Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-59/14232-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2014.
Дата набрання законної сили: 04.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" лютого 2014 р.           Справа№ 5011-59/14232-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Верховця А.А.
		суддів:            Остапенка  О.М. 
		          Шипка  В.В. 
		за участі представників:
		від відповідача - 1 (апелянта): Баклан А.В., дов. від 09.10.2013р.
		від позивача: Подгорнов С.М., пасп. сер. МЄ121583 від 27.06.2002р.
		від відповідача - 2: не з'явився; 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
		                                                      "Издательство АСТ" ("Видавництво АСТ")  
		на рішення              господарського суду міста Києва 
		від                        07.05.2013 р.
		у справі              № 5011-59/14232-2012 (суддя Картавцева Ю.В.)
		за позовом             Фізичної особи - підприємця Подгорнова Сергія Максимовича
		до                        1. Товариства з обмеженою відповідальністю 
		                             "Издательство Астрель" ("Видавництво Астрель") 
		                          2. Товариства з обмеженою відповідальністю 
		                             "Издательство АСТ" ("Видавництво АСТ") 
		про                         захист авторських прав: стягнення компенсації у розмірі
		                          1391600,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 
		                          50000 грн. та вилучення з продажу контрафактної книги 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012 задоволено частково позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Подгорнова Сергія Максимовича (далі - СПД ФО Подгорнов С.М.) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Издательство Астрель" (129085, Російська Федерація, місто Москва, проїзд Ольминського, 3А, код 5001028833) та ТОВ "Издательство АСТ" (141100, Російська Федерація, Московська область, місто Щелково, вулиця Заречная, 96, код 5050064200) про захист авторських прав. Стягнуто солідарно з ТОВ "Издательство Астрель" та з ТОВ "Издательство АСТ" на користь СПД ФО Подгорнова С.М. 516150 (п'ятсот шістнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 коп. компенсації. Стягнуто з ТОВ "Издательство Астрель" до Державного бюджету України 5161 (п'ять тисяч сто шістдесят один) гривень 50 коп. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Издательство АСТ" до Державного бюджету України 5161 (п'ять тисяч сто шістдесят один) гривень 50 коп. судового збору. 
		Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Издательство АСТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012 та припинити провадження у справі. У змісті апеляційної скарги було викладено клопотання про поновлення строку на подання скарги, обґрунтоване обставинами, з якими скаржником пов'язано твердження щодо розгляду справи господарським судом за відсутністю апелянта, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, з посиланням на зміну його місцезнаходження.
		Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, ТОВ "Издательство АСТ" посилалось на порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, вказувало на те, що суд першої інстанції не повідомив скаржника про порушення провадження у справі, що і про здійснення провадження у справі апелянту стало відомо лише 09.10.2013р. після отримання від ТОВ "Издательство Астрель" копії рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012, що згідно п. 2 ч. 3 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилався на те, що судом вирішено спір, який не підлягає вирішенню в господарських судах України, вказуючи на положення п. "а", "г" ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ст. 20, 42 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, учасниками яких є Україна та Російська Федерація, наголошував на тому, що у даному випадку спір між сторонами пов'язаний виключно із авторськими правами позивача та не пов'язаний із деліктними зобов'язаннями, і підлягає вирішенню за місцезнаходженням відповідача у компетентному суді Російської Федерації, у зв'язку з чим згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. задоволено викладене у змісті апеляційної скарги ТОВ "Издательство АСТ" клопотання про поновлення строку на подання вказаної скарги та відновлено товариству пропущений строк, апеляційну скаргу ТОВ "Издательство АСТ" на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2014р.
		23.01.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Издательство Астрель" стосовно правової позиції у даній справі, змістом яких відтворено доводи та підстави, наведені в апеляційній скарзі ТОВ "Издательство АСТ", з яких порушено питання про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013 р. у справі №5011-59/14232-2012. 
