Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-3215/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2014.
Дата набрання законної сили: 11.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа №  2-3215/12 
		Категорія 36 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		04 лютого 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -          Ісаєвської О.В.,
		при секретарі -                    Братасюк О. Є.,
		                                      Субін Т.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, секретар Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб Світлана Іванівна про визнання заповіту недійсним, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 2/3 квартири,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У вересні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом, який представник позивачки уточнювала та доповнювала під час судового розгляду справи, та остаточно просила визнати недійсним заповіт, складений 20 грудня 2010 року  від імені ОСОБА_5  на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І., визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3, визнати право власності в порядку спадкування на 2/3 частки квартири.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що вона являється племінницею ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Оскільки крім неї інших спадкоємців за законом немає, а до спадкового майна померлого ОСОБА_5 входить 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, його спадщину вона прийняла, звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак їй стало відомо, що 29 грудня 2011 року на спірні 2/3 часток квартири  державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом. 
		Позивачка стверджує, що при видачі вказаного свідоцтва  нотаріусом були порушені вимоги Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, чинної на час видачі свідоцтва, та норми Закону України "Про нотаріат", оскільки нотаріус належним чином не перевірила час відкриття спадщини, наявність підстав для закликання для спадкоємства, оскільки мало місце спадкоємство за законом, прийняття спадщини іншими спадкоємцями у встановлений спосіб. 
		Представник позивачки у судовому засіданні позов та його підстави підтримала.
		Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнали, вважаючи, що Свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 грудня 2011 року, видано без порушення вимог Закону, подали письмові заперечення (а.с. 67, том І).
		Крім того, звернулись до суду з зустрічним позовом про усунення ОСОБА_2 від права спадкування.
		В ході розгляду справи представник відповідача ОСОБА_7 подала до суду заяву про залишення  зустрічного позову без розгляду(а.с. 147 том 2).
		Ухвалою суду від 28 травня 2013 року  зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 третя особа Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області про усунення від спадкування було залишено без розгляду (а.с. 165 том. 2).
		Крім того, під час розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні надала оригінал заповіту ОСОБА_5 пояснивши, що останній 20.12.2010 року в с. Безуглівка Згурівського району Київської області склав заповіт, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. за реєстровим №40, яким все своє майно заповів зятю - відповідачу ОСОБА_3 
		Представником позивачки ОСОБА_8 заперечувалась  дійсність даного заповіту, з посиланням на те, що заповіт не міг бути підписаний заповідачем ОСОБА_5 оскільки:  ОСОБА_5 ніколи не проживав у с. Безуглівка; він  не міг у віці 85 років їхати за 125 км від м. Києва з метою заповісти своє майно зятю - відповідачу у справі, з яким за життя мав вкрай неприязні стосунки через недобре відношення до дочки - ОСОБА_9; заповіт не було внесено до Спадкового реєстру; заповіт не пред'являвся приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, якому ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 за законом, а не за заповітом;  державне мито за посвідчення заповіту не перераховане на рахунок казначейства, а тому заповіт,  на її думку, виник тільки після звернення позивачки до суду і має бути визнаний недійсним.
		Третя особа - секретар  Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб Світлана Іванівна  в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні розписки. Про поважність причини неявки суду не повідомила. 
		Третя особа - Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області   в судове засідання не забезпечила явку свого представника, надіславши письмові заперечення на позов (а.с. 38, том ІІ), в яких зазначила, що ОСОБА_5 на початку осені 2010 року певний період часу проживав в с.Безуглівка і виявив бажання скласти заповіт на випадок своєї смерті, на користь свого зятя ОСОБА_3, що ним було зроблено 20 грудня 2010 року, заповіт був посвідчений секретарем сільської ради. Крім цього, в письмових запереченнях вказала, що заповіт був складений ОСОБА_5 за його волевиявленням, прочитаний та ним особисто підписаний. Також зазначила, що в період коли ОСОБА_5 проживав у селі, до нього окрім зятя ОСОБА_3 ніхто не приїздив до нього у село, не провідував та не допомагав матеріально, а тому просила у позові відмовити та провести розгляд справи у відсутності її представника.
