У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів
Судової палати у
цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
Суддів:
|
Балюка М.І.,
|
Данчука В.Г.,
|
|
|
Барсукової В.М.,
|
Косенка В.Й.,
|
|
|
|
|
|
розглянувши
справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Златогор”
про визнання договору інвестування
недійсним, відшкодування збитків
та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на
те, що відповідач при укладенні спірного договору інвестування будівництва
двохкімнатної квартири з метою заволодіння його грошима для користування й отримання прибутку, навмисно
та свідомо повідомив йому неправдиві відомості про наявність відводу земельної
ділянки під будівництво будинку, відповідних рішень органів місцевого
самоврядування, відповідних дозвільних документів тощо, які не відповідали
дійсності та приховав обставини, які мають істотне значення для укладення договору,
усвідомлюючи при цьому, що договір не буде виконано. Будучи введеним
відповідачем в оману, він здійснив оплату вартості майбутньої квартири, яка у
строки, встановлені у договорі та й у майбутньому відповідачем не буде
розпочате її будівництво. Просив визнати договір інвестування будівництва
двохкімнатної квартири на 23 загальному, 20 житловому поверсі 24 поверхового
будинку від 28 жовтня 2005 року недійсним на підставі ст. 230 ЦК України та стягнути на свою
користь з відповідача сплачену ним за договором суму у подвійному розмірі, а
саме 520 474 грн. та завдану моральну
шкоду у розмірі 250 000 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28
вересня 2007 року в задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня
2007 року рішення Малиновського
районного суду м. Одеси від 28 вересня 2007 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про
скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового
рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна
скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Судами встановлено, що між сторонами 28 жовтня 2005 року укладено договір № 28/10/1 ИМ,
предметом якого є інвестування ОСОБА_1 будівництва 2-х кімнатної квартири, будівельний № 5, на
23 загальному, 20 житловому поверсі, 24
поверхового будинку, другої черги, загальною площею 99,10 кв.м. Власні
зобов'язання за договором позивач виконав шляхом сплати на користь
відповідача 260 237 грн.
Відповідно до п. 8.1. договору початок будівництва -
жовтень 2005 року, завершення будівництва - грудень 2007 року, здача об'єкта в
експлуатацію - 2008 рік.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили
із того, що позивачем не надано доказів того, що спірний інвестиційний договір
по формі та змісту не суперечить вимогам чинного Цивільного Кодексу України, а
також іншим актам законодавства та не підлягає визнанню недійсним на підставі
ст. 230 ЦК України, а також позивачем не надано доказів того, що відповідач при
укладенні спірного договору навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають
істотне значення та могли перешкоджати
вчиненню правочину.
Проте з такими
висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України якщо одна із
сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають
істотне значення, а саме: щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін,
таких властивостей і якостей речі, які знижують її цінність або можливість
використання за цільовим призначенням (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо
сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка
намагається запевнити іншу сторону про такі наслідки правочину, які насправді
наступити не можуть.
В обґрунтування ухвалених рішень, суди зазначили, що до
підписання з ОСОБА_1 спірного інвестиційного
договору, 6 серпня 2003 року з управлінням капітального будівництва Одеської
міської ради укладено договір, а у подальшому додаткові угоди до цього договору
та протоколу розподілу загальної площі об'єкта будівництва, відповідно до умов
якого управління капітального будівництва Одеської міської ради виступало як
замовник будівництва та зобов'язувалося забезпечити 20 % інвестування
будівництва, а ТОВ “Златоград” - як генеральний підрядник, зобов'язувалося
забезпечити залучення інвестицій в розмірі 80 % житлового комплексу та 100 % -
нежитлового комплексу. Цим же договором та додатковими угодами розподілено
обов'язки щодо проведення підготовчих дій до будівництва, зокрема оформлення
дозволів в інспекції ДАБК на будівництво комплексу, відведення земельної
ділянки тощо.
Проте суди не звернули уваги на те, що відповідач у
строки, встановлені у договорі, будівництво спірного будинку не
розпочав, а також відповідач не одержав дозволу на виконання будівельних
робіт для спорудження громадсько-житлового комплексу “Золоте Руно” та
відведення земельної ділянки для цього та до одержання цих дозволів відповідач
не мав права укладати зазначений договір, що є істотними умовами договору, які
відповідачем у порушення вимог чинного законодавства не були повідомлені
позивачу під час укладення з ним спірного інвестиційного договору.
Надані відповідачем суду дозволи № 648/05 від 24 жовтня
2005 року (а.с. 124 т. 1), та №
109/07 від 23 березня 2007 року ( а.с. 125 т. 1,) як стверджує позивач, не є дозволами на виконання
будівельних робіт для спорудження громадсько-житлового комплексу, що
підтверджується відповіддю ДАБК та УАМ Одеської міської ради, відповідно до
якої зазначені дозволи не є дозволами на виконання будівельних робіт для спорудження
громадсько-житлового комплексу. Крім того, згідно наказу Державної
архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та
будівництва України від 13 червня 2007 року № 26 дозвіл №109/07 від 23 березня
2007 року скасовано. Також судами не надано належної оцінки поясненням позивача
про те, що на момент укладення спірного договору у ТОВ “Златоград” була
відсутня і земельна ділянка під будівництво, оскільки рішенням Одеської міської
ради від 27 квітня 2005 року відвід земельної ділянки скасовано, чого не
заперечують й самі відповідачі.
За таких обставин
рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із
передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст.
ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28
вересня 2007 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007
року скасувати та справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції
.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.І. Балюк
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко