Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2238/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/2238/13-а(в 2-х томах)                   Головуючий у 1-й інстанції:   Арсірій Р.О.                                                                                                          Суддя-доповідач:  Губська О.А. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		23 січня 2014 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                                               Губської О.А.
		суддів                                                                    Парінова А.Б., Беспалова О.О.
		при секретарі судового засідання                   Нечай Ю.О.
		за участю:
		представника позивача                                     Когут Н.М.
		представника відповідача                                Лєдок Д.С.
		представників третіх осіб:
		від ПАТ «АКБ «Базис»                                    Білої В.І.
		від ГО «Обєднання вкладників «Базис»        Ліпатова І.А.
		від ОСОБА_6 та ОСОБА_7                      ОСОБА_8
		від ОСОБА_9                                                  ОСОБА_10
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" та Громадської організації "Об'єднання вкладників "БАЗИС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" до Національного банку України, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС", Громадська організація "Об"єднання вкладників "БАЗИС", ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський міжрайагропостач", ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про скасування постанови № 357 від 23.08.2012 року, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому просив скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.08.2012 № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис».
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" та Громадська організація "Об'єднання вкладників "БАЗИС" подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
		Також до суду з'явилися представники третіх осіб, апеляційну скаргу просили задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав. 
		Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.04.1992 року Національним банком України було зареєстровано Комерційний банк «Базис», про що зроблено запис № 103 у Державному реєстрі банків. 22.09.1995 року назву банку змінено на - Акціонерний комерційний банк «Базис», а 29.09.2009 року назву банку змінено на публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС».
		Банківська ліцензія № 34 від 20.10.2011 видана Національним банком України, надавала право ПАТ Акціонерний комерційний банк «Базис» здійснювати банківську діяльність. Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій від 20.10.2011 № 34 та додаток до неї надавали право Банку здійснювати валютні операції.
		Постановою Правління Національного Банку України від 20.04.2012 № 168, було прийнято рішення про призначення у Банку тимчасової адміністрації строком на шість місяців - з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року, оскільки аналіз показників діяльності ПАТ «АКБ «Базис» і результати інспекційної перевірки свідчать про погіршення його фінансового стану, зниження рівня ліквідності та загрозу втрати платоспроможності.
		Постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 було вирішено, зокрема, відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації ПАТ «АКБ «БАЗИС». Вказане рішення мотивовано тим, що враховуючи висновки Генерального департаменту банківського нагляду про неможливість фінансового оздоровлення Банку, доцільність відкликання банківської ліцензії та ліквідації Банку, пропозиції виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора Банку, які містять висновки про те, що Банк є неплатоспроможним, про неможливість приведення Банку у правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно - правових актів Національного банку України, а також пропозиції про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури його ліквідації, та показники Банку станом на 14.08.2012, відтак, фінансове оздоровлення цього банку є неможливим.
		Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.08.2012 № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис».
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що застосування процедури ліквідації до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» з боку НБУ та призначення кандидатури ліквідатора відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" та Громадська організація "Об'єднання вкладників "БАЗИС" з вказаним висновком суду не погодилися та подали апеляційні скарги.
		Так, ТОВ «Інвестор-Фонд» посилається в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана постанова НБУ не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а також на відсутність відомостей про її оприлюднення у встановленому Законом порядку, відтак, на думку апелянта, зазначена постанова є незаконною і нечинною. Крім того, позивач зазначив, що тимчасовим адміністратором не було складено ефективного плану дій та програми щодо оздоровлення ПАТ «АКБ «БАЗИС», натомість, фактично за результатами роботи тимчасового адміністратора було проведено тільки оцінку фінансового стану, а необхідні заходи щодо фінансового оздоровлення вжиті не були.
		Апеляційну скаргу Громадської організації "Об'єднання вкладників "БАЗИС" мотивовано тим, що показники, наведені НБУ у висновках, не відповідають дійсному фінансовому стану ПАТ «АКБ «БАЗИС», також зазначено, що судом незаконно застосовано положення ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також вказано, що судом першої інстанції не було надано оцінку діям Правління Національного банку України щодо прийняття Постанови від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «АКБ «БАЗИС».
		Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційних скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі висновків Генерального департаменту банківського нагляду про необхідність призначення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Базис», а також результатів позапланової інспекційної перевірки, проведеної фахівцями Департаменту інспектування банків за період діяльності вищезазначеного банку з 01.09.2011 року по 27.02.2012 року, Правлінням Національного банку України 20.04.2012 року прийнято постанову № 168, якою зокрема призначено у ПАТ «АКБ «Базис» тимчасову адміністрацію строком на 6 місяців з 23.04.2012 року по 23.10.2012 року.
