Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-39/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/463/3/13
		 
		В И Р О К
		іменем  України
		 
		"16" грудня 2013 р.                                                    Личаківський районний суд м.Львова 
		в складі: головуючого судді -                              Леньо С. І.        
		при секретарі                                                            Станько Р.О.     
		             
		за участю прокурорів Лофія Р.М., Шахрайчук Н.І.
		захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
		підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальну справу про обвинувачення        
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді старшого судового експерта відділу дослідження об'єктів інформаційних технологій лабораторії криміналістичних досліджень Львівського НДІСЕ, проживаючого в АДРЕСА_1,  раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину передбаченого ст. 384 ч.2 КК України, -
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді старшого судового експерта відділу дослідження об'єктів інформаційних технологій лабораторії криміналістичних досліджень Львівського НДІСЕ, проживаючого у АДРЕСА_2,  раніше не судимого,   
		у вчиненні злочину передбаченого ст. 384 ч.2 КК України, - 
		в с т а н о в и в:
		Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що перебуваючи на посаді наукового співробітника лабораторії судових досліджень об'єктів інформаційних технологій та інтелектуальної власності Львівського НДІСЕ на підставі наказу директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №76-к від 07.06.2006 року, тобто будучи судовими експертами, попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, при провадженні досудового слідства в кримінальній справі про обвинувачення заступника начальника Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у Львівській області ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 368 ч. 2, 364 ч. 1 КК України, діючи умисно, за попередньою змовою, в період з 26.01.2009 року по 02.03.2009 року, точний час та місце слідством не встановлені, штучно створили докази захисту, а саме шляхом монтажу звукозапису на наданих на дослідження аудіокасеті «ЕМТЕС 90 71738» та картці пам'яті «Тгаnsсепd SD НС 4GВ 224652 1541» видалили фрази, належні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо розміру хабара та способу його передачі. Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючи умисно, за попередньою змовою, перебуваючи в службовому приміщенні Львівського НДІСЕ, розташованому у м. Львові по вул. Винниченка, 6, 02.03.2009 року видали завідомо неправдивий висновок №177/178/179 експертизи звуко-відеозапису та комп'ютерно-технічної експертизи від 02.03.2009 року, відповідно до якого вищевказані вислови щодо розміру хабара і способу його передачі на звукозаписах відсутні.   
		Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині свою вину не визнав та пояснив, що 26.01.2009 року у Львівський НДІСЕ поступила постанова про призначення експертизи від 24.01.2009 року за підписом ОСОБА_7 та речові матеріали в опечатаному вигляді, які зберігалися в спільному сейфі, доступ до якого мали підсудні та ОСОБА_8, а також доступ до комп'ютерів, в які була введена інформація з представлених носіїв по справі відносно ОСОБА_5 мали всі працівники лабораторії. Проведення експертизи було доручено підсудним та експерту ОСОБА_9 Надані на дослідження цифрові звукозаписуючі пристрої та відеокасета із оглядом місця події  знаходилися в упакуваннях з підписом слідчого ОСОБА_7 та відтиском печатки «Для пакетів» прокуратури Львівської області. Надані на дослідження аудіокасета, відеокасета без типової назви та картка пам'яті знаходилися в упакуваннях з бирками працівників міліції. Вказане опечатування аудіокасети та картки пам'яті працівником міліції виключає можливість проведення ОСОБА_7 огляду речових матеріалів 26.01.2009 року і свідчить про фальсифікацію даного протоколу огляду. Після вскриття речових матеріалів, картку пам'яті, з якою працював ОСОБА_9 на пристрої наявному в лабораторії зчитати не вдалося. Іншого пристрою для зчитування карт пам'яті в лабораторії не було.  Сам огляд представлених аудіокасети та відеокасети здійснювали експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а огляд наданого цифрового звукозаписуючого пристрою здійснювали експерти ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 До експертів неодноразово приходив слідчий ОСОБА_7, і на його прохання для завершення слідства в найкоротші терміни вони кілька разів надавали копії записів з аудіокасети та цифрового диктофона на його флешку, оскільки як він повідомив, він з ними не був ознайомлений. При цьому станом на 29.01.2009 року, копія з картки пам'яті не записувалася, оскільки інформація з картки пам'яті наявними в лабораторії засобами не зчитувалася, а копія інформації з наданої на дослідження відеокасети слідчому ОСОБА_7 не надавалася. 