Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/796/16/2013 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Одержання хабара.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		[1]
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		24 грудня 2013  року Колегія суддів судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
		головуючого судді -           Стрижко С.І.             
		суддів -                                 Тютюн Т.М.
		                                              Ященка М.А.
		при секретарях                    Коняєві Д.М.
		                                              Голуб Ю.М.
		за участю прокурора -        Капінос М.М.
		захисників -                        ОСОБА_3
		                                              ОСОБА_4
		                                              ОСОБА_5   
		засуджених -                       ОСОБА_6
		                                              ОСОБА_7         
		                                              ОСОБА_8
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь під час розгляду справи судом першої інстанції, - старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України, Капінос М.М.,  захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зі зміною засудженої ОСОБА_6, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року, згідно з яким, - 
		- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Одеса, українка, громадянка України, з вищою освітою, вдова, працювала на посаді начальника Державної інспекції по контролю за цінами Міністерства економіки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судима,
		- засуджена за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 364 КК України - на 5 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 6 місяців, з накладенням штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави; за ч. 2 ст. 191 КК України - на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.  На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності на строк 3 роки, із стягненням штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбуття покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
		 
		- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Маріуполь Донецької області, українка, громадянка України, з вищоюосвітою, розлучена, працювала першим заступником начальника Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судима, 
		- засуджена за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України із  застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані  з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнена від відбуття покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
		 
		- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Широка Гребля Козятинського району Вінницькоїобласті, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працював начальником відділу цін на ринку агропромислового комплексу Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, не судимий, -
		- засуджений за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України із  застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбуття покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції , повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання , періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		І. Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні   зловживання владою, тобто в умисному, в особистих інтересах, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_13 та юридичної особи - ВАТ «Ланнівський цукровий завод», а також державним інтересам. Крім того ОСОБА_6 заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наступних обставинах.
		Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2010 року за №662-р ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України.
		Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами та розподілу обов'язків між начальником, першим заступником за заступниками начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами від 01.10.2010 №137 начальник Державної інспекції з контролю за цінами ОСОБА_6:
		- здійснювала керівництво діяльністю Держінспекції, несла персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України та Міністром економіки за виконання покладених на Держцінінспекцію завдань;
		- призначала на посади та звільняла з посад керівників структурних підрозділів та інших працівників Держінспекції, крім заступників начальника Держінспекції;
		- підписувала видані в межах компетенції Держцінінспекції накази, організовувала перевірку їх виконання;
		- спрямовувала та координувала діяльність першого заступника та заступників начальника Держінспекції, начальників територіальних органів державного контролю за цінами;
		- приймала рішення щодо скасування розпорядчих документів територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарчих санкцій), а також винесені ним постанови про накладення адміністративних санкцій, тощо.
		Начальнику Держінспекції підпорядковувався центральний апарат та територіальні органи Держінспекції, а також безпосередньо відділ з питань кадрової роботи, державної служби та запобігання проявам корупції, адміністративно-фінансове управління, юридичний відділ. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну службу», займана ОСОБА_6 посада віднесена до другої категорії посад службовців та, виходячи із вимог ст. 16 цього ж Закону, вона не мала права вчиняти дії, передбачені ст. ст. 1, 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме: сприяти, використовувати своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг та надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень. Тому, виходячи із обсягу наявних прав і службових повноважень начальник Державної інспекції з контролю за цінами Мінекономіки України ОСОБА_6 обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків і адміністративно-господарських функцій, а також постійно здійснювала функції представника влади, яка наділена правом приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто являлась, відповідно до положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 Примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України службовою особою, що займає особливо відповідальне становище. Проте, ОСОБА_6 використала надані їй владні повноваження у злочинних цілях. 
		Так, в період з 31.05.2010 року по 11.06.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області проведено перевірку ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» щодо додержання державної дисципліни цін при реалізації цукру-піску за період з червня 2009 року по квітень 2010 року, за результатами якої 18.06.2010 року начальником цієї інспекції прийнято рішення №73 про застосування економічних санкцій до підприємства на загальну суму 4.027.754,4 грн. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.07 року №1222 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 року №709 та розпорядження голови Полтавської райдержадміністрації від 11.07.2008 року №228.
		Крім цього, в період з 31.05.2010 року по 11.06.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області здійснена перевірка ТОВ «Ланнівська МТС» щодо додержання вимогзаконодавства про ціни і ціноутворення при реалізації продуктів харчування, за результатами якої начальником цієї інспекції 18.06.2010 року прийнято рішення №75 про застосування до вказаного підприємства економічних санкцій на загальну суму 210.840 грн. за порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007  року №222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 року №709  при реалізації цукру.
		Керівник ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» ОСОБА_13, не погоджуючись з результатами проведених перевірок та прийнятими на їх підставі рішеннями про застосування до вказаних підприємств економічних санкцій, вирішив оскаржити їх до вищестоящої державної установи - Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, яка відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Міністерства економіки України має право розглядати такі скарги та скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів, в тому числі рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій.
		У зв'язку  з цим, ОСОБА_13 через свого знайомого ОСОБА_14 в середині червня 2010 року звернувся до ОСОБА_15, який на той час був Міністром економіки України, і останній надав вказівку начальнику Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_6 перевірити обґрунтованість застосування Державною інспекцією по контролю за цінами в Полтавській області економічних санкцій до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС».
		ОСОБА_6, виконуючи законну вказівку Міністра економіки України ОСОБА_15, доручила начальнику юридичного відділу Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_16 розглянути відповідні матеріали та доповісти своє рішення щодо вирішення даного питання. Після детального вивчення отриманих з Державної інспекції по контролю за цінами в Полтавській області матеріалів щодо допущення ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» порушень чинного законодавства при реалізації цукру ОСОБА_16 прийшов до висновку про необхідність скасування прийнятих начальником цієї інспекції рішень про застосування економічних санкцій до вказаних підприємств, про що в кінці червня 2010 року доповів ОСОБА_6, а вона в свою чергу -  Міністру економіки України ОСОБА_15
		29.06.2010 року ОСОБА_13, в робочий час, прибув до службового кабінету начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_6 за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, де під час розмови звернувся до неї з проханням скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про застосування економічних санкцій до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС».
		ОСОБА_6, будучи представником влади та службовою особою, в обов'язки якої входить прийняття рішень щодо скасування незаконних розпорядчих документів територіальних органів, в тому числі рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій, невірно розуміючи інтереси служби, достовірно знаючи про те, що рішення начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про застосування економічних санкцій до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ» Ланнівська МТС» підлягають скасуванню, вирішила використати своє службове становище для забезпечення у непередбачений законом спосіб комп'ютерною технікою та офісним папером очолюваної нею Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України та підпорядкованих територіальних інспекцій.
		Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6, діючи в особистих інтересах, невірно розуміючи інтереси служби, грубо порушуючи вимоги Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Міністерства економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819, яким встановлено, що інспекція є урядовим органом та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, іншими нормативними актами, 29.06.2010 року, в робочий час, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Київ, вулиця М. Раскової, 15, висунула ОСОБА_13, як умову для скасування рішень начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про застосування економічних санкцій до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС»  вимогу про необхідність перерахування грошових коштів на рахунки вказаних нею приватних підприємств у сумі 67.283 гривень для закупівлі комп'ютерної техніки та офісного паперу для Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України.
		При цьому ОСОБА_6 надала ОСОБА_13 рахунки-фактури про перерахування грошових коштів у сумі 57.256,00 гривень на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 за комп'ютерну техніку та грошових коштів у сумі 10.027,00 гривень на розрахунковий рахунок ПП «Сервіс-Престиж» за офісний папір.
		Усвідомлюючи неможливість в інший спосіб отримати законні рішення про скасування застосованих економічних санкцій до очолюваних ним підприємств - ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС», ОСОБА_13 був вимушений погодитись виконати зазначену вимогу ОСОБА_6 та одразу ж після розмови з останньою надав розпорядження головному бухгалтеру очолюваного ним підприємства ВАТ «Ланнівський цукровий завод» про перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки вказаних ОСОБА_6 приватних підприємств.
		29.06.2010 року платіжними дорученнями №850 та №851 з розрахункового рахунку ВАТ «Ланнівський цукровий завод» перераховані грошові кошти у сумі 10.027,00 гривень на рахунок ПП «Сервіс-Престиж» з призначенням - «за бумагу по рах. 412 від 29.06.10» та у сумі 57.256,00 гривень на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 з призначенням - «за комп'ютерну техніку по рах. 49 від 29.06.10». Вказані операції ТОВ «Ланнівський цукровий завод» по бухгалтерському обліку відобразило як надання безоплатної, безповоротної допомоги стороннім організаціям на рахунок прибутку.
		Приблизно 7-9 липня 2010 року до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України надійшли від фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 8 комп'ютерів та від ПП «Сервіс - Престиж» - офісний папір.
		Після цього, у вказаний період часу, тобто у липні-2010 року, ОСОБА_6, володіючи інформацією про те, що оплачені ВАТ «Ланнівський цукровий завод» комп'ютери та офісний папір надійшли до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, надала вказівку заступнику начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_18 про прийняття рішень щодо скасування економічних санкцій, застосованих Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» у сумі 4.027.754,40 гривень та ТОВ «Ланнівська МТС» у сумі 210.840 гривень.
		 
