Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-17692/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 січня 2014 року                                              м.Київ                                                 К/800/54108/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		          головуючий суддя                                               Голяшкін О.В. (доповідач),
		судді                                                                 Заяць В.С.,
		Стрелець Т.Г.,   
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, про визнання протиправним та скасування п.4 наказу від 30 листопада 2012 року № 1350,-
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування п.4 наказу від 30 листопада 2012 року № 1350.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що порядок відмови здобувача від подальшого розгляду дисертаційної роботи, крім розгляду в спеціалізованій раді, законодавчо не врегульований, проте вона має конституційне право зняти дисертаційну роботу з подальшого розгляду. Крім того, на момент прийняття спірного рішення Шевченківський районний суд м.Києва вже скасував рішення Спеціалізованої вченої ради про присвоєння наукового ступеня позивачу. Також позивач посилалася на порушення строку розгляду дисертації та атестаційної справи відповідачем.
		Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із правомірності оскаржуваного наказу, який винесений відповідачем в межах повноважень, визначених законодавством, у зв'язку із наявністю встановлених спеціалізованою вченою радою Національного педагогічного університету порушень вимог Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, на підставі атестаційного висновку експертної ради.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
		У касаційній скарзі позивач зазначає про право здобувача зняти дисертаційну роботу з подальшого розгляду та вказує, що порядок відмови здобувача від подальшого розгляду дисертаційної роботи, крім розгляду в спеціалізованій раді, законодавчо не врегульований.
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що    16 травня 2012 року ОСОБА_2 захищено дисертацію на тему: «Інтернет-видання як чинник формування демократичної політичної культури» зі спеціальності 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» у спеціалізованій вченій раді   Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
		13 вересня 2012 року на підставі рекомендації експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з філософських, політичних та соціологічних наук дисертацію та атестаційну справу ОСОБА_2 надіслано для додаткового розгляду (колективного рецензування) до спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, якою виявлено недоліки зазначеного дисертаційного дослідження, зокрема: відсутність нових науково обґрунтованих результатів проведених здобувачем досліджень, які мають істотне значення для політичної науки, що є порушенням п.16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року № 423, та наявність текстових запозичень з використанням ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, що є порушенням п.16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.
		09       листопада 2012 року позивач звернулася до голови Департаменту атестації кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Бондаренка Віктора Дмитровича із заявою про зняття з подальшого розгляду дисертаційної роботи «Інтернет - видання як чинник формування демократичної політичної культури».
		22 листопада 2012 року експертною радою з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з філософських, політичних та соціологічних наук ухвалено скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка про присудження ОСОБА_2 наукового ступеня кандидата політичних наук.
		Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30 листопада 2012 року №1350 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 30 листопада 2012 року» (п.4) скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.011.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 16 травня 2012 року протокол №27 про присудження наукового ступеня кандидата політичних наук та відмовлено у видачі диплома кандидата політичних наук ОСОБА_2 без права повторного захисту дисертації зі спеціальності 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» на підставі атестаційного висновку.
		Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Спеціалізованої вченої Ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, треті особи: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ОСОБА_2, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.011.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 16 травня 2012 року про присвоєння наукового ступеня кандидата політичних наук за результатами захисту дисертації здобувача на звання кандидата політичних наук ОСОБА_2 на тему «Інтернет-видання як чинник формування демократичної політичної культури» зі спеціальності 23.00.03 - політична культура та ідеологія.
		Суди попередніх інстанцій, дослідивши норми   Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого   Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 410, Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого   Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року №423, Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 201 року за № 1169/19907, Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спору, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1058, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 201 року за № 1167/19907, з урахуванням встановлених яким встановлено порушень вимог Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, висновків спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12,  рішення експертної ради від 22 листопада 2012 року, рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спору від 30 листопада 2012 року, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваного наказу, винесеного відповідачем в межах наданих повноважень у встановленому законом порядку.
		При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено процедури зняття з розгляду дисертації та атестаційної справи за заявою здобувача на стадії затвердження рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів МОН, а тому відповідач не мав повноваження на зняття дисертаційної роботи позивача за її заявою.
		З урахуванням вищенаведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу від 30 листопада 2012 року № 1350.
		Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили   з моменту ухвалення і     може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...