		Третя особа -  Головне  управління юстиції у м. Києві в судове засідання також не забезпечила явку свого представника, у письмових поясненнях просила розглянути справу за відсутності її представника за наявними документами та доказами, що містяться у матеріалах справи.
		Відповідач ОСОБА_3 жодного разу в судове засідання для надання особистих пояснень по справі  не з'явився, судом неодноразово було запропоновано відповідачу надати особисті пояснення у справі, проте таким правом протягом всього часу розгляду справи відповідач  не скористався.
		За клопотанням представника позивача, яке виникло після пояснень представника  відповідача та поставлення їй запитань, ухвалою суду від 20.06.2013 року було призначено комплексу судову експертизу (а.с. 193, том ІІ) проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а провадження у справі зупинено до отримання висновку експертів та 30 грудня 2013 року ухвалою суду провадження у справі відновлено.  
		Після відновлення провадження у справі відповідач ОСОБА_3  в судове засідання, призначене на 28.01.2014 року о 14 год.00 хв. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений особисто та належним чином (а.с.68). Про причини своєї неявки суду не повідомив.
		Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.01.2014 року не з'явилася,  подала заяву про відкладення судового засідання у зв'язку із її хворобою. Доказів поважності причини неявки, а саме доказів своєї хвороби суду не направила.
		В судове засідання, призначене на 04.02.2014 року о 15 год. 00 хв. відповідач повторно не з'явився, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно шляхом направлення телеграми, яку особисто отримав. 
		Крім цього, представник відповідача в судове засідання, призначене  на 04.02.2014 року о 15 год. 00 хв. не з'явилася, подала заяву про перенесення розгляду справу з посиланням на зайнятість в іншому судовому процесі. Проте, доказів поважності причини своєї неявки як у судове засідання призначене на 28.01.2014 року так і у судове засідання, призначене на 04.02.2014 року  суду не надала. 
		У зв'язку із зазначеним, судом причини неявки в судове засідання відповідача та його представника визнано неповажними та з урахуванням стадії судового процесу, завершенням стадії запитань та пояснень сторін, визнано за можливе продовжити розгляд справи у їх відсутність.
		 
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які брали участь у справі, допитавши свідка, дійшов наступних висновків.
		 
		Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про право власності на  житло № 675 від 09.07.1993р., яке видане Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва (а.с. 106, том І), квартира АДРЕСА_1, що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 59,90,  загальною площею 95,7 кв.м., належала  на праві сумісної власності ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про смерть, виданими Відділом реєстрації смерті у м. Києві відповідно 10.08.2007р, 09.07.2010р,  15.12. 2011 року (а.с.74,79,80 том1).
		Відповідно до договору дарування частки квартири від 02.06.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 06.07.2004 року №2882  в книзі д.504-219  ОСОБА_5 та  ОСОБА_10 подарували дочці ОСОБА_9  кожний належні їм по 1/3 часток спірної квартири (а.с. 107-110 том 1).
		У зв'язку із смертю ОСОБА_9, відкрилася спадщина і відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України вищевказана квартира була  єдиним спадковим майном померлої ОСОБА_9, що на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 належала померлій на підставі свідоцтва про приватизацію на 1/3 частку квартири та на 2/3 часток на підставі договору дарування. (а.с.110 том 1).
		Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Частиною третьою та частиною п'ятою ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Згідно копії спадкової справи №839/07 відкритої 28.10.2007р. щодо майна ОСОБА_9  - дочки ОСОБА_5, яка направлена суду Шостою київською державною нотаріальною конторою, з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_9 до нотаріальної контори 28.10.2007 р. звернувся її чоловік - відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець за законом першої черги (а.с.93 том 1).
		Відповідно до довідок ДП «Укржитлосервіс», ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 проживали та були зареєстровані по день смерті в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.118-120 том 1).
		Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, чинної на час видачі свідоцтва, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
		Факт постійного проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі крім довідки ЖЕО, підтверджується оригіналами заяв ОСОБА_5 з пенсійної справи, його медичною карткою, довідкою ПФ Печерського району, факт проживання ОСОБА_10 - довідкою ПФ в Печерському районі м. Києва (а.с.121 том 1), а також показами свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні підтвердила, що і ОСОБА_10, і ОСОБА_5 по день їх смерті постійно проживали  у АДРЕСА_1.