		За результатами аналізу фінансового стану банку, можливих шляхів приведення його діяльності у правову та фінансову відповідність до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», виконуючим обов'язки тимчасового адміністратора було складено висновок щодо подальшої діяльності банку. Так, враховуючи викладену у даному висновку оцінку фінансового стану банку, проведену роботу з повернення активів банку, а також заходи з оцінки та продажу його активів, в.о. тимчасового адміністратора, зважаючи на те, що проведені останнім заходи не дали позитивного результату щодо поліпшення ліквідності та покращення фінансового результату було запропоновано відкликати у банка ліцензію на здійснення банківських операцій та ліквідувати Банк.
		Даний висновок було надіслано директору Генерального департаменту банківського нагляду НБУ та начальнику Управління НБУ в Харківській області.
		За результатами розгляду зазначеного вище висновку, Генеральним департаментом банківського нагляду складено доповідну записку (висновок) про розгляд пропозицій виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора ПАТ «АКБ «БАЗИС» від 17.08.2012 року № 47-108/12694, згідно якої було вирішено внести на розгляд Правління НБУ питання, зокрема, про відкликання з 28.08.2012 року банківської ліцензії, ініціювання процедури ліквідації ПАТ «АКБ «БАЗИС». 
		Правлінням Національного банку України, за результатами розгляду доповідної записки Генерального департаменту банківського нагляду про неможливість фінансового оздоровлення банку, пропозицій виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора банку про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку, прийнято постанову від 23.08.2012 року № 357, якою зокрема вирішено відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації ПАТ «АКБ «БАЗИС» з 28.08.2012 року.
		Вказана постанова мотивована наступним.
		Так, зазначено, що ПАТ «АКБ «БАЗИС» були порушені вимоги статті 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність», глави 2 розділу II Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 841/6032 (далі - Інструкція № 368), у частині зменшення розміру регулятивного капіталу до рівня нижчого, ніж розмір його статутного капіталу та мінімально встановленого розміру. Станом на 14.08.2012 регулятивний капітал був повністю втрачений і мав від'ємне значення - 301,5 млн. грн.
		Також зі змісту даної постанови вбачається, що розмір регулятивного капіталу Банку не відповідав спеціальним ліцензійним вимогам для здійснення валютних операцій, установленим відповідно до Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку від 15.08.2011 року № 281. Також банк порушував вимоги ст. 35 Закону України «Про банки і банківську діяльність та п. 1.5. гл. 1 розд. IV Інструкції № 368 стосовно дотримання встановленого нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2), який за нормативного значення не менше 10 відсотків становив 0 відсотків. Зазначено також, що банк порушив вимоги Інструкції №368 щодо дотримання інших економічних нормативів, зокрема: нормативу миттєвої ліквідності (Н4), який за нормативного значення не менше 20 відсотків становив 0,0 відсотка; нормативу поточної ліквідності (Н5), який за нормативного значення не менше 40 відсотків становив 0,0 відсотка. Крім того, у зв'язку з від'ємним значенням регулятивного капіталу Банк не дотримувався нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ), нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), і великих кредитних ризиків (Н8), а також лімітів загальної відкритої валютної позиції (ЛІЗ-Іта ЛІЗ- 2).  Про значну втрату Банком активів свідчило те, що обсяг негативно класифікованих активів на 01.08.2012 становив 434,7 млн. грн. або 62,84 відсотка від суми активів, за якими мали оцінюватися ризики та формуватися страхові резерви. Фінансовим результатом діяльності Банку за станом на 14.08.2012 був збиток у розмірі 364,5 грн. Збиток минулих років становив 55,9 млн. грн.
		Вищезазначені порушення вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України спричинили значну втрату активів і доходів Банку та настання його неплатоспроможності.
		Ознаками неплатоспроможності Банку є: неспроможність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів. Обсяг не сплачених у строк з вини Банку законних вимог кредиторів на 14.08.2012 року становив 201,8 млн. грн. у тому числі за позабалансовими рахунками 9804 Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку» 52,2 млн. грн. та 9806 «Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку» - 149,6 млн. грн.; повна втрата регулятивного капіталу, яка призвела до зниження показника адекватності регулятивного капіталу до розміру, що становив менше однієї третини від нормативного значення.
		На підставі викладеного Правління Національного банку України постановою від 23.08.2012 № 357 прийняло рішення відкликати з 28.08.2012 року банківську ліцензію, ініціювати процедуру ліквідації Банку і призначити ліквідатором Банку службовця Національного банку України. Вказана інформація була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» від 30.08.2012 № 155. Інформація ліквідатора щодо прийняття вимог кредиторів до Банку опублікована в газеті «Голос України» від 30.08.2012 № 161.
		Підстави ліквідації банку та відкликання банківської ліцензії визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
		Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення цього Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.
		Статтею 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України може відкликати банківську ліцензію, зокрема, на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинили значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку.
		Згідно зі ст. 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
		Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 3 ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований, зокрема, з ініціативи Національного банку України. Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
		Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу VI Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 р. №369 рішення про відкликання банківської ліцензії та Призначення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку України та оформляється відповідною постановою. Одночасно за цією постановою також призначається ліквідатор, припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком, надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національному банку України надано право на звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію. При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 88 Закону, єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам цього закону.
