спадкодавцем ОСОБА_6 був укладений та зареєстрований в установленому законом порядку заповіт, за яким він заповідав ОСОБА_3 право на грошові вклади в усіх банківських установах на ім'я Спадкодавця та усе майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось (в т.ч. рухоме та нерухоме майно, гроші, вклади, цінні папери, корпоративні права та інше), усі майнові права, які належали спадкодавцеві на час посвідчення заповіту, а також майнові права, які будуть належати йому на день смерті, а також все те, на що спадкодавець за законом буде мати право.
		Цим же заповітом Спадкодавець заповідав земельну ділянку площею 0,150 га, що належала йому на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_3. Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2000 року.
		Враховуючи той факт, що на час придбання зазначеної земельної ділянки Спадкодавець та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, спадковим майном вважається ? частина земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 28.01.2011 року).
		Після чого, 28 квітня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в установленому законом порядку, звернулись до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, про що до Спадкового реєстру було внесено відповідний запис про реєстрацію спадкової справи за номером 51083262.
		Як встановлено у судовому засіданні, позивачка, яка є пенсіонеркою за віком (74 роки станом на 23.01.2011 р.) та, згідно з ч.1 ст.1241 Цивільного кодексу України, має право на обов'язкову частку у спадщині, про прийняття спадщини з відповідною заявою не зверталася, оскільки на час прийняття спадщини постійно проживала разом зі Спадкодавцем, що підтверджується Довідкою виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області №2010 від 15.04.2011 року.
		У свою чергу ОСОБА_5 також не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки їй було відомо, про наявність заповіту, а права на обов'язкову частку у спадщині вона не має.
		В вересні 2011 року позивачці стало відомо, що син Спадкодавця від першого шлюбу ОСОБА_2, який постійно мешкає в м. Саратові (Російська Федерація) та більше 25 років не підтримував стосунків з батьком та сестрами, звернувся до нотаріальної контори із заявою про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині на тій підставі, що є непрацездатним внаслідок інвалідності, яку Відповідач отримав під час перебування в місцях позбавлення волі.
		В зв'язку з тим, що з числа спадкоємців за законом заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори подали лише ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідач претендує на ? частину спадкового майна.
		До спадкового майна, яке належало Спадкодавцю на день смерті, відноситься ? земельної ділянки площею 0,150 га., розташована на території АДРЕСА_1 Новоолександрівської сільської ради, вартість якої, згідно з Актом оцінки земельної ділянки становить 95 520 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп.
		Згідно зі ст. 1216 ЦК, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Як зазначається в ст. 1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У відповідності зі ст.1217 ЦК, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Як зазначається в ч.ч.1-2 ст.1241 ЦК, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
		У відповідності з п.4.2.1 розділу 1 частини III Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 (далі - Методичні рекомендації), при визначенні розміру обов'язкової частки необхідно враховувати все спадкове майно, як заповідане так і те, що неохоплене заповітом, а також враховуються речі звичайної домашньої обстановки та вжитку.
		Згідно зі ст.1258 ЦК, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК.
		Відповідно до ст.1261 ЦК, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		У відповідності з ч. 1 ст. 1267 ЦК, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. (далі - Постанова №7), при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
		Відповідно до п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрати законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
		У відповідності з п. 1.3.2 розділу 1 частини III Методичних рекомендацій від 29.01.2009 р., один із подружжя має право на спадкування після другого за наявності зареєстрованого і не припиненого на час відкриття спадщини, шлюбу. Шлюбні відносини повинні бути зареєстровані у встановленому законом порядку. Підтвердженням реєстрації шлюбу є свідоцтво (копія актового запису про шлюб та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису) про шлюб.
		Як вбачається з ч.2 ст. 1241 ЦК України, «при вирахуванні розміру обов'язкової частки припускається, що заповіту взагалі немає, а відтак враховуються частки усіх без винятку спадкоємців, закликаних до спадкування за законом, тобто тих, які були в живих на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК). При цьому наступне «відпадіння» таких спадкоємців зі складу спадкових відносин (смерть, відмова від прийняття спадщини - якщо не уся спадщина була охоплена заповітом, усунення від права на спадкування, неможливість прийняття спадщини у зв'язку з позбавленням їх права на спадкування) жодним чином не впливає на порядок вирахування обов'язкової частки. Головне, щоб на час відкриття спадщини ці особи були живими і вони входили до відповідної черги спадкоємців за законом (ст. ст. 1261 - 1265 ЦК), в тому числі мали право на спадкування за правом представлення (ст. 1266 ЦК). Так само не впливає на порядок вирахування обов'язкової частки і наступне приєднання до кола спадкоємців за законом інших спадкоємців в разі зміни черговості одержання права на спадкування (ст. 1259). Таким чином, коло спадкоємців за законом встановлюється на час відкриття спадщини».
		Таким чином, право на спадкування за законом після смерті Спадкодавця в першу чергу мають чотири особи: ОСОБА_1 як його дружина, ОСОБА_2 як син, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як доньки. Згідно з положеннями ч.1 ст. 1267 ЦК кожному з них у випадку відсутності заповіту мала б належати ? частина спадкового майна. Відповідно до ч.1 ст.1441 ЦК, позивачка і відповідач мають право на обов'язкову частку у спадщині, яка становить половину від того, що належало б кожному з них у разі спадкування за законом, тобто на 1/8 частини спадкового майна.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 ЦК).
		Як зазначається в ч.1 ст. 1221 ЦК, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1269 ЦК, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		У відповідності з ч.3 ст. 1268 ЦК, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
		Відповідно до п.19 Постанови №7, той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.
		Згідно з п.3.2 розділу 1 частини II Методичних рекомендацій від 29.01.2009, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем.
		Як зазначається в п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
		Згідно з положеннями ч.1 ст.1270 ЦК, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Таким чином, оскільки Позивачка на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі Спадкодавцем, а також вона на протязі шести місяців з моменту відкриття спадщини не заявляла про відмову від обов'язкової частки у спадщині, то ОСОБА_1 вправі претендувати на 1/8 частину спадкового майна та вимагати визнання права її власності на цю частину спадщини.
		Враховуючи те, що спадкоємцями за законом є не дві, а чотири особи, суд приходить до висновку про те, що обов'язкова частка відповідача складає 1/8 частини, оскільки при інших обставинах будуть порушені права інших спадкоємців (Позивача та третіх осіб).
		Як визначено в п. 4.1 розділу 1 частини III Методичних рекомендацій від 29.01.2009 року, право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання. Якщо ж інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку або вважають, що розмір обов'язкової частки має бути зменшений з урахуванням обставин, які мають істотне значення, вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
		Згідно з п.2 Постанови №7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
		Відповідно до положень ч.5 ст. 1224 ЦК України «За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік був у безпорадному стані».
		Відповідно до положень ч.6 ст. 1224 ЦК України встановлено «Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині».
		Що стосується вимог позивачки в частині про усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд приходить до наступного.
		Так, відповідач звернувся до нотаріальної контори із заявою про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині на тій підставі, що він має інвалідність і є непрацездатним.
		Проте, як встановлено у судовому засіданні та підтверджено показаннями свідків, ОСОБА_2 25 років не підтримував стосунків з батьком та іншими родичами, вів аморальний спосіб життя, більшу частину якого він провів в місцях позбавлення волі, де й отримав інвалідність. Зокрема, в перший раз Відповідач був засуджений ще у віці 20 років за розповсюдження наркотичних засобів.
		Крім того, маючи свого власного сина, ІНФОРМАЦІЯ_5, Відповідач ніколи не піклувався про нього та не приймав участь у його вихованні, тому, в період з 1987 по 1992 рік дитина знаходилась на утриманні в сім'ї спадкодавця, оскільки жодних відомостей ані про ОСОБА_2, ані про матір дитини в той час вони не мали, оскільки, як з'ясувалося пізніше, вони на той час відбували покарання за скоєння злочину.
		Також встановлено, що незважаючи на те, що Спадкодавець завжди турбувався про Відповідача, виплачував аліменти на його утримання в повному обсязі, намагався допомогти йому влаштувати своє життя, піклувався про його дитину, він ніколи не цікавився життям свого батька та не приймав ніякої участі по його утриманні ані матеріального, ані морального характеру.
		У відповідності з ч.ч. 1,2 ст.1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		Згідно зі ст.1258 ЦК, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК.
		Відповідно до ст.1261 ЦК, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Тобто, право на спадкування за законом, а отже і право на обов'язкову частку у спадщині, мають особи, які складають сім'ю спадкодавця.
		Як зазначається в ч.ч. 1, ст. 3 СК, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 202 СК, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
		Відповідно до ч. 4 ст.15 СК, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування встановлених законом наслідків.
		Зокрема, у відповідності з ч.3 ст. 1224 ЦК, батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом, не мають права на спадкування за законом.
		Відповідно до роз'яснень, наданих в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», це правило ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК, Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
		У відповідності з п.24 Постанови №7, хоча позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК не передбачає, відповідно до статті 1224 ЦК особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування. Суд також може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.
		Оскільки Відповідач все своє життя ухилявся від виконання своїх обов'язків по утриманню батька (Спадкодавця), не підтримував з ним жодних родинних стосунків, а отже між ним та Спадкодавцем були відсутні зв'язки, характерні для сімейних відносин, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки про виключення з числа спадкоємців на підставі ч.3 ст. 1224 ЦК України.
		Згідно з ч.1 ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Враховуючи зазначені обставини справи, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 215, 214, 224 ЦПК України, ст.ст.3, 11, 13-16, 23, 1224, 1259, 1261, 1262, 1267-1270 ЦК України, суд -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину спадкового майна та про усунення від права на спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/8 частку спадкового майна (обов'язкова частка), що залишилася після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме - на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,150 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради по АДРЕСА_1.
		Усунути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 діб з моменту його отримання.
		 
		          
		 
		 
		Суддя                                                 О.М. Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...