		Таким чином, судом встановлено, що спадщина ОСОБА_9 була прийнята в рівних частках (по 1/3) трьома спадкоємцями першої черги  - відповідачем ОСОБА_3, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори та її батьками ОСОБА_10 та ОСОБА_5, як такими, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявили про відмову від неї. 
		Судом з'ясовано, що після смерті дружини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкове майно у вигляді 1/3 частки спірної квартири було успадковане ОСОБА_5, як єдиним спадкоємцем також на підставі положень ст. 1268 ЦК України як таким, що проживав разом з померлою та прийняв спадщину, не заявивши відмову від неї.
		Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України), а згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Таким чином, ОСОБА_5 прийняв спадщину своїх доньки та дружини незалежно від подання заяви  до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
		Отже, судом безспірно встановлено та доведено матеріалами справи належність спадкового майна у вигляді 2/3 часток спірної квартири ОСОБА_5 з часу відкриття спадщини після смерті дочки - ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружини ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки він з 1968 року постійно був зареєстрований та проживав по день смерті спадкодавців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у  квартирі АДРЕСА_1  з 1968 року по день смерті, тобто в тому числі й на час відкриття спадщини (а.с. 118 том 1).
		Крім того,  з копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_5, відкритою   приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.03.2012 року вбачається, що вона відкрита на підставі заяви відповідача ОСОБА_3  про прийняття спадщини за законом (а.с.146-147 том 1).
		13 червня 2012 року із заявою про прийняття спадщини за законом також  звернулась і позивачка (а.с. 161 том 1). 
		Оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6  не видавала свідоцтво про право власності на спадкове майно, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва про встановлення факту постійного спільного проживання  з ОСОБА_5, вона звернулася до суду з даним позовом.
		Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні був наданий заповіт ОСОБА_5, яким останній заповів все належне йому майно на ім'я відповідача, посвідчений 20.12.2010 року в с. Безуглівка Згурівського району Київської області.
		Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Частиною 2 ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
		Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Представником позивачки ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувалась  дійсність даного заповіту, з посиланням на те, що заповіт не міг бути підписаний заповідачем ОСОБА_5 та на її думку був виготовлений вже після початку розгляду справи судом; - крім того приватним нотаріусом ОСОБА_6 при відкритті спадкової справи за заявою ОСОБА_3 було перевірено Спадковий реєстр на предмет наявності заповітів, і такий заповіт не значився.
		Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи матеріалів та документів № 8145/13-328146/138147/8148/13-33, складеного у грудні 2013р. (а.с. 29-55, том ІІІ) експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17:
		1) рукописні записи у графах квитанцій від 20.12.2010 року про оплату Безуглівській сільській раді державного мита за посвідчення заповіту виконані не ОСОБА_5, а іншою особою;
		2) підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Платник» у квитанції  від 20.12.2010 року про оплату Безуглівській сільській раді державного мита за посвідчення заповіту - виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5;
		3) підписи від імені ОСОБА_5 у рядку «підпис» у двох примірниках заповіту, посвідченого секретарем Безуглівської сільської ради від 20 грудня 2010 року та зареєстрованим за №40 та у графі «розписка про одержання нотаріально оформленого документа» у рядку з номером нотаріальної дії 40 і датою вчинення нотаріальної дії 20.12.2010 року на аркуші 43 у журналі (книзі) для реєстрації нотаріальних дій Безуглівської сільської ради за 2005-2010 роки  - виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5
		4) наданий на дослідження журнал реєстрації нотаріальних дій Безуглівської сільської ради піддавався змінам шляхом видалення аркушів, після чого були внесені зміни  у цифрове позначення аркушів та на аркушах, де раніше містились позначення літери «Z» були виконані рукописні записи. Аркуш паперу, яким були скріплені кінці нитки від прошивання, піддавалися зміні.