		При цьому  ОСОБА_6, знаючи про надходження до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, 8комп'ютерів, діючи із корисливих мотивів, вирішила заволодіти одним із вказаних комп'ютерів, вартістю 27.176 гривень, який мав найсучасніше обладнання.
		Реалізуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_6 в один із днів в період з 7 по 9 липня 2010 року, використовуючи свої службові повноваження та зловживаючи ними, дала вказівку заступнику начальника адміністративно-фінансового управління - начальнику відділу господарського забезпечення та інформаційних технологій Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_19 доставити мультімедійний ігровий комп'ютер, вартістю 27.176 гривень, за місцем її проживання, не ставлячи до відома про свої злочинні наміри.
		Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_19 в той же день, тобто приблизно 7-9 липня 2010 року, взяв мультімедійний ігровий комп'ютер, вартістю 27.176 гривень, отриманий Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України від ВАТ «Ланнівський цукровий завод» у вигляді безоплатної,  безповоротної допомоги, та поклав його до службового автомобіля Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, реєстраційний номер НОМЕР_1, наказавши одночасно водію цього автомобіля ОСОБА_20, доставити цей  комп'ютер  за місцем проживання ОСОБА_6 Увечері цього ж дня ОСОБА_20 відвіз ОСОБА_6 на службовому автомобілі НОМЕР_2 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1. Заволодівши у вказаний спосіб чужим майном - мультімедійним ігровим комп'ютером, вартістю 27.176 гривень, отриманим Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України від ВАТ «Ланнівський цукровий завод» у вигляді безоплатної, безповоротної допомоги, ОСОБА_6 розпорядилась ним на власний розсуд. 
		28.07.2010 року заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_18, на підставі матеріалів розгляду скарги голови правління ТОВ «Ланнівська МТС» та голови правління ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» ОСОБА_13, скасовані рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області №75 від 18.06.2010 року та №73 від 18.06.2010 року про застосування до вказаних підприємств економічних санкцій на суми відповідно 210.840 гривень та 4.027.754,40 гривень. У подальшому з метою приховування вчинених злочинів ОСОБА_6 в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000 року, отримані від ВАТ «Ланнівський цукровий завод «як безоплатна, безповоротна допомога товарно-матеріальні цінності на облік не поставила.
		Вказаними умисними діями ОСОБА_6 заподіяла істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_13, як керівника ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»,і ТОВ «Ланнівська МТС» та ВАТ «Ланнівський цукровий завод» у вигляді матеріальних збитків на суму 67.283 гривень, а також істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету державного органу - Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, діяльність якої має будуватись на принципах неухильного додержання вимог Конституції України, недопущення порушення прав і законних інтересів громадян України, підприємств, установ та організацій, а також шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем заволоділа чужим майном.
		 
		 
		ІІ. Крім того, згідно із вироком суду ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, з використанням наданої їй влади, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, визнані винуватими у тому, що, діючи з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинили закінчений замах на одержання хабара, в особливо великому розмірі, за виконання дій в інтересах ОСОБА_21, поєднаний з вимаганням хабара, при наступних обставинах.
		Так, ОСОБА_6 обіймала посаду начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2010 року за №692-р та являлась службовою особою, що займає особливо відповідальне становище.
		ОСОБА_7, наказом №99 к від 14.05.2010 року Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України була призначена на посаду першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області.
		Відповідно до положення про Державну інспекцію з контролю за цінами в Київській області основними її завданнями були: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
		Згідно із посадовою інструкцією першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на ОСОБА_7 покладено обов'язок забезпечення виконання положень Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами в Київській області, наказів начальника інспекції з метою реалізації повноважень інспекції у відповідних напрямках її діяльності, забезпечення ефективності роботи на виконання завдань інспекції тощо.
		Крім того, ОСОБА_7 організовувала роботу по запобіганню корупційним діянням, передбаченими Законом України «Про боротьбу з корупцією» посадовими особами інспекції, вживала з цією метою профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством України, приймала участь у проведенні атестації посадових осіб інспекції, здійснювала заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів, а також організовувала, координувала та контролювала діяльність відділу контролю цін на ринках монопольних утворень. Також ОСОБА_7 у період з 17.05.2010 року по 05.09.2010 року, 08.10.2010 року, з 13.10.2010 року по 20.10.2010 року та з 24.10.2010 року по 26.10.2010 року виконувала обов'язки начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, маючи в цей період повноваження по здійсненню керівництва діяльністю інспекції, призначення на посади та звільнення з посад керівників структурних підрозділів та інших працівників, притягнення до дисциплінарної відповідальності, підписання наказів та організації перевірки їх виконання тощо.
		Таким чином, виходячи із обсягу наявних службових повноважень, ОСОБА_7, будучи першим заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області та виконуючи обов'язки начальника даної інспекції, обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків і адміністративно-господарських функцій, а також постійно здійснювала функції представника влади, яка наділена правом приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підлеглості і, виходячи з положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 Примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Проте ОСОБА_7 використала надані їй владні повноваження у злочинних цілях, вчинивши замах на одержання хабара в особливо великому розмірі, поєднаного з його вимаганням .
		Наказом №94к від 11.06.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами Київської області ОСОБА_8 призначений на посаду начальника відділу контролю цін на ринках агропромислового комплексу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області.
		Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами в Київській області основними її завданнями є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням об'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
		Згідно із посадовою інструкцією начальник відділу контролю цін на ринках агропромислового комплексу Державної інспекції з контролю за цінами Київської області ОСОБА_8:
		- забезпечував виконання положень Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Міністерств економіки та з питань європейської інтеграції України, наказів Державної інспекції з контролю за цінами, Положення про державну інспекцію з контролю за цінами в Київській області, інших нормативно-правових актів України з метою реалізації повноважень Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області у відповідних напрямках її діяльності;
		- здійснював керівництво і організацію роботи відділу та ніс персональну відповідальність з виконання покладених на відділ завдань;
		  - від імені Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області приймав рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї обґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки внаслідок порушення Державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення і складає адміністративні стягнення за матеріалами перевірок;
		- розподіляв обов'язки між працівниками відділу відповідно до посадових інструкцій та доручень, визначав ступінь відповідальності працівників  тощо.
		Таким чином, виходячи із обсягу наявних службових повноважень, ОСОБА_8, будучи начальником відділу контролю цін на ринках агропромислового комплексу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області займав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, також постійно здійснював функції представника влади, який наділений правом приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підлеглості, у зв'язку з чим, виходячи з положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 Примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України, є службовою особою,  що займає відповідальне становище.
		Проте ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, використали надані їм владні повноваження у злочинних цілях, вчинивши закінчений замах на одержання хабара в особливо великому розмірі, поєднаного з його вимаганням.
		Так, у березні 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві проведена перевірка ПП «Лютий» щодо порядку формування, встановлення та застосування вказаним підприємством цін і тарифів при реалізації цукру-піску за період з 03.03.2009 року по 02.03.2010  року, за результатами якої 16.03.2010  року складено акт перевірки №060, а 23.03.2010 року заступником начальника цієї інспекції прийнято рішення №41 , яким до ПП «Лютий» застосовані економічні санкції на загальну суму 10.526.748,30 грн.
		Дане рішення контролюючого органу 06.05.2010 року директором ПП «Лютий» ОСОБА_21 оскаржено до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, у зв'язку з чим наказом виконуючої обов'язки начальника вказаної Державної інспекції ОСОБА_23 №91 від 10.09.2010 року призначена повторна перевірка даного підприємства за цей же період, проведення якої доручено заступнику начальника відділу контролю та моніторингу цін на ринку продовольства Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_24 та начальнику відділу державної інспекції з контролю за цінами в Київській області ОСОБА_8
		В період з 10.09.2010 року по 22.09.2010 року під час проведення повторної перевірки ПП «Лютий» з питань порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів на продукти харчування, ОСОБА_8 отримана інформація про те, що директор ПП «Лютий» ОСОБА_21 володіє значними сумами грошових коштів від підприємницької діяльності. Про це ОСОБА_8 повідомив свого безпосереднього керівника - заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області ОСОБА_7 , яка в свою чергу, проінформувала про таку обставину начальника Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України ОСОБА_6
		Володіючи даною інформацією, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи службовими особами,  приблизно в кінці вересня 2010 року в м. Києві, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, вступили між собою в злочинну змову на одержання хабара в особливо великому розмірі від директора ПП «Лютий» ОСОБА_21 та розробили план злочинних дій, розподіливши між собою ролі.
		Зокрема, розробленим планом вчинення злочину передбачалось інформування ОСОБА_21 про те, що начебто проведеною повторною перевіркою не тільки підтвердилась законність застосування до очолюваного ним ПП «Лютий» економічних санкцій на суму 10.526.748, 30 гривень, а й встановлені підстави для їх збільшення до 12.709.815 гривень. Після цього, використовуючи цю обставину, пред'явити вимогу про надання хабара в сумі 50.000 доларів США за скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до ПП «Лютий».
		Надалі, після одержання від ОСОБА_21 хабара, ОСОБА_6, будучи начальником Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, яка наділена правом приймати рішення щодо скасування розпорядчих документів територіальних органів, в тому числі рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій, повинна була скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до ПП «Лютий» на суму 10.526.748,30 гривень.
		ОСОБА_7, як безпосередній керівник ОСОБА_8, мала давати йому поради та вказівки щодо проведення перевірки та складання акту повторної перевірки ПП «Лютий» з необхідними висновками, а також особисто гарантувати ОСОБА_21 виконання обіцянки щодо скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до очолюваного ним підприємства та організувати одержання хабара у спосіб, який унеможливить, на їх думку, викриття у вчиненні злочину.
		У свою чергу, ОСОБА_8, як особа, що безпосередньо проводила повторну перевірку ПП «Лютий», повинен був за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скласти акт повторної перевірки, у якому зазначити, що ПП «Лютий» не допускало порушень чинного законодавства у своїй діяльності, що давало змогу створити у подальшому підстави для скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до ПП «Лютий».
		Таким чином, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з використанням свого службового становища, а ОСОБА_6, крім того, наданої влади, спільними зусиллями повинні були умисно створити умови, за яких ОСОБА_21 змушений буде дати їм хабара у визначеному ними розмірі з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав і законних інтересів, зокрема на об'єктивне та неупереджене проведення повторної перевірки діяльності ПП «Лютий» з питань встановлення та застосування цін і тарифів на продукти харчування.
		Вступивши за наведених обставин у попередню змову на вчинення злочину та реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на умисне створення умов, за яких ОСОБА_21, як директор ПП «Лютий», вимушений буде дати хабара в особливо великому розмірі, ОСОБА_8 07.10.2010 року, приблизно о 19 годині, зустрівся з ОСОБА_21 поблизу будинку АДРЕСА_4 та, діючи згідно із своєю роллю, повідомив його про те, що начебто ним під час повторної перевірки встановлені дані, які не тільки підтверджують обґрунтованість застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві економічних санкцій до ПП «Лютий», а й їх збільшення до 12.709.815 гривень. Одночасно ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, висунув вимогу ОСОБА_21 щодо давання хабара йому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 50 тисяч доларів США за складання акту повторної перевірки без зазначення порушень ПП «Лютий» чинного законодавства у сфері ціноутворення та подальшого скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до вказаного підприємства.
		Аналогічні вимоги щодо необхідності давання хабара у вказаному розмірі ОСОБА_8 неодноразово висував ОСОБА_21 протягом жовтня 2010 року під час зустрічей з ним поблизу станції метро «Арсенальна» у м. Києві та у ході розмов по телефону, погрожуючи у разі відмови дати хабара скласти акт повторної перевірки, у якому підтвердити наявність порушень ПП «Лютий» чинного законодавства у сфері ціноутворення, що призведе до застосування економічних санкцій на суму 12.709.815 гривень. 
		Крім цього, ОСОБА_7, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, під час зустрічі з ОСОБА_21 30.10.2010 року біля парку Перемоги за адресою: м. Київ, вулиця Малишка, 1 підтвердила необхідність давання хабара в сумі 50 тисяч доларів США, обіцяючи в цьому випадку складання акту повторної перевірки ПП «Лютий» без зазначення порушень чинного законодавства та наступне скасування рішення Державної інспекції по контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій до очолюваного ним підприємства на суму 10.526.748,30 гривень.
		Усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також розуміючи, що у випадку відмови дати хабара він буде позбавлений права на об'єктивне та неупереджене проведення повторної перевірки, що призведе до необгрунтованого донарахування сум та застосування економічних санкцій до ПП «Лютий», ОСОБА_21 змушений був погодитись дати їм хабара в сумі 50 тисяч доларів США. 
		Приблизно о 13:00 годині 31.10.2010 року ОСОБА_21, виконуючи протиправну вимогу ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, прибув до будинку АДРЕСА_4 та зателефонував ОСОБА_8, повідомивши про своє прибуття з метою передати як хабар, грошові кошти у сумі 50 тисяч доларів США. Після цього ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, зателефонував останній та повідомив про готовність ОСОБА_21 передати обумовлену суму хабара, який вони вимагали. У свою чергу, ОСОБА_7 сказала ОСОБА_8, щоб він особисто не брав хабара від ОСОБА_21 та що вона направить до ОСОБА_21 свого знайомого, якому той повинен передати грошові кошти в сумі 50 тисяч доларів США.
		Надалі, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулась до свого знайомого ОСОБА_26, не ставлячи його до відома про свої злочинні дії, та попросила його приїхати на власному автомобілі до будинку АДРЕСА_4 та отримати там «пакунок» від чоловіка, якого вона направить.
		Не будучи обізнаним про вчинення злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_26 приїхав на своєму автомобілі «Міцубісі Ланцер», реєстраційний номер НОМЕР_3, до будинку АДРЕСА_4, де за вказівкою ОСОБА_8 в салон його автомобіля сів ОСОБА_21, який на прохання ОСОБА_26 поклав на заднє сидіння автомобіля грошові кошти у сумі 50 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України становить 395.580 гривень, що більше ніж у п'ятсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром хабара. 
		В цей день ОСОБА_7, приймаючи заходи по унеможливленню викриття її, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, знаходилась у власному автомобілі та з відстані приблизно 50 метрів керувала діями ОСОБА_8 по отриманню хабара в особливо великому розмірі від ОСОБА_21, за допомогою свого знайомого ОСОБА_26, не обізнаного про злочинний характер вчинюваних за його участю дій.
		Проте, ОСОБА_26 не встиг передати отримані від ОСОБА_21 гроші в сумі 50 тисяч доларів США ОСОБА_7, оскільки близько 14 години 00 хвилин 31.10.2010 року був затриманий працівниками правоохоронних органів з предметом хабара.
		 
