Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/6496/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2014.
Дата набрання законної сили: 04.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		24.12.2013
		                                                                                                    Справа № 2/489/2508/2013 р.
		                                                                Р І Ш Е Н Н Я
		                                                                              Іменем    України            
		     
		24 грудня 2013 року      Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
		головуючого  - судді Спінчевської Н.А.,
		при секретарі  -           Ковальової С.В.,
		за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «Еталон»  про відшкодування майнової і моральної шкоди та за позовом третьої  особи з  самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «Еталон» про  відшкодування шкоди,
		 
		                                                                   В С Т А Н О В И В:
		             
		У серпні  2013 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		Позивачка вказує на те, що 17 грудня 2011 року відповідач, керуючи автомобілем «Мітсубісі», д/з ВЕ6588АТ, по пр. Жовтневому  вул. Молодогвардійській  у м. Миколаєві здійснив поворот ліворуч з  крайньої  лівої  смуги, не надавши  дороги зустрічному транспортному засобу, чим порушив вимоги п.16.6, 16.8 Правил дорожнього руху України, та допустив зіткнення з  автомобілем НОМЕР_1, яким вона керувала.
		Постановою Ленінського  районного  суду м. Миколаєва   від 24 січня 2013 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
		В результаті механічних  пошкоджень автомобіля їй завдано  матеріальну шкоду: 20117 грн. 20 коп. (втрата товарної вартості автомобіля  16977 грн. 20 коп., проведення товарознавчого  дослідження  600 грн., послуги евакуатора і стоянки  2540 грн., юридична допомога  6000 грн.).
		Крім того, внаслідок зіткнення їй було заподіяно  тілесне ушкодження. Для лікування отриманих  травм, вона придбала ліки на загальну суму  3524 грн. 88 коп.
		Також  діями відповідача їй завдано  моральну шкоду, повязану з моральними стражданнями, оскільки вона тривалий час не могла користуватися автомобілем та відповідач не вжив заходів по  відшкодуванню їй матеріальних  збитків. 
		Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача 16977 грн. 20 коп. майнової  шкоди, 3524 грн. 88 коп. у відшкодування  шкоди, заподіяної  здоровю, 600 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження,  2540 грн. витрат за сплачену стоянку автомобіля та послуги евакуатора,  6000 грн.  вартість юридичних послуг за договором від 06.01.2012 року,   30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.
		Ухвалою суду від 17.10.2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон».
		В подальшому позивачка уточнила свої вимоги, зменшивши їх в частині вимог про  відшкодування на її користь 16977 грн. 20 коп. майнової шкоди, вказуючи на те, що, звертаючись до суду з даним  позовом вона просила стягнути з відповідача саме розмір майнової шкоди, завданої у звязку з пошкодженням автомобіля, визначеної висновком автотоварознавчого дослідження від 15.01.2013 року, помилково зазначивши її як втрату товарної вартості автомобіля, оскільки  суму відшкодування майнової шкоди було виплачено страховою компанією «Еталон» на користь власника автомобіля ОСОБА_3  Остаточно позивачка  просила суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на її користь 600 грн. витрат на автотоварознавче дослідження, 2540 грн.  витрат на евакуацію  транспортного  засобу і плати за послуги  стоянки, 6000 грн. витрат на юридичні послуги за договором від 06.01.2012 року, 3524 грн. 88  коп. витрачених нею на лікування, 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, якої вона зазнала  у звязку з ушкодженням її здоровя.
		Ухвалою суду  від 25.11.2013 року до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами було залучено власника автомобіля  «ВАЗ 21113»  - ОСОБА_3
		В грудні 2013 року ОСОБА_3 подала до суду самостійну позовну заяву до ОСОБА_2 та ПАТ СК «Еталон», в якій просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на її користь суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 2050 грн. 43 коп., вказуючи на те, що згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 15.01.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 16977 грн. 20 коп., але їй було виплачено страхове відшкодування  лише в розмірі 14926 грн. 77 коп.
		В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, просили про його задоволення.
		Третя особа ОСОБА_3 просила задовольнити її позов.
		Відповідач ОСОБА_2 та його представник повністю заперечували проти позовів, просили в їх задоволенні відмовити.
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши і оцінивши в сукупності матеріали цивільної та адміністративної справи,  суд приходить до наступного.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
		На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Ст.6 Закону України» Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року  (далі Закон) передбачає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		Згідно зі ст.12 Закону страхове відшкодування     завжди зменшується на суму франшизи.
		Стаття 22 Закону визначає відшкодування шкоди, заподіяної третій особі. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.
		Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 ЦК України (моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів).
		Згідно зі ст.29 Закону у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на  стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2011 року, близько 18 год. 00 хв.  відповідач ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем марки  «Мітсубісі», д/з ВЕ6588АТ,  рухаючись зі сторони вул..Космонавтів в бік вул..Васляєва в місті Миколаєві, в районі регульованого перехрестя пр..Жовтневого з вул.. Молодогвардійська, порушив вимоги п.16.6, 16.8 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з  автомобілем НОМЕР_1, яким керувала позивачка ОСОБА_1 на підставі тимчасового реєстраційного талону.
		Постановою  Ленінського  районного  суду м. Миколаєва   від 24 січня 2013 року ОСОБА_2   визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП.
		Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження  від 15.01.2013 року вартість поновлювального ремонту автомобіля   без врахування коефіцієнту зношення деталей склала 16977 грн. 20 коп.