		5) досліджувані відтиски печатки від імені Безуглівської сільської ради у двох примірниках заповіту від 20.12.2010 року нанесені печаткою, якою нанесені експериментальні і вільні зразки відтисків печатки Безуглівської сільської ради. Відтиски печатки Безуглівської сільської ради у наданих на дослідження примірниках заповіту ОСОБА_5 від 20.12.2010 року, нанесені не в грудні 2010 року (а.с.29-55 т.3).
		Даний висновок експертів суд вважає обґрунтованим та таким, що повністю узгоджується із письмовими доказами.. 
		Додатковим підтвердженням тієї обставини, що заповіт насправді не складався ОСОБА_5, суд визнає і квитанцію про сплату державного мита у розмірі 0,85 грн. ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок Безуглівської сільської ради, оскільки державне мито за посвідчення заповіту справляється не на користь сільської ради, а на користь місцевого бюджету на рахунок місцевого казначейства, яким є управління казначейства смт. Згурівка; квитанція не має відповідної відмітки банку про зарахування зазначених коштів до бюджету, а ОСОБА_5 взагалі був звільнений від сплати державного мита, як інвалід (а.с. 12 том 2).
		Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні доведено, що заповіт, складений від імені ОСОБА_5 20 грудня 2010 року  та посвідчений в с. Безуглівка Згурівського району Київської області, яким все своє майно ОСОБА_5 заповів зятю - відповідачу ОСОБА_3, який посвідчено секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. за реєстровим №40, підписано не заповідачем, тому відповідно до викладених вище норм, суд вважає цілком доведеною та обґрунтованою вимогу позивача про визнання заповіту недійсним.
		При цьому задовольняючи позов в цій частині, судом також враховується, що у порушення п. 2.1. та п. 2.5. Положення «Про Спадковий реєстр», оспорюваний заповіт не був внесений  до Спадкового реєстру, а відомості про вчинення заповіту від імені ОСОБА_5 відповідно до письмових пояснень Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області були внесені  після смерті заповідача (а.с.39 том 2).
		Крім того, суд знаходить такими, що знайшли своє підтвердження твердження  представника позивача ОСОБА_8 про неможливість проживання  ОСОБА_5  у с. Безуглівка, оскільки він  у період з 11 лютого 2010 року по 13 грудня 2011 рік 38 разів відвідував лікарів Поліклініки №1 ДУС, що розташована на території Печерського району м. Києва та декілька раз перебував на  стаціонарному лікуванні Лікарні «Феофанія» м. Київ, що підтверджено медичною карткою ОСОБА_5, яка витребовувалася судом в оригіналі та була оглянута; те, що ОСОБА_5 щомісячно у період 2010 - 2011р.р. особисто отримував пенсію у Печерському відділені  №3715  філії «Державного ощадного банку України», яка розташована поруч зі спірної квартирою, що підтверджується квитанціями на отримання пенсії, тобто у період, в який згідно письмових заперечень Безуглівської сільської ради він проживав у с. Безуглівка; секретарем Безуглівської сільської ради  Горб С.І. не були внесені дані у Спадковий реєстр про заповіт від імені ОСОБА_5,  що у сукупності з даними комплексної судової експертизи ставить під сумнів той факт, що секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. 20 грудня 2010 року вчинювалися дії по посвідченню  заповіту від імені ОСОБА_5
		Повністю спростовуються і письмові заперечення  Безуглівської сільської ради в частині невнесення заповіту до Спадкового реєстру, оскільки  відповідно  до «Інструкції про порядок вчинення  нотаріальних  дій   посадовим особами виконавчих  комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України» в редакції що діяла на час посвідчення заповіту, (п. 40-1.)  відомості про посвідчення посадовими особами заповітів підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, передбаченому   Положенням  про  Спадковий  реєстр.  (Інструкцію доповнено  пунктом  40-1  на  підставі Наказу Міністерства юстиції N 33/5  від 07.04.2005 )  
		Крім того, будучи допитаною у якості свідка ОСОБА_12  показала, що близько двох років проживаючи разом з  ОСОБА_5  в спірній  квартирі до часу його смерті, їй достовірно відомо, що останній  проживав у своїй квартирі АДРЕСА_1, не мав близьких стосунків із зятем - ОСОБА_3, був самостійною людиною, щомісячно особисто отримував пенсію та ніколи не виїздив жити до с. Безуглівка. 
