Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-358а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2013 року         м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., при секретарі судового засідання Демченко Т.І., -
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради (далі - Київрада), третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ГУ земельних ресурсів), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання незаконною бездіяльності Київради щодо залишення без розгляду її заяви (клопотання) про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), зобов'язання розглянути заяву (клопотання) в порядку, встановленому чинним законодавством.
		На обґрунтування позову зазначила, що відповідно до чинного законодавства Київрада повинна розглянути її клопотання у місячний строк і надати відповідь про його задоволення або обґрунтовану відмову, при цьому такий обов'язок не пов'язується із будь-якими іншими обставинами, як-то отримання відомостей від органів земельних ресурсів, у цьому випадку - від ГУ земельних ресурсів.
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовив.
		Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 116, 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК). На обґрунтування заяви вона додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2010 року, 20 квітня, 12 і 18 травня 2011 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2010 року (справа № К-10795/09) цей суд зазначив, що «розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах населеного пункту, належить саме Одеській міській раді, а отже, відноситься до її компетенції, то з дотриманням зазначеного вище порядку вона зобов'язана прийняти рішення стосовно заяви ОСОБА_6 та надати або відмовити у наданні земельної ділянки для індивідуального будівництва».
		В ухвалі від 20 квітня 2011 року (справа № К-1710/08) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що «заява ОСОБА_1 про надання їй у приватну власність земельної ділянки підлягала розгляду Київською міською радою, а не Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації».
		В ухвалі від 12 травня 2011 року (справа № К-41527/10) Вищий адміністративний суд України зазначив, що «законом встановлено обов'язок відповідача розглянути заяву ОСОБА_6 у місячний строк і надати відповідь про її задоволення або обґрунтовану відмову, при цьому такий обов'язок не пов'язується із будь-якими іншими обставинами, як-то отримання відомостей від органів земельних ресурсів, тощо».
		В ухвалі від 18 травня 2011 року (справа № К-20192/09) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що «Одеською міською радою фактично не розглянуто заяву позивача про передачу останньому у власність земельних ділянок. При цьому, суд апеляційної інстанції вірно відмітив, що ОСОБА_1 не визначений розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті, а її відшкодування шляхом зобов'язання відповідача безоплатно передати у власність позивачу додаткові земельні ділянки на ті ж самі види використання суперечить положенням ч. 4 ст. 116 ЗК України».
		У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що «питання розгляду заяв (клопотань) на безоплатне отримання земельної ділянки віднесено до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тоді як Київська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради».
		Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував статті 116, 118 ЗК, внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). 
		Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу  виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. 
		Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. 
		У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.
		Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. 
		У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК).
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. 
		У подальшому були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.
		У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що питання розгляду заяв (клопотань) щодо безоплатного отримання земельної ділянки віднесено до компетенції ГУ земельних ресурсів. З цього приводу слід зазначити таке.
		До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункт «б» статті 9 ЗК).
		Згідно зі статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
		Наведені норми встановлюють право Київради передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян. 
		Відповідно до частини другої статті 118 та частини другої статті 140 Конституції України особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
		Так, Закон України від 15 січня 1999 року № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.
		Офіційне тлумачення окремих положень цього Закону надав Конституційний Суд України, зокрема, Рішенням від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003. Цей Суд зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
		Згідно з підпунктом 8 пункту «б» частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до підпункту 3.12 пункту 3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київради від 19 грудня 2002 року № 182/342 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ГУ земельних ресурсів відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
		Згідно з положеннями статей 6, 11 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (чинного на час виникнення спірних відносин), ГУ земельних ресурсів готує проекти рішень Київради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (або проект відмови у наданні такого дозволу) та про надання (або відмову у наданні) земельної ділянки у власність.
		Виходячи з аналізу наведених норм слід зазначити, що ГУ земельних ресурсів уповноважене готувати висновки щодо надання земельних ділянок в установленому законом порядку. 
		На підставі наведеного вище колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статті 118 ЗК. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.
		Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду. 
		Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то заяву ОСОБА_2 слід задовольнити.
		З урахуванням наведеного ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.
		Керуючись статями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий В.В. КривенкоСудді:                            М.Б. ГусакО.А. Коротких                                        О.В. КривендаВ.Л. Маринченко                                        П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко                                        О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...