		В апеляції прокурор, який приймав участь під час розгляду справи в суду першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин, встановлених по справі, обґрунтованості засудження ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, правильності юридичної кваліфікації інкримінованих їм дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині покарання через його невідповідність ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, неправильне застосування норм кримінального закону, постановивши новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання, а саме засудити:
		- ОСОБА_6 за ч. І ст. 364 КК України на 5 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій строком на 1 рік 6 місяців, зі штрафом у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6.800 грн.; за ч. 2 ст. 191 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна. На підставі ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна, зі штрафом у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6.800 грн.
		- ОСОБА_7 засудити за ч. 2 ст.15 та ч. 3 ст. 368 КК України на 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна.
		- ОСОБА_8 засудити за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України на 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна.
		Крім того апелянт вважає, що заявлений Генеральною прокуратурою України цивільний позов на суму 27.176 грн. підлягає задоволенню у зв'язку із визнанням ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину, яким була спричинена відповідна матеріальна шкода.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи засудженим покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України необґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання, вчинення злочину вперше та відсутність тяжких наслідків, оскільки те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не притягувались раніше до кримінальної відповідальності, є обставинами, що лише характеризують особу винних.
		При цьому, на думку апелянта, суд залишив поза увагою обставини, при яких був вчинений злочин, займані посади засудженими і суму хабара, зокрема  отримання хабара в особливо великих розмірах з ознаками вимагання службовими особами, які займали особливо відповідальне становище.
		З огляду на те, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як у ході досудового, так і під час судового розгляду,  справи свою винуватість не визнавали, суд безпідставно встановив наявність обставин, що пом'якшують покарання. Більш того, одні і ті ж обставини судом були  двічі враховані  і для застосування до засуджених положень і ст. 69 КК України, і ст. 75 КК України.
		Крім того, прокурор вважає, що в подальшому, для уникнення будь-яких сумнівів щодо виду та розміру покарання слід зазначити штраф, визначений ОСОБА_6 не тільки  у розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а й у конкретному грошовому розмірі.
		 
		У змінах та доповненнях до апеляції захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 засуджена ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, закрити провадження по справі в частині засудження ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України, а також за ч. 2 ст. 191 КК України за відсутністю в її діях складів  цих злочинів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, а в частині засудження за ч. 1 ст. 364 КК України - закрити провадження по справі внаслідок застосування до неї акту амністії.
		В обґрунтування апеляційних вимог, стверджуючи про свою непричетність до інкримінованих їй злочинів за ч. 2 ст. 191, ч.2 ст. 15 та ч. 3 ст. 368 КК України, апелянт вказує, що  органами досудового слідства та судом були неправильно встановлені фактичні обставини справи, у тому числі щодо меж її повноважень на прийняття відповідних рішень про скасування рішень територіальних інспекцій про накладення на підприємства економічних санкцій. Вважає, що по справі не була доведена її попередня змова з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вимагання у ОСОБА_21 хабара в особливо великих розмірах, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження  висновків суду про те, що вона особисто або через інших осіб створила умови, за якими ОСОБА_21 вимушений був погодитись дати службовим особам інспекції хабар, а  показання останнього з цього приводу, які фактично є суперечливими та постійно змінювались,  є лише припущенням.
		Що стосується її засудження за заволодіння чужим майном, то, на думку ОСОБА_6,  у справі не міститься будь-яких достатніх доказів на підтвердження того, що комп'ютер, вартістю 27.176 грн., взагалі існував та після його доставки до Державної інспекції незаконним шляхом перейшов до засудженої та вона розпорядилась ним на власний розсуд. 
		Крім того, не заперечуючи того, що дійсно звернулась до ОСОБА_13 з проханням надати допомогу та оплатити вартість необхідної  для  Державної інспекції з контролю за цінами України комп'ютерної техніки та офісного паперу, в категоричній формі заявила, що діяла не у особистих інтересах, а лише з метою поліпшити матеріально-технічну базу очолюваної нею установи. При цьому, посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_13 та свідків, вважає, що висновок суду про завдання її діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_13 як керівника ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівський цукровий завод»  вигляді матеріальних збитків на суму 67.283 грн., є безпідставним, бездоказовим та таким, що не відповідає матеріалам справи.
		 
