Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/15190/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                       
		                                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		 
		                                                                                                                                                                                            
		Справа №22-ц/796/15190/2013                        Головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б.
		                                                                                                                                    Доповідач: Невідома Т.О.   
		 
		                                                                                      У Х В А Л А
		                                           І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		 
		            05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
		                               
		                                    головуючого: Невідомої Т.О.
		                                                суддів:  Крижанівської Г.В., Пікуль А.А.
		                                    при секретарі: Телятник І.М.
		 
		розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,  
		 
		                                                                       в с т а н о в и л а :
		               
		У травні 2013 року ОСББ «Івана Франка, 4» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 23 716,71 грн. за  надані житлово-комунальні-послуги, а також 3 % річних в розмірі 601,21 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 2 408,09 грн. за час прострочення сплати грошових коштів.
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСББ «ІванаФранка, 4» посилалось на те, що позивач є постачальником житлово - комунальних послуг, споживачами яких являються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідачі зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 та користується житлово-комунальними послугами, які надає позивач. Починаючи з липня 2010 року відповідачі не сплачували витрати за утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим  за період з 15 липня 2010 року по 15 березня 2012 року у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 23 716,71 грн.
		        
		    Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Івана Франка, 4» відмовлено. 
		        
		              Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСББ «Івана Франка, 4» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанціїта ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між позивачем та відповідачами договірних відносин, оскільки відповідачі є власниками квартири в багатоквартирному будинку, а позивач є його балансоутримувачем та управителем, а тому в силу норм Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі зобов'язані брати участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території та інших витратах, за цінами/тарифами, що формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Крім того, апелянт зазначає, що відповідачами не надано  жодних претензій щодо не надання послуг та/або здійснення перерахунку вартості наданих послуг. На думку позивача, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Представник позивача Обманюк С.С. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
		          ОСОБА_3, яка  також діє  в інтересах ОСОБА_4, та представник  обох відповідачів ОСОБА_6 заперечували проти апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.
		В судове засідання ОСОБА_4 особисто не з'явився,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив уповноважених представників, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_4  відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 належить 2/3 частини зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1998рн.(а.с.7), ОСОБА_4 належить 1/3 частини квартири на підставі договору дарування від  01.04.2003р.(а.с.8).
		Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 871 від 07.04.2005 року житловий комплекс будинку АДРЕСА_1 було передане на баланс створеного Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка 4»  (а.с.11).
		ОССБ «Івана Франка, 4» порушило перед судом питання про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно заборгованості  у сумі 23 716, 71 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території та    наданих житлово-комунальних послуг. За період з 15.07.2010 по 15.03.2012р. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСББ «Івана Франка 4» про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням вимог чинного законодавства та за відсутності укладених між сторонами договорів, які мають регулювати їх правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг та здійснення їх оплати, у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати відповідачами грошових коштів за житлово-комунальні послуги за відсутності передбаченого договором обов'язку для відповідачів здійснювати таку плату, відповідно відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідачів сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Статтею 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що управління житловим комплексом забезпечує балансоутримувач.
		Як вбачається з матеріалів справи між ОСББ «Івана Франка, 4» (замовник) та дочірнім підприємством зі 100% іноземною інвестицією «Д'ЕСТАТЕ» (виконавець)  були укладені договори, предметом яких є забезпечення виконавцем надання послуг з управління  та утримання  будинку  та прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1,  у строк та на умовах, що передбачені цим договором (т.1, а.с.26-30).
		Згідно з частинами 1, 5-7 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики.
		Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є  обов'язковим  і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.
		У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання  має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
		Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками  договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються  виключно на договірних засадах. 
		Статтею 29 вищевказаного Закону передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. 
		Частиною 1  статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
		З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та співвласниками квартири  АДРЕСА_1 договір з утримання будинку, прибудинкової території та надання комунальних послуг також не укладався. 
		    Крім того, позивачем відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів щодо надання відповідачам пропозиції укласти договір, надання  відповідачу  відповідного договору, так само, як і доказів відмови від його укладення з боку відповідачів.
		За таких обставин, враховуючи вищевказані вимоги законодавства, суд  першої інстанції дійшов правильного висновку, що за відсутності укладених договорів між сторонами, які мають регулювати їх правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг та здійснення їх оплати, у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати відповідачами грошових коштів за житлово-комунальні послуги за відсутності передбаченого договором  обов'язку  для відповідачів здійснювати таку оплату, та відповідно відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідачів сум інфляційних втрат та 3 % річних.
		 Доводи апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_3 як член ОСББ на підставі  ч.9 п. 8.1. Розділу 8 Статуту ОСББ «Івана Франка 4»  зобов'язана  своєчасно здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, а даний  обов'язок виникає у члена  об'єднання  з моменту придбання ним права власності на кватиру, жиле або нежитлове приміщення колегія судів не приймає до уваги, оскільки вважає, що вказані положення статуту кореспондуютьсяз відповідними положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ЖК УРСР щодо наявності імперативного  обов'язку  сплачувати за отримані житлово- комунальні послуги.
		       Разом із тим, як уже було зазначено вище, у даних правовідносинах (між позивачем та відповідачами) застосовується  зобов'язально-договірний механізм виникнення прав та обов'язків, а саме, за наявності відповідного договору у сторін виникають права та  обов'язки щодо надання та оплати відповідних житлово-комунальних послуг.
		       Крім того, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 ще до створення позивача як юридичної особи, однак після цього між сторонами не було укладено жодних договорів на постачання і отримання житлово-комунальних послуг, що відповідно до чинного законодавства, має в першу чергу ініціюватися саме ОСББ, як балансоутримувачем будинку (управителем), шляхом відповідних звернень (направлення пропозицій) до членів  обєднання та інших осіб, як власників житлових та нежитлових приміщень у цьому будинку, з метою забезпечення правового врегулювання взаємовідносин між створеним ОСББ та даними особами.
		 
