Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-47243св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПРОЕКТ                           
		У Х В А Л А    
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 
		22 січня 2014 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого Макарчука М.А.,   суддів:  Леванчука А.О., Мазур Л.М.,    Нагорняка В.А., Юровської Г.В., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного підприємства «Шеки», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану представником Громут В.І., на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року,
		                               
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 березня 1988 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 За час шлюбу ними було набуто у спільну сумісну власність приватне мале підприємство «Шеки» (далі - ПМП «Шеки»). 10 серпня 1992 року підприємство пройшло державну реєстрацію, власником та його директором було затверджено ОСОБА_7 У 2006 році ПМП «Шеки» набуло право власності на об'єкти нерухомого майна: корпус дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та корпус дитячого центру дозвілля та розваг літ. «В-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реєстрації в ОП «ЗМБТІ» актів вводу в експлуатацію новостворених об'єктів нерухомості. Однак їхнє сімейне життя не склалося і у червні 2013 році нею було прийнято рішення про розірвання шлюбу та поділ спільного набутого майна. У серпні 2013 року вони звернулися до Шевченківського відділу РАЦС реєстраційної служби ГУЮ у Запорізькій області з заявою про розірвання шлюбу та дійшли згоди про поділ спільно набутого під час шлюбу майна, уклавши 5 серпня 2013 року шлюбний контракт.  Відповідно до цього шлюбного контракту у разі розірвання шлюбу між нею та відповідачем, вона може виділити в натурі на праві особистої приватної власності із спільно набутого з ОСОБА_7 майна, крім іншого,  корпуси дитячого центру дозвіллі та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Після укладення шлюбного контракту, вона вирішила розпорядитися своїм правом та переоформити право на майно, яке залишилося за нею згідно з шлюбним контрактом, у зв'язку з чим звернулася до приватного нотаріуса від свого імені та імені ПМП «Шеки» для укладення договорів купівлі-продажу корпус дитячого центру дозвіллі та розваг літ. «Б-2» та «В-2». Приватним нотаріусом в усній формі було відмовлено у вчиненні будь-яких дій з реалізації її прав, оскільки право власності ПМП «Шеки» на дані об'єкти нерухомості не зареєстровано в реєстраційній службі ЗМУЮ у Запорізькій області та згідно витягу з реєстру обтяжень на дане майно зареєстрована заборона відчуження приватним нотаріусом ОСОБА_8
		Оскільки ПМП «Шеки», згідно свідоцтв про право власності, є власником корпусів дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ.         «В-2», але право власності ПМП «Шеки» на нерухоме майно не пройшло реєстрацію в реєстраційній службі ЗМУЮ у Запорізькій області, вона, як засновник ПМП «ШЕКИ», звернулася до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції для проведення державної реєстрації майнових прав на корпуси дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», для виділення в натурі своєї частки з їх з ОСОБА_7 сумісного майна, для подальшої реалізації своїх майнових прав на виділене із спільної сумісної власності нерухомого майна.
		Також, з метою встановлення причин та підстав обтяження нерухомого майна - корпусів дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. В-2», нею було направлено звернення до державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області.
		6 серпня 2013 року вона отримала відповідь на запит з державного нотаріального архіву ГУЮ у Запорізькій області, з якого їй стало відомо, що 4 жовтня 2006 року між ПМП «Шеки» та ПАТ «УкрСиббанк», був укладений договір іпотеки № 11050309000/3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 364. Відповідно до укладеного договору корпуси дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2»,  розташовані за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться в заставі у ПАТ «УкрСиббанк».
		При укладенні договору іпотеки № 11050309000/3 від 4 жовтня 2006 року між ПМП «Шеки» та ПАТ «УкрСиббанк», вона своєї згоди на передачу майна в іпотеку не давала, її чоловік ОСОБА_7, як особа, яка укладала договір іпотеки від імені ПМП «Шеки» її, як співвласника, не повідомив про даний договір ні до його укладання, ні після укладання шлюбного контракту.
		Про укладання даного договору вона дізналася лише з листа державного нотаріального архіву від 6 серпня 2013 року.
		В цей час вона, як співвласник корпусів дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», не мала можливості розпорядитися своїми майновими правами на нерухоме майно.
		Позивач вважала, що ОСОБА_7 який діяв від імені ПМП «Шеки» порушив її права, уклавши 4 жовтня 2006 року з ПАТ «УкрСиббанк» договір іпотеки та передавши в заставу банку нерухоме майно, корпуси дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», яке належало їй та            ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. Приватний нотаріус порушила її права, посвідчивши договір іпотеки без її згоди.
		Посилаючись на положення  ст. ст. 60, 61, 65 СК України, ст. ст. 203, 215, 261, 267, 368, 369 ЦК України, Закону України «Про іпотеку»                ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір іпотеки № 11050309000/3 від 4 жовтня 2006 року, укладений між ПМП «Шеки» та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 364; скасувати заборону відчуження об'єктів нерухомого майна корпусів дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ.«В-2», які розташовані за адресою:                 АДРЕСА_1; скасувати іпотеку на вказані об'єкти нерухомого майна. 
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки № 11050309000/3 від 4 жовтня 2006 року, укладений між приватним підприємством «Шеки» та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 364. Скасовано іпотеку та заборону відчуження об'єктів нерухомого майна корпусів дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», які розташовані у АДРЕСА_1.
		 