		В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_5, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам по справі щодо кваліфікації  вчинених ОСОБА_8 дій, просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати  інкриміновані засудженому ОСОБА_8 дії з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому покарання у межах санкції зазначеної статті із застосуванням ст. 75 КК України.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що фактично ОСОБА_8, хоча і входив у склад комісії по проведенню повторної перевірки діяльності ПП «Лютий»,  проте старшим членом комісії була призначена ОСОБА_24 При цьому ОСОБА_8 відповідно до його повноважень не був наділений правом  затверджувати акт перевірки та приймати рішення по ньому, у тому числі щодо скасування рішень територіальної інспекції про стягнення з підприємства економічних санкцій, а  тому, на думку захисника, не міг бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. 
		Крім того, апелянт вважає, що по справі не було зібрано достатньо доказів на підтвердження висновків суду про вчиненнями засудженими, у тому числі і ОСОБА_8, конкретних дій, направлених саме на вимагання у ОСОБА_21 хабара в особливо великих розмірах.  Що стосується показань про ці обставини свідка ОСОБА_21, то захисник звертає увагу на їх суперечливість. Більш того апелянт, посилаючись на ці ж самі показання свідка, вказує, що у суді першої інстанції ОСОБА_21, не погоджуючись з рішенням ДІКЦ у м. Києві про накладення на його підприємство економічних санкцій, ще до звернення зі скаргою до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, а також до неофіційного звернення до органів СБУ, він сам мав намір вирішити питання про скасування цього рішення шляхом передачі відповідним посадовим особам певної суми винагороди.
		Також захисник звертає увагу на незаконність проведення свідком записів його розмов з засудженими, оскільки ЦК суперечить  положенням  рішення Конституційного Суду України №1-31/2011 року від 20 жовтня 2011 року.
		Як убачається із апеляції, висновок суду про те, що ОСОБА_8 повинен був скласти акт повторної перевірки діяльності ПП «Лютий» без зазначення будь-яких порушень, що у свою чергу могло бути підставою для скасування рішення Держінспекції у м. Києві також не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки  відповідно до показань свідків та наявних у справі документів під час повторної перевірки ОСОБА_8 вже були встановлені порушення, допущені інспекцією м. Києва, що вплинуло на неправильне визначення розміру економічних санкцій, які  повинні були бути збільшені, а ці обставини також могли бути підставою для скасування попереднього рішення.
		Таким чином, не заперечуючи, що на неодноразові пропозиції ОСОБА_21 передати  відповідним посадовим особам грошову винагороду за вирішення його питання ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_21 про можливість його вирішення шляхом надання спонсорської допомоги інспекції, захисник вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати  саме за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 364 КК України.
		 
		В апеляції захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам по справі щодо дій вчинених засудженою, просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати  інкриміновані засудженій  ОСОБА_7 дії з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України та призначити їй покарання у межах санкції вказаної статті із застосуванням ст. 75 КК України.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник заявляє, ОСОБА_7 будучи  службовою особою, в силу своєї посади першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, не мала ніякого відношення до перевірки  діяльності ПП «Лютий» за скаргою ОСОБА_21, оскільки така перевірка проводилась ДІКЦ Міністерства економіки України, а ОСОБА_7 ні попередньої, ні повторної перевірки не проводила, не була включена у склад комісії, відповідно до своєї посади не мала права затверджувати акт повторної перевірки чи приймати рішення про скасування рішення Держінспекції у м. Києві про накладення на ПП «Лютий» економічних санкцій, а відтак, засуджена, хоча і була службовою особою, проте в силу своєї посади ніяким чином не могла впливати на хід повторної перевірки ПП «Лютий» та відповідно виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків будь-які дії в інтересах хабародавця директора ПП «Лютий» -  ОСОБА_21  На думку апелянта, висновок суду про те, що ОСОБА_7 своїми порадами та вказівками  ОСОБА_8 могла впливати на хід перевірки, є надуманим, оскільки давання нею  таких порад не є виконанням чи невиконанням службовою особою покладених на неї обов'язків, у тому числі і з урахуванням того, що засуджена не була уповноважена контролювати хід перевірки, яку проводила інспекція вищого рівня, а її вказівки у таком випадку не були обов'язковими для виконання працівником, який на час перевірки був відряджений до центрального апарату Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України.
		Крім того, з огляду на показання свідка ОСОБА_21 про те, що він або самостійно або за вказівкою працівників СБУ запропонував відповідним посадовим особам виплатити грошову винагороду на позитивне вирішення його скарги, захисник вважає  таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, і висновок суду про наявність в діях усіх засуджених, у тому числі і ОСОБА_7 такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання хабара.
		За твердженнями апелянта, з урахуванням тих фактичних обставин справи, які були визнані засудженою, дії ОСОБА_7, які виразились у сприянні  ОСОБА_21 у передачі  відповідним посадовим особам  хабара, повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 369 КК України.
		 
		Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство у визначених межах, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав подану нею апеляцію та просив постановити новий вирок в частині покарання та вирішення цивільного позову, заперечуючи проти задоволення інших апеляцій, пояснення засуджених та їх захисників, які просили задовольнити їх апеляції та відмовити у задоволенні апеляції прокурора. вивчивши матеріали справи,  провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи та перевіривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню із скасуванням постановленого по справі судового рішення та направленням справи на додаткове розслідування з таких підстав.
		Згідно із вимогами ст. 22 КПК України органи досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
		В силу ст. 64 КПК України в кримінальній справі при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність  обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст. ст. 132, 223 КПК України має бути відображено у постанові про притягнення особи  як обвинуваченого та обвинувальному висновку.
		Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, тобто в ньому має бути правильно застосований матеріальний закон, а висновки суду повинні відповідати фактам, що дійсно мали місце. При цьому оцінка доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. При наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку повинно бути зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
		 
		Разом з тим, ці вимоги закону слідчими органами  та судом не були виконані. 
		 
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, якщо при апеляційному розгляді встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні. 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 368 КПК України дізнання, досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. 
		 
		За результатами  апеляційного розгляду  зазначеної справи, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог ст. ст. 131, 132 КПК України  пред'явлене органами досудового слідства  засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення є неконкретним, містить у собі  посилання, що суперечать між собою та виключаються одне одним, а обставини, зазначені в обвинуваченні не у повній мірі відповідають зібраним по справі доказам, а тому таке порушення тягне за собою порушення права засуджених на захист, а також в цілому унеможливлює дослідження при судовому розгляді обґрунтованості цього звинувачення.
		 
		І. Органи досудового слідства і суд першої інстанції, прийшовши до висновку про винність ОСОБА_6 у зловживанні своїм службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_13, ВАТ «Ланнівський цукровий завод» та державним інтересам, а також у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, не з'ясували і не перевірили суттєві обставини, що входять до предмету доказування і мають важливе значення для встановлення істини по справі, фактично не усунувши протиріччя у наявних в справі доказах.
		Усунення  ж допущених по справі неповноти і неправильності всього слідства, враховуючи специфіку процесуальної форми судового розгляду, без проведення в значному обсязі комплексу додаткових оперативно-розшукових та слідчих дій неможливо.
		 
		Так, на підтвердження свого висновку:
		- про те, що ОСОБА_6, будучи представником влади та службовою особою, невірно розуміючи інтереси служби, достовірно знаючи про те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області про застосування економічних санкцій до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» підлягають скасуванню, вирішила використати своє службове становище для забезпечення у непередбачений законом  спосіб комп'ютерною технікою та офісним папером, а тому 29 червня 2010 року висунула ОСОБА_13 як умову для скасування  рішень Державної інспекції з контролю за цінами по вказаних підприємствах необхідність перерахування грошових коштів у сумі 67.283 грн. на рахунки вказаних нею приватних підприємств, на що ОСОБА_13 вимушений був погодитись, надавши вказівку бухгалтеру ВАТ «Ланнівський цукровий завод» оплатити у вигляді безоплатної, безповоротної допомоги надані йому рахунки, 
		- а також про те, що в подальшому ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, знаючи про надходження до Державної інспекції з контролю за цінами України комп'ютерної техніки, надала відповідні вказівки підлеглим їй працівникам інспекції  доставити мультімедійний комп'ютер, вартістю 27.176 грн., за місцем свого проживання, заволодівши у такий спосіб чужим майном, слідчі органи та суд першої інстанції послались на показання потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_18 ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_17, ОСОБА_39 ОСОБА_35, а також дані, що містились у протоколах огляду носіїв інформації, протоколах обшуку, виїмки та огляду, у тому числі  документів відповідних перевірок, проведених у ВАТ «Ланнівський цукровий завод», ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» Інспекцією по контролю за цінами у Полтавській області, документів про оплату  поставки комп'ютерів та паперу, поставку цих товарів центральному апарату Державній інспекції  Міністерства економіки.
		Проте, даний висновок суду належним чином  необґрунтований, а наведені докази містять суттєві протиріччя, які органами слідства і судом не усунуті. При цьому показання засудженої ОСОБА_6 щодо обставин подій інкримінованого їй злочину відкинуті передчасно.
		 