		Аналізуючи в сукупності із іншими доказами покази свідка ОСОБА_12, суд вважає їх послідовними, достовірними та такими, що додатково підтверджують, ту обставину, що існують всі законні підстави для визнання спірного заповіту недійсним.
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 1223 ЦК України, згідно з якою у разі визнання заповіту недійсним право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу. Оскільки у померлого ОСОБА_5 спадкоємців першої чергу не було, то право на спадкування отримала його племінниця ОСОБА_2, позивач у справі.
		Оскільки заповіт, складений від імені ОСОБА_5 визнається судом недійсним, відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України його спадщина підлягає спадкуванню за законом.
		Відповідно до ст. 1263 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
		Частиною 3 статті 1266 ЦК України, передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
		Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_5, що був рідним братом матері позивача -  ОСОБА_18, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 - свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 11.03.1991 р. видане Червноармійським РАЦС м.Львова (а.с. 12, том І). При цьому, факт родинних зв'язків підтверджується даними свідоцтв про народження від 20.11.1938 р. запису про народження №763, свідоцтв про шлюб і зміну прізвища №2 від 01.01.1935 р., запису про народження №13 від 04.08.1924 р. (а.с.9-16 том 1) та архівного витягу запису про народження №403 від 22 травня 1926 р. виданого Державним архівом Сумської області від 27.04.2012р. (а.с. 164 том 1) .
		Таким чином, ОСОБА_2  за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_18 є спадкоємцем другої черги за законом померлого ОСОБА_5, яка у визначений законом строк та спосіб прийняла спадщину (а.с. 161 том І).
		Суду не надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_5 мав інших спадкоємців за законом, крім позивачки, тому суд вважає, що інших спадкоємців за законом померлий ОСОБА_5 не мав.
		Згідно з ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. 
		Відповідно до п. 212. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом зокрема перевіряє місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.
		Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця. 
		Разом з тим, як вбачається з копії спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_9 (а.с.92-115, том І), при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спірну квартиру 29 грудня 2011 року державним нотаріусом Шостої київської нотаріальної контори не було перевірено місце відкриття спадщини, а тому її батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не були закликані до спадкування. 
		Запит про отримання довідки про останнє місце проживання був направлений державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори, в порушення ст. 68 Закону України «Про нотаріат» лише 10  січня 2013 року, хоча свідоцтво про право власності на спірну квартиру відповідачу було видане 29 грудня 2011 року (а.с. 103 та зворот а.с. 103 том. 1). 
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ОСОБА_3  не мав права на спадкування 2/3 часток спірної квартири, свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.12.2011, видане державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори зареєстроване в реєстрі під №4-3711 на його ім'я на квартиру АДРЕСА_1  підлягає визнанню недійсним в цій частині, а  позивачка, як спадкоємець ОСОБА_5 за законом, має право на отримання 2/3 частини вказаної квартири, тому позовні вимоги про визнання за нею права власності на спірне спадкове майно є доведеними та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 даної норми до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесені, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.
		Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3219 грн. за подачу позову та 7433,60  грн., оплати проведення судової експертизи (а.с.1 т.І, а.с. 28, т.ІІІ)
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 215, 1218, 1220, 1221, 1257, 1262, 1266, 1268, 1273, 1296, 1301 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 03.03.2004р. №20/5 ст.ст. 15, 16, 60, 79, 88,  212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		   Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, секретар Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 2/3 квартири - задовольнити.
		Визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_5 20 грудня 2010 року на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі під №40, недійсним.
		Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 грудня 2011 року, видане державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі під №4-3711 в частині 2/3 часток квартири АДРЕСА_1. 
		Визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_2  на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 59,90  загальною площею 95,7 кв.м.
		Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 10 652,60 гривень (десять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні, 60 коп. понесених судових витрат.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя                                                                                                     О.В. Ісаєвська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...