Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/3282/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2014.
Дата набрання законної сили: 30.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"30" січня 2014 р.                                       Справа№ 911/3282/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Авдеєва  П.В.
		суддів:            Гончарова С.А. 
		          Куксова В.В. 
		За участю представників:
		від позивача: Бернацька О.В. - представник за довіреністю,  
		від відповідача: Коваленко О.Н. - представник за довіреністю.  
		          
		Розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»  
		на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2013р.
		у справі №911/3282/13 (суддя Бабкіна В.М.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»     
		до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»  
		про стягнення 6 236 986,78 грн.    
		ВСТАНОВИВ:
		В серпні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з  Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі-відповідач) 6 236 986,78 грн., з яких: 4 636 745,55 грн. основного боргу, 455 497,16 грн. пені, 1 011 104,52 грн. штрафу, 42 540,12 грн. інфляційних втрат, 91 099,43 грн. 3% річних.   
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 249-БО купівлі-продажу природного газу від 01.08.2012р., зокрема, щодо своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача за період з вересня по грудень 2012 року природний газ.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2013р. у справі №911/3282/13 позов задоволено частково. 
		Припинено провадження у справі в частині стягнення 9 969,13 грн. основного боргу. 
		Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 726 776,42  грн. основного боргу, 165 942,79 грн. штрафу, 455 497, 16 грн. пені, 91 099,43 грн. 3% річних, 49 094,18 грн. судового збору.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.11.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу в розмірі 845 161,73 грн., інфляційних втрат в розмірі 42 540,12 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 845 161,73 грн. штрафу та 42 540,12 грн. інфляційних втрат; в іншій частині рішення залишити без змін.        
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
		Відповідач  не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.  
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір № 249-БО на купівлю-продаж природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
		Згідно із п. 2.1 Договору продавець передає покупцю в період з 01.08.2012 р. до 31.12.2012р. газ в обсязі до 2723,41 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: серпень 2012 р. - 42,87 тис. куб.м., вересень 2012 р. - 46,21 тис. куб.м., жовтень 2012 р. - 376,82 тис. куб.м., листопад 2012 р. - 982,11 тис. куб.м., грудень 2012 р. - 1275,4 тис. куб.м.
		Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 Договору).
		Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
		Згідно із п.5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу з урахуванням ПДВ становить 4661,74 грн.
		Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. 
		Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.08.2012 р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
		Так, на виконання умов Договору від 01.08.2012 р. № 249-БО позивачем було поставлено відповідачем природний газ на суму 18 215 318,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі від 30.09.2012 р. на суму 88 572,98 грн.; від 26.11.2012 р. на суму 626 551,31 грн.; від 27.11.2012 р. на суму 3 084 060,03 грн.; від 30.11.2012 р. на суму 5 929 830,74 грн.; від 31.12.2012 р. на суму 8 486 303,47 грн., підписаними повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплених їх печатками. 
		Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору за отриманий природний газ розраховувався частково в сумі 13 578 572,98 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від КП "Броваритепловодоенергія" через АТ "Ощадбанк" за період з 01.08.2012р. до 24.05.2013р., у зв'язку з чим НАК "Нафтогаз України" і звернулась з даним позовом до суду.
		У відповідності до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах  звичайно  ставляться.   Кожна  сторона  повинна  вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
		Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		За своєю правовою природою правочин, який відбувся між сторонами, є договором поставки.
		У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно і ч. 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Поряд з цим слід зазначити, що положеннями статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив про здійснення КП "Броваритепловодоенергія" оплати на загальну суму 900 000,00 грн. у липні 2013 року, а також наголосив, що 03.09.2013 р. (після порушення провадження у даній справі) КП "Броваритепловодоенергія" було сплачено на користь НАК "Нафтогаз України" 9 969,13 грн., у зв'язку з чим станом на 04.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3726776,42 грн.
		Крім того, відповідач просив суд першої інстанції про зменшення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру штрафних санкцій та 3% річних, а також зазначив про невірне нарахування позивачем інфляційних втрат. 
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, заборгованість за Договором № 249-БО від 01.08.2012 р. за період з 01.07.2013 р. до 11.07.2013 р. була частково погашена відповідачем в сумі 900 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 1820 від 01.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1821 від 02.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1835 від 03.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1847 від 04.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1853 від 05.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1887 від 08.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1904 від 09.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1928 від 10.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1951 від 11.07.2013 р. на суму 100 000,00 грн.
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки зазначені суми заборгованості були погашені відповідачем до подання позову у даній справі.  