		І.1. Суд першої інстанції, погодившись з висновками  органів досудового слідства та визнавши доведеним пред'явлене  ОСОБА_6 обвинувачення у зловживанні нею своїм службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду  охоронюваним законом правам та інтересам конкретних фізичних та юридичних осіб, а також державі, фактично не встановив, чиїм же правам та інтересам була спричинена істотна шкода, в якому розмірі та у чому вона виразилися, що є обов'язковою ознакою  таких злочинних дій та входить у предмет доказування. Крім того, судом не були належним чином перевірені зокрема і висновки слідчих  органів про необхідність визнання потерпілим у справі  громадянина ОСОБА_13
		 
		Так, як убачається із наявних у справі доказів, зібраних органами досудового слідства, у період  травня-червня 2010 року відповідно до листів Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області на підприємствах  ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський», ТОВ «Ланнівська МТС» та ВАТ «Ланнівський цукровий завод» були проведені планові перевірки дотримання порядку формування та застосування цін на окремі види продовольства відповідно до нормативних актів, за результатами яких складені акти та прийняті рішення про накладення економічних санкцій на зазначені підприємства. При цьому з ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» за рішенням інспекції №73 від 18 червня 2010 року стягнуто 1.342.584,8 грн., штраф - 2.685.169,6 грн., а разом 4.027.754,4 грн.; з ВАТ «Ланнівський цукровий завод» за рішенням інспекції №74 від 18 червня 2010 року стягнуто 91.105,17 грн., штраф - 182.210,34 грн., на загальну суму 273.315,51 грн.; з ТОВ «Ланнівська МТС» за рішенням інспекції №75 від 18 червня 2010 року в доход державного бюджету було вилучено 70.280 грн. та штраф - 140.560 грн., а всього 210.840 грн.
		Усі вказані підприємства відповідно до долучених до матеріалів справи установчих документів є юридичними особами з різними формами колективної власності, а саме:
		- «Ланнівська МТС» є товариством з обмеженою відповідальністю,  учасниками якого є ОСОБА_13, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ТОВ «Ланнівська МТС»;
		- «Ланнівський цукровий завод» є відкритим акціонерним товариством, яке було засновано шляхом перетворення  державного підприємства  Ланнівський цукровий завод Ланнівського цукрокомбінату  у акціонерне товариство, засновниками якого є трудовий колектив - фізичні особи;
		- «Бурякорадгосп Ланнівський» - є відкритим акціонерним товариством, яке було засновано шляхом перетворення  державного підприємства Бурякорадгосп Ланнівського цукрокомбінату  у акціонерне товариство, засновниками якого є трудовий колектив - фізичні особи.
		Зазначені підприємства є самостійними суб'єктами господарювання, які не пов'язані між собою  спільною власністю та спільним майном.
		ОСОБА_13 у зазначених підприємствах займав лише відповідні посади:
		- у ТОВ «Ланнівська МТС» - голови правління, а з 25.10.2010 року - генерального директора,
		- у ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» - голови правління,
		- у  ВАТ  «Ланнівський цукровий завод» - голови правління.
		За таких обставин, висновок слідчих органів та суду першої інстанції про спричинення істотної шкоді інтересам ОСОБА_13 не у повній мірі відповідає матеріалам справи та не підтверджений  зібраними по справі доказами.
		Більш того, будучи допитаним у суді першої інстанції, ОСОБА_13 фактично зазначав, що він не є потерпілим по справі, будь-яка шкода йому особисто не спричинена та його особисті інтереси не порушені, заява  на ім'я Генерального прокурора України була ним написана за пропозицією працівників правоохоронних органів.
		Таким чином, в порушення вимог ст. 132 КПК України, слідчі органи, пред'являючи ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 364 КК України, не визначили, які ж саме права ОСОБА_13 були порушені, що свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення в цій частині, що може бути усунуто лише під час додаткового розслідування. 
		 
		Також, зазначивши в обвинуваченні про спричинення  істотної шкоди інтересам ВАТ «Ланнівський цукровий завод», слідчі органи фактично процесуальне становище товариства не визначили, право на заявлення цивільного позову не роз'яснили, питання про залучення до справи представника ВАТ в якості цивільного позивача  не вирішили, чим допустили суттєві порушення вимог КПК України щодо визначення осіб, які постраждали від злочинних, за їх висновками, дій ОСОБА_6
		При цьому, ні судом першої інстанції, ні органами досудового слідства не була дана належна оцінка тим обставинам, що за показаннями ОСОБА_13, як  голови правління підприємства, та ОСОБА_28, як головного бухгалтера підприємства,  вказана проплата за комп'ютерну техніку та офісний папір відповідно до бухгалтерського обліку та звітності була відображена як благодійна  матеріальна допомога стороннім організаціям за рахунок прибутку підприємства, а відтак фактично не є шкодою для підприємства.
		Таким чином,  і в цій частині слідчі органи, не дослідивши усіх обставин, що мають суттєве значення по справі,  допустили порушення  вимог кримінально-процесуального закону.
		 
		Більш того, за результатами судового слідства суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 275 КПК України, дійшов взагалі іншого висновку про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_13, як керівника усіх трьох підприємств - ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський», ТОВ «Ланнівська МТС» та ВАТ «Ланнівський цукровий завод», тим самим допустивши суперечності не тільки у своїх висновках, а й і з висновками  слідчих органів щодо визначення кола постраждалих від інкримінованих  засудженій дій.
		 
		Разом з тим, усунення таких недоліків слідства та встановлення обставин, що мають суттєве значення, може бути здійснено лише органами досудового слідства шляхом проведення слідчих дій та визначення конкретного кола осіб (фізичних та юридичних), яким була завдана  істотна шкода, оскільки встановлення цих обставин впливає на обсяг висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та потребує за наявності для цього законних підстав пред'явлення засудженій обвинувачення у відповідності до вимог ст. 132 КПК України. 
		 
		І.2. Як убачається із показань потерпілого ОСОБА_13 та свідка  ОСОБА_14,  які суд першої інстанції поклав в основу своїх висновків про доведеність обвинувачення ОСОБА_6, після прийняття Державною інспекцією з контролю за цінами у Полтавській області відповідних рішень про накладення економічних санкцій на ВАТ «Ланнівський цукровий завод», ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС», вказані особи 29 червня 2010 року прибули до м. Києва, де після зустрічі з міністром економіки ОСОБА_15 звернулись за рекомендацією останнього на прийом до начальника Державної інспекції з контролю за цінами  Міністерства економіки України ОСОБА_6  Засуджена погодилась перевірити правильність рішення регіональної інспекції та  допомогти у скасуванні вказаних рішень, на що запропонувала подати до інспекції відповідні скарги. Крім того, посилаючись на неналежне матеріальне забезпечення інспекції, ОСОБА_6 запропонувала  ОСОБА_13 оплатити рахунки на оплату комп'ютерної техніки та паперу, на що  потерпілий погодився та надав вказівку бухгалтеру ВАТ «Ланнівський цукровий завод» провести оплату представлених ОСОБА_6 рахунків-фактур. В подальшому, працівники Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України склали відповідні скарги  від імені ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС», які хоча і були датовані 25 червня 2010 року, надійшли на розгляд  центрального апарату Інспекції з контролю за цінами 05 липня 2010 року та розглянуті  28 липня 2010 року. Відповідно до рішень Державної інспекції з контролю за цінами за №56 та №57  попередні рішення  інспекції у Полтавській області були скасовані.
		За показаннями свідків ОСОБА_18, яка як заступник начальника Держінспекції підписала  рішення від 05 липня 2010 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_22, фактично порушення, які були допущені  інспекцією з контролю за цінами у Полтавській області, були виявлені після надходження скарг від ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС»,  витребування матеріалів та проведення перевірки за скаргами.
		При цьому, будь-яких доказів  на підтвердження висновку про те, що ОСОБА_6 до 29 червня 2010 року надавала  відповідним працівникам центрального апарату Держінспекції вказівки перевірити обґрунтованість накладення економічних санкцій на ВАТ «Ланнівський цукровий завод», ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС», суд у вироку не навів, відсутні вони (зокрема первинні заяви ОСОБА_13 до Держінспекції, запити про витребування матеріалів перевірок, датовані  до 29 червня 2010 року) і в матеріалах справи.
		 
