Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22232/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2014.
Дата набрання законної сили: 30.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  910/22232/13 30.01.14
		   За позовомДержавного агентства резерву УкраїниДо   Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство « СКБ » Державний науково-дослідний інститут нанобіотехнології та ресурсозбереження Прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафу у розмірі 8   425   200 грн.                                                                                                           Суддя Борисенко І.І. 
		Представники:
		Від позивача         Висотенко І.М. - за дов.
		Від відповідача     не з'явились 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь штраф у розмірі 8   425   200 грн. та зобов'язання Відповідача замінити поставлене паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II, як таке, що не відповідає ДСТУ 4840:2007 та умовам Договору на аналогічне згідно із ДСТУ 4840:2007. 
		          За Заявою позивача від 04.12.2013р. Ухвалою Господарського суду  від 05.12.2013р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Український державний науково-дослідний інститут нанобіотехнологій та ресурсозбереження.
		          За клопотанням позивача від 05.12.2013р. строк вирішення спору було продовжено, відповідно до ст. 69 ГПК України. 
		          Відповідач у судові засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву, витребуваного ухвалами суду від 20.11.2013 р. про порушення провадження у справі та від 05.12.2013р. не подав. 
		          Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство « СКБ » (Відповідача):  01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, кім. 1609.
		          Водночас, ухвали суду від 20.11.2013р. та від 05.12.2013р. направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство « СКБ » : 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, кім. 1609 були вручені  28.11.2013р.  та 13.12.2013р. відповідно уповноваженому Відповідача. 
		          Тому  повернення рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а саме ухвал господарського суду від 20.11.2013р.  та від 05.12.2013р. з зазначенням: „вищезазначене поштове відправлення вручено 28.11.2013р.  та 13.12.2013р. уповноваженій особі " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
		           Через відділ діловодства суду 21.01.2014р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача подала письмові пояснення на позовну заяву, в яких підтримала позов повністю. 
		          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           10 лютого 2012 року за №52 між Державним агентством резерву України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» укладено договір від 05.03.2012 №юр-2/2нп-2012 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву.
		          Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 вищезазначеного Договору, Відповідач зобов'язався поставити у 2012 році Позивачу для закладення до державного резерву паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II, ДСТУ 4840:2007 (продукти нафтоперероблення рідкі (паливо дизельне), код предмета закупівлі - 23.20.1) у кількості 3400 тонн, а Позивач - прийняти і оплатити.
		          На виконання вимог вищезазначеного Договору, ТОВ «ВКП «СКБ» поставило паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II, ДСТУ 4840:2007 у кількості 3400 тонн, а Держрезерв України у свою чергу прийняв та оплатив вказану продукцію.
		          Пунктами 2.1 та 2.2 Договору визначено, що на довгострокове зберігання до державного резерву поставляється паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II, ДСТУ 4840:2007 у кількості 3400 тонн. Термін виготовлення не більше 3-х місяців до початку постачання. Якість продукції повинна відповідати 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості».
		          Згідно із п.2.7 та 2.8 Договору, постачальник відповідає за якість продукції протягом гарантійного терміну зберігання, що становить 5 років з дати виробництва, при дотриманні відповідних умов зберігання продукції. Факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальними актами за формою №Р-13.
		          Також пунктом 6.3.2 визначено, що постачальник, а саме ТОВ «ВКП «СКБ», зобов'язаний забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.
		          У вересні 2013 року під час контрольного випробування якості палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду II, ДСТУ 4840:2007, яке проведено одночасно у двох випробувальних центрах було встановлено значне відхилення від вимог ДСТУ 4840:2007 одного з найважливіших показників -граничної температури фільтрованості, яка повинна бути не вище ніж -20°С.
		          Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів (паспорт якості від 02.09.2013 №9189) встановлено, що гранична температура фільтрованості наданого зразку дизельного палива становить -11 °С, а Випробувальним центром « 10 Хіммотологічний центр» (протокол випробувань від 03.09.2013 №615) встановлено, що гранична температура фільтрованості наданого зразку дизельного палива становить -13°С.
		          Таким чином, обидва випробувальні центри надали висновки, що зразок дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F виду II за перевіреним показником, а саме за граничною температурою фільтрованості, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови».
		          Тобто, судом встановлено, що відповідно до ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» гранична температура фільтрованості палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F повинна становити не вище ніж мінус 20°С, а відповідно до наданих висновків температура фільтрованості поставленого палива становить на даний час вище ніж це передбачено ДСТУ 4840:2007, що свідчить про невідповідність даного палива встановленим умовам Договору.
		          Відповідно до п.7.1 умов Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, зокрема згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв».
		          Стаття 14 Закону  України «Про державний матеріальний резерв» передбачає відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, зокрема п.4 вказаної статті встановлює, що за поставку (закладення) до державного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання, некомплектних або таких, що не відповідають умовам контрактук (договору) щодо їх якості та асортименту, постачальник (виготовлювач) сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості забракованих або тих, що не відповідають умовам державного контракту (договору) матеріальних цінностей.
		          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
		          Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.
		          Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		          Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися відповідно до вказівок договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
		          Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
		          Судом встановлено, що відповідно до ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» гранична температура фільтрованості палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F повинна становити не вище ніж мінус 20°С, а відповідно до наданих висновків температура фільтрованості поставленого палива становить на даний час вище ніж це передбачено ДСТУ 4840:2007, що свідчить про невідповідність даного палива встановленим умовам Договору.
		          Пунктом 6 ст. 269 ГК України передбачено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
		          Пунктом 7 ст. 269 ГК України передбачається, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) - штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
		          Згідно із п.7.1 умов Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, зокрема, згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв» та іншими спеціальними нормативними актами України.
		          Стаття 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачає, що відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, зокрема п. 4 вказаної статті встановлює, що за поставку (закладення) до державного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання, некомплектних або таких, що не відповідають умовам контракту (договору) щодо їх якості та асортименту, постачальник (виготовлювач) сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості забракованих або тих, що не відповідають умовам державного контракту (договору), матеріальних цінностей.
		          Відповідно до п.1.2 Договору до державного резерву поставлено паливо дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду II у кількості 3400 тонн на загальну суму 42 126 000 грн.
		          Отже, порушення відповідачем умов поставки (закладення) до державного резерву матеріальних цінностей, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
		          Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язання за договором. 
		          Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
		          Відповідно до розрахунку Позивача 20 відсотків вартості забракованих або тих, що не відповідають умовам державного контракту (договору) матеріальних цінностей становить 8 425 200 грн. 
		          Таким чином, за поставку неякісного пального з відповідача належить стягнути штраф у сумі 8 425 200 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
		          Відповідно до ст. 234 Господарського кодексу України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.
		          Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		          Відповідно дот вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж кодексу законні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві не спростовані Відповідачем, а тому суд задовольняє позовні вимоги.
		          Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
		          Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		         Позовні вимоги задовольнити повністю.
		          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; Код: 37634188) замінити Державному агентству резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; Код :37472392) поставлене паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II, як таке, що не відповідає ДСТУ 4840:2007 та умовам Договору на аналогічне згідно із ДСТУ 4840:2007.
		          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; Код: 37634188) на користь Державного агентства резерву України (01601,          м. Київ, вул. Пушкінська, 28; Код :37472392) штраф у розмірі 8   425   200 грн.            
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; Код: 37634188) в дохід Державного бюджету України 69   967,00грн.  судового збору.
		          Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
		         Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського  процесуального кодексу України. 
		         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено: 05.02.2014р.
		 
		      Суддя                                                                                                І.І.Борисенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...