		Крім того, в процесі розгляду справи КП "Броваритепловодоенергія" було сплачено на користь НАК "Нафтогаз України" 9 969,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2565 від 03.09.2013 р.
		З огляду на викладене, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення 9 969,13 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.
		З урахуванням наведеного вище, встановлення судом наявності заборгованості КП "Броваритепловодоенергія" перед НАК "Нафтогаз України" за договором № 249-БО на купівлю-продаж природного газу від 01.08.2012 р., позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 3 726 776,42 грн. (4 636 745,55 грн. - 900 000,00 грн. - 9 969,13 грн.). 
		Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 455 497,16 грн. пені та 1 011 104,52 грн. штрафу, на підставі п.7.2 Договору, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. 
		Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. 
		Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. 
		Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 455 497,16 грн., у тому числі - за період з 15.10.2012 р. до 31.10.2012 р. на суму 715 124,29 грн. в сумі 4 982,42 грн.; з 01.11.2012 р. до 08.11.2012 р. на суму 626 551,31 грн. в сумі 2 054,27 грн.; з 09.11.2012 р. до 09.11.2012 р. на суму 606 551,31 грн. в сумі 248,59 грн.; з 10.11.2012 р. до 13.11.2012 р. на суму 586 551,31 грн. в сумі 961,56 грн.; з 14.11.2012 р. до 14.11.2012 р. на суму 486 551,31 грн. в сумі 199,41 грн.; з 15.11.2012 р. до 15.11.2012 р. на суму 286 551,31 грн. в сумі 117,44 грн.; з 16.11.2012 р. до 16.11.2012 р. на суму 186 551,31 грн. в сумі 76,46 грн.; з 15.11.2012 р. до 16.11.2012 р. на суму 3 084 060,02 грн. в сумі 2 527,92 грн.; з 17.11.2012 р. до 19.11.2012 р. на суму 3 070 611,33 грн. в сумі 3 775,34 грн.; з 20.11.2012 р. до 20.11.2012 р. на суму 2 970 611,33 грн. в сумі 1 217,46 грн.; з 21.11.2012 р. до 21.11.2012 р. на суму 2 770 611,33 грн. в сумі 1 135,50 грн.; з 22.11.2012 р. до 22.11.2012 р. на суму 2 470 611,33 грн. в сумі 1 012,55 грн.; з 23.11.2012 р. до 25.12.2012 р. на суму 2 370 611,33 грн. в сумі 32 061,55 грн.; з 26.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1 370 611,33 грн. в сумі 1 123,45 грн.; з 28.12.2012 р. до 29.12.2012 р. на суму 370 611,33 грн. в сумі 303,78 грн.; з 15.12.2012 р. до 29.12.2012 р. на суму 5 929 830,75 грн. в сумі 36 453,88 грн.; з 30.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 4 300 442,08 грн. в сумі 3 524,95 грн.; з 01.01.2013 р. до 08.01.2013 р. на суму 4 300 442,08 грн. в сумі 14 138,44 грн.; з 09.01.2013 р. до 09.01.2013 р. на суму 4 100 442,08 грн. в сумі 1 685,11 грн.; з 10.01.2013 р. до 15.01.2013 р. на суму 3 900 442,08 грн. в сумі 9 617,53 грн.; з 16.01.2013 р. до 21.01.2013 р. на суму 3 400 442,08 грн. в сумі 8 384,65 грн.; з 22.01.2013 р. до 23.01.2013 р. на суму 2 900 442,08 грн. в сумі 2 383,92 грн.; з 24.01.2013 р. до 24.01.2013 р. на суму 1 900 442,08 грн. в сумі 781,00 грн.; з 25.01.2013 р. до 28.01.2013 р. на суму 1 400 442,08 грн. в сумі 2 302,10 грн.; з 29.01.2013 р. до 29.01.2013 р. на суму 900 442,08 грн. в сумі 370,04 грн.; з 30.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 400 442,08 грн. в сумі 164,57 грн.; з 15.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 8 486 303,47 грн. в сумі 55 800,35 грн.; з 31.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 8 386 745,55 грн. в сумі 3 446,61 грн.; з 01.02.2013 р. до 13.02.2013 р. на суму 7 886 745,55 грн. в сумі 42 134,67 грн.; з 14.02.2013 р. до 14.02.2013 р. на суму 7 686 745,55 грн. в сумі 3 158,94 грн., з 15.02.2013 р. до 15.02.2013 р. на суму 7 486 745,55 грн. в сумі 3 076,74 грн.; з 16.02.2013 р. до 18.02.2013 р. на суму 6 986 745,55 грн. в сумі 8 613,80 грн.; з 19.02.2013 р. до 25.02.2013 р. на суму 5 986 745,55 грн. в сумі 17 222,14 грн.; з 26.02.2013 р. до 19.03.2013 р. на суму 5 486 745,55 грн. в сумі 49 606,19 грн.; з 20.03.2013 р. до 21.03.2013 р. на суму 5 286 745,55 грн. в сумі 4 345,27 грн.; з 22.03.2013 р. до 26.03.2013 р. на суму 5 186 745,55 грн. в сумі 10 657,70 грн.; з 27.03.2013 р. до 09.04.2013 р. на суму 4 936 745,55 грн. в сумі 28 403,19 грн.; з 10.04.2013 р. до 12.04.2013 р. на суму 4 836 745,55 грн. в сумі 5 963,11 грн.; з 13.04.2013 р. до 30.05.2013 р. на суму 4 636 745,55 грн. в сумі 91 464,57 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.
