Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/33488/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2014.
Дата набрання законної сили: 22.01.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		202/33488/13-к
		№ 1кп/0202/360/2013
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 листопада 2013 року       Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		 
		в складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.
		при секретарі - Дьяченко О.І.
		за участю прокурора - Єлісєєва Д.С.
		захисника обвинуваченого - ОСОБА_1
		захисника потерпілої - ОСОБА_2
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040660001741 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаїв, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3, згідно протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «ДНК СЕРВІС» від 30 вересня 2009 року, був призначений директором ТОВ «ДНК СЕРВІС», яке відповідно до свідоцтва А01 № 043910 про державну реєстрацію юридичної особи від 09.07.2007 року, було зареєстровано державним реєстратором Дніпропетровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, та отримало 17.04.2008 року ліцензію АВ №417043 Міністерства охорони здоров'я України на провадження медичної практики. Відповідно до договору оренди нежилого приміщення № 04/05 від 04.05.2011 року, медичний центр ТОВ «ДНК СЕРВІС» був розміщений за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 17а. 
		Будучи директором ТОВ «ДНК СЕРВІС» ОСОБА_3 згідно з положеннями статуту ТОВ «ДНК СЕРВІС» зареєстрованого 09.10.2007 року (з наступними змінами), був наділений наступними правами та обов'язками: розробляти поточні плани діяльності Товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань; приймати на роботу і звільняти з роботи співробітників Товариства, застосовувати до них заходи заохочення і накладати стягнення; приймати рішення щодо інших питань поточної діяльності Товариства; без довіреності діяти від імені Товариства; укладати будь-які угоди та інші юридичні акти; здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення мети Товариства в межах його компетенції та інші. Тобто, обсяг прав та обов'язків директора ТОВ «ДНК СЕРВІС» свідчить про організаційно-розпорядчий та адміністративно-господарський характер його повноважень, що наділяє ОСОБА_3 статусом службової особи. 
		Являючись службовою особою ТОВ «ДНК СЕРВІС» ОСОБА_3 допустив службову недбалість за наступних обставин.
		Згідно ч. 1 ст. 49 Конституції України від 28.06.1996 року, кожен має право на охорону  здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. 
		Відповідно до ст. 1, п.д ст. 6, ст. 33, п.а ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року, законодавство України про охорону  здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих   відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. 
		Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони  здоров'я. Медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами  у цивільно-правових відносинах. Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
		Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.4, 4.1 Наказу МОЗ України № 49 від 02.02.2011 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» при провадженні господарської діяльності з медичної практики ліцензіат повинен дотримуватись нормативно-правових актів МОЗ щодо організації та надання медико-санітарної допомоги населенню та  забезпечення  радіаційної безпеки, а також які регулюють діяльність, пов'язану з організацією та якістю надання медико-санітарної   допомоги населенню. Медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності працівників (лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою) для провадження медичної практики відповідно до розділу III Ліцензійних умов. Юридична особа, що створила заклад охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ від 28.10.2002 N 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за N 892/7180, повинна забезпечити працівниками, необхідними для надання медичної допомоги.
		Згідно зі ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. До провадження медичної практики не допускаються особи, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим пунктами 3.1-3.3 цього розділу.
		Суб'єкти господарювання, що провадять медичну практику, повинні дотримуватись нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, стандартів медичного обслуговування, клінічних протоколів та дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення фізичних осіб на роботу.
		Відповідно до п.3.1, п.5 розділу ІІІ Наказу МОЗ № 195 від 25.12.1992 року «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», передбачений порядок зарахування осіб на посади середнього медичного персоналу, зокрема на посаду медсестри зараховуються особи, які мають освіту за спеціальністю «сестринська справа».
		01 квітня 2012 року директор ТОВ «ДНК СЕРВІС» ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні ТОВ «ДНК СЕРВІС», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 17А, в невстановлений час, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, наказом № 37/1ок від 01.04.2012 року призначив на посаду медичної сестри ТОВ «ДНК СЕРВІС» ОСОБА_4, здобута освіта якої за спеціальністю «Медико-профілактична справа» із кваліфікацією помічника санітарного лікаря та лікаря епідеміолога, не входить до переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю. Надалі 04 липня 2012 року обвинувачений затвердив посадову інструкцію ОСОБА_4 та особисто надав останній усне розпорядження про закріплення останньої на проведенні медичних маніпуляцій, серед яких накладення «парафінових аплікацій» дітям.