		27.01.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від СПД ФО Подгорнова С.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, змістом якого заперечуються доводи та підстави, наведені в скарзі. Наголошено на тому, що ТОВ "Издательство АСТ" повідомлялось про судовий розгляд, що також вбачається з ухвали арбітражного суду міста Москви від 10.04.2013р. у справі №А40-1416/13, згідно якої судом встановлено наявність  поштового повідомлення, яке свідчить про отримання ТОВ "Издательство АСТ" за адресою 141100, Російська Федерація, Московська область, місто Щелково, вулиця Заречная, 96 сповіщення про день судового розгляду (даної справи господарським судом міста Києва), тоді як інші поштові відправлення суду повертались за закінченням терміну зберігання, що у розумінні Арбітражного кодексу Російської Федерації є підставою встановлення компетентним судом Російської Федерації факту належного повідомлення сторони про судовий розгляд. Щодо підсудності справи посилався на те, що спір пов'язаний безпосередньо із вчиненням відповідачами порушення його авторських прав у місті Києві (Україні), що у даному випадку визначає підсудність справи саме господарському суду міста Києва.
		В судове засідання 28.01.2014р. з'явились СПД ФО Подгорнов С.М. та представник ТОВ "Издательство АСТ", не з'явився представник ТОВ "Издательство Астрель". ТОВ "Издательство Астрель" про причини не направлення в судове засідання свого представника суд не повідомило, про дату, час та місце слухання справи повідомлялось належним чином. В судовому засіданні СПД ФО Подгорновим С.М. подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування доводів, наведених у раніше поданому відзиві, а саме: копію реєстру згрупованих поштових відправлень господарського суду міста Києва, згідно якого судом першої інстанції в адресу ТОВ "Издательство АСТ" та ТОВ "Издательство Астрель" направлялись копії процесуального документу. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду вирішила його задовольнити, доданий до клопотання документ долучено до матеріалів справи. Представник апелянта та позивач в судовому засіданні також надали усні пояснення по суті апеляційної скарги та відзиву на неї, виключно з зазначених у них мотивів, відповідно підтримані наведені доводи та вимоги.
		З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. розгляд справи №5011-59/14232-2012 відкладено на 04.02.2014р., про що оголошено представнику апелянта та позивачу в судовому засіданні. 
		Разом з тим, у п. 1 резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. у справі №5011-59/14232-2012, при виготовленні її тексту, було допущено описку, встановивши яку 04.02.2014р., не зачіпаючи суті ухвали, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі №5011-59/14232-2012 було її виправлено, вказавши вірну дату, на яку було відкладено розгляд справи - 04.02.2014р., виклавши п. 1 резолютивної частини ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. №5011-59/14232-2012 в редакції: "1. Розгляд справи №5011-59/14232-2012 відкласти на 04.02.2014р. об 11:20 год.". 
		31.01.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення ТОВ "Издательство Астрель" від 29.01.2014р. стосовно правової позиції у даній справі, змістом яких доповнено раніше надані твердженням про те, що доведенню порушення прав інтелектуальної власності при розповсюдженні твору передує доведення факту його відтворення, що можливо виключно при зверненні із позовом до відповідача за місцем його знаходження. Вказано на те, що позивач навмисно створив ситуацію з підсудністю справи видавши спір за такий, що виник із деліктних зобов'язань, проте, для того щоб спірну книгу будь-де розповсюдити, її спочатку потрібно виготовити та відтворити. Вказано на те, що Київський апеляційний господарський суд, задовольнивши викладене у змісті апеляційної скарги ТОВ "Издательство АСТ" клопотання про поновлення строку на подання скарги, фактично визнав, що ТОВ "Издательство АСТ" не було належним чином повідомлено про здійснення судового розгляду у даній справі господарським судом міста Києва, що є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
		03.02.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення ТОВ "Издательство АСТ" від 29.01.2014р. стосовно правової позиції у даній справі, змістом яких підтримано окремі доводи, наведені у згаданих вище поясненнях ТОВ "Издательство Астрель", зокрема, доводи щодо визнання судом апеляційної інстанції неповідомлення належним чином апелянта про здійснення судового розгляду у даній справі господарським судом міста Києва, вказано на те, що в решті правові позиції (підстави заявлених вимог) залишаються незмінними.
