Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15419/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; У т.ч. про визнання недійсним свідоцтва.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2014.
Дата набрання законної сили: 28.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" січня 2014 р.           Справа№ 910/15419/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Разіної  Т.І.
		суддів:            Доманської М.Л. 
		          Копитової  О.С. 
		 
		представники сторін:
		від позивача: Прудкий О.В. (дов. № 48-3872 від 20.11.2013);
		від відповідача 1: Устенко Л.В. (дов. 35/10154 від 20.11.2013), Красніков В.С. (дов. № 35/7673 від 28.08.2013);
		від відповідача 2: Лучка І.Ю. (дов. № 2-8/3905 від 23.05.2013)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі № 910/15419/13 (суддя Бондарчук В.В.)
		за позовом державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА», м. Київ
		до 1) державного підприємства «Антонов», м. Київ
		2) державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ
		про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2013 року державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Антонов» (далі-відповідач-1) та державної служби інтелектуальної власності України (далі-відповідач-2) про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів та послуг № 16958, № 16959, № 8008, № 8009 за всіма класами МКТП для реєстрації знаків; зобов'язання відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 16958, № 16959, № 8008, № 8009 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 16958, № 16959, № 8008, № 8009 не відповідають умовам надання правової охорони в Україні, зазначених у п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі № 910/15419/13 (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення обґрунтоване тим, що з матеріалів справи не вбачається яким чином порушувались права та інтереси державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» відповідачем-2, а призупинення розгляду запитів і погодження технічної документації позивача є наслідком неналежного виконання своїх договірних зобов'язань за ліцензійним договором, тому суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не порушувались права позивача, а відтак - позивачем не доведено порушення прав останнього для їх судового захисту.
		При цьому, суд першої інстанції керувався ч.ч. 1-2 ст. 5, ч. 4 ст. 6, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, визнати недійсними свідоцтв України на знак для товарів та послуг № 16958, № 16959, № 8008, № 8009 за всіма класами МКТП для реєстрації знаків; зобов'язати відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 16958, № 16959, № 8008, № 8009 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Судові витрати покласти на відповідачів.
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 43ГПК України, оскільки ненадання належної оцінки доказам у справі стало причиною незастосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права, тобто ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи. Так, скаржник зазначає, що судом не зазначено в оскаржуваному рішенні, на підставі яких доказів він дійшов висновку про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за ліцензійним договором та в чому полягає таке неналежне виконання. Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що висновок суду про недоведеність порушення Державною службою інтелектуальної власності України прав позивача не відповідає обставинам справи, а також суперечить правовій позиції, викладеній у п. 69 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».
		09.04.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача-1 подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
		В судовому засіданні представники відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.
		В судовому засіданні представники відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін державне підприємство «Антонов» є власником знаків для товарів та послуг «АНТОНОВ» за свідоцтвом України № 16958 на підставі заявки № 96112544 від 05.11.1996, «ANTONOV» за свідоцтвом України № 16959 на підставі заявки № 96112545 від 05.11.1996 для товарів і послуг 7, 12, 28, 37, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП), «АН» за свідоцтвом України № 8008 на підставі заявки № 93041465 від 16.04.1993 для товарів та послуг 12, 37, 39, 42 класів МКТП, «AN» за свідоцтвом України № 8009 на підставі заявки № 93041466 від 16.04.1993 для товарів та послуг 12, 28, 37, 39, 42 класів МКТП.
		Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на тому, що торгівельні марки «АН», «АНТОНОВ», «AN», «ANTONOV», власником яких згідно з відповідними свідоцтвами є відповідач-1, відтворюють прізвище відомої в Україні особи - генерального конструктора Антонова Олега Константиновича, а відповідачем-2 не перевірено підстави для відмови у наданні правової охорони, зазначених у п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». 
		Згідно ч.ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
		Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
		Згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг проводиться експертиза. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи. Експертиза складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (далі - Правила).
		Експертиза заявки по суті складається, зокрема, з перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», тобто, на предмет того, чи не є позначення, заявлені на реєстрацію, такими, що відтворюють прізвища, імена, псевдоніми або похідні від лих, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди (п. 4.3.2.2. Правил).
		Згідно із ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», на яку посилається позивач як на підставу визнання свідоцтва недійсним,  не реєструються як знаки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих є Україні осіб без їх згоди.
