Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12907/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 січня 2014 року                               м. Київ                    К/800/56813/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі:
		 
		головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених коштів,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 100230002/2012/010069/1 від 31 липня 2012 року про коригування заявленої митної вартості товарів; зобов'язання митниці винести письмове рішення щодо визнання заявленої у митній декларації митної вартості товару, вчинити дії, передбачені п. 3.4. Порядку розрахунково-касового обслуговування для повернення надмірно сплачених платежів в сумі 28 447 грн. 33 коп.; стягнення з Державного бюджету України 28 447 грн. 33 коп. надмірно сплачених коштів.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості, стягнуто з Державного бюджету України 28 447 грн. 33 коп. надмірно сплачених коштів; в іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, митниця звернулася з касаційною скаргою на них, в якій просила рішення судів скасувати.
		В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
		Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що на підставі оферти (договір купівлі-продажу) від 18 липня 2012 року № 009441420Е між Фірмою "Audi Berlin GmbH" (Продавець) і позивачем (Покупець) останній придбав автомобіль "Audi Q5 2.0ТFSI Quattro", що був у використанні. Згідно вказаного договору загальна вартість автомобіля склала 55567,20 Євро, у т.ч.: ціна - 46695,13 Євро, податок з обігу 19 % - 8872,07 Євро. Додатком до договору про купівлю-продаж - екземпляр кінцевого покупця визначено, що застава у розмірі 19 % податку утримуватиметься та буде негайно відшкодована після отримання підтвердження реєстрації автомобіля в країні - не члені ЄС.
		Позивачем сплачено ціну автомобіля в розмірі 46695,13 Євро згідно рахунку від 18 липня 2012 року № 21130005711/0, з яких 40000 Євро сплачено авансом 08 лютого 2012 року, а решта 6695,13 Євро - 18 липня 2012 року. Також позивачем перераховано на депозитний рахунок в якості грошової застави сплати податку у розмірі 19 % кошти в сумі 8872,07 Євро згідно рахунку від 18 липня 2012 року №21140003193.  
		Придбаний позивачем товар і товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно митної декларації № 100230002/2012/826822 від 31 липня 2012 року та згідно декларації митної вартості від 31 липня 2012 року. Задекларовано митну вартість за першим методом (за ціною договору) у розмірі 457062,58 грн. (46695,13 Євро).
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Київською регіональною митницею додатково витребувано висновок про вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованої експертними організаціями, про що зроблено відповідний запис на звороті першого аркушу ДМВ від 31 липня 2012 року. Представник позивача вчинив запис про ознайомлення та про неможливість надання в 10-денний термін додаткових документів без виїзду автомобіля.
		Судами також встановлено, що Київською регіональною митницею скориговано митну вартість товарів та визначено її на рівні 55567,20 Євро (545592,17 грн.), про що прийнято рішення від 31 липня 2012 року №100230002/2012/010069/1 про коригування митної вартості товарів.
		Як зазначено в графі 33 цього рішення, згідно із частиною 6 статті 54 МК заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: заявлено неповні відомості про митну вартість товару. При визначенні митної вартості декларантом не було враховано суму вказану в рахунку 18 липня 2012 року № 21140003193, яка має бути сплачена при прийнятті транспортного засобу. Також в графі 33 зазначено про проведення консультацій.
		Судами встановлено, що, виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару, позивач подав до митного оформлення нову МД № 100230002/2012/826827 від 01 серпня 2012 року, згідно з якою проведено митне оформлення товару і сплачено 212 692 грн 58 коп., у т.ч.: ПДВ - 126 380 грн 79 коп., мито - 54 559 грн 22 коп., акцизний податок - 31 752 грн 57 коп. 
		Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
		Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).
		Статтею 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:                 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);                      2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4).
		Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК України.
		Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
		Як встановлено судами, позивач сплатив на користь Продавця ціну автомобіля в розмірі 46695,13 Євро, а також перерахував на депозитний рахунок в якості грошової застави оплату ПДВ у розмірі 19 % кошти в сумі 8872,07 Євро. При цьому згідно з додатком до договору про купівлю-продаж - екземпляр кінцевого покупця (про метод сплати, якщо новий або уживаний автомобіль купується приватною особою з країни - не члена ЄС) (додаток 2) застава у розмірі 19 % податку утримуватиметься та буде негайно відшкодована після отримання підтвердження реєстрації автомобіля в країні - не члені ЄС. У справі наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 03 серпня 2012 року, згідно з яким за позивачем зареєстровано ввезений ним транспортний засіб.
		Таким чином, в даному випадку застава у розмірі 8872,07 Євро не може вважатися складовою ціни оцінюваного товару у розумінні частини 5 статті 58 МК України, оскільки вказані кошти фактично не привласнюються Продавцем, а підлягають поверненню Покупцю.
		Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційний інстанцій про те, що застава в розмірі 8872,07 Євро не є складовою ціни оцінюваного товару, а відтак згідно із частиною 4 статті 58 МК не є його митною вартістю. 