		За таких обставин, висновок суду у вироку про те, що ОСОБА_6 достовірно знала про наявність підстав для скасування рішень Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області  щодо ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» та, використовуючи цю інформацію, вирішила у непередбачений законом спосіб забезпечити Державну інспекцію комп'ютерною технікою та офісним папером, не в повній мірі  відповідає матеріалам кримінальної справи і потребує перевірки при додатковому розслідуванні. 
		Для цього органам слідства належить:
		- для усунення суперечностей в показаннях засудженої, потерпілого та свідків шляхом проведення додаткових допитів, очних ставок, витребування  відповідних документів із Міністерства економіки України, Державної інспекції з контролю за цінами України, Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області встановити, коли саме ОСОБА_13 та  ОСОБА_14 вперше звернулись  з відповідним проханням до міністра економіки ОСОБА_15, чи витребовувались попередньо матеріали перевірок ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС» та  проводилась попередня перевірка, чи дійсно ОСОБА_6 ще до 29 червня 2010 року була достовірно обізнана про наявність підстав для скасування рішень та могла використати  таку інформацію всупереч інтересам служби;
		- шляхом проведення відповідних слідчих дій ретельно перевірити показання засудженої ОСОБА_6  про те, що вона не змушувала ОСОБА_13 оплатити представлені рахунки на комп'ютерну техніку та офісний папір, як обов'язкову умову для скасування рішень про накладення економічних санкцій, про те, що її прохання надати  матеріальну допомогу Держінспекції  були в рамках закону та відповідали  положенням, зазначеним у діючих на той час постановах КМУ щодо можливості отримання від сторонніх організацій благодійної матеріальної допомоги, а також про те, що рішення про скасування накладених штрафних санкцій  ОСОБА_6 не приймала та не могла приймати відповідно до розподілу обов'язків між нею та її заступниками. 
		 
		І.3. Встановивши, що умовою для скасування рішень регіональної інспекції стала вимога ОСОБА_6 надати матеріальну допомогу, суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що 67.283 гривень  на придбання комп'ютерної техніки та паперу  були сплачені ВАТ «Ланнівський цукровий завод», проте рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області №74 від 18.06.2010 року про накладення економічних санкцій на зазначене товариство скасовано не було, хоча таке прохання також висловлювалось ОСОБА_13
		При цьому, ні слідчі органи, ні суд першої інстанції не перевірили повноваження ОСОБА_13, як голови правління ВАТ «Ланнівський цукровий завод» щодо можливості  надання матеріальної допомоги Державній інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України за рахунок саме цього товариства для вирішення питання про скасування економічних санкцій, які були накладені на інші підприємства, а відтак залишись нез'ясованими такі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим вони потребують з'ясування та належної перевірки під час додаткового розслідування.
		При цьому слідчим органам належить:
		- встановити обставини, за якими представлені ОСОБА_6 рахунки на оплату комп'ютерної техніки та офісного паперу були оплачені не з рахунків підприємств, відносно яких були в подальшому скасовані рішення про накладення економічних санкцій;
		- з огляду на висновки слідчих органів та суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для скасування рішень Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області за №73 та №75 від 18 червня 2010 року шляхом проведення відповідних перевірок та за необхідності і експертних досліджень  встановити правильність чи неправильність висновків регіональної інспекції щодо ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» та ТОВ «Ланнівська МТС», наявність або відсутність підстав для скасування  цих рішень. Аналогічним шляхом підлягає перевірці  і обґрунтованість рішення  Державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області за №74 від 18 червня 2010 року стосовно ВАТ «Ланнівський цукровий завод», яке фактично не було у встановлений законом порядок  оскаржено та не скасоване.
		 
		Ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки можуть свідчити про законність або незаконність дій засудженої, визначити направленість умислу  ОСОБА_6 на незаконне отримання  Державною інспекцією з контролю за цінами України матеріальної допомоги від суб'єктів господарської діяльності, що фактично не було встановлено ні слідчими органами, ні судом першої інстанції, а тому потребує усуненню під час додаткового розслідування.
		 
		І.4. Також, погодившись із висновком органу досудового слідства про те, що ОСОБА_6 заволоділа чужим майном шляхом зловживанням своїм службовим становищем, суд першої інстанції  фактично не встановив, яке ж саме було майно, його ознаки та вартість, а також кому ж саме воно належить.
		Так, як було встановлено судом,  ВАТ «Ланнівський цукровий  завод» платіжним дорученням №851  від 29 червня 2010 року зі свого розрахункового рахунку перерахував на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_17  57.256 грн. з призначенням за комп'ютерну техніку, які по бухгалтерському обліку були відображені як надання безоплатної, безповоротної допомоги стороннім організаціям за рахунок прибутку.
		Вказаний платіж був здійснений на підставі  рахунку-фактури СКР  012Т3068270 №СФ-0000049 від 29 червня 2010 року, виданого постачальником ФОП ОСОБА_17 
		Згідно із первинними бухгалтерськими документами ця оплата  була здійснена за поставку: 
		- 4 комп'ютерів BRAIN MAGIC В500, загальною вартістю 19.920 грн.,
		- системного блоку СОRE I7-960/MB, вартістю 27.176 грн.,
		- блоку  безперебійного живлення АРС  Smart-UPS 1000VA USB, вартістю 3.360 грн.,
		- 5 моніторів TFT 19 Samsung, загальною вартістю 6.800 грн., що фактично свідчить про те, що  до Держінспекції належало поставити 5 комп'ютерів в комплекту з іншими складовими частинами. 
		Разом з тим, за висновками слідчих органів та суду першої інстанції, в подальшому, приблизно 7-9 липня 2010 року до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки надійшло 8 комп'ютерів.  
		Ці обставини були фактично підтверджені у суді апеляційної інстанції і свідком ОСОБА_17, який показав, що для збільшення кількості комп'ютерів на прохання Держінспекції за умови залишення загальної  вартості  поставки він  вимушений був  зменшити  потужність цієї техніки, що у свою чергу вплинуло і на зниження вартості комп'ютерів, у тому числі і самого потужного, а тому відомості щодо кількості, вартості та назв окремих компонентів поставки, окрім її загальної вартості у відповідних документах не відповідають дійсності. При цьому, свідок ОСОБА_17, як і інші допитані з цього приводу судом першої інстанції свідки, фактично не змогли конкретно зазначити, коли та яку кількість комп'ютерів та інших комплектуючих частин до них було поставлено до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України.
		Більш того, на підтвердження  своїх висновків в цій частині обвинувачення слідчі органи та суд першої інстанції послались на дані протоколів обшуку, вилучення та огляду  комп'ютерної техніки, які були виявлені в приміщеннях центрального апарату Держінспекції, а також Держінспекціях Одеської та Рівненської областей.
		Разом з тим, згідно із даними процесуальними документами,  у вказаних приміщеннях були виявлені та вилучені комплекти комп'ютерної  техніки, які мали інші назви в порівнянні з тими, які  були зазначені у  рахунку-фактурі, виданої ФОП ОСОБА_17, а саме  монітори марки «Asus», системні блоки «Delux»
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ні слідчі органи, ні суд першої інстанції фактично не встановили сам предмет злочину та його конкретну вартість, тобто саме ті обставини, які входять у предмет доказування, та повинні бути зазначені у пред'явленому особі обвинуваченні, що свідчить про неконкретність такого обвинувачення та його невідповідність вимогам ст. 132 КПК України,  а  відтак  і про порушення права особи на захист.
		 
		Крім того,  за матеріалами справи поставлена ОСОБА_17 комп'ютерна техніка не була поставлена на баланс Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України, хоча  частково і передана у користування деяких регіональних інспекцій та працівників центрального апарату. При цьому  згідно із рахунком-фактурою від 29 червня 2010 року одержувачем, а відтак і фактичним власником, цієї техніки могло бути ВАТ «Ланнівський цукровий завод».
		На ці обставини ні органи досудового слідства, ні суд першої інстанції, уваги не звернули, належної оцінки не дали, а відтак фактично не встановили власника того чужого майна, яким за їх висновками заволоділа ОСОБА_6
		Більш того, встановивши, що ОСОБА_6 після поставки ФОП ОСОБА_17 комп'ютерної техніки з метою приховування  вчинених нею злочинів, в порушення вимог законів та нормативних актів про бухгалтерський облік, отриману комп'ютерну техніку  на облік не поставила, слідчі органи в матеріалах справи не представили, а суд не навів будь-яких доказів на підтвердження таких висновків.
		 
		Таким чином слідчими органами та судом за цим епізодом обвинувачення була допущена така неповнота, яка не може бути усунута під час судового слідства та потребує повернення справи на додаткове розслідування, під час якого необхідно:
		- шляхом проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій встановити підприємства, у яких  ФОП ОСОБА_17 закуповував комплектуючі частини для збору комп'ютерної техніки, витребувати в цих підприємствах, а також у ОСОБА_17 відповідні бухгалтерські документи на предмет встановлення конкретних предметів поставки, їх вартості, у тому числі і вартості кожного предмету поставленої комп'ютерної техніки,
		- для визначення вартості одного, більш потужного системного блоку (або, як це зазначено у вироку, мультимедійного ігрового комп'ютера), у зв'язку із невстановленням його місця знаходження, шляхом проведення огляду та експертного дослідження вилучених 7 комплектів комп'ютерної техніки встановити вартість цих комп'ютерів, після чого встановити і вартість предмету  злочину, який був зазначений в обвинуваченні;
		- при необхідності, на виконання вимог ст. 22 КПК України, для встановлення обставин, що входять у предмет доказування, у тому числі і для належної перевірки висунутої ОСОБА_6 версії на свій захист про її непричетність до інкримінованого  в цій частині злочину провести інші оперативно-розшукові та слідчі дії, встановити усі обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення, та за наявності законних для цього підстав  пред'явити ОСОБА_6 обвинувачення, яке б відповідало б вимогам ст. 132 КПК України.
		 