		Дане положення Закону і Правил відповідає положенням статті 6quinquies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 (чинна для України з 25.12.1991) (далі - Паризька конвенція), згідно з якою товарні знаки, що підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними лише в таких випадках, зокрема, якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де потребується охорона.
		Право на ім'я є одним з основоположних прав людини. Зазначене право міститься, зокрема у міжнародному пакті про цивільні і політичні права 1966 року, Конвенції про права дитини 1989 року, Американській конвенції про права людини 1969 року.
		Таким чином, практично у всіх країнах законодавство дозволяє використуватися знаки для товарів і послуг, які відтворюють прізвища (імена, псевдоніми) відомих осіб, виключно за їх згодою.
		В Україні правове регулювання відносин щодо права фізичної особи на ім'я, під яким вона набуває прав та обов'язків, здійснюється Цивільним кодексом раїни (далі - ЦК України).
		Згідно зі ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім'я. 
		Статтею 269 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
		Із наведеного вище випливає, що положення ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає заборону реєстрації як знаків позначень, які відтворюють прізвища (імена, псевдоніми) живих фізичних осіб, оскільки лише за такої умови можливо отримати у них згоду на відтворення у позначенні, що реєструється їх прізвищ (імен, псевдонімів).
		Отже при проведенні експертизи та перевірки позначень на відповідність ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у разі якщо буде встановлено, що позначення відтворює прізвище відомої особи, згоду на таке відтворення можливо витребувати від живої фізичної особи.
		Антонов Олег Костянтинович, видатний український авіаконструктор, помер - липня 1984 року, що є загальновідомим фактом, а отже суд вважає обґрунтованим твердження відповідача-1, що на дату подання заявки (05.11.1996) на знаки для товарів і послуг відповідачем-1, не було можливості отримати дозвіл на реєстрацію позначення, як того вимагає Закон.
		Отже, як вбачається з відзиву на позов та усних пояснень представника Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні апеляційної інстанції під час проведення експертизи позначень «АНТОНОВ», «ANTONOV», AH», «AN» заклад експертизи не мав правових підстав для застосування ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Вищенаведене дає підстави зробити висновок, що Державною службою інтелектуальної власності України не порушено вимог чинного законодавства України, а заклад експертиз під час проведення експертизи діяв у відповідності із Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У ст. 1 ГПК України йдеться про три умови, за наявності яких особа має право звернутися за захистом до суду: своїх порушених або оспорюваних прав; охоронюваних законом інтересів; для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		В обґрунтування своїх порушених інтересів, а, отже, і права на звернення до суду позивач зазначає наступне.
		04.09.2009 між позивачем та відповідачем-1 укладено Ліцензійний договір № 02-552-09 на право використання знаків для товарів та послуг, які є предметом оскарження у даній справі, а листом від 16.12.2011 відповідач-1 повідомив позивача про призупинення розгляду запитів і погодження технічної документації у зв'язку з відсутністю оплати по ліцензійному договору.
		Тому, на думку позивача, вказані дії відповідача-1 свідчать про реальний ризик виникнення майнових вимог з його боку, що безпосередньо впливає на майнові інтереси позивача та створює перешкоди у господарській діяльності останнього.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак це позначення, за яким товари і послуги даних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
		Статтею 16 зазначеного Закону свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.
		Відповідно до абз. 4 п. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, зокрема позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати.
		Відповідно до ст. 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
		Натомість, відповідно до ст. 67 ГПК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
		Згідно ч. 4 ст. 188 ГПК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї доказів, ліцензійний договір № 02-552-09 від 04.09.2009 не є предмет розгляду даної справи, також позивач не оспорює законність даного ліцензійного договору, а отже належні відповідачу-1 майнові права на свідоцтва України №№ 16958, 16959, 8008, 8009 не яким чином не порушують права і охоронювані законом інтереси позивача.
		Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно того, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доказам у справі, що стало причиною незастосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права, тобто ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також, що не доведено обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні обставинам справи не відповідають обставинам справи.  
		У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За таких обставин, оскільки матеріалів справи не підтверджується факт порушення охоронюваних законом інтересів позивача, тобто необхідність для їх судового захисту, тому суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про відмовлено в задоволенні вимоги позову.
		Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження позивача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі № 910/15419/13 залишити без змін.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Т.І. Разіна 
		 
		Судді                                                                                М.Л. Доманська
		 
		                                                                                О.С. Копитова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...