28.01.2009 року експертами було направлене клопотання № 266 про надання додаткових матеріалів, а саме вказування місцезнаходження досліджуваного матеріалу (початкові та кінцеві слова) та експериментальних зразків усного мовлення, надання пристрою для зчитування інформації з карт пам'яті, відеозвукозаписуючої апаратури, за допомогою якої було здійснено записи, та додаткової інформації стосовно умов та особливостей проведення записів. 30.01.2009 року в ЛНДІСЕ прийшли три працівники міліції з апаратурою за допомогою якої проводився запис на надані експертам аудіокасету, флеш-карту та відеокасету. Далі вони за участю ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провели тестові записи на принесеній ними апаратурі на тестову аудіокасету, відеокасету та принесену працівником міліції нову, запечатану карту пам'яті і введення фрагментів записів з представлених на дослідження носіїв в комп'ютери лабораторії за допомогою принесеної працівниками міліції апаратури.  Копіювання інформації з наданої на дослідження картки пам'яті та з тестової картки пам'яті на комп'ютер лабораторії за допомогою пристрою для зчитування карт пам'яті здійснював один з працівників міліції (відповідальний за відеозвукозаписи) та експерт ОСОБА_9 Введення інформації з наданих на дослідження аудіокасети та відеокасети і з тестових записів на аудіокасеті та відеокасеті на комп'ютери лабораторії здійснювали працівники міліції та ОСОБА_3 і ОСОБА_4  Після цього ОСОБА_7 на його прохання була надана копія відеозвукозапису з картки пам'яті, який містився на комп'ютері лабораторії Львівського НДІСЕ, яка була виготовлена на оптичному диску, оскільки з його слів така не читалася, експерти вдруге надали копію з картки пам'яті, який знаходився на комп'ютері лабораторії ЛНДІСЕ. Звертає увагу, що на клопотання експертів вказати початкові та кінцеві слова слідчим, при наявності в нього копії записів, протоколу від 26.01.2009 року, було вказано межі досліджуваного матеріалу в часових проміжках. Дослідження інформації на цифровому звукозаписуючому пристрої, аудіокасеті та відеокасеті було розпочате експертами не раніше 02.02.2009 року, а дослідження інформації, скопійованої 30.01.2009 року з картки пам'яті на комп'ютер лабораторії ЛНДІСЕ, розпочате не раніше 18.02.2009 року. В результаті проведених досліджень експертами було надано висновок експертизи. Реально висновок від 02.03.09р. було здано 06.03.2009 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_7 про отримання висновку та речових доказів в Львівському НДІСЕ. Слідчий ОСОБА_7, якому тричі передавались копії досліджуваного матеріалу не міг не знати про відсутність на них основного фрагменту запису, стосовно відсутності якого пред'явлено обвинувачення підсудним, однак проведення експертизи не припинив, що свідчить про зацікавлення саме слідчого ОСОБА_7 в отриманні саме такого результату експертизи, який і був наданий експертами. Будь-яких змін у надані на дослідження носії запису експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вносили, а всі аргументи слідства з даного приводу є надуманими.   
		Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині свою вину не визнав та пояснив, що 26 січня 2009 року у Львівський НДІСЕ поступила постанова про призначення експертизи від 24.01.2009 року за підписом ОСОБА_7 Речові матеріали експерти отримали від зав. лабораторією ОСОБА_10 Експертизу проводили підсудні та експерт ОСОБА_9 Опечатування аудіокасети і картки пам'яті після проведення ОСОБА_7 огляду від 26.01.2009 року було здійснено неналежним чином, із грубими порушеннями, зокрема вони і надалі були опечатані бирками працівників міліції, що не виключає повторного доступу до носіїв і внесення в них змін. Речові докази в ЛНДІСЕ зберігалися в спільному сейфі, доступ до якого мали підсудні та ОСОБА_8, а до комп'ютерів, в яких зберігалася інформація мали доступ всі працівники лабораторії. З приводу копіювання, дослідження носіїв, неодноразове надання копії інформації слідчому, надіслання ОСОБА_7 клопотань та отриманих відповідей, оформлення висновку експертизи від 02.03.2009 року, підсудний дав детальні пояснення, які за змістом аналогічні поясненням ОСОБА_3 Звертає увагу, що в  ході  прослуховування  записів було висловлене  здивування  з  приводу  відсутності  на  даних  записах кримінальної  інформації. Вбачає заінтересованість слідчого ОСОБА_7, оскільки він неодноразово отримував копії  досліджуваного матеріалу, а відповідно знав про відсутність ключового фрагменту запису на носіях, але проведення експертизи не припинив. Зазначив, що частина тексту на направленому на почеркознавчу експертизу аркуші виконана ним, а не весь текст виконаний ОСОБА_9, як вказують помилково експерти, а запис «V0113001.AVI» виконаний невідомою особою. Ствердив, що будь-яких змін у представлені носії запису ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вносили.
