Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/4653/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2014. Зареєстровано: 23.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2014.
Дата набрання законної сили: 14.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 817/4653/13-а
		20 січня 2014 року 18год. 16хв.  м. Рівне
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		прокурор: Шептіліс О.І.,
		представники відповідача: Мадей В.Я., Дрожанець Б.О.,   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
		     Прокурора Березнівського  району      
		до  Березнівської районної ради      
		про  скасування  рішення;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор Березнівського району  звернувся до суду з позовом до  Березнівської районної ради  про визнання протиправним та скасування Рішення Березнівської районної ради  від 04 грудня 2013 року №631 "Про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні".
		В обґрунтування позову зазначає, що при прийнятті спірного рішення Березнівська районна рада вийшла за межі наданих їй повноважень, грубо порушивши визначений законом порядок скликання та проведення позачергової сесії ради, а відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідач позов не визнав про що подав відповідне письмове заперечення (вх.№810/14 від 15.01.2014 р.).
		У своєму запереченні вказує, що оспорюване у справі рішення є ненормативним правовим актом. Цим рішенням районна рада мала на меті лише звернутися до вищестоящих органів держави з проханням вжиття ними відповідних заходів. 
		Вказує, що Районна рада прийняла відповідне рішення з додержанням усіх вимог, передбачених статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Положення цієї статті регламентують порядок прийняття актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування і передбачають, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, передбачених цим Законом. 
		Рішення районної ради від 4 грудня 2013 року №631 «Про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні», що є предметом оскарження по цій справі, прийняте Березнівською районною радою у відповідності до вимог та у межах компетенції, визначеної статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Регламенту Березнівської районної ради, тому підстави для визнання його протиправним відсутні. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.
		У судовому  засіданні представники відповідача позов заперечили повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.45-49) та просили  у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.
		Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.
		Судом встановлено, що розпорядженням голови Березнівської районної ради №66 від 02.12.2013 було скликано 04.12.2013 позачергову сесію Березнівської районної ради, на порядок денний якої винесено питання  про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України Володимира Рибака з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні  (а.с.10).
		04.12.2013 на пленарному засіданні позачергової сесії Березнівської районної ради прийнято рішення №631 "Про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні".
		Вказаним зверненням депутати Березнівської районної ради закликали якнайшвидше вжити всіх можливих заходів для інтеграції України у європейську спільноту (а.с.9).
		За наслідками виявлених під час перевірки порушень закону, без внесення подання, прокурор Березнівського району звернувся до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення Березнівської районної ради  № 631 від 04.12.2013.
		В частині повноважень позивача- органу прокуратури на звернення до суду, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.9 Перехідних положень Конституції України на прокуратуру покладено виконання функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
		За змістом статей 19-21  Закону України "Про прокуратуру" нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється прокуратурою, зокрема, шляхом проведення перевірок.
		Порядок проведення перевірок встановлено статтею 21 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до частини першої цієї статті перевірки проводяться, зокрема, за власною ініціативою прокурора. 
		Відповідно до пункту 2.4 Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.11.2012 №111, підставами для проведення перевірки прокурором за власною ініціативою є дані, що свідчать про можливі порушення законності.
		Висновки про наявність підстав для проведення перевірки можуть бути зроблені за наслідками проведених аналізів, узагальнень, опрацювання інформації про стан законності, вивчення актів та матеріалів органів державного нагляду (контролю), матеріалів розгляду судами цивільних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення, матеріалів кримінальних проваджень, інформаційних баз даних державних органів, повідомлень у засобах масової інформації, мережі Інтернет та з інших джерел.
		Частина третя статті 21  Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі-підприємцю.
		Пунктом 2 частини 5 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор, без внесення подання, може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
		Отже, звертаючись до суду із даною вимогою, прокурор діє як посадова особа органу державної влади та набуває статусу позивача. 
		Що стосується питання правомірності оспорюваного рішення, суд зазначає наступне.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
		Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
		Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань. 
		Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.
		Висновки аналогічного характеру наведені у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2002 №6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) (пункт 4).
		Європейською хартією місцевого самоврядування (ратифікована Законом України від 15.07.1997 №452/97-ВР) закріплено, що головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (ч.1, ч.2 ст. 4).
		Отже, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:
		1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади;
		2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;
		3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;
		4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету;
		5) затвердження регламенту ради;
		6) затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", заслуховування звіту про його виконання;
		7) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;
		8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає;
		9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;
		10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством;
		11) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
		12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;
		13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;
		14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області;
		15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них;
		16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
		17) затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
		18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;
		19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку;
		20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників;
		21) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
		22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;
		23) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;
		24) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;
		25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань;
		26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом;
		27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;
		28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;
		29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації;
		30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
		31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації;
		32) надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;
		35) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради;
		36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
		37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
		Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
		Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання:
		прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;
		прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом.
		Вказана стаття не відносить ні до загальної, ні до виключної компетенції районних рад питання порушенні в оспорюваному рішенні.
		Крім того, Конституцією України та законами України визначено інший порядок вирішення зазначених питань.
		Із системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи від імені територіальної громади Березнівського району рішення, вирішив питання, які не стосуються життєдіяльності даної територіальної громади, не належать до його компетенції і віднесені законом до повноважень інших органів.
		Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Суд зазначає, що по своїй суті оспорюване рішення має форму звернення депутатів районної ради з викладеною у ньому оцінкою політичної ситуації у країні та закликами до органів державної влади щодо вжиття певних заходів. Оскільки таке рішення стосується депутатської діяльності і не стосується питань територіальної громади, викладення його у формі рішення районної ради та, як наслідок, надання йому ознак обов'язковості, є виходом за межі повноважень відповідача.
		Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		З огляду на наведене, оспорюване рішення Березнівської районної ради від 04 грудня 2013 року №631 "Про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні" підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню повністю.
		Відповідно до ст.94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.       
		Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати Рішення Березнівської районної ради  від 04 грудня 2013 року №631 "Про звернення депутатів Березнівської районної ради до Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради України з приводу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та останніх подій в Україні".   
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		Суддя                                              Жуковська Л.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...