КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2008 року м. Хмельницький
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в
складі: головуючої - судді Матковської Л.О.,
суддів:
Гуменюк Н.І., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі: Гребелюк Т.Б.,
з участю: сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну
справу № 22ц-994 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення
Ізяславського районного суду від 04 березня 2008 року у цивільній справі за
позовом прокурора Ізяславського району до ОСОБА_3 про відшкодування
матеріальних збитків, заподіяних державі; а також за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Прокурор Ізяславського району звернувся в суд з позовами до ОСОБА_3 про
відшкодування збитків, заподіяних державі в особі закладів охорони здоров'я, де
проходили лікування потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2: в інтересах Ізяславської
центральної районної лікарні на суму 490 грн. 30 коп.; в інтересах Центрального
військового
клінічного госпіталю м. Львів на суму 11637 грн. 12 коп.; в інтересах
10-го військового клінічного госпіталю в/ч А-2339 м. Хмельницький на суму 2057
грн. 76 коп.
____________________________________________________________________
Головуючий
у першій інстанції: Демчука П.В. Справа № 22ц-994
Доповідач:
Матковська Л.О.
Категорія № 30
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили позов при розгляді
кримінальної справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Цивільні позови виділено з кримінальної
справи в окреме судочинство.
Під час розгляду справи в порядку цивільного
судочинства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнили
позовні вимоги, просили стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь кожного із
позивачів по 100 000 грн. моральної та по 1651 грн. матеріальної шкоди, витрати
на оплату адвоката у розмірі 7 000 грн., а також на користь ОСОБА_1 3710 грн.
неотриманого грошового забезпечення. ОСОБА_3 позивачі із числа відповідачів
виключили.
Рішенням Ізяславського районного суду від 04
березня 2008 року позов прокурора Ізяславського району до ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Ізяславської
центральної районної лікарні на суму 490 грн. 30 коп.; Центрального військового
клінічного госпіталю м. Львів на суму 11637 грн. 12 коп.; 10-го військового
клінічного госпіталю в/ч А-2339, м. Хмельницький на суму 2057 грн. 76 коп.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2
вважають рішення суду незаконним, просить його скасувати, постановити нове
рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що суд неправильно застосував
стосовно ОСОБА_3 п. 2 ст. 1187 ЦК України, оскільки він не є власником чи
співвласником ні автомобіля „Фольксваген ЛТ-35”, державний номерний знак
НОМЕР_1, ні автопричепа марки „причіп іномарка” за реєстраційним номером
НОМЕР_2. Судом при винесенні рішення порушено норми процесуального права, а
саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третьої особи на
стороні відповідача - ОСОБА_3 Однак суд ОСОБА_3 був допитаний лише в якості
відповідача.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з
наступних мотивів.
Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами
для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або
зміни рішення є неповне
з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність
висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в позові, суд виходив
з того, що ОСОБА_3 22 квітня 2006 року у власних цілях використовував
автомобіль з причепом, позов до нього не заявлений, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є
належними відповідачами.
Проте з такими висновками суду першої інстанції
погодитися не можна, оскільки вони суперечить матеріалам справи, рішення в цій
частині підлягає скасуванню.
Так, згідно наявного в матеріалах справи трудового
договору між працівником та фізичною особою суб'єктом підприємницької
діяльності від 12 квітня 2006 року, ОСОБА_4 прийняв на роботу на посаду водія
ОСОБА_3
В матеріалах справи також є довіреність від імені ОСОБА_4
на представництво ОСОБА_3 та іншими особами його інтересів пов'язаних з
використанням належного йому на праві власності автомобіля „VOLKSWAGEN” державний знак НОМЕР_1, згідно з якою, повірені ( в
тому числі і ОСОБА_3) уповноважені одержати належні йому за результатами згаданих угод грошові суми, у
випадку заподіяння автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди, чи заподіяння
шкоди іншою особою іншим транспортним засобам під час керування автомобілем як
джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо буде необхідність від його імені
угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими
угодами грошові суми у розмірах, згідно із калькуляцією або домовленістю, тобто
всі права і обов'язки по експлуатації автомобіля належать лише власнику ОСОБА_4
Апеляційним судом встановлено, що 22 квітня 2006 року
біля 13 год. ОСОБА_3 разом з іншими працівниками на території складських
виробничих приміщень приватного підприємця ОСОБА_4, працівником якого він є, за
вказівкою приватного підприємця і співвласника причепа ОСОБА_5 причепили причеп
до автомобіля „Фольксваген ЛТ-35”, державний номерний знак НОМЕР_1, власником
якого являється ОСОБА_4 і з метою вивезти сміття з виробничої території та
звільнити причеп для потреб ОСОБА_5, виїхав у напрямку до м. Ізяслава. Рухаючись
по об'їздній дорозі Шепетівка-Кам'янка у напрямку м. Ізяслав, в районі лісного
масиву „Бабина гора” причеп від'єднався від автомобіля, виїхав на зустрічну
смугу руху де здійснив наїзд на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які рухалися на велосипеді.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілі
отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх
спричинення.
Вироком Ізяславського районного суду від 3 липня 2007
року ОСОБА_3 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України.
Зазначені обставини, в тому числі і факт виконання
трудових обов'язків на час дорожньо-транспортної пригоди підтверджується
поясненнями відповідачів даними ними на попередньому слідстві відразу після ДТП
та частково в судовому засіданні, зазначеним вироком суду, який набрав законної
сили, матеріалами кримінальної справи, які були предметом дослідження суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,
завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)
обов'язків.
За змістом ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює
діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду,
якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або
умислу потерпілого.
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і
не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом
підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.
Оскільки, власником автомобіля, з участю якого сталась
дорожньо-транспортна пригода є приватний підприємець ОСОБА_4, а ОСОБА_3
перебував з ним в трудових відносинах і на 22 квітня 2006 року виконував роботу
в інтересах підприємця, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок по
відшкодуванню шкоди слід покласти на власника джерела підвищеної небезпеки
ОСОБА_4
Що стосується розміру відшкодування матеріальної шкоди,
то обґрунтовано доведеними є лише витрати на придбання ліків ОСОБА_1 на суму
1430, 94 грн., ОСОБА_2 в сумі 928,45 грн., а також 7 000 грн. -витрати за
надання правової допомоги при розгляді кримінальної справи.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд
враховує ступінь моральних страждань понесених потерпілими внаслідок отримання
тілесних пошкоджень і які зазначені ними в позовній заяві.
Рішення суду в частині відшкодування витрат на лікування
особи, яка потерпіла від злочину в порядку ст. 1206 ЦК України сторони не оспорюють і з ним в цій частині
погоджується судова колегія.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
задоволити.
Рішення Ізяславського районного суду від 04
березня 2008 року в частині відмови в позові
ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати.
Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1430,34
грн. матеріальної шкоди, 15 000 грн. моральної шкоди та 3500 грн. витрат за
надання юридичної допомоги, а всього 19930,34 грн. (дев'ятнадцять тисяч
дев'ятсот тридцять гривень тридцять чотири копійок)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 928,45
грн. матеріальної шкоди, 15 000 грн. моральної шкоди та 3500 грн. витрат за
надання юридичної допомоги, а всього 19428,45 грн. (дев'ятнадцять тисяч
чотириста двадцять вісім гривень сорок п'ять копійок)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий
збір в сумі 51 грн., та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його
проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча
(підпис)
Судді
(підписи)
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду Л.О. Матковська