		 Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази, зібрані на досудовому слідстві, а також подані в ході судового розгляду, суд визнає недоведеним пред'явлене підсудним обвинувачення у вчиненні завідомо неправдивого висновку експерта під час провадження досудового слідства, поєднаний із штучним створенням доказів захисту, та приходить до висновку щодо необхідності виправдання підсудних за відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ч.2 ст. 384 КК України, виходячи з наступного.  
		У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Як вбачається з показів підсудних, вони не визнали свою вину у вчиненні злочину як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, з мотивів, які наведені вище, їх позиція була незмінною, доводи обґрунтованими, послідовними, і підтверджені матеріалами справи. 
		За диспозицією ст. 384 КК України об'єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі, об'єктивна сторона злочину полягає в завідомо неправдивому висновку експерта, тобто в якому неправильно викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка. Зазначений склад злочину передбачає, що особа (експерт), яка вчиняє цей злочин, завідомо, усвідомлює неправдивість відомостей, що містяться в її висновку, і бажає їх надати. Відтак, суб'єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом. 
		В ході судового розгляду встановлено, що при провадженні досудового слідства в кримінальній справі № 181-0168 про обвинувачення заступника начальника Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у Львівській області ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 368 ч. 2, 364 ч. 1 КК України проведено виїмку матеріалів фіксації факту вимагання та одержання ОСОБА_5 хабара від ОСОБА_6 в сумі 12000 грн., постановою слідчого від 24.01.2009 року по справі призначено фоноскопічну експертизу носіїв інформації (а.с.79-80 т.1). 26.01.2009 року до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла вказана постанова слідчого, з наданими на дослідження носіями інформації, проведення експертизи доручено судовим експертам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. За результатами дослідження зазначеними експертами надано висновок №№ 177/178/179 експертиз відео-звукозапису та комп'ютерно-технічної експертизи по кримінальній справі № 181-0168, складений 02.03.2009 року (а.с.82-104 т.1).   
		На підставі постанови ст.слідчого ОСОБА_7 від 21.12.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо експерта ЛНДІСЕ ОСОБА_9 за фактом завідомо неправдивого висновку у кримінальній справі за ознаками злочину передбаченого ст. 384 ч.2 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (а.с.162-163 т.3). Поряд з цим, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ст. 384 ч.2 КК України - по факту надання ними завідомо неправдивого висновку експерта, під час провадження досудового слідства, поєднане із штучним створенням доказів захисту, яке полягає в тому, що вони шляхом монтажу звукозапису на наданих на дослідження аудіокасеті «ЕМТЕС 90 71738» та картці пам'яті «Тгаnsсепd SD НС 4GВ 224652 1541» видалили фрази, належні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо розміру хабара та способу його передачі. 
		Пред'явлене обвинувачення ґрунтується на наступних доказах: протокол про результати проведення оперативно-технічних заходів від 13.01.2009 року (а.с.71 т.1), протокол огляду від 26.01.2009 року із змістом розмови на аудіокасеті та флеш-карті (а.с.72-78 т.1), протокол виїмки від 11.03.2009 року в УОТЗ ГУМВСУ диску з відеозаписом факту одержання хабара (а.с.145 т.1), висновок експерта НДЕКЦ № 19/13-12/18-45 від 27.07.2009 року - записи розмов (243-268 т.1), висновок почеркознавчої експертизи НДЕКЦ № 6/299 від 15.06.2009 року, яким встановлено, що чорнові записи атрибутів файлу «V0113001.AVI» виконані ОСОБА_9 (а.с.4-10 т.2), висновок № 4868/4869 експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів від 23.11.2009 року Київського НДІСЕ  (а.с.23-27 т.2), показання свідків ОСОБА_6 - особи, яка давала хабар, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - понятих присутніх при огляді, ОСОБА_14 - начальника УОТЗ ГУМВСУ, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_9 - працівників ЛНДІСЕ, експерта ОСОБА_16, ставками віч-на-віч, дослідивши та оцінивши які  суд прийшов до наступних висновків. 