		І.5. Під час додаткового розслідування слідчим органам слід також усунути і інші суперечності у своїх висновках.
		Так, диспозиція ст. 191 КК України передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном з використанням особою свого службового становище, і у першу чергу за заволодіння такого майна, яке на законних підставах  було передано у розпорядження цієї особи.
		Разом з тим, слідчі органи, пред'явивши ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 364 КК України, а суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність такого обвинувачення, встановивши, що засуджена вчинила зловживання своїм службовим становищем та наданою їй владою, в результаті чого у непередбачений законом спосіб, а відтак незаконно,  Державній інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України були сплачені та поставлені комп'ютерна техніка та офісний папір, органи досудового слідства одночасно пред'явили  ОСОБА_6 і  обвинувачення, з ким погодився і суд першої інстанції, за ч. 2 ст. 191 КК України, допустивши таким чином суперечності у своїх висновках стосовно встановлення об'єктивної сторони можливих злочинних дій особи.
		З огляду на наведене, колегія суддів  приходить до висновку, що слідчі органи та суд  при обґрунтованості їх висновків щодо цих обставин фактично  не встановили спосіб, яким, на їх думку, засуджена заволоділа чужим майном, що також підлягає усуненню під час додаткового розслідування, оскільки  ці обставини входять у предмет доказування та повинні бути відображені у відповідних процесуальних документах щодо висунутого особі обвинувачення.
		 
		ІІ. Погодившись з висунутим органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинуваченням у  вчиненні за попередньою змовою групою закінченого замаху на одержання хабара від директора ПП «Лютий» ОСОБА_21  в особливо великому розмірі, поєднаного з вимаганням хабара, суд першої інстанції, дійшовши до висновку про доведеність такого обвинувачення, у вироку послався на показання свідка ОСОБА_21, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, а також на дані, що містились в інших зібраних по справі доказах, а саме у акті перевірки від 16 березня 2010 року  та рішенні від 23 березня 2010 року Державної інспекції з контролю за цінами м. Києва про накладення економічних санкцій на ПП «Лютий», у скаргах ОСОБА_21, відповідних документах Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України про призначення та проведення повторної перевірки скарги ОСОБА_21 від 01 вересня 2010 року, яка була доручена ОСОБА_24 та відрядженому до центрального апарату інспекції з Держінспекції у Київській області ОСОБА_8, у відповідних протоколах оперативно-розшукових та слідчих дій, проведених з метою аудіо- та відеофіксації розмов засуджених з ОСОБА_21, представлення ОСОБА_21 грошових коштів для передачі засудженим у виді хабара, у протоколах огляду носіїв  інформації, висновках судових експертиз.
		Разом з тим, суд першої інстанції, перелічивши зазначені докази у вироку, фактично зміст інформації у них не розкрив та належної оцінки  такій інформації не надав.
		Більш того, з урахуванням показань ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо інкримінованих їм дій в цій частині, суд першої інстанції, фактично не усунувши неповноту та неправильність досудового слідства, не встановив та не з'ясував інші обставини,  що мали суттєве значення не тільки для правильного  вирішення справи, а й для визначення юридичної кваліфікації  дій засуджених, обсягу обвинувачення, що не може бути усунуто і судом апеляційної інстанції, а тому і в цій частині справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
		 
		ІІ.1. Згідно із ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних  осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
		За ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
		 
		Разом з тим, ці вимоги закону не були виконані слідчими органами та судом першої інстанції.
		 
		Як убачається із матеріалів справи, слідчі органи та суд,  дійшовши висновку про те, що злочинні дії ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були поєднані з вимаганням у ОСОБА_21 хабара, що такими діями засуджених були  фактично порушені права та законні інтереси  ОСОБА_21 та ПП «Лютий» на об'єктивне та неупереджене  проведення повторної перевірки за скаргою на рішення Державної інспекції з контролю за цінами м. Києва від 23 березня 2010 року, органи досудового слідства допустили суперечності у своїх висновках стосовно визначення кола осіб, які постраждали від злочину. 
		При цьому питання про визнання ОСОБА_21, як фізичної особи, та ПП «Лютий», як юридичної особи, потерпілими (або цивільними позивачами) по справі не вирішили, право на заявлення цивільного позову в разі спричинення матеріальної чи моральної шкоди не роз'яснили, обмежившись лише визнанням ОСОБА_21 свідком по справі, чим фактично суттєво обмежили та порушили права вказаних осіб на судовий захист від злочинних дій, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки ці обставини впливають на обсяг пред'явленого особам обвинувачення та можуть бути виправлені лише шляхом встановлення та визначення усіх осіб, яким спричинена матеріальна чи моральна шкода та пред'явлення  нового обвинувачення згідно із вимогами ст. 132 КПК України. 
		Крім того, такі недоліки порушують і права осіб, які можуть бути визнані  потерпілими по справі. При цьому на ці обставини вказував і у суді апеляційної інстанції ОСОБА_21, надавши суду відповідну заяву, а тому під час додаткового розслідування у разі наявності законних підстав для звинувачування ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у замаху на отримання хабара, поєднаному з вимаганням, слідчим органам належить вирішити питання про визнання конкретних осіб потерпілими по справі з відображенням  цих обставин в обвинуваченні.
		Відтак, ці недоліки підлягають усунення слідчими органами під час додаткового розслідування.
		 
		ІІ.2. Відповідно до п. 4 примітки до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар хабара з метою запобігання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів.
		Разом з тим, слідчі органи та суд першої інстанції, встановивши наявність  такої кваліфікуючої ознаки в діях ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та вказавши, що засуджені повинні були умисно створити умови, за яких ОСОБА_21 вимушений  буде дати їм хабара з метою запобігання настання  шкідливих наслідків щодо своїх прав і законних інтересів, фактично не встановили, які  саме умови для ОСОБА_21 були створені, за яких він змушений був дати згоду на дачу хабара з метою запобігання настання шкідливих наслідків для нього, оскільки не вказали у фабули обвинувачення, які саме шкідливі наслідки можуть настати для ОСОБА_21, зазначивши лише, що порушення прав та законних інтересів останнього на об'єктивне та неупереджене проведення повторної перевірки діяльності ПП «Лютий». Крім того, визнавши доведеним, що ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_21 про правильність рішення Держінспекції м. Києва про необхідність нарахування економічних  санкцій, а також про можливе збільшення розміру таких санкцій, ні органи досудового слідства, ні суд не встановили, чи висловлював ОСОБА_8 ОСОБА_21 будь-які погрози з цього приводу або надавав інформацію про те, що  цей розмір буде збільшений. При цьому ці обставини фактично не були з'ясовані, не відображені у пред'явленому обвинуваченні та у вироку суду,  що також свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення, яке підлягає усуненню під час додаткового розслідування шляхом належного виконання, за наявності для  цього законних підстав, вимог ст. 132 КПК України. З огляду на показання в цій частині як засудженого ОСОБА_8, так і свідка ОСОБА_21, відповідно до яких  останній не заперечував, що самостійно, а також за вказівкою працівників СБУ, пропонував  дати хабар за скасування рішення Держінспекції з контролю за цінами  м. Києва, оскільки вважав попереднє рішення необґрунтованим, слідчі органи повинні також встановити, хто саме був ініціатором передачі  відповідним посадовим особам  хабара, усунувши наявні в цій частині суперечності.
		 
		ІІ.3. За наявними у справі матеріалами, рішення Державної інспекції з контролю за цінами м. Києва від 23 березня 2013 року  про застосування  економічних санкцій  до ПП «Лютий» за порушення  державної дисципліни цін було оскаржено ОСОБА_21 шляхом подання скарг від 29 квітня та 28 травня 2010 року до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України.
		Фактично перевірка за скаргами ОСОБА_21 центральним апаратом Держінспекції була проведена, дії  ДІКЦ м. Києва визнані законними, про що скаржнику  була направлена відповідь.
		Більш того, на момент  повторного звернення ОСОБА_21 із скаргою від 01 вересня 2010 року до Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва вже перебував на розгляді  позов ДІКЦ м. Києва до ПП «Лютий» про стягнення економічних санкцій.
		За таких обставин, виходячи із відповідних положень нормативних актів щодо порядку проведення Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України перевірок за скаргами суб'єктів господарювання, для правильного встановлення направленості умислу осіб, яким було пред'явлено обвинувачення, підлягали обов'язковому з'ясуванню  та встановленню обставини про наявність законних підстав для проведення такої повторної перевірки, дії відповідних службових осіб щодо перебігу судового розгляду позову ДІКЦ м. Києва,  а також повноваження у зв'язку із цим ОСОБА_6, як керівника Держінспекції щодо ініціювання повторної перевірки скарги ОСОБА_21
		Разом з тим, органи досудового слідства ці обставини, хоча вони мають суттєве значення для доказування обставин, які утворюють подію злочину, не з'ясували,  обмежившись лише  долученням до матеріалів справи  наказу та інших документів стосовно повторної перевірки ПП «Лютий».
		Відтак, під час додаткового розслідування  слідчим органам  шляхом проведення відповідних слідчих дій необхідно перевірити  та встановити обґрунтованість чи безпідставність призначення  повторної перевірки ПП «Лютий» за скаргою ОСОБА_21 від 01 вересня 2010 року.
		Ці обставини підлягають обов'язковому  з'ясуванню і з огляду на отримані під час  судового слідства, проведеного  судом апеляційної інстанції, нові відомості, за якими: 
		- згідно із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року була задоволена апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, постанова Окружного  адміністративного суду м. Києва від 26 квітня  2011 року про скасування рішення про застосування економічних санкцій - скасована та прийнята нова постанова, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Лютий» до Державної інспекції з контролю  за цінами в м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 23 березня 2010 року; 
		- а відповідно до  постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року позов Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до ПП «Лютий» про стягнення санкцій був задоволений, з ПП «Лютий» в доход державного бюджету стягнуто суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 3.508.916, 10 грн. та  штраф у розмірі 7.017.832, 20 грн.  
		 