		Так, відповідність застосування процедури ліквідації банку з боку НБУ вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», та відповідно право НБУ звертатися до суду з позовом про ліквідацію банку у разі прийняття ним постанови про ініціювання процедури ліквідації цього банку, підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 року у справі №5023/4456/12, що наявні в матеріалах справи.
		Таким чином, доводи апелянта - Громадської організації "Об'єднання вкладників "БАЗИС", що судом невірно застосовано положення ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є необґрунтованими.
		Крім того, посилання Громадської організації "Об'єднання вкладників "БАЗИС" в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було надано оцінку діям Правління Національного банку України щодо прийняття Постанови від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «АКБ «БАЗИС», а також доводи ТОВ «Інвестор-Фонд» в апеляційній відносно того, що тимчасовим адміністратором не було складено ефективного плану дій та програми щодо оздоровлення ПАТ «АКБ «БАЗИС», натомість, фактично за результатами роботи тимчасового адміністратора було проведено тільки оцінку фінансового стану, а необхідні заходи щодо фінансового оздоровлення вжиті не були, колегією суддів відхиляються, оскільки ані дії Правління НБУ під час прийняття оскаржуваної постанови, ані дії тимчасового адміністратора банку не є предметом розгляду даної справи, оскільки вимоги про визнання неправомірними дій таких суб'єктів владних повноважень у позовній заяві заявлені не були.
		Стосовно доводів ТОВ «Інвестор-Фонд» в апеляційній скарзі стосовно того, що оскаржувана постанова НБУ не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а також на відсутність відомостей про її оприлюднення у встановленому Законом порядку, що, на думку апелянта, свідчить про її незаконність і нечинність, колегія суддів зазначає наступне. 
		Особливості правового режиму діяльності Національного банку України визначено Законом України  "Про Національний банк України".
		Відповідно до ст. 2 Закону Національний банк є центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами України.
		Національний банк України, як особливий центральний орган державного управління, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
		Так, згідно із ст. 55 Закону, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк України здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
		Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
		Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку України. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
		Нормативно-правові акти Національного банку України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Нормативно-правові акти Національного банку України підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України (ст. 56 Закону).
		В той же час, з матеріалів справи, оскаржувана постанова Правління Національного банку України не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.
		Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493/92 (зі змінами і доповненнями) "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", а також відповідно до  Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731.
		Пунктом 1 Указу Президента України встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
		Пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади, передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер та прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.
		Державній реєстрації, відповідно до п. 4 Положення, підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
		а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
		б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
		При цьому згідно з п. 5 Положення, на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
		В Інформаційному листі від 01.06.2010 р. № 781/11/13-10 Вищим Адміністративним судом України наголошено, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. 
		Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
		З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. 
		При цьому, для правильного визначення суб'єкта оскарження судам рекомендовано при вирішенні справ з'ясовувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушено оскаржуваним актом.
		Викладена позиція наведена також у рішенні Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) 23 червня 1997 року № 2-зп, справа № 3/35-313), в якому визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
		З аналізу оскаржуваної постанови Правління Національного банку України від 23.08.2012 № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис» вбачається, що вона не встановлює загальнообов'язкових правил поведінки, а стосується виключно ПАТ «АКБ «Базис», тому колегія суддів вважає, що оскаржуваний акт не підпадає під ознаки нормативно-правового акту, є актом індивідуальної дії за суб'єктивним складом, правовідносинами, які регулюють, за періодом дії у часі, обсягом прав і обов'язків для суб'єктів регулювання, а тому не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень, у спосіб,  встановлені законодавством України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" та Громадської організації "Об'єднання вкладників "БАЗИС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" до Національного банку України, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" , Громадська організація "Об'єднання вкладників "БАЗИС", ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський міжрайагропостач", ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про скасування постанови № 357 від 23.08.2012 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий суддя                                                                               О.А. Губська 
		       
		Суддя                                                                                                    А.Б. Парінов 
		 
		Суддя                                                                                                    О.О. Беспалов
		 
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 29 січня 2014 року 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Губська О.А.            
		 
		Судді:                                                                                           Парінов А.Б. 
		 
		                                                                                                                    Беспалов О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...