		Як вбачається з протоколу про результати проведення оперативно-технічних заходів від 13.01.2009 року (а.с.71 т.1), такий складено на одному аркуші, хоча згідно матеріалів справи тривалість записів становить близько 6 годин, тобто очевидно, що записи є вибірковими, неповними. В переліку носіїв, з яких зроблено запис згідно протоколу, зазначена й відеокасета, однак фрази щодо розміру хабара та способу його передачі фактично на цьому носії були відсутні, що підтвердив в судовому засіданні в своїх показах допитаний як свідок слідчий ОСОБА_7, хоча не врахував цього при проведенні досудового слідства, та що стверджується висновком експерта НДЕКЦ № 19/13-25 від 12.08.2009 року, дослідженому в судовому засіданні (а.с.192-209 т.5). Також слід зазначити, що вказана в даному протоколі тривалість запису на аудіокасеті - 12 хвилин, не відповідає тривалості запису на аудіокасеті (близько пів години), вказаній у клопотанні експерта ОСОБА_3 (а.с.162 т.5), що вказує на недостовірність протоколу, або зміну запису. 
		Суд критично оцінює протокол огляду аудіокасети та картки пам'яті від 26.01.2009 року (а.с.72-78 т.1). Так, до ЛНДІСЕ на підставі постанови слідчого були подані носії інформації, упаковані і опечатані працівниками органів УМВСУ, хоча на той час справа перебувала в провадженні слідчого і 26.01.2009 року останній згідно протоколу проводив з даними носіями слідчі дії - їх огляд. Дані бирки вилучені під час обшуку приміщень ЛНДІСЕ 11.03.2009 року (а.с.151 т.5), але в матеріалах справи відсутні. Ці обставини свідчать про те, що слідчий до початку передачі об'єктів на дослідження не перевіряв і не з'ясовував їх достовірність та повноту змісту протоколу результатів проведення ОТЗ від 13.01.2009 року. В протилежному випадку після огляду носіїв слідчий зобов'язаний був опечатати речові докази та поставити свій підпис, чого всупереч п. 9 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 року (а.с.147-162 т.4) не виконав. Одночасно суд звертає увагу, що аналогічним чином з порушенням п. 9 Інструкції носії інформації поступали на дослідження в НДЕКЦ та Київський НДІСЕ, що може свідчити про неконтрольований доступ до речових доказів і внесення в них змін до часу направлення носіїв на експертизу. 
		Крім цього, всупереч вимог п.11 Інструкції в протоколі огляду від 26.01.2009 року не вказано ряд ідентифікуючих ознак (об'єм та серійний номер картки пам'яті, показів лічильника відеозвукозаписуючого пристрою на відеозвукозаписі на картці пам'яті, позначок "інв. № 6Т" (для аудіокасети) та "інв. № 3" (для карти пам'яті) зазначених у протоколі результатів проведення ОТЗ від 13.01.2009 р., а значить понятим міг бути представлений носій із відеозвукозаписом, який відрізняється від представленого на експертизу у Львівський НДІСЕ. В протоколі огляду не вказано й ідентифікуючих ознак технічних засобів, даний огляд проводився без залучення спеціаліста комп'ютерника та спеціаліста по особливостях роботи  з відео- звукозаписуючою апаратурою. До того ж, при тривалості огляду 1 год.5 хв., без залучення спеціалістів, слідчий самостійно розшифрував сематичний зміст записів, тривалість яких є значно більшою, що фізично не виявляється можливим, до того ж згідно його тверджень як свідка, до проведення огляду він записи не прослуховував, відповідно він не міг орієнтуватися в записі і швидко знайти потрібні фрагменти. 
		Покликання свідка ОСОБА_7 на те, що він оглядав картку пам'яті  на ноутбуці, який йому надали працівники спецпідрозділу міліції, не підтверджені жодними доказами. Так, ноутбук, за допомогою якого ніби то проводився огляд, ОСОБА_7, згідно його показань, надав начальник УОТЗ ГУ УМВС ОСОБА_14, хоча сам ОСОБА_14 допитаний в засіданні як свідок факт надання ОСОБА_7 ноутбука не визнає, стверджує, що з кабінету ноутбук не виносився. 
		Згідно змісту протоколу проведення огляду від 26.01.2009 р.,  вбачається, що оглядався файл об'ємом 1,25 Гб, який, згідно протоколу результатів проведення ОТЗ від 13.01.2009 р., має тривалість 55 хв. 20 сек. то це свідчить про те, що до файлу, який прослуховували слідчий і поняті, вже було внесено зміни, бо, згідно інструкції до пристрою та свідчення ОСОБА_14 - «Об'єм однієї години запису відео зображення зі звуком складає 1 Гб » (а.с.35, т. 2), звідки слідує, що об'єм оригінального незміненого файлу аж ніяк не може перевищувати 1 Гб. Тобто, під час огляду 26.01.2009 р. слідчим та понятими не міг оглядатися (прослуховуватися) оригінальний незмінений файл. Даному факту свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснення дати не зміг.   
