Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/3751/13-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2014.
Дата набрання законної сили: 10.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		2/130/67/2014 р.                              
		130/3751/13-ц р.
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		 
		 "28" січня 2014 р.  
		 
		Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі: 
		головуючого судді - Саландяк О.Я., 
		секретаря Кащенко Г.Р., 
		за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Жмеринці в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності фізичної особи і стягнення моральної шкоди, -
		 
		                                                               встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності фізичної особи і стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що у липні 2011 року він придбав дачну земельну ділянку площею 0,06га у садівничому товаристві ім.50-чя Жовтня, яке розташоване в АДРЕСА_1. У травні 2012 року він звернувся до голови садового товариства з метою проведення обміру дачної ділянки та встановлення меж, оскільки існувала можливість самозахоплення земельної ділянки сусідом ОСОБА_5 За наслідками розгляду такої заяви комісією садівничого товариства було встановлено факт порушення земельного законодавства і самовільного захоплення земельної ділянки з боку ОСОБА_5, що підтверджується актом обстеження земельних ділянок АДРЕСА_2 від 21.05.2012 року. З того часу у сторін загострились неприязні стосунки. За таких умов ОСОБА_3 навмисно в усній формі через розмови, розповіді та вигуки стала розповсюджувати між членами та керівництвом садівничого товариства імені 50-чя Жовтня наклепи, якими звинуватила позивача у викраденні частини її земельної ділянки. При повідомленні такої інформації ОСОБА_3 зачіпала інтереси сім»ї позивача, висловлювалась в його адресу нецензурною лайкою та різними образливими словами, зокрема обзивала їх «ледарями», «дебілами» та іншими непристойними словами. Таким чином висловлювання ОСОБА_3, по відношенню до позивача та його сім»ї були здійснені у непристойній та принизливій формі із використанням нецензурної лайки та у брутальній формі. При зверненні з аналогічним показом дружини позивача ОСОБА_6, відповідачка принесла їй вибачення та зобов»язалась виплатити 2500 грн. відшкодування. Поширення недостовірної інформації про захоплення позивачем належної відповідачці частини земельної ділянки у садівничому товаристві та висловлювання з боку ОСОБА_3 на цьому грунті в адресу позивача у брутальній, принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 призвели до порушення особистих немайнових прав позивача, зокрема права на повагу до його честі та гідності з боку ОСОБА_7 Моральну шкоду, завдану внаслідок поширення відповідачкою вказаної інформації про позивача та висловлювання з боку ОСОБА_3 на цьому грунті в його адресу у брутальній, принизливій формі та непристойній формі  в період з травня по вересень 2012 року, позивач оцінює в розмірі 10000 грн. Моральна шкода виразилась у приниженні честі, гідності, позивача діями відповідача. У зв»язку з цим він відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес. Позивач змушений був рідше користуватись земельною ділянкою та надалі її продав, порушився нормальний хід його життя, оскільки він був позбавлений можливості з весни по осінь працювати та відпочивати на дачній ділянці, а надалі із цих підстав її продав. Позивач змушений був спростовувати брехню, поширену відповідачкою між сусідами та членами садового  товариства, що потребувало додаткової організації його життя, погіршився сон та самопочуття, через моральні страждання позивач у другій половині 2012 року проходив лікування про що надав медичні документи. Просив на підставі ст.ст. 23, 277  ЦК України визнати відомості про нього публічно поширені ОСОБА_3 про те, що він «викрав у неї частину земельної ділянки»  недостовірними і такими, що принижують честь та гідність; визнати висловлювання з боку ОСОБА_3. в його адресу у  брутальній, принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків такими, що призвели до порушення його особистих немайнових прав, що принижують честь та гідність; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду, завдану за поширення недостовірної інформації про висловлювання з боку ОСОБА_3 в його адресу у брутальній, принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків у розмірі 10000 грн. та судові витрати.