Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/7761/13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2014. Оприлюднено: 07.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		 
		Провадження № 22-ц/790/680/14                                                                 Головуючий 1-ої інст. - Федорова О.В.
		Справа № 645/7761/13-ц                                                                                                           Доповідач - Борова С.А.
		Категорія: договірні                                                             
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
		Головуючого - Борової С.А.
		суддів - Крилової Т.Г., Трішкової І.Ю.,
		при секретарі - Огар І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору позики не дійсним,-
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2013 ОСОБА_3 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеним між сторонами 27.06.2012 року. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачі не виконали належним чином своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення суми позики, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 в якому просили суд визнати недійсним договір позики від 27.06.2012 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4. Зустрічний позов обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти за спірним договором позики не отримували, договір був підписаний під тиском зі сторони ОСОБА_3. Крім того, позивачі за зустрічним позовом вважають, що при посвідченні спірного договору, нотаріусом ОСОБА_4 були порушені вимоги ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, оскільки на укладення цього договору позики подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ані усної, ані письмової згоди не надавали.
		Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2013 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено повністю.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 26160,00 гривень боргу та 26160,00 гривень штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 261,60 грн. з кожного.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПН ХРНО ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним - відмовлено повністю.
		Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2013 та прийняти нове, яким договір позики від 27 червня 2012 року посвідчений
		ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4 укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати недійсним. Посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог  ст. 213, 214  ЦПК України рішення  повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог  ст.ст. 57-60 ЦПК України.
		Приймаючи рішення про  задоволення  позову ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини які між ними  виникли та закон їх регулюючий, виходячи з того, що між сторонами був укладений договір позики, відповідачі свої зобов'язання за договором  не виконують, договір позики є чинним, відповідає вимогам діючого законодавства.
		Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, та нормам матеріального права.
		До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного:
		Матеріалами справи встановлено, що 27.06.2012 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (Позичальники) укладений нотаріально посвідчений договір позики.
		Згідно з умовами п. 1 договору Позикодавець передав у власність Позичальникам, а Позичальники - прийняли солідарно грошові кошти у сумі 26160,00 гривень, що є еквівалентом 3210,00 доларів США. Позичальники, в свою чергу, зобов'язалися повернути Позикодавцеві грошові кошти не пізніше 07.06.2013 року у наступному порядку та в строки: до 01.09.2012 року (поточне повернення) - 1710,00 гривень, що є еквівалентом 210,00 доларів США; до 27.06.2013 року - 24450,00 гривень, що є еквівалентом 3000,00 доларів США. У п. 4 договору зазначено, що грошові кошти отримані позичальниками ще до підписання цього договору. П. 5 договору передбачено, що у разі невиконання умов договору позики позичальник зобов'язаний сплатити  позикодавцю штраф у розмірі 100% від несплаченої суми.
		Проте, у вказаний в договорі строк відповідачі за первісним позовом добровільно своїх договірних зобов'язань не виконали та позику не повернули.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Згідно з ч. 1 ст. 1049 України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Матеріали справи не містять доказів повернення позивачеві суми боргу відповідачами за первісним позовом.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк.
		За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Таким чином, суд вірно прийшов до висновку про  невиконання грошового зобов'язання відповідачами та стягненню на користь позивача штрафних санкцій за невиконання зобов'язання у розмірі 26160,00 гривень.
		Висновки суду щодо чинності договору позики, який укладений на думку боржників без згоди другого з подружжя, під тиском позивача, - обґрунтовані, відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам. З матеріалів справи не вбачається що договір позики укладений  між сторонами 27.06.2012 року  має будь-яке відношення до попередньої угоди між тими ж сторонами від 25.10.2008 р., пов'язаного з передачею в іпотеку квартири.
		Не надано доказів, що договір укладений під тиском ОСОБА_3
		Висновки суду відповідають вимогам ст.  65 СК України, ст. 203, 627, 1047, 1046 ЦК України про те, що спірний договір позики, який був нотаріально засвідчений, не є правочином щодо розпорядження майном, належним позичальнику, тому посилання позивачів на порушення норм ст. 65 СК України є необґрунтованим. До даних правовідносин ст. 65 СК України не може бути застосована, та незгода чоловіка та дружини позивачів за зустрічним позовом не може вплинути на дійсність договору позики, який був укладений між сторонами.
		Укладання договору позики не потребує згоди чоловіка або дружини на його укладання.
		Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
		Таким чином, нотаріально посвідчений договір позики не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, та укладений між ними правочин вчинено з додержанням вимог закону.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України вирішено питання щодо  судового збору.
		Оскільки  рішення суду  ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права згідно зі ст. 308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін. 
		Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319ЦПК України, судова колегія,-
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
		Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий -
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...