		Додатковим підтвердженням факту відсутності протоколу огляду від 26.01.09р. станом на 02.03.2009 року є клопотання захисника - адвоката ОСОБА_17 в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5, який звертався 04.09.2009 року з ним до органу досудового слідства про визнання даного протоколу таким, що не відповідає дійсності по тій причині, що при ознайомленні і фотокопіюванні матеріалів справи відносно ОСОБА_5 у зазначений період в матеріалах кримінальної справи його не було, він його не бачив і з ним не знайомився. (а.с.215, 216, т. 5). Допитаний як свідок під час судового засідання ОСОБА_5 підтвердив наявність такого клопотання і підтримав все викладене в ньому.  
		У відповідності до п. 46 чинної редакції «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом № 53/5 від 08.10.1998 р. Міністра юстиції України, експертам повинен надаватися протокол прослуховування фонограм з роздрукованим текстом розмов. Натомість на клопотання експертів слідчий надав відповідь 02.02.09р. та 18.02.09р., де визначив межі досліджуваного матеріалу в часових проміжках (а.с.163,165 т.5). Незважаючи на Науково-методичні рекомендації, клопотання підсудних, слідчий ОСОБА_7 не надав експертам Львівського НДІСЕ протоколів прослуховування, наявність яких безперечно пришвидшила б термін виконання експертизи, про що він особисто просив в ОСОБА_3 Це свідчить про те, що станом на той час протокол огляду речових доказів від 26.01.2009 року був відсутній, або ж слідчий свідомо не надав роздрукований текст, оскільки на носії ключові фрази вже були відсутні. З приводу поданих клопотань експертів, допитаний в суді як свідок експерт ЛНДІСЕ ОСОБА_8 підтвердив той факт, що ОСОБА_7 приходив в установу та просив експертів надати йому копії записів, оскільки він з ними не ознайомлений і не може виконати клопотання про встановлення відповідних меж для дослідження.  
		Також слід звернути увагу, що допитані як свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які зазначені понятими при огляді слідчим носіїв інформації, вказали, що огляд проводився 26.02.2009 року, предмети, які вони оглядали попередньо були вилучені з упаковки шляхом пошкодження цілісності упаковки, а по завершенню огляду дані носії були упаковані в іншу упаковку і скріплені підписами понятих та опечатані. Хоча як встановлено судом носії надійшли на експертизу в упакуванні працівників міліції. Показання даних свідків на досудовому слідстві відображені в протоколах допиту (а.с.203-204, 207-208 т.1) є ідентичними за своїм змістом, хоча в суді свідки не могли пояснити цю обставину, навпаки вказали, що кожен з них давав індивідуальні пояснення.  
		З огляду на вище викладене, протокол огляду від 26.01.2009 року не відображає істини по справі.    
		Щодо показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 даних в судовому засіданні, такі додатково підтверджують, що їх покази дані на досудовому слідстві не відповідають дійсності. Так, в суді ОСОБА_13 неодноразово називала дату проведення огляду 26.02.2009 року, а в подальшому не могла чітко назвати дату, не могла описати як виглядали бирки на речових доказах до їх відкриття і після опечатування, не орієнтувалася в об'ємах файлу, вказувала, що слідчий не звертав її увагу на певні фрагменти запису, що суперечить протоколу її допиту. Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні ствердив, що слідчий упакував речові докази в новий пакет, робив нові бирки, в той час як в протоколі огляду (а.с.78 т.1) та згідно показань ОСОБА_7 носії були поміщені в те саме упакування з тими ж бирками. Даний свідок також вказував, всупереч матеріалам справи, що слідчий не звертав його увагу на певні фрагменти запису. Загалом щодо часу проведення огляду суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_12 виходячи і з тої обставини, що він в судовому засіданні ствердив, що за день до проведення огляду - 25.01.2009 року був на святкуванні дня народження свого товариша ОСОБА_18, тому запам'ятав дату огляду. Однак, в ході судового розгляду шляхом витребування інформації встановлено, що дана особа ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.194 т.4). 
		Досліджений в ході судового розгляду висновок експертизи № 19/13-12/18-45 від 27.07.2009 року (а.с.243-268 т.1), виконаний НДЕКЦ суд знаходить необ'єктивним та необґрунтованим, оскільки всупереч п. 45 «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом Міністра юстиції № 53/5 від 08.10.98р., статті ОСОБА_19 і ОСОБА_20, листа професора ОСОБА_20, які є спеціалістами в даній галузі, а тому суд приймає до уваги цю інформацію (а.с.130-137 т.4, а.с.272 т.3), такі висновки зроблено без порівняльного дослідження із експериментальними записами, виконаними на тій самій відео- записуючій апаратурі, що і досліджувані записи. При цьому, суд звертає увагу на той факт, що при дослідженні відеофонограми на диску, виїмка якого відбулася 11.03.2009 року, експертом встановлено ознаки монтажу відеозвукозапису, який не був на дослідженні у ЛНДІСЕ (а.с.145 т.1).  