		13 вересня 2012 року близько 09 години, ОСОБА_4, знаходячись в кабінеті для проведення фізіотерапевтичних процедур ТОВ «ДНК СЕРВІС», не маючи відповідної спеціальної медичної освіти, яка б відповідала єдиним кваліфікаційним вимогам, незаконно займаючись лікувальною діяльністю, недбало і необережно провела процедуру "парафінові аплікації" малолітній потерпілій ОСОБА_5, в порушення вимог наказу МОЗ від 26.07.2006 року № 521 "Про затвердження Протоколів діагностики та лікування захворювань та травм опорно-рухового апарату у дітей", замість призначених лікарем "парафінових аплікацій", застосувала гелієві грілки "Nexcare Cold Hot". При цьому, під час проведення вказаної процедури, порушуючи порядок надання малолітній ОСОБА_5 якісної та кваліфікованої медичної допомоги, недотримала вимоги до розігріву та застосуванню вказаної грілки, наклала гелієві грілки "Nexcare Cold Hot" на область сідниць малолітньої ОСОБА_5, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді опіків ран в області обох сідниць III АБ ступеню, до 3 % поверхні тіла, що потребувало обґрунтованого лікування понад 21 добу, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.
		Таким чином, ОСОБА_3 виконуючи обов'язки директора ТОВ «ДНК СЕРВІС», маючи реальну можливість виконати відповідно до порядку передбаченого п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.4, 4.1 Наказу МОЗ України № 49 від 02.02.2011 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», п.5 розділу ІІІ Наказу МОЗ № 195 від 25.12.1992 року «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», свої обов'язки по дотримуванню при провадженні господарської діяльності з медичної практики нормативно-правових актів МОЗ щодо організації та надання медико-санітарної допомоги населенню та  забезпечення  радіаційної безпеки, а також які регулюють діяльність,  пов'язану  з організацією та якістю надання медико-санітарної допомоги населенню, і порядку зарахування осіб на посади середнього медичного персоналу, виконав не так, як того вимагають інтереси служби, тобто неналежним чином, внаслідок несумлінного відношення до них, хоча зобов'язаний був їх виконати належним чином.
		У результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків, внаслідок несумлінного відношення до них директором ТОВ «ДНК СЕРВІС» ОСОБА_3, що виразилось в недотриманні ним п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.4, 4.1 Наказу МОЗ України №49 від 02.02.2011 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», п.5 розділу ІІІ Наказу МОЗ № 195 від 25.12.1992 року «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», з 01 квітня 2012 року, ОСОБА_4 працюючи на посаді медичної сестри ТОВ «ДНК СЕРВІС», розташованого по вул. Косіора, 17-а в м. Дніпропетровську, не маючи відповідної спеціальної медичної освіти (диплома медичної сестри), без відповідних єдиних кваліфікаційних вимог, тобто не відповідно до документально посвідченої спеціальності, незаконно займалася лікувальною діяльністю, внаслідок якої малолітній потерпілій ОСОБА_5 спричинено тяжкі наслідки, а саме тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, суду пояснив, що він працював директором ТОВ «ДНК Сервис», до якого входить медичний центр для дітей «Будь здоров», розташований по вул. Косіора, 17-а у м. Дніпропетровську. 01.04.2012 року він прийняв на роботу до медичного центру в якості медичної сестри ОСОБА_4, не пересвідчившись належним чином в наявності у неї відповідної медичної освіти. ОСОБА_4 виконувала обов'язки медичної сестри до 01 жовтня 2012 року. 13 вересня 2012 року медична сестра ОСОБА_4, недбало і необережно провела процедуру "парафінові аплікації" малолітній ОСОБА_5, що  спричинило дитині тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. 
		Про винність ОСОБА_3, суд робить висновок виходячи з наступних доказів.