		Натомість висновок відповідача про необхідність врахування 8872,07 Євро і вказану в графі 33 оскаржуваного рішення підставу коригування митної вартості колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
		Як визначено у частині 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
		Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.
		Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;              3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Як зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення та як стверджує відповідач у своїх запереченнях, підставою коригування митної вартості стало те, що декларант заявив неповні відомості щодо складових митної вартості, не надав банківських платіжних документів щодо сплати рахунків та не надав додаткових документів. Зазначені відповідачем обставини відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, визначені у пункті 2 частини 6 статті 54 МК України.
		Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що названі відповідачем підстави є необґрунтованими, виходячи з наступного.    
		Згідно із частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;                     3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);                  4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;     5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;                       2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач на підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного оформлення серед іншого такі документи: декларація митної вартості від 31 липня 2012 року, оферта (договір купівлі-продажу) від 18 липня 2012 року № 009441420Е з додатком до неї, рахунки від 18 липня 2012 року №21130005711/0 на суму 46695,13 Євро та від 18 липня 2012 року №21140003193 на суму 8872,07 Євро.
		Подані декларантом до митного оформлення документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували відповідні числові показники: ціну товару - 46695,13 Євро, що сплачена позивачем на користь продавця, 19% податку - 8872,07 Євро, що сплачено на депозитний рахунок. Інших витрат позивач не ніс.
		Відповідач не надав при розгляді справи доказів того, що вказані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тим самим відповідач не довів існування підстав, визначених в абзаці 1 частини 3 статті 53 МК, для витребування додаткових доказів.
		Відповідач правильно зазначає, що декларант не надав до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються сплати рахунків, проте дана обставина не підтверджує існування обставин, визначених в абзаці 1 частини 3 статті 53 МК України, у поданих документах. Само по собі ненадання декларантом банківських платіжних документів щодо сплати рахунків не може вважатися достатньою підставою для покладання на нього зобов'язання з надання додаткових документів, оскільки дійсність цих рахунків і їх оплата не ставилась під сумнів митним органом ні в ході митного оформлення, ні під час судового розгляду справи, а відповідачем визнана сума в розмірі 8872,07 Євро згідно рахунку від 18 липня 2012 року                         № 21140003193 як така, що підлягає сплаті на користь Продавця, і врахована відповідачем при самостійному коригуванні митної вартості.
		За цих обставин вимоги відповідача про надання декларантом додаткових документів (висновку спеціалізованої установи) є формальними і непропорційними і не виключали можливість визначення митної вартості товарів за ціною договору.
		Крім цього, неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (№ 26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження числових і вартісних показників імпортованого товару, водночас зазначені відповідачем підстави відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю є необґрунтованими.
		Окрім необґрунтованої відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю відповідач не провів обов'язкових в цьому випадку згідно з частиною 4 статті 57 МК України попередніх консультацій з декларантом. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про проведення таких консультацій, однак жодного належного і допустимого доказу на підтвердження даного факту не надав, при цьому на звороті ДМВ також відсутній відповідний запис представника декларанта про проведення консультацій.
		Отже, враховуючи помилковість висновку відповідача про необхідність включення до складу митної вартості товару суми в розмірі 8872,07 Євро та необґрунтованість зазначених відповідачем підстав витребування додаткових документів і відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, а також зважаючи на те, що відповідачем не проведено обов'язкових консультацій, суди дійшли обгрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, тому вимога про визнання оскаржуваного рішення протиправним і його скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню з вказаних підстав.
		Судом встановлено. що прийняття відповідачем неправомірного рішення призвело до безпідставного збільшення митної вартості товару і відповідно до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару ПДВ - на 19 496 грн. 15 коп., мита - на 8 852 грн. 96 коп., акцизного податку - на 98 грн. 22 коп.
		Статтею 27 МК України встановлено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
		Враховуючи неправомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товару та обґрунтованість заявленої позивачем митної вартості товарів, вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню на його користь з Державного бюджету через ГУ ДКСУ у м. Києві, а відтак суди правильно зазначили, що вимога позивача про стягнення коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
		Водночас суди правильно відмовили у задоволенні позову в частині зобов'язання Київської регіональної митниці винести письмове рішення щодо визнання заявленої у митній декларації від 31 липня 2012 року №100230002/2012/826822 митної вартості товару у сумі 457 062 грн. 58 коп. та вчинити дії, передбачені п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування, через органи Державного казначейства України митних платежів та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №25/44 від                   24 січня 2006 року, з огляду на нормативну необґрунтованість даної вимоги.
		Так, МК України не передбачено прийняття у письмовій формі рішення про визнання митної вартості товарів, а частиною 3 статті 54 МК України передбачено прийняття письмового рішення про коригування митної вартості товарів. 
		Щодо вчинення дій, передбачених пунктом 3.4 вказаного Порядку, то дана норма визначає дії, які має вчинити відповідний орган Державної казначейської служби України, а не митниця.
		На думку суду касаційної інстанції, при розгляді справи судами повно встановлені обставини у  справі та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є декларативними та не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для скасування рішень судів відсутні.
		Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, суд
		                                                  
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили  через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...