		Допитаний  в засіданні експерт ОСОБА_19 стверджував, що тривалість фонограми на карті пам'яті, яка була надана на дослідження  експертам ДНДЕКЦ МВС України складала 1 год. 36 хв. 1 сек. 612 мілісек.  (а.с.249, т.1, та а.с.101 т.4). Проте зазначена у висновку експертів ДНДЕКЦ МВС України, тривалість фонограми на карті пам'яті (а.с.249 т.1) суттєво відрізняється від вказаної у протоколі результатів проведення ОТЗ від 13.01.2009 р. (55 хв. 20 сек (а.с.71, т.1), що свідчить про те, що на дослідження у ДНДЕКЦ МВС України поступив недостовірний  запис, який не був на дослідженні у Львівському НДІСЕ (відповідно змінений чи змонтований до проведення експертизи).  
		Крім цього, експерти не знайшли на відеозвукозаписі на карті пам'яті ні одного місця (переривання), яке б не було присутнє на офіційній копії, зафіксованій на DVD+R-диску, тобто вони не виявили місця на карті пам'яті, де могли бути присутні фрази про розмір хабара та спосіб його передачі, які зафіксовані на відеозвукозаписі-копії. З даного приводу експерт ОСОБА_19 пояснив, що серед дев'яти виявлених експертами НДЕКЦ місць на карті пам'яті місце, де знаходилися фрази стосовно сум хабара і способу його передачі, таке відсутнє, а десяте місце монтажу не виявлене, дати категоричну відповідь про відсутність окремих висловів на флеш карті та аудіокасеті можливо лише за умови надання експертові оригіналів відео та звукозаписів та всього комплекту апаратури за допомогою якої було здійснено запис на аудіокасету, флешкарту та диск. Також експерт повідомив, для того  щоб встановити відмінність між записом на карті пам'яті і касеті потрібно надати оригінали запису та пристрій за допомогою якого здійснено запис, оскільки дослідження без оригіналів і апаратури, за допомогою якої здійснювався запис, є лише припущенням. 
		Вище наведене, а також різниця в зазначених об'ємах (розмірах) файлів, що видно з матеріалів справи, однозначно свідчить про внесення до проведення експертизи змін у копію запису, яка не оглядалася  у присутності понятих,  яка навіть не була на дослідженні у ЛНДІСЕ та яка, згідно висновку експертів НДЕКЦ, має ознаки монтажу. Відтак, дана відео- звукова фонограма зафіксована на DVD+R-диску є недостовірна копія запису із картки пам'яті і ніяк не може бути об'єктивною основою для пред'явлення обвинувачення і будь-які порівняння файлу-копії, що знаходиться на DVD+R-диску, із файлом, що знаходиться на карті пам'яті, є недоцільними. 
		Отже, експертиза проведена експертами НДЕКЦ України, яка виконана на основі недостовірного звукового матеріалу, не відображає істини по справі, а тільки підтверджує доводи підсудних.  
		З приводу висновку експертизи №№ 4868/4869 від 23.11.2009 року, проведеної експертами Київського НДІСЕ (а.с.23-27 т.2) слід зазначити, що частина її висновків є ймовірними і тому дані висновки не є науково-обґрунтованими,  фактично, не дають відповіді на поставлені питання, а є припущеннями.   
		Допитаний в суді як свідок ОСОБА_16 - експерт Київського НДІСЕ, який проводив експертизи №№ 4868/4869 комп'ютерної техніки і програмних продуктів від 23.11.2009 р. вказав, що при проведенні дослідження жодних залишків обробки на комп'ютерах не виявили, як і не встановили коли і які зміни внесено у файл. Також свідок повідомив, що малоймовірно, що на комп'ютері внесено зміни у файл, теоретично, можливо внести зміни у файл на звукозаписуючому  пристрої. Дані звукозаписуючі пристрої, які дозволяють робити запис на карту пам'яті, є  малопоширеними, у Львівському НДІСЕ даного пристрою немає навіть досі і під час проведення досліджень експерти вимагають дані пристрої у правоохоронних органів. Такі покази фактично підтверджують показання підсудних. Відтак, у експертів ЛНДІСЕ не було в наявності пристрою, який би дозволяв зчитати інформацію із представленої на дослідження карти пам'яті і тому експерти, навіть теоретично, не могли внести у дану інформацію будь-які зміни.  
