ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т
А Н О В А
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
25
лютого 2009 року Судова
колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
судді Крусяна А.В.,
суддів
Димерлія О.О., Золотнікова О.С.,
при
секретарі Петровій А.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного
управління праці та соціального захисту населення на постанову Заводського
районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2007 року по справі за
адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту
населення Миколаївського міського виконавчого комітету, Головного управління
праці і соціального захисту населення Миколаївської обласної державної
адміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на
оздоровлення, -
В С Т А
Н О В И Л А:
13
вересня 2007 року ОСОБА_1. звернулася до
суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Головного управління праці і
соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації
про стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за
2001-2007 роки в розмірі 5528,50грн.
Постановою
Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2007 року позов ОСОБА_1.
задоволено, зобов'язано Департамент праці і соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1. перерахунок грошової
компенсації, як постраждалої у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС 2
категорії (евакуйованої із зони відчуження) у вигляді щорічної допомоги на
оздоровлення за період з 2001 року по 2007 рік, стягнено з Головного управління
праці і соціального захисту населення обласної державної адміністрації на
користь ОСОБА_1. грошову компенсацію у вигляді щорічної допомоги на
оздоровлення у розмірі 5528,50грн.
Не
погоджуючись з постановою суду першої інстанції, начальник Головного управління
праці і соціального захисту населення Миколаївської обласної державної
адміністрації подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з цим в апеляційній скарзі
ставиться питання про скасування постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи
та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є постраждалою внаслідок
Чорнобильської катастрофи, евакуйованою із зони відчуження 2 категорії, що
підтверджується посвідченням. /а.с.4/
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ позивач має право на отримання щорічної
допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивачу з 2001 року
виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснювалася виходячи з розмірів,
встановлених Постановами Кабінету Міністрів України за №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам,
які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» та за №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення».
Відповідно до ч.2 ст.19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями
ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або
іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну
силу.
При вирішенні спору,
суд першої інстанції виходячи із засад пріоритету законів над підзаконними
актами обґрунтовано визнав, що при визначені розміру щорічної допомоги на оздоровлення в даному випадку підлягав застосуванню
Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня
1996 року № 836 та від 12 липня 2005 року
№ 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У вказаних постановах
Кабінет Міністрів установив розміри щорічних допоміг на оздоровлення, усупереч положенням зазначеної статті
закону, причому ці суми не відповідають розміру
мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної
заробітної плати окремим Законом України встановлювався до 2004 року. При
цьому, положення щодо неможливості застосувати встановлений розмір мінімальної
заробітної плати в останнє містилися у Законі України «Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2002 рік». На 2003 рік
такої законодавче встановленої заборони немає.
З 2004 року розмір
мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік).
Положення Законів «Про Державний бюджет України» на
відповідні роки також не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою
реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи».
Разом з тим, ухвалюючи
рішення судом першої інстанції не було враховано, що пунктом 37 статті 77
Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007
рік» було зупинено дію пунктів 6 та 8 статті 30 та статті 48 Закону України
«Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати
компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного
суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції
України положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007
рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги
у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців 2,3,4,5,6,7
частини 4 та частини 7 ст.48
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням
викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення щорічної допомоги на
оздоровлення за 2006 рік є помилковим.
На підставі викладеного, колегія суддів
приходить до висновку, що вимоги позивача в
частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення підлягають задоволенню
за 2001 - 2005р.р. та 2007р.
Стосовно
пропуску строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду, судова
колегія вважає, що пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене
чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною
складовою конституційного права на
забезпечення життєвого рівня передбачене статтею 48 Конституції України, тому право на соціальний захист не може
бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється.
Обов'язок по здійсненню перерахунку
належних до виплати грошових сум позивача законом
покладено на Департамент праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у зв'язку із чим суд не може виконувати обов'язки
суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок допомоги
на оздоровлення та відмовляє у задоволенні позову про зобов'язання відповідача
виплатити вказану допомогу у певній сумі.
Колегія суддів вважає, що
у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного
вирішення справи відповідно до ст.202 КАС
України, оскаржувану постанову необхідно скасувати та прийняти нову постанову -
про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну
скаргу начальника Головного управління праці та соціального захисту населення
Миколаївської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.
Постанову
Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2007 року - скасувати.
Постановити
нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати
протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо перерахунку щорічної
допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 як постраждалої внаслідок Чорнобильської
катастрофи, евакуйованої із зони відчуження.
Стягнути
з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету
Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення
за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр. та за 2007 рік відповідно до ст.48 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
В іншій
частині позовних вимог відмовити.
Постанова
суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена
безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з
дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: