Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14987/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/14987/13-а                                Головуючий у 1-й інстанції:   Бояринцева М.А.                                                                                              Суддя-доповідач:  Костюк Л.О. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		23 січня 2014 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді          Костюк Л.О.;                    
		суддів:                    Троян Н.М., Бужак Н.П.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		          В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У вересні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що Державною податковою службою у м.Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.
		Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0005821630. 
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0005831630. 
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
		Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
		За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
		З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з  таких підстав.
		Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві. 
		В період з 20 березня 2013 року по 26 березня 2013 року Державною податковою службою у м. Києві на підставі наказу від 15 березня 2013 року № 131, згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та на підставі обставин, визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
		За результатами проведеної перевірки Державною податковою службою у м.Києві складено акт від 2 квітня 2013 року № 32/16-30/34240626, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6, пункту 201.7, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит в розмірі 625 000 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2012 року сумі 300 000 грн., за липень 2012 року в сумі 289 512 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 35 488 грн.
		На підставі складеного акту перевірки, 30 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення: - № 0005821630, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" суму грошового зобов'язання в розмірі 317 558 грн., з якої: за основним платежем - 254 046 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 512 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100; - № 0005831630, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 370 954 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 92 739 грн.
		Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
		Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві від 19 липня 2013 року №2284/10-26-15-10-04-04 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0005821630 та №0005831630 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0005841530 (форма "В4"), а скаргу директора ТОВ "Торговий дім "Арден" від 18 травня 2013 року № 8109 (вхідний від 22 травня 2013 року № 421/10) задоволено частково.
		Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20 серпня 2013 року №9417/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0005821630 та №0005831630 та у відповідній частині рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.
		Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова служба у м.Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а договори укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" є нікчемними.
		Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Разом з тим, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. 
		Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. 
		Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.
		Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, необхідно зазначити наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. 
		Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Виходячи з системного аналізу наведених норм права можливо дійти висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін. 
		Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. 
		Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. 
		Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). 
		Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. 
		Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
		Відповідно до статті 9         розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 
		Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
		4 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук", як виконавцем, укладено договір №06-12 на виготовлення рекламної продукції, за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язується виконати роботи із виготовлення рекламних буклетів, кількість та вимоги замовника щодо яких визначені у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно пункту 1.2 договору, виконавець розробляє ескізи реклами (не менше 3-х оригінальних ескізів, які не є варіантами одного зображення) відповідно до вимог замовника, визначених у додатках до цього договору (завдання щодо вимог до буклетів), і надає їх замовнику на затвердження. У разі висунення замовником зауважень щодо таких ескізів, виконавець зобов'язаний внести відповідні зміни до ескізів та знову подати їх замовнику (пункт 1.3 договору). Реклама повинна бути виконана в суворій відповідності до затвердженого замовником ескізу та із урахуванням усіх вимог чинного в Україні законодавства щодо такої реклами (пункт 1.4 договору). Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник сплачує виконавцеві ціну робіт у сумі 1 800 000 грн., у тому числі ПДВ. 
		Згідно додаткової угоди №1 від 4 червня 2012 року до договору №06-12, виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ "Viva Talia" замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат - А4, загальним тиражем - 200 000, колір - 4+4, папір - 115г/м3, додатково: фальцювання, лак не використовується. Пунктом 2.1 додаткової угоди погоджено, що величина договірної ціни за угодою складає 300 000 грн.
		Згідно додаткової угоди №2 від 4 червня 2012 року до договору № 06-12, виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ "Кунцево" замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат - А4, загальним тиражем - 1 000 000, колір - 4+4, папір - 200г/м2, кількість сторінок - 8 (4 листки), додатково: ламінація обкладинки (1+0), кріплення сторінок - скоба. Пунктом 2.1 додаткової угоди погоджено, що величина договірної ціни за угодою складає 1 500 000 грн.
		Згідно додаткової угоди №3 від липня 2012 року до договору № 06-12, виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ "Viva Talia" замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат - А4, загальним тиражем - 112 500 на суму 168 750 грн., колір - 4+4, папір - 115г/м2, додатково: фальцювання, лак не використовується. Виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ "Кунцево" замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат - А4, загальним тиражем - 1 187 500 на суму 1 781 250 грн., колір - 4+4, папір - 200г/м2, розмір - 105*150мм, кількість сторінок - 8 (4 листки), додатково: ламінація обкладинки (1+0), кріплення сторінок - скоба. Пунктом 2.1 додаткової угоди погоджено, що величина договірної ціни за угодою складає 1 950 000 грн.
		Згідно видаткових накладних № 6 від 19 червня 2012 року, № 7 від 20 червня 2012 року, № 8 від 21 червня 2012 року, № 9 від 22 червня 2012 року, № 10 від 26 червня 2012 року, № 11 від 27 червня 2012 року, № 12 від 29 червня 2012 року, № 13 від 3 липня 2012 року, № 14 від 5 липня 2012 року, № 15 від 6 липня 2012 року, № 16 від 9 липня 2012 року, № 17 від 11 липня 2012 року, № 18 від 12 липня 2012 року, № 19 від 16 липня 2012 року,                          № 20 від 18 липня 2012 року, № 21 від 20 липня 2012 року, № 22 від 25 липня 2012 року,                         № 23 від 25 липня 2012 року, № 24 від 27 липня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" поставило позивачу буклети ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia", згідно умов договору від 4 червня 2012 року № 06-12.