		Водночас, розмір штрафу був визначений позивачем в сумі 1 011 104,52 грн., у тому числі - за період з 14.11.2012 р. до 14.11.2012 р. на суму 486 551,31 грн. в сумі 34 058,59 грн.; за період з 23.11.2012 р. до 25.12.2012 р. на суму 2 370 611,33 грн. в сумі 165 942,79 грн.; за період з 10.01.2013 р. до 15.01.2013 р. на суму 3 900 442,08 грн. в сумі 273 030,95 грн.; за період з 14.02.2013 р. до 14.02.2013 р. на суму 7 686 745,55 грн. в сумі 538 072,19 грн.
		Як вбачається із зазначеного вище п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
		Перевіривши розрахунок штрафу, який складає 7% від розміру невиконаного зобов'язання понад 30 днів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку штраф підлягає нарахуванню за період з 23.11.2012 р. до 25.12.2012 р. на суму 2 370 611,33 грн. та становить 165 942,79 грн. У решті розрахунку штрафу, здійсненого позивачем, прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів не відбувалося.
		Таким чином, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 165 942,79 грн. 
		Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 91 099,43 грн., у тому числі - за період з 15.10.2012 р. до 31.10.2012 р. на суму 715 124,29 грн. в сумі 996,48 грн.; з 01.11.2012 р. до 08.11.2012 р. на суму 626 551,31 грн. в сумі 410,85 грн.; з 09.11.2012 р. до 09.11.2012 р. на суму 606 551,31 грн. в сумі 49,729 грн.; з 10.11.2012 р. до 13.11.2012 р. на суму 586 551,31 грн. в сумі 192,31 грн.; з 14.11.2012 р. до 14.11.2012 р. на суму 486 551,31 грн. в сумі 39,88 грн.; з 15.11.2012 р. до 15.11.2012 р. на суму 286 551,31 грн. в сумі 23,49 грн.; з 16.11.2012 р. до 16.11.2012 р. на суму 186 551,31 грн. в сумі 15,29 грн.; з 15.11.2012 р. до 16.11.2012 р. на суму 3 084 060,02 грн. в сумі 505,58 грн.; з 17.11.2012 р. до 19.11.2012 р. на суму 3 070 611,33 грн. в сумі 755,07 грн.; з 20.11.2012 р. до 20.11.2012 р. на суму 2 970 611,33 грн. в сумі 243,49 грн.; з 21.11.2012 р. до 21.11.2012 р. на суму 2 770 611,33 грн. в сумі 227,10 грн.; з 22.11.2012 р. до 22.11.2012 р. на суму 2 470 611,33 грн. в сумі 202,51 грн.; з 23.11.2012 р. до 25.12.2012 р. на суму 2 370 611,33 грн. в сумі 6 412,31 грн.; з 26.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1 370 611,33 грн. в сумі 224,69 грн.; з 28.12.2012 р. до 29.12.2012 р. на суму 370 611,33 грн. в сумі 60,76 грн.; з 15.12.2012 р. до 29.12.2012 р. на суму 5 929 830,75 грн. в сумі 7 290,78 грн.; з 30.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 4 300 442,08 грн. в сумі 704,99 грн.; з 01.01.2013 р. до 08.01.2013 р. на суму 4 300 442,08 грн. в сумі 2827,69 грн.; з 09.01.2013 р. до 09.01.2013 р. на суму 4 100 442,08 грн. в сумі 337,02 грн.; з 10.01.2013 р. до 15.01.2013 р. на суму 3 900 442,08 грн. в сумі 1 923,51 грн.; з 16.01.2013 р. до 21.01.2013 р. на суму 3 400 442,08 грн. в сумі 1 676,93 грн.; з 22.01.2013 р. до 23.01.2013 р. на суму 2 900 442,08 грн. в сумі 476,78 грн.; з 24.01.2013 р. до 24.01.2013 р. на суму 1 900 442,08 грн. в сумі 156,20 грн.; з 25.01.2013 р. до 28.01.2013 р. на суму 1 400 442,08 грн. в сумі 460,42 грн.; з 29.01.2013 р. до 29.01.2013 р. на суму 900 442,08 грн. в сумі 74,01 грн.; з 30.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 400 442,08 грн. в сумі 32,91 грн.; з 15.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 8 486 303,47 грн. в сумі 11 160,07 грн.; з 31.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 8 386 745,55 грн. в сумі 689,32 грн.; з 01.02.2013 р. до 13.02.2013 р. на суму 7 886 745,55 грн. в сумі 8 426,93 грн.; з 14.02.2013 р. до 14.02.2013 р. на суму 7 686 745,55 грн. в сумі 631,79 грн.; з 15.02.2013 р. до 15.02.2013 р. на суму 7 486 745,55 грн. в сумі 615,35 грн.; з 16.02.2013 р. до 18.02.2013 р. на суму 6 986 745,55 грн. в сумі 1 722,76 грн.; з 19.02.2013 р. до 25.02.2013 р. на суму 5 986 745,55 грн. в сумі 3 444,43 грн.; з 26.02.2013 р. до 19.03.2013 р. на суму 5 486 745,55 грн. в сумі 9 921,24 грн.; з 20.03.2013 р. до 21.03.2013 р. на суму 5 286 745,55 грн. в сумі 869,05 грн.; з 22.03.2013 р. до 26.03.2013 р. на суму 5 186 745,55 грн. в сумі 2 131,54 грн.; з 27.03.2013 р. до 09.04.2013 р. на суму 4 936 745,55 грн. в сумі 5 680,64 грн.; з 10.04.2013 р. до 12.04.2013 р. на суму 4 836 745,55 грн. в сумі 1 192,62 грн.; з 13.04.2013 р. до 30.05.2013 р. на суму 4 636 745,55 грн. в сумі 18 292,91 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі. 
		Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 42 540,12 грн., у тому числі - за період з 16.09.2012 р. до 15.10.2012 р. на суму 715 124,29 грн. в сумі 715,12 грн.; з 16.11.2012 р. до 15.12.2012 р. на суму 3 084 060,02 грн. в сумі 6 168,12 грн.; з 16.11.2012 р. до 15.12.2012 р. на суму 5 929 830,75 грн. в сумі 11 859,66 грн.; з 16.12.2012 р. до 15.01.2013 р. на суму 3 412 301,74 грн. в сумі 6 824,60 грн.; з 16.12.2012 р. до 15.01.2013 р. на суму 8 486 303,47 грн. в сумі 16 972,61 грн.
		З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за вересень-грудень 2012 р., вбачається, що позивачем невірно визначено дати початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.09.2012 р. (за зобов'язаннями за вересень 2012 року), 16.11.2012 р. (за зобов'язаннями за листопад 2012 року) та 16.12.2012 р. (за зобов'язаннями за грудень 2012 року).
		Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
		Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.
		Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).
		Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
		У відповідності до нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів. 
		З огляду на викладене та перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, судова колегія погоджується з висновком останнього про те, що інфляційні втрати становлять 0,00 грн. (а.с.189 т.1). 
		За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
		Щодо заявленого в суді першої інстанції відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, штрафу та 3% річних судова колегія зазначає наступне.
		У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. 
		Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. 
		Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 
		Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
		Отже, що стосується заявленого клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, то останнім належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованих позивачем пені та штрафу. 
		Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу.
		Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3% річних судова колегія зазначає наступне.  
		Як зазначалось вище, передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів. 
		Отже, в силу ст. 625 Цивільного кодексу України проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.
		Оскільки положеннями ст. 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 3% річних.
		Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.   
		Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
		Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
		Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.
		Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -   
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2013р. у справі №911/3282/13 залишити без задоволення.
		2.Рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2013 року у справі №911/3282/13 залишити без змін.
		3.Матеріали справи №911/3282/13 повернути до Господарського суду Київської області.
		Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку. 
		Дата підписання повного тексту постанови 05.02.2014р.
		 
		Головуючий суддя                                                            П.В. Авдеєв 
		 
		Судді                                                                                С.А. Гончаров
		 
		                                                                                В.В. Куксов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...