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав із підстав, що викладені у позовній заяві, додатково суду пояснив, що  його дружина пішла на пенсію, та вони для власних потреб, щоб займатись сільським господарством придбали в грудні 2011 року земельну ділянку № НОМЕР_1 у садово- огородньому товаристві імені 50-річчя Жовтня площею 0,06га в м. Жмеринка. Технічної документації на земельну ділянку не оформляв, та весною 2012 року приступив до її використання. Вважає себе власником вказаної земельної ділянки. Однак виявилось, що на його території із боку суміжного співвласника ОСОБА_3 були посаджені кущі малини, які розрослись. Коли він звернувся до сусідки ОСОБА_3 вона вказала, що користується земельною ділянкою 15 років і із попереднім сусідом у неї не було проблем. Тоді позивач звернувся до голови правління садового товариства, які здійснили заміри та винесли припис, що розмір його земельної ділянки менший ніж за документами, а ОСОБА_3 - більший. Про цей огляд відповідачку попереджали завчасно о 9.00 год., її чекали до 12.00 год., але вона не приїхала, а приїхала о 14 год. Після цього заміру із  відповідачкою погіршились відносини з приводу використання земельної ділянки та їх меж. Проте позивач до суду за врегулюванням спору не звертався. Він звернувся у земельну організацію і її представник ОСОБА_8 здійснив обмір земельної ділянки, відновив межу. При цьому огляді відповідачки теж не було. Також позивач звертався до правоохоронних органів з приводу самозахоплення земельної ділянки ОСОБА_3 та погроз в його сторону, проте в порушенні кримінальної справи було відмовлено. На грунті особистих неприязних відносин відповідачка почала поширювати усно між членами кооперативу чутки про те, що позивач викрав у неї частину земельної ділянки, при цьому вона ображала його непристойними словами: «ледар», «вовк», «дебіл», «бандит». погрожувала його та його родині, проклинала, супроводжуючи це все нецензурною лайкою, хотіла принизити його та його родину перед іншими людьми. Із часом він став рідше приїздити на земельну ділянку, та оскільки відповідачка продовжувала його лаяти та проклинати він змушений був у вересні 2012 року продати земельну ділянку. Його дуже ображали слова відповідачки, адже він хороших господар, обробляв земельну ділянку, ніколи нічого не крав, захищав свої права, а відповідачка його принизила перед іншими сусідами. У нього погіршився стан здоров'я, він двічі у 2012 році лікувався з приводу захворювання серця. До того він ніколи не хворів, працював на залізниці та щороку проходив медичний огляд. На даний час його стан здоров»я задовільний. Просить задовольнити позовні вимоги, що викладені у позовній заяві.
		В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_1 вважав себе власником земельної ділянки № НОМЕР_1 у  садово- городньому товаристві імені 50-річчя Жовтня площею 0,06га, але належним чином права власності на себе не оформив, тому був її користувачем і захищав свої права. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
		В судовому засіданні відповідачка по справі ОСОБА_3 позов повністю не визнала, суду пояснила, що вона 10.08.1998 р. придбала земельну ділянку під АДРЕСА_4 площею 0,0649 га, оформила це договором купівлі-продажу у нотаріуса, межі її земельної ділянки були визначені і вона користувалась нею 15 років, ніяких спорів із попередніми власниками в неї не виникало. Земельна ділянка позивача межувала із її земельною ділянкою. ЇЇ обурило те, що придбавши суміжну земельну ділянку ОСОБА_1 одразу взялись її вимірювати, запросили комісію, без неї здійснили вимір земельної ділянки, змінили межові знаки, потоптали городину, обрізали вишню. Вона обурилась та можливо назвала ОСОБА_1 та його дружину ледарями, маючи на увазі, що їм слід впорядкувати свою земельну ділянку, однак ніякими іншими словами чи нецензурними, брудними, принизливими словами в адресу позивачів не виражалась, інформацію про те, що ОСОБА_1 вкрав у неї земельну ділянку не поширювала. Навпаки це він звернувся до прокуратури та до райвідділу із скаргою, що вона захватила його земельну ділянку та погрожувала йому, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Цими діями саме позивач спричинив їй моральну шкоду. Вказала, що її попередили про проведення першого огляду за годину, але вона не встигла приїхати на дачу, всі свідки налаштовані проти неї позивачем та намовляють на неї. Вона віруюча людина, ніколи та нікого не ображала. Визнала, що 01.02.2013 підписувала заяву у якій принесла вибачення ОСОБА_6 за образи та зобов'язалась перерахувати 2500 грн. на рахунок   школи-інтернату, але через відсутність коштів цього не зробила. Вона пенсіонерка, отримує пенсію із якої оплачує кредит, інших доходів не має. Просила в задоволенні позову відмовити.