		В судове засідання 04.02.2014р. з'явились СПД ФО Подгорнов С.М. та представник ТОВ "Издательство АСТ", які безпосередньо брали участь в засіданні 28.01.2014р., представник ТОВ "Издательство Астрель" не з'явився повторно, ТОВ "Издательство Астрель" про причини не направлення в судове засідання свого представника суд не повідомило, разом з тим, як зазначено вище, після надходження відзиву СПД ФО Подгорнова С.М. на апеляційну скаргу ТОВ "Издательство АСТ", проведення судового засідання 28.01.2014р.  направило додаткові письмові пояснення стосовно правової позиції у справі. Представник апелянта та позивач в судовому засіданні надали усні пояснення по суті апеляційної скарги та відзиву на неї, письмових пояснень стосовно правових позицій сторін у даній справі, виключно з зазначених у них мотивів. 
		Враховуючи, що в засіданнях суду першої інстанції представник ТОВ "Издательство Астрель" участі не брав, так само як і в попередньому засіданні суду апеляційної інстанції хоча товариство було повідомлено належним чином про дату та час судового розгляду, судом апеляційної інстанції явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, враховуючи обмеженість процесуальних строків, а так само і направлення ТОВ "Издательство Астрель" письмових пояснень стосовно правової позиції у даній справі, враховуючи що і інших доводів, окрім зазначених у змісті апеляційної скарги та відзиву на неї, додаткових значимих доказів сторонами суду надано не було, що і представник ТОВ "Издательство АСТ" повідомив про фактичну обізнаність ТОВ "Издательство Астрель" про судове засідання, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснити перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представника ТОВ "Издательство Астрель" за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII цього Кодексу. Згідно ст. 101 цього ж Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши присутнього представника апелянта та позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на обставини, про які зазначено далі. 
		Як вбачається з матеріалів справи, СПД ФО Подгорнов С.М. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Издательство АСТ" та ТОВ "Издательство Астрель" про захист авторських прав: стягнення компенсації у розмірі 1391600,00 грн., моральної шкоди у розмірі 50000 грн. та вилучення з продажу контрафактної книги. Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №5011-59/14232-2012 та призначено розгляд справи на 03.12.2012р. Копія вказаної ухвали встановленим способом надіслана сторонам згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. 
		Слід зазначити, що нормами процесуального права до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Зазначені правові висновки містяться в інформаційних листах Вищого господарського суду України від 15.03.2007р., №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", від 02.06.2006р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
		У відповідності до ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, з метою отримання правової допомоги в частині вручення і пересилання документів, учасниками яких є Україна та Російська Федерація, господарський суд міста Києва неодноразово звертався до арбітражного суду міста Москви та арбітражного суду Московської області для вручення і пересилання копій ухвал про призначення справи до розгляду та подальшого його відкладення з повідомленням дати та часу відповідно, у зв'язку з чим, зокрема, ухвалами суду провадження у даній справі неодноразово зупинялось (ухвалами від 05.11.2012р., 11.12.2012р., 25.01.2013р., 05.03.2013р.). В матеріалах даної справи містяться докази виконання судових доручень щодо вручення і пересилання документів, у тому числі й ухвали компетентних судів Російської Федерації щодо визнання виконаними окремих доручень, якими спростовується доводи ТОВ "Издательство АСТ" щодо необізнаності про здійснення розгляду даної справи господарським судом міста Києва.