		У матеріалах справи вказано про видалений файл на карті пам'яті, відновити який не виявилось можливим (а.с.113, т. 3).  Проте, перший символ імені даного файлу видалено під час видалення файлу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати даний файл. Крім цього, матеріалам справи суперечить той факт, що час створення видаленого файла (10 : 05) (а.с.113 т. 3]),  який слідство вважає оригінальним (а.с.169, 174, 183, т. 3), є пізнішим від часу створення зафіксованого на DVD+R-диску файлу із копією досліджуваного запису із карти пам'яті (10 : 00) (а.с.266, т. 1). Пояснення стосовно неправильно виставленого лічильника часу нічим об'єктивним не підтверджені. Наведені обставини щодо ідентифікації файлу підтверджені в судовому засіданні свідченнями фахівців-комп'ютерників ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_16 А тому показання в тій частині свідка ОСОБА_14 про те, що перша буква файла завжди велика є неспроможними.    
		Суд звертає увагу, що викладені в обвинуваченні показання свідків - завідуючого лабораторією ОСОБА_10, експертів ЛНДІСЕ ОСОБА_8, ОСОБА_15 щодо можливості доступу до речових доказів не є об'єктивними. Так, свідок ОСОБА_8, який працював в одному кабінеті з підсудними, а також самі підсудні як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні стверджували, що вони мають однаковий доступ до єдиного сейфа з речовими доказами, так і до всіх комп'ютерів. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_15 підтвердили, що мали доступ до комп'ютерів у кабінеті підсудних. Як і завідуючий лабораторією ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що всі експерти мають доступ до всіх комп'ютерів у присутності особи, якій він належить.  
		Показання свідка ОСОБА_6, на яких також ґрунтується обвинувачення, дані по факту вчинення злочину ОСОБА_5 і жодним чином не підтверджують вину підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину. 
		Щодо висновку почеркознавчої експертизи НДЕКЦ № 6/299 від 15.06.2009 року (а.с.4-10 т.2), то свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві і в суді стверджував, що не весь текст на направленому на експертизу аркуші паперу належить йому і наполягав на помилці експертів. Підсудний ОСОБА_4 підтвердив, що частина тексту написана ним. При цьому, наявність у тексті, зафіксованому на аркуші паперу, імені файлу, який виконаний невідомою особою, не може свідчити, що цей текст має відношення до справи. До цього ж згідно інструкції, показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_9 вбачається, що можливо і іншим звукозаписуючим пристроєм створити файл з такою ж назвою. На аркуші не міститься одна з основних інформацій - розмір файлу, записана різниця між часом створення і редагування не відповідає тривалості запису-копії, який знаходиться на диску, запис про відкриття файлу 16.01.2009 року (до призначення експертизи) не відповідає матеріалам справи. Дані обставини також не можуть свідчити, що текст викладений на аркуші паперу має відношення до цієї справи і до досліджуваних об'єктів.  
		В ході розгляду справи судом встановлено й інші обставини, які спростовують пред'явлене обвинувачення. Так, допитаний як свідок слідчий ОСОБА_7 визнав, що він вскрив "захисне" упакування із переліком речових доказів опечатаних  печаткою Львівського НДІСЕ, в яке були поміщені  речові докази  після проведення експертизи, тому що проводив допит по фрагментах запису і пред'являв вказані записи свідкам по справі. Одночасно в судовому засіданні вказав, що брав в експертів копії записів, які в подальшому використовував під час проведення слідчих дій. Однак, в матеріалах кримінальної справи відсутні процесуальні документи після 06.03.2009 року (з часу отримання висновку і речових доказів слідчим, що достовірно стверджується його розпискою), якими  було б підтверджено, що при проведенні слідчих дій використовувались ті чи інші носії з інформацією, які отримані після проведення експертизи у ЛНДІСЕ. Наведене свідчить, що необхідності вскривати упакування матеріалів дослідження, яке проводили експерти ЛНДІСЕ не склавши відповідного протоколу у слідчого не було, оскільки під час слідчих дій, які  ОСОБА_7 провів у той час коли всі речові докази, тобто носії інформації перебували на експертизі в Львівському НДІСЕ, це підтверджує, що ОСОБА_7 використовував копії. Разом з тим, речові докази, які направлялися експертам Київського НДІСЕ після проведення експертизи у ЛНДІСЕ, опечатані та скріплені підписом слідчого ОСОБА_7, що стверджується фототаблицями до висновку (а.с.24-26 т.2). 