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою по дачі сторін по справі в садово- городньому товаристві імені АДРЕСА_3, де їй належить ділянка №НОМЕР_2, якою вона користується тривалий час, в тому числі і протягом 2012 року. Вона явилась мимоволі свідком, як відповідачка ОСОБА_3 весною 2012 року, після складання акту обстеження земельних ділянок, де була присутня свідок, прийшла до голови цього садового товариства ОСОБА_10 з приводу конфлікту, що виник у неї із ОСОБА_1, ображала та обзивала ОСОБА_10, а також обзивала та лаялась в адресу ОСОБА_1 Називала ОСОБА_1 «дебілом», «ледарем», «вовком», «злодієм», «придурком», «ненормальним»; казала, що його треба похоронити, вбити, закопати, що супроводжувалось нецензурними словами. Крім того свідок чула як ОСОБА_3 голосно обзивала такими ж словами ОСОБА_1 та його родину на своїй земельній ділянці так, що чула вся вулиця. Такі дії відповідачка вчиняла постійно, аж поки позивач не продав земельну ділянку. Однак їй ОСОБА_3 не казала, що ОСОБА_1 викрав у неї земельну ділянку. Охарактеризувала позивача як порядну, спокійну, працьовиту людину, який ніколи не провокував відповідачку. 
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою по дачі сторін по справі в садово- городньому товаристві імені АДРЕСА_3, де їй належить ділянка №НОМЕР_3, якою вона користується з часу заснування товариства, в тому числі і протягом 2012 року, де вона проводила весь свій час. ЇЇ земельна ділянка межує (дотично) із земельними ділянками сторін. У них на дачах ділянки розділені шнурками з самого початку. Попередній власник ділянки, яку придбав ОСОБА_1 нею практично не користувався, навідувався рідко, а тому ОСОБА_3 посадила малину, яка розрослась на чужу територію і коли їй зробили зауваження, почався конфлікт. У неї самої з відповідачкою був конфлікт через те, що вона обрізала гілку вишні, яка росла на її територію, що передбачено статутом товариства. Конфлікт між сторонами по справі почався весною 2012 року. ОСОБА_3 обзивала позивача «дебілом», «бандитом», нецензурно виражалась, проклинала, робила це вслух та голосно, що чула вся вулиця, аби принизити позивача, поки він не продав земельну ділянку. Також ОСОБА_3 казала, що ОСОБА_1 забрав у неї землю.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він є членом правління садово- городнього товариства імені АДРЕСА_3, де йому належить земельна ділянка. В 2012 році він користувався земельною ділянкою. До нього як до члена правління 19 травня 2012 року звернувся ОСОБА_1, який придбав земельну ділянку, що межує із відповідачкою, щоб провести її обміри, оскільки вважав, що остання захопила її частину. Замірявши земельну ділянку було встановлено, що ОСОБА_3 вийшла на територію позивача із того часу між сторонами виник конфлікт. Свідок чув як ОСОБА_3 в присутності інших дачників, називала позивача «дебілом», «ледарем», «бандитом», «клишоногим», нецензурно виражалась в його адресу, погрожувала, говорила різні нісенітниці. Це тривало поки ОСОБА_1 не продав земельну ділянку. Про те, що ОСОБА_1 вкрав у неї земельну ділянку, ОСОБА_3 йому не говорила.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона є головою садово- городнього товариства імені АДРЕСА_3, вісім останніх років, де їй належить земельна ділянка № НОМЕР_4. Облік земельних ділянок ведеться за книгами та планами 1970-х років, що передані їй попереднім головою правління. За цими даними всі земельні ділянки є однакового розміру по 6 соток. Тому коли позивач придбав дачу і звернувся щоб провести її обмір, вона із комісією весною 2012 здійснили обмір земельних ділянок сторін і склали відповідний акт та припис, що ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, що більша розміром за ту, що їй належить. При цьому вони виходили із розміру 0,06 га, правовстановлюючі документи щодо розміру земельної ділянки ОСОБА_3 нею не оглядались.  Після вказаного обміру, у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли неприязні відносини через земельну ділянку. Вона безпричинно і постійно обзивала позивача аж до часу поки він не продав земельну ділянку, називала його «дебілом», «ледарем», «бандитом». Після того як були встановлені нові межові знаки відповідно до зроблених замірів сказала, що він захопив її земельну ділянку, щоб принизити позивача. Коли ОСОБА_1 не реагував на її слова, відповідачка приходила до неї та говорила це їй, також ображаючи і свідка. 
		Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона є дружиною позивача. Вони для потреб сім'ї придбали земельну ділянку у садово- городньому товаристві імені АДРЕСА_3, якою почали користуватись з весни 2012 року. Прибрали ділянку, яка була у занедбаному стані, посадили картоплю, але виявили, що ОСОБА_3 посадила на їх території кущі малини, зробили їй зауваження, запросили комісію товариства, а потім і спеціаліста із земельного відділу, який відновив межу. З того часу відповідачка почала обзивати її та її чоловіка «дебілами», «бандитами», «вовками, а не людьми», «казала, що хочуть забрати в нас землю», погрожувала, казала, що «їм треба відмірювати землю на кладовищі», нецензурно виражалась. Вони не реагували, тоді відповідачка ходила до інших дачників, принижувала позивача перед ними. В чоловіка погіршився стан здоров'я, почало боліти серце, він лікувався в лікарні, перестав бувати на земельній ділянці, яку в вересні 2012 року продав через конфлікт із відповідачкою. Коли у 2013 році свідок звернулась із позовом до відповідачки, то відмовилась від позову, оскільки та написала письмову заяву, у якій принесла вибачення перед нею та зобов'язалась перерахувати кошти на рахунок школи-інтернату, однак обіцянок не виконала. 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є дочкою відповідачки. ЇЇ мати 15 років є власницею земельної ділянки у садовому товаристві імені АДРЕСА_3. Із того часу як позивач у травні 2012 року придбав суміжну земельну ділянку, провів її обміри у відсутність відповідачки, перемістив межу, на відповідачку почався постійний тиск. Позивач звернувся до прокуратури, міліції з приводу захвату його землі та погроз з боку відповідачки, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено, що завдало відповідачці також моральної шкоди. Земельною ділянкою її мати користується у такому виді та розміри, у яких її було придбано. Заміри, які були здійснені спеціалістом ОСОБА_8 не відповідають дійсності. Жодних образливих слів відповідачка в адресу позивача не говорила, інформації, що він вкрав у неї земельну ділянку не поширювала, була лише розмова, що вони самовільно зробили заміри земельної ділянки та перемістили межі без присутності відповідачки.. Назвала лише сім'ю ОСОБА_1 «ледарями». Сама свідок на дачі протягом 2012 року була близько 30 разів, а її мати туди їздила частіше. Свідок не чула та не бачила сварок між сторонами, не чула, щоби відповідачка ображала позивача.
		Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив наступні обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача  та заперечення відповідача  та докази, якими вони підтверджуються.
		У судовому засіданні відповідно до пояснень сторін, свідків, доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що з грудня 2011 року по вересень 2012 року ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1, площею 0.6 га в садівничому товаристві імені 50-річчя Жовтня Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці (а.с.8, 46). Земельні ділянки  власниками яких є ОСОБА_14, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 за заявою позивача  без участі відповідачки були обстежені комісією садово-городнього товариства імені 50-річчя Жовтня Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці (а.с. 9-11) про що складено акти, якими зафіксовано порушення, а саме збільшення ОСОБА_5 земельної ділянки на 0,0045 га за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 При цьому голова правління ОСОБА_13 виходила із рівного розміру земельних ділянок відповідно до наявної у неї документації за 1970-ті роки, перевірки правовстановлюючих документів комісією не здійснювалось. Також інженером-землевпорядником земельно-кадастрового бюро ОСОБА_8 27.06.2012 року за заявою позивача у відсутність позивачки встановлено, що розміри меж, вказаних у плані розподілу земельних ділянок не співпадають з розмірами фактичних меж , площа земельної ділянки ОСОБА_1 менше згідно схеми розподілу, межі земельної ділянки закріплені межовими знаками (а.с.12), питання щодо того за рахунок якої земельної ділянки зменшилась земельна ділянка позивача не вирішене. ОСОБА_3 10.08.1998 року, згідно договору купівлі -продажу , що зареєстрований в реєстрі за №1-973, придбала у ОСОБА_15 земельну ділянку, площею 649 кв.м., розташовану на території АДРЕСА_4, для ведення садівництва( а.с.35), але Державний акт на право власності на землю на себе не переоформила (а.с.36).  Постановою від 25.08.2012 року дільничного інспектора Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_16 відмовлено в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за ст..ст. 356, 129 КК України за відсутністю складу злочину (а.с.13) Заявою від 01.02.2013 року, в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про захист честі гідності, яку за заявою позивачки залишено без розгляду (а.с. 34) ОСОБА_3 зобов'язалась у зв'язку із мирним врегулюванням спору, подібної поведінки у відношенні ОСОБА_17, ОСОБА_1, а також членів правління садівничого товариства ім. «50-річчя Жовтня» на майбутнє не допускати. Погодилась перерахувати в якості благодійної допомоги на розрахунковий рахунок управління освіти для Жмеринської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІ ступенів 2500 грн., які мали бути сплачені нею ОСОБА_17 у якості відшкодування моральної шкоди. (а.с.14). Позивач ОСОБА_1 звертався 11.06.2012 року за медичною допомогою лікаря кардіолога до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова(а.с.15,15- зворот), та знаходився на стаціонарному лікуванні з 01.11.2012 року по 01.20.2012 року в відділковій лікарні на ст. Жмеринка(а.с.16,16-зворот) з приводу захворювання серця. 
		Встановленим фактичним обставинам відповідають правовідносини, пов'язані з захистом   особистих немайнових прав фізичної особи та стягнення моральної шкоди та регулюються Цивільним Кодексом України. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. 
		Положеннями ч.1 ст.275 ЦК України визначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист свого особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч. 1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї  недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.9, п.15 та п.16 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Позивач просить визнати відомості про нього публічно поширені ОСОБА_3 про те, що він «викрав у неї частину земельної ділянки»  недостовірними і такими, що принижують честь та гідність. Перевіряючи достовірність цієї інформації судом встановлено, що ОСОБА_17 не був власником земельної ділянки, з приводу якої виник конфлікт у сторін, відновлення меж земельної ділянки не було здійснено у спосіб встановлений законом, викрасти неналежний власнику об»єкт нерухомості неможливо апріорі.  Також судом достовірно не встановлено, що відповідачкою поширювалась інформація саме у такому виразі, як вказав позивач, а саме, що він «викрав у неї частину земельної ділянки». 
		Крім того відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Як убачається з позовної заяви предметом позову є захист честі, гідності та ділової репутації.
		Разом із тим, позивач не просив спростувати поширену про нього недостовірну інформацію. У зв'язку із цим підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації із цих підстав у суду немає, а тому в задоволенні позову із цих підстав слід відмовити.
		Щодо визнання висловлювань з боку ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_1 у брутальній принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків такими, що призвели до порушення особистих немайнових прав, що принижують честь та гідність та стягнення моральної шкоди,  завданої такими висловлюваннями у сумі 10000 грн., суд приходить до висновку про задоволення позову  частково. 