		Як встановлено ст. 15 згаданої вище Конвенції, кожна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув  термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
		Враховуючи, що з дати першого направлення документа суду першої інстанції, одним із способів, передбачених згаданою вище Конвенцією, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, сплило більше шести місяців, вчинення господарським судом міста Києва й інших дій, які свідчать про прийняті розумні зусилля для отримання підтвердження вручення документів, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду щодо визначення відведеного терміну достатнім для даної справи, приймаючи до уваги наявні матеріали справи, слід погодитись і з висновком суду щодо повідомлення належним чином ТОВ "Издательство Астрель" і ТОВ "Издательство АСТ" про місце засідання суду.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів повідомлення належним чином ТОВ "Издательство Астрель" і ТОВ "Издательство АСТ" про місце засідання господарського суду міста Києва, посилання товариств на таку підставу (як самостійну і достатню)  скасування оскаржуваного рішення не вбачається достатньо обґрунтованими. 
		Як було встановлено господарським судом міста Києва, 17.12.2007р. між Видавництвом літератури іноземними мовами (Foreing Languages Press (Китай)) (далі - правовласник) та СПД ФО Подгорновим С.М. (далі - видавець) була укладена угода, відповідно умов якої правовласник надав видавцю виключні права на переклад та видання певних творів російською мовою строком на 5 років з 17.12.2007р. по 16.12.2012р. та продаж творів російською мовою у всьому світі. Творами, права на які передані за цією угодою, є: 1.Inspection of face and body for diagnosis of diseases, by Liu Bangming; 2.Meridian Oigong - Transmitting Oi along the Meridian, by Li Ding.
		У пунктах 10, 11 вказаної угоди зазначено, що правовласник запевняє видавця, що він має право та повноваження укладати цю угоду та що у відповідності до законодавства Китаю твори ніяким чином не будуть порушувати жодного авторського права або жодної існуючої угоди. Права, що надані за цією угодою, надаються тільки видавцеві та не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди правовласника.
		На виконання вимог угоди, позивачем було виконано переклад твору "Inspection of Face and Body for diagnosis of Diseases" на російську мову та у 2009р. твір був опублікований під назвою "Искусство диагностики по лицу и телу" (далі - Твір), що підтверджено наданням завірених копій обкладинки вищезазначеного твору позивачем. Як пояснював позивач, ним була видана книга "Лю Банмин. Исскуство диагностики по лицу и телу/Пер. с англ. Цзи Хуа.-К.: С.Подгорнов, 2009. - 256 с.: илл. - (Традиционные практики Китая)".
		Позивач зазначав, що відповідачі в період дії його виключних авторських прав здійснювали переклад, відтворення, оприлюднення та пропонування до продажу книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела/сост. Лю Банмин; пер. с англ. М.А. Коган. - М.: АСТ: Астрель, 2008. - 220, [4]с.: ил.", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарного та фіскального чеків №6187 від 10.08.2009р. Згідно з інформацією, що міститься на стор. 2 вказаного твору, це видання є авторизованим перекладом книги "Inspection of face and body for diagnosis of diseases", виданої видавництвом Foreign Languages Press, уклад. Лю Банмін, переклад з англ. М.А. Коган, книга підписана до друку 26.02.2008р. та  видавниками, які відповідно володіють авторськими правами є ТОВ "Издательство АСТ" та ТОВ "Издательство Астрель". За твердженням позивача, публікація та реалізація твору відбулася без дозволу (укладання ліцензійного договору) позивача, відповідачі не укладали договорів про виплату авторської винагороди позивачу за використання твору шляхом його публікації з подальшою реалізацією. Враховуючи наведені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях стосовно правової позиції у справі доводи, слід вказати, що співвідповідачами у справі не заперечувався факт здійснення  перекладу, відтворення, оприлюднення та пропонування до продажу цього  твору книги, та в судовому засіданні на відповідне уточнююче запитання головуючого судді у справі щодо підтвердження або спростування факту представник апелянта відповіді не надав, посилаючись на непідсудність даної справи господарським судам України, що й виключає розгляд справи по суті. 