		Відповідно до пояснення законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6, вона є матір'ю малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з якою у вересні 2012 року вона звернулась до Центру комплексної медицини для дітей "Будь здоров", розташованого по вул. Косіора, 17а в м. Дніпропетровську, за консультацією хірурга. Хірург ОСОБА_7 оглянула дитину та поставила діагноз: лівостороння м'язова кривошия і дисплазія лівого тазостегнового суглоба, після чого призначила курс лікування: масаж та парафінові аплікації. 13 вересня 2012 року вона вдруге прийшла з дитиною до зазначеного центру для проведення парафінових аплікацій. Медична сестра ОСОБА_4 поклала грілки під тіло дитини в області шиї та сідниць. Коли дитина почала кричати, медичні сестри за її вимогою перевірили грілки, після чого запропонували їй взяти дитину на руки. Вона поклала дитину собі на коліна та відчула, що грілка гаряча, після чого розмотала пелюшку, що фіксувала грілку і побачила опіки на сідницях дитини. Таким чином її малолітній дитині були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: опікових ран в області обох сідниць ІІІ АБ ступеню, до 3 % поверхні тіла, що потребувало довготривалого та складного лікування та потягло спричинення матеріальних збитків і моральної шкоди. Лікування дитини на даний час триває, має місце відторгнення штучної шкіри, що потребує додаткових оперативних втручань.
		Зазначені обставини також підтверджуються копіями документів ТОВ «ДНК Сервіс», відповідно до яких ОСОБА_3 був посадовою особою - працював директором зазначеного товариства (а.п.30-50, 209 т.1, а.п.2-14 т.2); копіями документів про освіту ОСОБА_4, згідно яких вона не мала відповідної спеціальної медичної освіти (диплома медичної сестри) та  відповідних єдиних кваліфікаційних вимог (а.п.61-63 т.1); наказом директора підприємства ОСОБА_3 № 37/1ок від 01.04.2012 року, про прийняття на роботу ОСОБА_4 в якості медичної сестри в ТОВ «ДНК Сервіс» (а.п.210 т.1); висновком експерта № 26 від 08.02.2013 року (а.п. 75-84 т.1), відповідно до якого у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 виявлені опікові рани в області обох сідниць ІІІ АБ ступеню, до 3 % поверхні тіла, що потребували обґрунтованого лікування понад 21 добу, не призвели до небезпечного для життя стану, виникли від контактної дії термічного фактору, яким могла бути і гелієва грілка "Nexcare Cold Hot", в термін 13.09.2012 року, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.
		Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3, в неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.
		Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який раніше не був судимий, характеризується позитивно, свою вину визнав повністю, що судом враховується як пом'якшуючі його покарання обставини. 
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в місцях позбавлення волі, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування ст. 75 КК України, суд не вбачає, оскільки враховуючи суспільне значення скоєного кримінального правопорушення, та його наслідки, неприйняття належних заходів щодо відшкодування завданої шкоди, у суду не виникає переконання в тому, що виправлення обвинуваченого можливе без реального виконання покарання. Суд також вважає за доцільне призначення додаткових покарань, передбачених санкцією статті.
		Речові докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, суд вважає за необхідне залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Позов цивільного позивача - законного представника малолітньої потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд вважає обґрунтованим. Суд приймає до уваги, що обвинувачений під час судового розгляду відшкодував потерпілій 8 000 гривень, в рахунок завданої матеріальної шкоди в повному обсязі, та частково в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, про що долучена відповідна розписка законного представника малолітньої потерпілої. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог законного представника малолітньої потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, в зв'язку з тим, що обвинувачений в цій частині повністю відшкодував завдані збитки. В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої частково, з урахуванням відшкодованої суми, ступеню тяжкості  моральних страждань.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки, з штрафом в доход держави в сумі 4 250 гривень.
		Строк відбуття покарання відраховувати з 04 листопада 2013 року, міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 змінити з особистого зобов'язання на  тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
		Речові докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, суд вважає за необхідне залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень.
		На вирок може бути подана апеляція в судову палату по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Головуючий:                                                                                   К.М. Дружинін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...