Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10329/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2014. Зареєстровано: 30.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2014.
Дата набрання законної сили: 05.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Чернишов Ю.В.
		Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
		 
		УКРАЇНА
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 січня 2014 року           справа №243/10329/13-а 
		приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
		 
		 
		     
		Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                    Геращенка І.В.
		суддів                                             Арабей Т.Г., Губської Л.В.
		за участю  представників сторін:
		від позивача - не з'явився
		від відповідача  - не з'явився
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області на постанову Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області від 02 грудня 2013 року у справі  № 243/10329/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про: 
		- визнання бездіяльності відповідача щодо невиконання належним чином своїх службових обов'язків та не прийняття вичерпних заходів щодо виконання рішень суду неправомірною;
		- зобов'язання відповідача накласти штраф на боржника та звернутися з поданням до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності.
		Постановою Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області від 02 грудня 2013 року  у справі  № 243/10329/13-а (суддя Чернишов Ю.В.)  позовні вимоги задоволені частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області щодо не прийняття вичерпних заходів з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 1-253 від 28.07.2011 року про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
		Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
		Наголошує на тому, що державним виконавцем під час здійснення свої повноважень були здійснені всі можливі заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа. З приводу порушення строків проведення виконавчих дій, встановлених ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», то їх порушення в даному випадку не призвело до порушення прав стягувана, судом першої інстанції не було встановлено прямої залежності між порушенням строків та невиконанням боржником рішення суду.
		Зазначає, що у своїх висновках суд першої інстанції посилається на Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка на теперішній час втратила чинність, згідно Наказу Міністерсва юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень. 
		Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
		26.09.2011 року до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції разом із заявою про відкриття виконавчого провадження надійшов виконавчий лист № 1-253, виданий 28.07.2011 року Слов'янським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1412,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн., а всього 11412,00 грн.
		30.09.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28894805. 
		У ході примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа державним виконавцем вживались заходи по виявленню майна боржника, саме скеровувалися запити у різні інстанції. 
		Згідно відповіді від 11.10.2011 року Слов'янської ОДПІ інформація про працевлаштування ОСОБА_3 відсутня. 
		Відповідно до листа від 12.10.2011 року Відділу Держкомзему в м. Слов'янську Донецької області за боржником право власності на земельну ділянку не зареєстровано.
		Згідно до комп'ютерного обліку ВРЕР м. Слов'янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, станом на 17.11.2011 року за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.
		Відповідно відповіді КП «БТІ» за боржником на праві приватної власності зареєстровано 1/2 частину будинку № 47 по вул. Д.Бєдного, м. Слов'янськ.
		Постановою відповідача від 07.10.2011 року на виявлене майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.
		У ході примусового виконання боржником на депозитний рахунок Відділу на користь стягувача було перераховано 3136,36 грн. Згідно розписки від 09.04.2011 року в рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 1-253 було пераховано стягувачеві 500,00 грн. Усього за виконавчим документом було стягнуто 3636,36 грн., залишок боргу склав - 7775,70 грн.
		23.04.2012  року за місцем мешкання боржника відповідачем було здійснено перевірку його майнового стану та встановлено, що у боржника відсутнє майно в рахунок погашення боргу, про що складено акт державного виконавця. 
		Постановою відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.05.2012 року ВП № 28894805 виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та роз'яснено право на повторне пред'явлення виконавчого документа до 04.05.2013 року.
		24.04.2012 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо надання інформації про хід виконання виконавчого листа № 1-253 від 12.04.2011 року.
		12.09.2012 року вдруге звернувся до відповідача із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 1-253/11 від 12.04.2011 року, виданого 28.07.2011 року Слов'янським міськрайонним судом.
		Постановою відповідача від 14.09.2012 року відкрите виконавче провадження № 34248236 за виконавчим листом, виданий 28.07.2011 року Слов'янським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1412,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн., а всього 11412,00 грн.
		Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Молжаніновою Р.М., з метою примусового виконання рішення суду, були здійснені наступні заходи.
		18.09.2012 року скеровано запит до КП «БТІ» м. Слов'янськ стосовно надання інформації про наявність зареєстрованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_3 
		Направлений запит до ВРЕР в м. Слов'янську при УДАІ ГУМВС України про наявність у боржника транспортних засобів, з відповіді на який вбачається, що станом на 18.10.2012 року за боржником автотранспортні засоби не були зареєстровані.
		Скеровано електронний запит від 02.10.2012 року до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями. 
		Згідно результату обробки запиту, платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку органах ДПС не перебуває.
		22.01.2013 року здійснено виклик  боржника ОСОБА_3 до державного виконавця, для сплати боргу на 25.01.2013 року. 
		28.01.2013  року за місцем мешкання боржника відповідачем було здійснено перевірку його майнового стану та встановлено, що у боржника відсутнє майно в рахунок погашення боргу, про що складено акт державного виконавця.
		28.01.2013 року відібрано пояснення боржника, з яких вбачається, що боржник не працевлаштований, але виконувати рішення суду не відмовляється. 
		Постановою відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.10.2013 року ВП № 34248236 виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та роз'яснено право на повторне пред'явлення виконавчого документа до 14.10.2014 року.
		Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в апеляційній скарзі заявник вказує на порушення судом норм матеріального права.
		Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
		Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
		Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
		Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 
		Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. 
		Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 
		1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 