		Зокрема судом встановлено, що з боку ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_1 в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків  неодноразово  лунали образливі та принизливі слова у брутальній принизливій та непристойній формі,  а саме «дебіл», «бандит», «ледар». Дані факти у судовому засіданні частково визнаний відповідачкою та свідком ОСОБА_7, повністю підтверджений показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_10 (ОСОБА_10, ОСОБА_6.).  Як виходить із тлумачного словника української мови дебіл - той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий; бандит - озброєний грабіжник, розбійник (зневажливо - про того, хто належить до банди, ворожого війська або про диверсанта і т. ін.; ледар - людина, яка не любить працювати; ледачий, уживається як лайливе слово. Дані висловлювання відповідача суд визнає  образливими, принизливими та такими, що принижують честь, гідність позивача. При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (рішення «Кудла проти Польщі»), де визначено, що поводження є таким, що «принижує гідність», якщо воно мало на меті викликати у потерпілих почуття страху, муки і меншовартості, а відтак принизити та зневажити, що і було встановлено в ході розгляду справи. 
		 Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Засобом захисту порушеного особистого немайнового права позивачем також обрано шлях визнання образливих та принизливих висловлювань на його адресу, що мали місце протягом травня по вересень 2012, такими, що принижують його честь, гідність. 
		Судом встановлено факт порушення відповідачкою права на повагу до гідності, честі позивача, оскільки висловлювання відповідачки мають яскраво виражений негативний характер, принижують честь та гідність позивача з точки принципу людської моралі. .
		Судом встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду приниженням його честі, гідності та ділової репутації, оскільки в даному випадку мало місце порушення прав позивача, а саме: порушення конституційного права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, яке закріплено в преамбулі Загальної декларації прав людини, гарантоване          ст. 28 Конституції України, та ст. ст. 270, 297  ЦК України,  встановлено погіршення стану його здоров'я.
		Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу       ст. 280 ЦК України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв'язку з таким порушенням. Таким чином, підлягає відшкодуванню завдана фізичній особі матеріальна та (або) моральна шкода в результаті порушення будь-якого особистого немайнового права, що перелічені у главі 21 та 22 і перелік яких не є вичерпним.
		          Також відповідно до ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості. 
		Компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення - приниженням оцінки її гідності.
		Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов'язку.
		У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об'єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини - це неминучий супутник, соціальна "тінь" будь-чийого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо.
		Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність. Отже, немає такого порушення права чи свободи людини, яке не призвело б до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, конкретної можливості вимагати такої компенсації.
		Позивачем зазначено про завдання йому відповідачем моральної шкоди.
		Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості, а також врахує ступінь вини відповідача, який, знаходячись на дачній ділянці, неодноразово в присутності інших осіб допустив образливі та принизливі висловлювання на адресу позивача; глибину  та тривалість моральних страждань позивача, честь, гідність якого була принижена, що порушило звичайний уклад його життя, спричинило моральні страждання.
		За правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Разом з тим, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями).
		Отже виходячи із встановлених обставин справи, ступеню та глибини душевних страждань, що завдані позивачкою відповідачу, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача складає 1000 грн.
		Також з відповідача на користь позивачки відповідно до ст. 88 ЦПК Українипідлягають стягненню понесені ним та дакументально підтверджені судові вирати (а.с. 1,2). 
		Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення будь-яких витрат за надання юридичної допомоги адвокату, а визначення загальної суми гонорару у договорі (а.с.32) не свідчить про понесення позивачем цих витрат, а тому в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
		Відповідно до с. 28 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з наступними змінами і доповненнями); ст. ст. 16, 23, 270, 275, 277, 280, 297 ЦК України,  керуючись  ст. 4,10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -  
		     
		                                                                  вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності фізичної особи і стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати висловлювання з боку ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_1 у брутальній принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків такими, що призвели до порушення особистих немайнових прав, що принижують честь та гідність.
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану висловлюваннями з боку ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_1 у брутальній принизливій та непристойній формі в період з травня по вересень 2012 року на грунті особистих неприязних стосунків в розмірі однієї тисячі гривень.
		Стягнути із   ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 329 (триста двадцять дев"ять) грн. 41 коп. судових витрат, понесених ним при зверненні до суду із позовною заявою.
		В задоволенні іншої частини позову - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
		Повний текст рішення  виготовлено  30 січня 2014 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...