Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-4920км13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_10,суддів:ОСОБА_11, ОСОБА_12,за участю прокурора ОСОБА_13,
		розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року.
		 
		Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,
		 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2004 року за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2005 року покарання пом'якшено до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
		 
		засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк три роки; за ч. 2 ст. 289 КК України - на строк п'ять років без конфіскації майна.
		 
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна.
		 
		ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він у березні 2012 року близько 19.00 год. за допомогою наявних у нього ключів проник у гараж НОМЕР_1, що в гаражному кооперативі в м. Орджонікідзе, звідки викотив мотоцикл МТ 10-36 (реєстр. НОМЕР_2), заволодівши цим транспортним засобом й спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди - 2077 грн.
		Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6 повторно проник до цього ж гаража й викрав майно ОСОБА_8 вартістю 1990 грн, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		 
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і про направлення справи на новий судовий розгляд. Свою позицію мотивує тим, що протягом досудового і судового слідства було порушено право ОСОБА_6 на захист, оскільки він будучи інвалідом 1 групи по зору не мав захисника. Також зазначає, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не мав можливості керувати транспортним засобом й рухатись на ньому, тому злочин є незакінченим, а кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 289 КК України невірною. На думку захисника, суд не повною мірою врахував сукупність усіх обставин справи, і прийняв помилкове рішення про призначення засудженому надмірно суворого покарання.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу захисника частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		 
		Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження були поінформовані, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання брати участь у розгляді справи. Крім того, відповідно до вимог статей 362, 394 КПК України 1960 року участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого у суді касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема істотне порушення кримінально-процесуального закону.
		 
		Доводи у скарзі захисника про порушення права засудженого на захист є обґрунтованими, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ст. 45 КПК України справи про злочини осіб, які через свої фізичні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист підлягають розслідуванню та розгляду судами з обов'язковою участю захисника. 
		 
		Під особами, які через свої фізичні вади не можуть самі реалізувати право на захист, як це вказано у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами зору, що перешкоджають самостійному захисту від обвинувачення.
		 
		У статті 59, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційні права громадян на правову допомогу, на забезпечення цього права та права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та інших державних органах. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, законодавчих приписів у ст. 53 КПК України 1960 року, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права засудженого на захист. Водночас участь у справі захисника є обов'язковою тоді, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		 
		Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Мефта та інші проти Франції» (п. 40 рішення від 26 липня 2002 року), у справі «ФамХоанг проти Франції» (п. 39 рішення від 25 вересня 1992 року) та у справі «Максименко проти України» (п. 32 рішення від 20 грудня 2011 року), гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи.
		 
		Ці вимоги закону були порушені судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_6, на що не звернув уваги й апеляційний суд при апеляційному розгляді справи.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_6 роз'яснювалося право мати захисника, від якого він спочатку відмовився (а.с. 65), а у наступному заявив клопотання про надання йому захисника ОСОБА_9 у зв'язку з тим, що він є інвалідом першої групи по зору, якого і було допущено до участі у справі (а.с. 78-86). Всі наступні процесуальні дії проводилися за участю захисника, у тому числі і захисника-адвоката ОСОБА_5, котра брала участь у справі, коли захисник ОСОБА_9 через поважні причини брати участь у справі не міг, проти чого ОСОБА_6 не заперечував (а.с. 95Обвинувачення ОСОБА_6 пред'являлося у присутності захисника, також у його присутності ОСОБА_6 знайомився з матеріалами справи.
		 
		У судовому засіданні 06 листопада 2012 року, в яке, захисники не викликалися, ОСОБА_6 від захисника відмовився, що зафіксовано в протоколі судового засідання (а. с. 228). В подальшому, ОСОБА_6 вказав, що не може пояснити, з яких причин він відмовився від захисника (а. с. 260).
		 
		Як убачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання ОСОБА_6 є інвалідом першої групи по зору.
		 
		Суд в порушення кримінально-процесуального закону розглянув кримінальну справу щодо ОСОБА_6, прийнявши його відмову від захисника, чим порушив його право на захист, що у відповідності до вимог  п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України 1960 року є безумовною підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить повно й всебічно дослідити всі обставини справи, дати їм належну оцінку, перевірити доводи, на які захисник посилається у касаційній скарзі, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції провів судове засідання лише за участю прокурора, не звернув уваги на зазначені допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і залишив вирок суду без зміни, то скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.
		 
		Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
		Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_10ОСОБА_11ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...