Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-411а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		5 грудня 2013 року              м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В.суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -  
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» (далі - Залізниця) до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У липні 2009 року Залізниця звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 23 квітня 2009 року № 0000221701/0, 19 травня 2009 року № 0000221701/1 та 22 червня 2009 року № 0000221701/2, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 53 680 грн 5 коп. за основним платежем та 107 360 грн 10 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
		На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що висновок податкового органу про порушення Залізницею положень статей 4, 8, 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 889-IV) є таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі − Інструкція <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_07_31/pravo1/RE21707.html?pravo=1>) вважаються відрядженням, тому і надбавки за виконання таких робіт не мають обкладатися податком з доходів фізичних осіб.
		Одеський окружний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року, позов задовольнив: скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд зазначив, що надбавки за роз'їзний (пересувний) характер роботи за своєю економіко-правовою природою є прирівняними до відшкодування витрат працівника на відрядження, а тому не обкладаються податком з доходів фізичних осіб.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області (правонаступник ОДПІ), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 4 Закону № 889-IV. 
		На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2012 року (К/9991/39107/11), у якій цей суд, погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову Залізниці, виходив із того, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.
		Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні положень статті 4 Закону № 889-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
		Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.
		Статтею 13 Кодексу законів про працю України (далі ? КЗпП)  <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_16/ed_2012_05_17/pravo1/KD0001.html?pravo=1>передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). 
		Відповідно до пункту 1 'постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1999_08_13/pravo1/KP990490.html?pravo=1> (далі − постанова № 490) підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. 
		Відповідно до абзаців першого та другого загальних положень Інструкції, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою). 
		Наведені норми Закону № 889-IV та норми інших законодавчих актів не наділяють власника (або уповноважену ним особу) правом відносити до відрядження інші можливі форми виконання службових (трудових) обов'язків не за місцем постійної роботи працівників (якщо робота, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер).
		Встановлення Інструкцією такої можливості у випадку врегулювання цього питання у колективному договорі є безпідставним, оскільки таких повноважень центральному органу виконавчої влади, який її приймав, законодавством надано не було.
		Таким чином, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону.
		Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому заяву Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області слід задовольнити.
		З урахуванням наведеного ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд. 
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		 
		                                                п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області задовольнити.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		ГоловуючийВ.В. Кривенко  Судді:  М.Б. Гусак  О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...