		 Як зазначалось вище, відповідач ОСОБА_3 є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_4 є власником 1/3 частини квартири.
		    Разом із тим, між позивачем та відповідачами, як співвласниками даної квартири, договір з утримання будинку та прибудинкової території не укладався.
		        Відповідно до положень частин 1,2 ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
		 Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
		  Згідно п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до яких належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій  зобов'язані  сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
		  Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
		Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року передбачено, що за умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: - за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку, та осіб, які проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку більше ніж місяць.
		Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з  розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
		Зважаючи на викладені норми  матеріального права, суд першої інстанції правильно не прийняв  в якості належного доказу  наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що відповідачі за окремими договорами сплачують за послуги газопостачання та електропостачання.
		    Разом із тим, на підтвердження належного виконання своїх  обов'язків  щодо забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, надання житлово- комунальних послуг, позивачем додано копії відповідних договорів з окремим організаціями на отримання певних послуг.
		 Однак, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів щодо реального виконання даних договорів шляхом надання відповідачам відповідних послуг та відповідно не додано розрахунків сум грошових коштів, сплачених позивачем вказаним організаціям за надані послуги.
		Що стосується нарахування позивачем суми боргу в частині грошових коштів за тимчасову стоянку, з посиланням на рішення загальних зборів ОСББ «Івана Франка 4» від 20.07.2010 року, то дані розрахунки також є неналежним доказом, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2013 року, яке набрало законної сили, визнано частково недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Івана Франка 4» від 20.07.2010 року в частині запровадження компенсаційної оплати у розмірі 250 грн. на місяць за тимчасову стоянку.
		Крім того, в суді апеляційної інстанції представник ОСББ не заперечував того факту, що  відповідачі послугами тимчасової стоянки не користуються.. 
		 Відповідно до вимог ч.І ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Таким чином, позивачем також не надано жодних обгрунтованих доказів щодо обсягу та видів наданих відповідачам житлово-комунальних послуг та їх вартості, а також відповідно не надано належних розрахунків суми заборгованості відповідачів та їх складових частин (за окремі види послуг) за кожен місяць, які в сукупності мають становити загальну суму грошових коштів, які мали б сплатити відповідачі за надані послуги.
		Враховуючи положенням вищезазначених норм, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог заявлених ОСББ «Івана Франка 4».
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
		 
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		 
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»  відхилити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
		 
		Головуючий:                                                                                   Т.О. Невідома 
		 
		Судді:                                                                                                Г.В. Крижанівська 
		 
		                                                                                                         А.А. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...