		На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" виписало на користь позивача податкові накладні: - № 6 від 19 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 7 від 20 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 8 від 21 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 9 від 22 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 10 від 26 червня 2012 року на загальну суму 1 458 000 грн., в тому числі ПДВ - 243 000 грн., - № 11 від 27 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 12 від 29 червня 2012 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн., - № 1 від 3 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 2 від 5 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 3 від 6 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 4 від 9 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 5 від 11 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 6 від 12 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 7 від 16 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 8 від 18 липня 2012 року на загальну суму 56 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 375 грн., - № 9 від 20 липня 2012 року на загальну суму 375 000 грн., в тому числі ПДВ - 62 500 грн., - № 10 від 25 липня 2012 року на загальну суму 375 000 грн., в тому числі ПДВ -   62 500 грн., - № 11 від 25 липня 2012 року на загальну суму 375 000 грн., в тому числі ПДВ -   62 500 грн., - № 12 від 27 липня 2012 року на загальну суму 375 000 грн., в тому числі ПДВ - 62 500 грн.
		На підтвердження оплати послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" позивачем надано виписки по рахунку в Філії Головного управління АТ "Ощадбанк" по м.Києву та Київській області.
		Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук", що підтверджується відповідними первинними документами.
		Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		На підтвердження здійснення перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 19 червня 2012 року, 20 червня 2012 року, 21 червня 2012 року, 22 червня 2012 року, 26 червня 2012 року, 27 червня 2012 року, 29 червня 2012 року, 3 липня 2012 року, 5 липня 2012 року, 6 липня 2012 року, 9 липня 2012 року, 11 липня 2012 року, 12 липня 2012 року, 16 липня 2012 року, 18 липня 2012 року, 20 липня 2012 року, № 25 липня 2012 року та 27 липня 2012 року, згідно яких перевезення рекламної продукції (буклети ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia") здійснювалося ТОВ СП "СолоМія" на замовлення ТОВ "Торговий дім "Арден".
		Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-англійським підприємством з іноземною інвестицією "СолоМія", як перевізником, укладено договір перевезення № 02/07-12 вантажу автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) транспортним засобом: марка КАМАЗ 5320, тип вантажний (фургон), державний номерний знак 68096КХ до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.
		31 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-англійським підприємством з іноземною інвестицією "СолоМія" підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 80000032, згідно якого виконавцем надані автопослуги за період з червня по липень 2012 року, загальною вартістю 1 500 грн.
		Позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" надано зразки буклетів ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia".
		Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що позивачем отримані послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" щодо виготовлення рекламної продукції використано у власній господарській діяльності та з метою збільшення продажу продукції ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia", оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" здійснює діяльність, пов'язану з торгівлею продуктами харчування, в тому числі продукції ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia".
		Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2012 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" підписаний наказ № 2-П про переведення працівників на повний робочий день (тривалістю 8 годин) та залучення до виконання робіт у вихідні дні працівників підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю, для комплектації замовлень рекламними буклетами ТМ "Viva Talia" та ТМ "Кунцево". Вказаним наказом зобов'язано регіональних менеджерів забезпечити розповсюдження отриманих буклетів шляхом контролю за наявністю в місцях реалізації вищезазначеної продукції в своїх регіонах.
		На виконання наказу № 2-П від 1 червня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" складено звіт про використання буклетів ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" за період з 1 по 30 червня 2012 року для кампанії з популяризації ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" в розрізі найменувань продукції, згідно якого у червні 2012 року при продажу продукції ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" використано інформаційних буклетів в кількості 1 200 000 штук.
		30 червня 2012 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" затверджено акт списання буклетів ТМ "Кунцево" у кількості 1 000 000 штук та ТМ "Viva Talia" в кількості 200 000 штук.
		На виконання наказу №2-П від 1 червня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" складено звіт про використання буклетів ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" за період з 2 по 31 липня 2012 року для кампанії з популяризації ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" в розрізі найменувань продукції, згідно якого у липні 2012 року при продажу продукції ТМ "Кунцево" та ТМ "Viva Talia" використано інформаційних буклетів в кількості 1300 000 штук.
		31 липня 2012 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" затверджено акт списання буклетів ТМ "Кунцево" у кількості 1 187 500 штук та ТМ "Viva Talia" в кількості 112 500 штук.
		З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом першої інстанції вірно не узято до уваги.
		Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, необхідно зазначити про таке.
		Як вбачається з акту перевірки Державної податкової служби у м.Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" ґрунтуються на протоколі допиту свідка від 15 листопада 2012 року громадянина ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який надав пояснення, що ОСОБА_3 запропонувала стати йому директором ТОВ "Хаус-Кук". Через мережу інтернет він придбав за 3 000 грн. підприємство ТОВ "Хаус-Кук" у контактної особи на ім'я Оксана, з якою більше не спілкувався. Відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства він не має. На прохання ОСОБА_3 він підписував документи, зміст яких не пам'ятає. Також на прохання ОСОБА_3 він відкрив рахунки в банку. Готівки з даних рахунків він не знімав, грошові кошти нікому не передавав. Де знаходиться офісне приміщення та фінансово-господарські документи, печатка йому не відомо.
		Разом з тим, можливо зазначити, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
		Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.
		Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
		При цьому, необхідно звернути увагу, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.
		Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Крім того, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. 
		Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.
		Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арден" є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, неспеціалізована оптова торгівля.
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук" є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, консультування з питань комерційної діяльності й керування.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно зазначив про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента. 
		В контексті наведенного необхідно зазначити, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.
		З огляду на встановлене, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаус-Кук", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 0005821630 та № 0005831630 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій. 
		Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним. 
		Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		                                                        
		                                                       У Х В А Л И Л А:
		           
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 січня 2014 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      
		 
		Судді:          
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Костюк Л.О.            
		 
		Судді:                                                                                           Бужак Н.П. 
		 
		                                                                                                                    Троян Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...