Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/6824/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); викрадення, привласнення, вимагання ВС зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2014.
Дата набрання законної сили: 25.02.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		23.01.2014 
		 
		 
		№ 336/6824/13-к 
		пр. 1-кп/336/3/2014 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2014 року м. Запоріжжя 
		 
		Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в заді суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013080370000013 від 15.04.2013 року, з угодою про визнання винуватості, відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, Донецької області, одруженого, маючого вищу освіту, працюючого - військва частина 3029, начальником юридичної служби, лейтенант, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.1 ст.366, ч.2 ст.410 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_4 , являючись начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , тобто військовою службовою особою, в порушення статутних вимог та службових обов`язків, знаходячись у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, в один з днів грудня 2012 року ОСОБА_4 для отримання грошової компенсації за піднайом житла домовився зі своїм знайомим громадянином ОСОБА_5 про укладення фіктивного договору найму житла, з метою незаконного заволодіння вказаними грошовими коштами.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, в один з днів грудня 2012 року ОСОБА_4 склав та надав ОСОБА_5 на підписання договорів найму квартири у фізичної особи №259 від 1 грудня 2012 року, акт приймання-передавання найманого житлового приміщення від 1 грудня 2012 року.
		В подальшому ОСОБА_4 склав договір тимчасового користування житловим приміщенням №259 від 1 грудня 2012 року та акт прийому-переачіжитлового приміщення від 1 грудня 2012 року. З вищезазначених документів вбачалося, що ОСОБА_5 передав військовій частині НОМЕР_1 , а зазначена військова частина, в свою чергу, передала ОСОБА_4 в строкове користування до 31 грудня 2012 року двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, фактично вказана квартира ОСОБА_5 нікому не передавалася, оскільки останній постійно в ній проживав.
		Після підписання ОСОБА_5 зазначеного договору та акту, ОСОБА_4 надав всі документи для підпису начальнику квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 та після підписання, передав до фінансової служби військової частини НОМЕР_1 .
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, враховуючи, що в січні 2013 року термін дії укладеного між ОСОБА_5 та військовою частиною НОМЕР_1 договору закінчився, ОСОБА_4 вирішив підготувати нові фіктивні документи, а саме: договір найму квартири у фізичної особи, акт приймания-передавання найманого житлового приміщення, договір тимчасового користування житловим приміщенням та акт прийому-передачі житлового приміщення з яких би вбачалося, що ОСОБА_5 передав військовій частині НОМЕР_1 , а зазначена військова частина в свою чергу передала ОСОБА_4 в строкове користування до 31 грудня 2013 року двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
		З цією метою ОСОБА_4 в один із днів січня 2013 року склав договір найму квартири у фізичної особи №12 від 2 січня 2013 року, акт приймання-передавання найманого житлового приміщення від 2 січня 2013 року, договір тимчасового користування житловим приміщенням від 2 січня 2013 року, акт прийому-передачі житлового приміщення від 2 січня 2013 року та замість ОСОБА_5 підписав договір найму квартири у фізичної особи №12 від 2 січня 2013 року та акт приймання-передавання найманого житлового приміщення від 2 січня 2013 року від його імені, нічого не повідомляючи останньому про складання вищезазначених фіктивних документів. Після складання та підписання зазначених документів, ОСОБА_4 надав їх начальнику квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 та після їх підписання останнім, передав документи до фінансової служби військової частини НОМЕР_1 .
		Разом з тим, в один з днів грудня 2012 року, після підписання ОСОБА_5 договору найму квартири у фізичної особи №259 від 1 грудня 2012 року та акту приймання-передавання найманого житлового приміщення від 1 грудня 2012 року, ОСОБА_4 попросив останнього щоб він у відділенні «ПриватБанку» оформив банківську картку, а після її отримання передав вказану картку ОСОБА_4 у тимчасове користування, що ОСОБА_5 і зробив. Номер зазначеної картки ОСОБА_4 вказав у договорі найму квартири у фізичної особи №259 від 1 грудня 2012 року, в графі реквізити наймодавця.
		27 грудня 2012 року, відповідно до укладених раніше договорів на банківську картку ОСОБА_5 фінансовою службою військової частини НОМЕР_1 перераховано грошові кошти за піднайом житла за період січень-грудень 2012року в розмірі 17 217 грн. 60 коп., які ОСОБА_4 зняв з вищенаведеної банківської карти використовуючи банкомат банку «Приватбанк», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74 та використав на власний розсуд.
		В той же час, відповідно до договору від 02.01.2013 року №12, 4 лютого 2013 року, 25 лютого 2013 року та 18 березня 2013 року на банківську картку громадянина ОСОБА_5 фінансовою службою військової частини НОМЕР_1 перераховано грошові кошти за січень, лютий та березень 2013 року по 1304 грн. 35 коп. щомісяця, на загальну суму 3913 грн. 05 коп., які ОСОБА_4 знімав у період з лютого по березень 2013 року у банкоматах міста Запоріжжя та використав на власний розсуд, оскільки банківська картка ОСОБА_5 знаходилася в його користуванні.
		Вказаними діями ОСОБА_4 спричинив збитки державі на загальну суму 21130, 65 гривень.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує:
		- за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;
		- за ч.2 ст.410 КК України, як заволодіння шляхом шахрайства іншим військовим майном, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем.
		На підставі ч. 1 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості від 14.08.2013 року, укладена між Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України старшим радником юстиції ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_4 , який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні, згідно умов якої:
		- підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнає себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.410, ч.1 ст.366 КК України, за обставин, які викладені у письмовому повідомленні про підозру від 24.04.2013 року і пункті першому угоди, і під час підписання угоди про визнання винуватості підтверджує факт беззастережного визнання ним винуватості; 
		- сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.69 КК України до останнього не застосовувати додаткове обов`язкове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням збитку, беззастережне визнання своєї винуватості, а також особу підозрюваного, який являється військовослужбовцем внутрішніх військ, по службі характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, знаходячись в тяжкому матеріальному становищі утримує неповнолітню дитину, сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.410 КК України, погодитись на призначення останньому покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.2 ст.410 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ст.70 КК України при сукупності злочинів, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим та призначити покарання за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.410 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність кількох пом`якшуючих обставин та особу підозрюваного який являється військовослужбовцем., сторони вважають за можливе на підставі ст.58 КК України замість позбавлення волі строком на 2 роки, призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження на той самий строк із відрахуванням із суми грошового забезпечення підозрюваного 15 відсотків в доход держави. 
		Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені ст. 476 КПК України. 
		Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
		В підготовчому судовому засіданні сторони просять про затвердження угоди.
		Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
		Щире каяття ОСОБА_4 та активне сприяння розкриттю злочину згідно ст. 66 КК України, судом визнається як обставина, яка пом`якшує покарання. 
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Ознайомившись із змістом угоди, перевіривши виконання вимог ст. ст. 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, та не вбачає процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиї права, свободи та інтереси, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом. 
		Перед затвердженням угоди про визнання винуватості суд переконався в тому, що обвинувачена розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України та укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 14.08.2013 року, укладену між Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України старшим радником юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.366, ч.2 ст.410 КК України.
		На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_4 наступне покарання:
		-за ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 1 року обмеження волі;
		- за ч.2 ст.410 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі; 
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
		На підставі ст.58 КК України, замість позбавлення волі строком на 2 роки, призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження на той самий строк із відрахуванням із суми грошового забезпечення підозрюваного 15 відсотків в доход держави.
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
		- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...