		Посилаючись на порушення авторських прав, позивач просив зобов'язати відповідачів сплатити компенсацію за матеріальну і моральну шкоду в розмірі 1391600,00 грн. та вилучити з продажу контрафактну книгу "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела". Як вбачається зі змісту позовної заяви, наводячи підстави заявленого позову, СПД ФО Подгорнов С.М. безпосередньо посилався на продаж контрафактної книги в місті Києві (Україні), переклад, відтворення, оприлюднення та пропонування до продажу книги, факт завдання майнової та моральної шкоди, вчинених шляхом завдання збитків у результаті порушення його виключних авторських прав у формі доходів, яких він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його права не було порушено (упущена вигода), а також приниження ділової репутації у зв'язку з недостатньо кваліфікованим перекладом книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", з виданням якої СПД ФО Подгорнов С.М. пов'язує себе. 
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено загальні способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, оскільки дана стаття містить припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом. Положеннями ч. 1 ст. 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 
		За змістом положень ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У відповідності до ст. 37 Закону України "Про міжнародне приватне право", до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 76 "Про міжнародне приватне право" однією з підстав визначення підсудності справ судам України є те, що дія або подія, яка стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
		Розглядаючи наведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Издательство АСТ" щодо виключної підсудності справи компетентному суду Російської Федерації, обґрунтовані тим, що у даному випадку спір між сторонами пов'язаний виключно із авторськими правами позивача та не пов'язаний із деліктними зобов'язаннями, що, зокрема, встановлено положеннями п. "а", "г" ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ст. 20, 42 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, учасниками яких є Україна та Російська Федерація слід зазначити про безпідставність таких доводів та суперечність наведених висновків, у т.ч. вказаними ж апелянтом правовим нормам.
		Норми зазначеної вище Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, рівно як і національне законодавство України не містить визначення поняття деліктних зобов'язань, які з тим, вживаються і набули певних ознак доктринальності, не містить і спеціальних норм по відношенню до правовідносин, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, у т.ч. визначення підсудності розгляду спорів, що з ними пов'язані. Разом з тим, п. "г" ст. 4 вказаної Угоди встановлює, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди. 
		Враховуючи, що саме на території України та безпосередньо у місті Києві мали місце дії та інші обставини, що стали основою вимог щодо відшкодування шкоди, зокрема, продаж контрафактної книги в місті Києві (Україні), переклад, відтворення, оприлюднення та пропонування її до продажу, факт завдання майнової та моральної шкоди, вчинених шляхом завдання збитків у результаті порушення виключних авторських прав у формі доходів, яких їх власник міг реально одержати за звичайних обставин, якби його права не було порушено (упущена вигода), а також приниження репутації автора у зв'язку з недостатньо кваліфікованим перекладом, на що посилався позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що, зокрема, і не заперечувалось співвідповідачами (одним з яких є і апелянт) по суті, у т.ч. й під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, то компетентним судом держави, згідно з п. "г" ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками яких є Україна та Російська Федерація, для розгляду такого спору є саме господарський суд міста Києва (України). 
		Понятття делікту (від лат. - правопорушення, провина, проступок), за загальним правилом, визначається як правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить закону і завдає шкоди суспільству, державі або особі, відповідно деліктні зобов'язання є такими, що виникають в результаті вчинення таких дій. Так. підставою заявлених позовних вимог у даній справі є вчинення порушення охоронюваних законом авторських прав, що завдає шкоди особі. Отже, неможна й визнати обґрунтованими наведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Издательство АСТ" стосовно не пов'язаності вимог СПД ФО Подгорнова С.М. із деліктними зобов'язаннями, у зв'язку з тим, що вони безпосередньо і є таким, що виникають із делікту, тобто порушення прав (позивача). При цьому у змісті п. "г" ст. 4 згадної вище Угоди, уникаючи загальноприйнятої кваліфікації походження (підстав виникнення) зобов'язань, йдеться саме про деліктні зобов'язання, за текстом угоди, буквально, до них віднесно обставину, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.  