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі», на якому було скоєно ДТП, була застрахована в ПАТ СК «Еталон» за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/ 3727345. Згідно з цим договором ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., за шкоду, заподіяну здоровю  100000 грн. Розмір франшизи становить 500 грн.
		Згідно страхового акта від 24.05.2013 року та розрахунку коефіцієнта фізичного зносу   складових КТЗ автомобіля ВАЗ 1113, який є його додатком,  сума матеріального збитку з врахуванням зносу деталей склала 15426 грн.
		На підставі заяви власника транспортного засобу ОСОБА_3  від 24.05.2013 року  страховою компанією «Еталон» останній було виплачено  страхове відшкодування у звязку з пошкодженням її автомобіля у розмірі 14926 грн. 77 коп.  за вирахуванням розміру франшизи - 500 грн.  
		Таким чином,  оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі», д/з ВЕ6588АТ, на якому було скоєно ДТП,  була застрахована СК «Еталон» і протягом строку дії договору стався страховий випадок, то відповідач ПАТ СК «Еталон» має сплатити позивачці  600 грн. 00 коп. понесених нею витрат на автотоварознавче дослідження, а також 2540 грн. 00 коп. витрат на евакуацію  транспортного  засобу і плати за послуги  стоянки, а всього 3140 грн. 
		Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом      мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи   відмови у прийнятті.
		В обґрунтування своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, понесеної позивачкою у звязку з її лікуванням,  вона посилалася на виписний епікриз із історії її хвороби неврологічного відділення Миколаївської міської лікарні №3, згідно якого вбачається, що з 20.02.2012 року по 02.03.2012 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в лікарні та їй було поставлено діагноз: наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (струс головного мозку 17.12.2011 р.) у вигляді гипертензіонно-лікворного синдрому, часті ангиодистонічні, вестибулярні пароксизми, астенно-депресивний синдром. ДДП шийного, грудного відділу хребта, стійкий болісний мязево-тонічний синдром, з приводу якого вона лікувалася та понесла витрати на лікування.
		В той же час  в наявних у справі актах судово-медичного дослідження від 20.12.2011 року та від  05.06.2012 року, проведеного судово-медичним експертом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи на підставі наданих  на експертизу медичних документів зазначено, що поставлений ОСОБА_1В діагноз  наслідки черепно-мозкової травми (струс головного мозку 17.12.11 р.) у вигляді гипертензіонно-лікворного синдрому, часті  ангиодистонічні вестибулярні пароксизми, астенно-депресивний синдром, забій і дисторзія шийного і грудного відділу хребта до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень судово-медичним експертом не  брався в звязку  з тривалою перервою між зверненням ОСОБА_1 за медичною допомогою та початком її лікування  у лікаря-невролога, крім того цей діагноз не підтверджено обєктивною симптоматикою.
		Діагноз   деструктивно-дегенеративний процес шийного грудного відділу хребта, стійкий больовий мязево-тонічний синдром  - при оцінці ступеня тяжкості до уваги не брався, оскільки  відсутній будь-який причинний зв'язок між ним  і травмою від 17.12.2011 року.
		У звязку з суперечливими даними про наявність у позивачки струсу головного мозку і його наслідками, за висновком судово-медичного обстеження від 18.05.2012   05.06.2012 року судово-медичним експертом рекомендовано провести комісійну судово-медичну експертизу з участю лікаря-невропатолога або нейрохірурга.
		Відповідно до положення ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди. Завдання шкоди включає в себе такі елементи: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; г)вина завдавача шкоди.
		Перераховані підстави є загальними, оскільки для виникнення відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, враховуючи ті обставини, що наявні у справі відомості про отримані позивачкою ушкодження під час дорожньо - транспорної пригоди 17.12.2011 року є суперечливими, а інших доказів,  як це передбачено ст..60 ЦПК України, що витрати на придбання ліків та лікарських засобів є саме наслідком протиправних дій ОСОБА_2, позивачкою  суду не надано, суд приходить до висновку, що її вимоги  про відшкодування  витрат на лікування та моральної шкоди є недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.
		Крім того, суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про відшкодування 6000 витрат на юридичну допомогу за договором від 06.01.2012 року, оскільки такі витрати на правову допомогу не стосуються розгляду даної цивільної справи, а також позивачкою не доведена наявність правових підстав для їх стягнення.
		Що стосується позову третьої особи з самостійними вимогами, то він підлягає частковому задоволенню.
		За положеннями ст.36 вказаного вище Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона передбачена договором.
		Як вбачається з матеріалів справи страховою компанією «Еталон»  власнику автомобіля  ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування  у розмірі 14926 грн. 77 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей, застосованого до вартості відновлювального ремонту  16977 грн. 20 коп., визначеної на підставі висновку автотоварознавчого дослідження від 15.01.2013 року,  за вирахуванням франшизи у розмірі 500 грн., яку і слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь третьої особи з самостійними вимогами.
		Відповідно до ст..88 ЦПК України  підлягають розподілу  судові витрати.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 15,  209, 212-215 ЦПК України, суд
		                                     
		                                                                                 В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «Еталон»  про відшкодування майнової і моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «Еталон»  на користь ОСОБА_1 600 грн. 00 коп. витрат на автотоварознавче дослідження, 2540 грн. 00 коп. витрат на евакуацію  транспортного  засобу і плати за послуги  стоянки, а всього 3140 грн. 00 коп., а також  56 грн. 86 коп. судового  збору.
		В іншій частині в позові відмовити. 
		Позов третьої  особи з самостійними вимогами  ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «Еталон» про  відшкодування шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3 500 грн. 00 коп. франшизи,  55 грн. 95 коп. судового  збору.
		В іншій частині в позові відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його  проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		                  Суддя:                                                                                   Н.А. Спінчевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...