		За таких обставин суд вбачає можливість неконтрольованого доступу до речових доказів  як після проведення експертизи у ЛНДІСЕ, так і до її проведення. Зокрема, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в судовому засіданні категорично ствердили, що будучи понятими при огляді, у слідчого в наявності були роздруківки розмов, які повністю відповідали змісту мовлення, зафіксованого на досліджуваних носіях. Однак, наявність таких роздруківок здійснених в установленому законом порядку матеріалами справи не підтверджена. Протокол результатів ОТЗ від 13.01.2009 року з огляду на його об'єм і зміст не міг слугувати такою роздруківкою, а слідчий як він ствердив записи не прослуховував. До того ж виїмка диску, на якому міститься офіційна копія з карти пам'яті, яка згідно висновків експертів НДЕКЦ  має ознаки монтажу, відбулася 11.03.09р., тобто після проведення огляду. 
		Окрім того, ні в ході досудового розгляду, ні в судовому засіданні не встановлено мотиву вчинення злочину підсудними. Як ствердив в судовому засіданні свідок - слідчий ОСОБА_7, на момент пред'явлення обвинувачення мотив вказаних злочинних дій ним встановлений не був. Допитаний в засіданні як свідок ОСОБА_5 - обвинувачений в іншій кримінальній справі вказав, що вперше побачив підсудних вкінці 2011 року в залі суду, до цього їх не бачив, не знав, жодних бесід з ними не вів, будь-яких штучних умов по його кримінальній справі не створювалося. Зазначив, що фрази про хабар та його розміри на записі не було. В свою чергу підсудні теж пояснили, що до розгляду справи в суді не знали ОСОБА_5, ніяких розмов з ним не вели, і тим паче не мали наміру та не створювали штучних доказів захисту. Таким чином, мотив вчинення злочину є невстановленим, як не встановлено точного часу та способу вчинення злочину.   
		У відповідності до ч. 4 ст. 75 КПК України в редакції 1960 року висновок експерта для особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Вимогами ч.5, ч.6 ст. 75 КПК України в редакції 1960 року, встановлено підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи, в разі якщо така буде визнана неповною або не досить ясною, чи висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.
		Відповідно до ст. 279 КПК України в редакції 1960 року одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою, а суддя постановою вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад. 
		Як вбачається з матеріалів, справа відносно підсудних порушена за матеріалами, які розслідувались у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч.3 КК України. При цьому, в обвинувальному висновку в даній справі орган досудового слідства покликається на висновок експертизи № 177/178/179 від 02.03.2009 року як на доказ вчинення злочинних дій ОСОБА_5 За наслідками розгляду цієї кримінальної справи вина ОСОБА_5 встановлена, в жодному із судових рішень не ставиться під сумнів вказаний висновок експертизи, а натомість такий оцінюється у встановленому законом порядку і визнається як доказ, яким викриваються злочинні дії ОСОБА_5, та підтверджують вину останнього. Відтак, за наявності таких судових рішень, також відсутні підстави для притягнення експерта до кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок. 
		Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що пред'явлене підсудним обвинувачення у вчиненні завідомо неправдивого висновку експерта під час провадження досудового слідства, поєднаний із штучним створенням доказів захисту, є недоведеним, в ході досудового слідства та судового розгляду не здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли з умислом надання завідомо неправдивого висновку і штучно створили докази захисту, шляхом монтажу звукозапису, а тому в їх діях відсутній склад злочину передбачений  ст. 384 ч.2 КК України і з цієї підстави їх слід виправдати.
		Речові докази у справі - аудіокасета, флеш карта, відеокасета, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінальної справи (а.с.105-108 т.1). 
		У зв'язку з тим, що підсудних визнано невинними у вчиненні злочину, то судові витрати понесені на проведення комп'ютерно-технічної експертизи не підлягають  до стягнення з підсудних, в силу ст. 93 КПК України в редакції 1960 року (а.с.22 т.2). 
		Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України в редакції 1960 року, суд ,-
		в и р і ш и в: 
		Підсудного ОСОБА_3 визнати невинним у пред'явленому обвинуваченні та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 384 ч.2 КК України.
		Підсудного ОСОБА_4 визнати невинним у пред'явленому обвинуваченні та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 384 ч.2 КК України. 
		Запобіжний захід обраний підсудним, у виді підписки про невиїзд, - скасувати. 
		Речові докази у справі - аудіокасета, флеш карта, відеокасета, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи -  залишити на зберіганні в матеріалах кримінальної справи. 
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Личаківський районний суд м. Львова.
		 
		 
		Суддя:                                                                                             Леньо С. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...