		Згідно ч. 1 ст. 154 ГК України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами України. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
		Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать літературні та художні твори, які, в свою чергу, є об'єктами авторського права (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України). Відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦК України, використання об'єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкту права інтелектуальної власності. Згідно ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. 
		Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору;  2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Також, у частинах 1 - 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. 
		Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Згідно ст. 31, 32, 33 цього Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. За змістом ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.
		Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його опублікування, переклад, переробка, продаж, а також відтворення будь-яким способом та у будь якій формі. Згідно ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у т.ч. примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
		Згідно п.п. а), б), д), ж) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у т.ч. комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі. 
		Виходячи з того, що умовами угоди, укладеної між позивачем та видавництвом Foreign Languages Press (Китай), передбачено надання першому виключних прав на переклад твору російською мовою, його переклад, видання та продаж, враховуючи заборону передання прав іншим особам без згоди правовласника та видавця, то вчинення таких дій з боку ТОВ "Издательство АСТ" та ТОВ "Издательство Астрель" у період дії виключних авторських прав позивача, є порушенням прав останнього. Оскільки зазначена обставина відповідачами не заперечувалась, враховуючи, що ними й не надано суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності перекладу, видавництва та продажу (розповсюдження) твору, у т.ч. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що і на відповідне уточнююче запитання головуючого судді у справі щодо підтвердження або спростування факту представник апелянта відповіді не надав, посилаючись на непідсудність даної справи господарським судам України, що й виключає розгляд справи по суті, приймаючи до уваги принципи здійснення судового процесу та, зокрема, розподілу між сторонами обов'язків щодо доказування та подання доказів, з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суд першої інстанції щодо відсутності у ТОВ "Издательство АСТ" та ТОВ "Издательство Астрель" дозволу використання об'єкту інтелектуальної власності, порушення авторських  прав СПД ФО Подгорнова С.М.
		Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Способи цивільно-правового захисту авторського права визначенні ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до змісту наведеної статті Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених ст. 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу його порушення; б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право чи створюють загрозу його порушення; г) подавати позови, зокрема, про виплату компенсацій; з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права. Згідно п.п. "а", "г", "д" абз. 1 ч. 2 ст. 52 цього ж Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цього права.
		Обґрунтовуючи розмір позовних вимог, позивач зазначав, що сума компенсації повинна становити 1200 мінімальних заробітних плат, що на дату подання позову становило 1341600,00 грн., оскільки він не отримує прибуток від продажу книги (Твору) внаслідок продажу відповідачем контрафактних примірників творів, з якими пов'язує створення негативного образу книги та автора, які нещодавно з'явилися на книжковому ринку, і книга вже не є новою. 
		Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Відповідно до статей 16, 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.
		У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав.
		Згідно п. 51 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", при вирішенні спорів про виплату компенсації господарським судам слід мати на увазі наступне.
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації (п.п.51.2 п.51). У визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (п.п. 51.3 п. 51).
		Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, конструкція ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передбачає альтернативну відповідальність, - тобто за вибором позивача стягнення збитків, отриманого відповідачем доходу або, замість цього, стягнення компенсації, то остання надає можливість уникнути труднощів доказування збитків, які обумовлені специфікою порушень в даній сфері, оскільки найчастіше вони полягають в упущеній вигоді. Однак це не означає, що судом може довільно визначатися розмір компенсації без урахування об'єктивних критеріїв, що можуть свідчити про розмір шкоди, спричиненої неправомірним використанням об'єкта авторського права. Тобто розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням. Тому і у випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу суд має визначити їх масштаб (інакше кажучи, орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме: встановити належними засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої винагороди за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлювалося цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практикою в даній сфері; прибуток від реалізації примірників твору, який прогнозувався, але не був отриманий через поширення контрафактної продукції. Для визначення рівня збитків можуть бути враховані масштаби порушення (способи неправомірного використання, обсяг контрафактної продукції, її вартість на ринку, територія її розповсюдження, негативний вплив на подальшу діяльність правовласника і її доходність тощо).
		Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру компенсації саме в сумі 1341600,00 грн., у зв'язку з чим колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаної суми визнання її такою, яка не підтверджується належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України. Разом з тим, враховуючи тривалість порушення, неодноразове видання відповідачами у 2008-2009 р.р. (2008 р. - 5000 екз., 2009 р. - 4000 екз.) Твору, розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення (18,10 грн. /вартість одного екз./ X 9000 екз. = 162900 грн.), розмір доходу, який міг би отримати позивач при розповсюдженні книги, авторські права на яку він отримав (55 грн. /220 руб. вартість одного екз./ X 9000 екз. = 495000 грн.), виходячи з ціни примірника твору, а також жанр книги, враховуючи те, що дана книга не набула широкої популярності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, обґрунтованим  вбачається стягнення з відповідача компенсації у розмірі 450-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття оскарженого рішення складає 516150,00 грн., враховуючи при цьому встановлений факт порушення відповідачами виключних майнових прав позивача як суб'єкта авторського права, а також те, що мінімальний розмір компенсації не може бути меншим 10-ти мінімальних заробітних плат. Так, згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 07.05.2013р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1147,00 грн. При цьому відповідно до п.п. 51.3 п. 51 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" при визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		У змісті позовних вимог позивач також просив стягнути з відповідачів грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., з приводу якої судом першої інстанції обґрунтовано вказано на наступні обставини.
		Як передбачено ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно зі ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ч. 2 цієї ж  статті, суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" наголошено на тому, що під діловою репутацією юридичної особи, у т.ч. підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5. Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
		Зазначаючи підстави заявлених позовних вимог в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди та обґрунтовуючи її розмір, позивач посилався на те, що поширення контрафактної книги має своїм наслідком знецінення витрачених ним зусиль, покликаних привернути увагу до автора та його книги, забезпечити стабільний попит на неї, вказував на те, що зазнав сильних душевних страждань внаслідок низького рівня здійсненого відповідачами перекладу книги, якими сформовано негативний образ автора та книги, посилався на те, що в результаті їх дій книга перестала бути новою на ринку.
		Разом з тим, всупереч приписів норм ст. 33 ГПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, з якими пов'язано вимоги про відшкодування моральної шкоди та доказів на підтвердження заявленого їх розміру, крім того, не доведено причинного зв'язку між нанесеною моральною шкодою та діями відповідача, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог стосовно вилучення з продажу контрафактної книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела/сост. Лю Банмин" слід вказати, що як і встановлено судом першої інстанції, звертаючись з відповідною вимогою позивач не вказував, у якого саме суб'єкта господарювання належить вилучати з продажу контрафактну книгу, а рівно не вказував докази на підтвердження наявності станом на час звернення з позовом до суду в розпорядженні цих осіб контрафактних книг, не вказував і на обсяги до вилучення, а також і місця знаходження у продажу вказаної контрафактної книги, а так само і будь-яких інших реквізитів твору, за яким його можна ідентифікувати книгу, окрім зазначення назви "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела" тощо. У зв'язку з чим, беручи до уваги необхідність та передбачувані наслідки подальшого виконання прийнятого судом рішення, з огляду на недоведеність та необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про вилучення з продажу контрафактної книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення вказаних вимог.
		З урахуванням викладеного вище, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, повторно розглянувши справу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги та вважає оскаржене рішення таким, що повною мірою відповідає вимогам законності та обґрунтованості, таким, що підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд - 
		     
		ПОСТАНОВИВ:
		 1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Издательство АСТ" ("Видавництво АСТ") на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012 залишити без задоволення.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі №5011-59/14232-2012 залиши без змін.
		3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. 
		     
		Головуючий суддя                                                            А.А. Верховець 
		 
		Судді                                                                                О.М. Остапенко
		 
		                                                                                В.В. Шипко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...