		У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали апеляційної інстанцій, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
		Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.
		 
		Судом встановлено, що 13 березня 1988 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.10). 
		Під час шлюбу позивачем та відповідачем набуто у спільну сумісну власність ПМП «Шеки», яке 10 серпня 1992 року пройшло державну реєстрацію, власником та директором підприємства було затверджено ОСОБА_7 (а.с. 15-31). 
		У 2006 році ПМП «Шеки» набуло права власності на об'єкти нерухомого майна: корпус дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та корпус дитячого центру дозвілля та розваг літ. «В-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реєстрації в ОП «ЗМБТІ» актів вводу в експлуатацію новостворених об'єктів нерухомості (а.с. 16). 
		Застосувавши положення ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 61 СК України суд встановив, що корпуси дитячих центрів дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», які розташовані у АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7.
		 
		У процесі розгляду справи суд також встановив, що у червні 2013 року ОСОБА_6 прийняла рішення про розірвання шлюбу та поділ спільно набутого з ОСОБА_7 майна. 5 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюбний контракт, який був посвідчений нотаріально (а.с. 11-13). Відповідно до п. 1.2 цього шлюбного контракту, у разі розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивач може виділити в натурі із спільно набутого з ОСОБА_7 майна, крім іншого,  корпуси дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», які розташовані у АДРЕСА_1.
		Реалізувати своє право, визначене шлюбним контрактом, позивач не мала можливості, оскільки на вказані об'єкти існувало обтяження, зокрема,               4 жовтня 2006 року між ПМП «Шеки» та ПАТ «УкрСиббанк», в забезпечення вимог за кредитним договором № 11050309000 від 4 жовтня 2006 року (а.с. 37-42), був укладений договір іпотеки № 11050309000/3                                  (а.с. 32-36), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за                № 364. Відповідно до цього договору корпуси дитячого центру дозвілля та розваг літ. «Б-2» та літ. «В-2», які розташовані у АДРЕСА_1, знаходяться в заставі у ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 15). 
		З листа державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області від 6 серпня 2013 року стало відомо, що згідно документів, які були передані на зберігання до фондів державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_8 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за 2006 рік, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій  № 1 за датою 4 жовтня 2006 року - відсутній запис про надання письмової згоди ОСОБА_6 на укладення договору іпотеки.
		 
		Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що при укладенні договору іпотеки від 4 жовтня 2006 року, були порушені вимоги діючого законодавства в частині  прав ОСОБА_6, як співвласника, а тому вказаний договір суд визнав недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
		Однак з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне. 
		 
		Із змісту положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
		Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя             (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.  
		За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.  
		Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти  або спільна праця подружжя.
		 
		 Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним  майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.            
		 
		Водночас відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.
		Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. 
		Відносини стосовно майна приватного підприємства регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про підприємництво».
		Відповідно до ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. 
		На підставі цього положення, а також норм ст. ст. 57, 61 СК України слід дійти висновку про те, що майно приватного підприємства  не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. 
		Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької  діяльності,  яка  не  заборонена законом.
		Установивши у справі, яка переглядається, факт оформлення права приватної власності приватного малого підприємства «Шеки» та видачу  свідоцтва про право власності, суд безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя, оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.
		При цьому суд не врахував, що навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. 
		Враховуючи вищенаведене, суд повинен був врахувати вищезазначене та визначитися з правовим режимом спірного майна та встановити, чи є воно об'єктом спільної сумісної власності подружжя та чи міг в односторонньому порядку ОСОБА_7 вирішувати питання про передачу майна в іпотеку. 
		 
		Встановлення цих обставин має суттєве значення для вирішення спору по суті. 
		 
		Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 338  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		                                     
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану представником Громут В.І., задовольнити частково.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                       М.А. Макарчук                       Судді:                                                                                        А.О. Леванчук                                                Л.М. Мазур                                                  В.А. Нагорняк                                   Г.В. Юровська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...