		ІІ.4. Із змісту доведеного за висновками суду першої інстанції обвинувачення  убачається, що  у період часу з 10 по 22 вересня 2010 року, під час проведення повторної перевірки ПП «Лютий», ОСОБА_8 була отримана  інформація про те, що ОСОБА_21 володіє значними сумами грошових коштів від підприємницької діяльності, після чого ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, переслідуючи  мету незаконного особистого збагачення вступили  між собою у злочинну змову на одержання хабара в особливо великих розмірах, для чого розробили  план злочинних дій,  розподіливши між собою ролі. Для цього засуджені повинні були надати ОСОБА_21 фактично неправдиву інформацію про начебто (як це зазначено у вироку суду) необхідність збільшення розміру  економічних санкцій з 10.526.748,30 грн. до 12.709.815 грн., після чого висунути йому вимоги про надання хабара у розмірі 50.000 доларів США за скасування рішення Держінспекції м. Києва.
		Проте ці обставини засудженими заперечувались.
		Зокрема,  ОСОБА_8 як під час досудового слідства, та к і у судових засіданнях стверджував, що  під час проведення повторної перевірки ПП «Лютий» ним дійсно було встановлено, що штрафні санкції на підприємство було накладено не тільки законно, а й повинно було б бути збільшено. Під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_21 засуджений будь-яких вимог на передачу грошових  коштів за скасування  рішення Держінспекції з контролю за цінами м. Києва  свідку не висував, будь-яких обіцянок  про таке скасування не давав, заявляючи також, що не від кого, у тому числі і від ОСОБА_6, не отримував вказівок про необхідність складання акту перевірки підприємства, за яким ПП «Лютий» не допускало  порушень чинного законодавства у своїй діяльності, що давало змогу створити у подальшому підстави для скасування попереднього рішення, а ОСОБА_7 будь-яких порад чи вказівок з цього приводу йому теж  не надавала.
		ОСОБА_6 заявляла, що вона, як керівник центрального апарату Державної інспекції з контролю за цінами  МЕУ, будь-яким чином не впливала та не могла вплинути на результати повторної перевірки, у змову з іншими засудженими на вимагання хабара у ОСОБА_21 не вступала, такі вимоги безпосередньо директору ПП «Лютий» не висловлювала.
		ОСОБА_7,  не підтвердивши  обставини обвинувачення стосовно направленості умислу її дій, взагалі заявила, що зустрівшись з ОСОБА_21 та почувши від нього пропозицію про передачу грошових коштів відповідним посадовим особам  за позитивне вирішення скарги останнього,  фактично погодилась виступити посередником зі сторони хабародавця, повідомивши про пропозицію директора  ПП «Лютий»  начальника ДІКЦ МЕУ ОСОБА_6
		Крім того, за твердженнями усіх засуджених та їх захисту, дії ОСОБА_21, який проводив самостійно фіксацію своїх розмов з посадовими особами, у будь-який спосіб намагався вирішити питання про скасування рішення ДІКЦ м. Києва, за що пропонував та був згодний заплатити  певні грошові кошти, слід розцінювати як провокацію хабара.
		Разом з тим, ці показання засуджених ні слідчі органи, ні суд першої інстанції належним чином не перевірили, будь-яких обґрунтувань на їх відхилення та спростування ні у обвинувальному висновку, ні у вироку суду не навели. Більш того, з посиланням на конкретні докази не встановили, яким чином ОСОБА_8 отримав інформацію про матеріальне становище ОСОБА_21, де та коли цю інформацію він передав ОСОБА_7, а та в свою чергу - ОСОБА_6, а також де, коли та за яких обставин усі засуджені вступили між собою у злочинну змову на отримання від  підприємця хабара, поєднаного з вимаганням.
		При цьому ці обставини в обвинуваченні, висунутому органами досудового слідства, та у вироку суду першої інстанції свого належного відображення не знайшли, оскільки  слідчі органи та суд лише формально послались на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вступили між собою у попередню змову. Проте  наведені показання засуджених безпосередньо впливають на мотиви їх дій, а відтак і форму вини, що також свідчить про істотну неповноту та неконкретність висунутого обвинувачення, а тому підлягають ретельній перевірці під час додаткового розслідування, а у разі підтвердження - належній юридичній оцінці., що не може бути усунуто судом. Оскільки ці дані мають суттєве значення для справи, входять у предмет доказування, то вони повинні бути встановлені під час додаткового розслідування та за наявності для цього законних підстав зазначені у відповідних процесуальних документах про обвинувачення.
		Крім того, з огляду на показання допитаних по справі свідків, у тому числі ОСОБА_24, про те, що під час повторної перевірки фактично було встановлено порушення ПП «Лютий», у зв'язку із чим до підприємства слід було застосувати економічні санкції, які  повинні були бути збільшені, під час додаткового розслідування слідчим органам належить з'ясувати та встановити, у який же спосіб  засуджені  чинили вимагання хабара  у ОСОБА_21, оскільки  висновок досудового та судового слідства про повідомлення  свідку неправдивої інформації  не співпадає із змістом  доказів, викладених у вироку.
		При цьому органи досудового слідства  та суд першої інстанції фактично не встановили можливий механізм, правові підстави та правові наслідки  можливого скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами м. Києва від 23 березня 2010 року з огляду на необхідність збільшення розміру  економічних санкцій, а також чи мали намір засуджені після вимагання та отримання хабара в особливо великих розмірах позитивно вирішити питання в інтересах хабародавця ОСОБА_21, а саме без будь-яких негативних наслідків для ПП «Лютий» скасувати рішення ДІКЦ м. Києва від 23 березня 2010 року з використанням наданої їм влади та займаного ними службового становища, чи керувались у даному випадку будь-якими іншими мотивами та переслідували іншу, можливо злочинну, мету.
		 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що під час досудового та судового слідства,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було пред'явлено неконкретне обвинувачення, без зясування усіх фактичних обставин справи, а також інших обставин, що відповідно до ст. 64 КПК України входять у предмет доказування.
		 
		Таким чином, враховуючи, що по справі допущені неповнота і неправильність всього слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, не з'ясовані суттєві обставини справи і не усунуті протиріччя в доказах, і цю неповноту та неправильність неможливо  усунути в стадії судового розгляду без проведення додаткових оперативно-розшукових і слідчих дій, за результатами яких на підставі встановленого та за наявності для цього законних підстав необхідно вирішувати питання про пред'явлення обвинувачення, яке б відповідало вимогам ст. 132 КПК України,  колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення поданих по справі учасниками процесу апеляцій, а саме - в  частині визнання вироку суду першої інстанції  незаконним та необґрунтованим, із скасуванням судового рішення, постановленого по справі судом першої інстанції, у повному обсязі. 
		 
		У зв'язку із необхідністю проведення додаткового розслідування, колегія суддів на даній стадії кримінального судочинства підстав для закриття кримінальної справи  з тих чи інших підстав щодо ОСОБА_6 та для перекваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за іншим кримінальним законом, як про це ставиться питання в апеляціях засудженої та захисників, не вбачає. 
		Оскільки  справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, нез'ясування усіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, визначення конкретної події злочину та юридичної кваліфікації можливих злочинних дій осіб, відсутні на даний час і підстави для задоволення інших доводів апеляції прокурора, у тому числі і стосовно постановлення щодо засуджених нового вироку, у зв'язку із м'якістю призначеного їм покарання, та вирішення цивільного позову. 
		 
		Крім того, повертаючи кримінальну справу відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на додаткове розслідування, з огляду на положення ст. ст. 148, 150 КПК України, враховуючи, що відсутні достатні дані уважати, що засуджені будуть намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, дані про особу  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, їх вік, сімейний стан, стан здоров'я та наявність постійного місця проживання, суд апеляційної інстанції на даний час не вбачає підстав і для зміни запобіжного заходу, обраного вказаним особам судом першої інстанції після постановлення вироку у виді підписки про невиїзд. 
		 
		З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних Положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляції прокурора, який приймав участь під час розгляду справи судом першої інстанції, - старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України, Капінос М.М.,  захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зі змінами засудженої ОСОБА_6, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року відносно ОСОБА_6,  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8  -  скасувати, а кримінальну справу повернути Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування.
		Запобіжний захід ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.
		 
		 
		 
		Головуючий:
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11/796/16/2013  Категорія: ч. 3 ст. 368 КК
		Головуючий у першій інстанції: Овсієнко О.Г.
		Доповідач: Стрижко С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...