		2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 
		3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 
		4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 
		5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 
		6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 
		7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 
		8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 
		9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 
		10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 
		11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 
		12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 
		13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 
		14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 
		15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 
		16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 
		17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 
		18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 
		19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 
		20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами. 
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. 
		Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 
		1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 
		2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 
		3) судові накази; 
		4) виконавчі написи нотаріусів; 
		5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 
		6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 
		7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 
		8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 
		9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. 
		Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
		За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. 
		Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. 
		Згідно ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 
		1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 
		2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 
		3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 
		4) інші заходи, передбачені рішенням.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
		Згідно ч. 2 - ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. 
		У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. 
		Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. 
		Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
		За приписами ч. 7 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
		Частиною 1 ст. 90 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
		Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, затверджено Інструкцію з примусового виконання рішень, та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (із змінами), крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5, абзаців першого - дев'ятого, одинадцятого - двадцять п'ятого підпункту 5.12.6 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою вдосконалення порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів державної податкової служби та забезпечення належного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) і спрощення процедури забезпечення державних виконавців інформацією про номери рахунків юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, джерела доходів фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 23.12.2011 року № 1701/3578/5 затверджено Порядок надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби.
		Цей Порядок визначає загальні правила надання Державною податковою службою України органам державної виконавчої служби інформації про номери рахунків боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яку отримують органи державної податкової служби від банківських та інших установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб і передають на запити органів державної виконавчої служби.
		Органи державної виконавчої служби подають запити до Державної податкової служби України через державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
		Відповіді на запити органів державної виконавчої служби надаються Державною податковою службою України через державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
		Колегія суддів зазначає, що бездіяльність - це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, яка вона повинна була і могла виконувати, відповідно до покладених на неї посадових обов'язків.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження № 34248236 здійснив можливі заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа, а саме: здійснив запит до КП «БТІ» м. Слов'янськ стосовно надання інформації про наявність зареєстрованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_3: здійснив запит до ВРЕР в м. Слов'янську при УДАІ ГУМВС України про наявність у боржника транспортних засобів; здійснив електронний запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями; здійснив виклик  боржника ОСОБА_3 для сплати боргу; за місцем мешкання боржника відповідачем було здійснено перевірку його майнового стану; відібрано пояснення боржника.
		Щодо порушення відповідачем строків з часу відкриття виконавчого провадження до часу винесення постанови про повернення виконавчого листа, колегія суддів вважає, що таке порушення є формальним та не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, тобто, не призводить до порушення прав позивача.
		Щодо зобов'язання відповідача накласти штраф на боржника та звернутися з поданням до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
		Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що права та обов'язки державного виконавця можуть використовуватися лише під час здійснення виконавчого провадження.
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.10.2013 року ВП № 34248236 виконавчий лист повернуто позивачу, тобто, на час звернення позивача до суду першої інстанції,  виконавче провадження не здійснювалося.
		Аналізуючи приведене законодавство і нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції відсутня бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 34248236.
		Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач довів правомірність дій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
		В іншій частині постанова Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області від 02 грудня 2013 року не оскаржується.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
		На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» ст. 2,  ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 3 ст. 198,  п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області на постанову Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області від 02 грудня 2013 року у справі  № 243/10329/13-а - задовольнити.
		Постанову Слов'янського міськрайонного суду  Донецької області від 02 грудня 2013 року у справі  № 243/10329/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -  скасувати.
		У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду  в порядку письмового провадження  набирає законної сили  через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  після набрання законної сили.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                          І.В.Геращенко
		 
		Судді                                                                                                                 Т.Г.Арабей
		                                                                                
		Л.В.Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...