ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т
А Н О В А
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
25
лютого 2009 року Судова
колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
судді Крусяна А.В.,
суддів
Димерлія О.О., Золотнікова О.С.,
при
секретарі Петровій А.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу управління
праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної
адміністрації Херсонської області на постанову Генічеського районного суду
Херсонської області від 21 лютого 2008 року по справі за адміністративним
позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення
Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, Херсонського
центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення
недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
23
жовтня 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до управління праці та
соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації
Херсонської області, Херсонського центру по нарахуванню та здійненю соціальних
виплат про стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на
оздоровлення за період з 2004-2007 рр.
Постановою
Генічеського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2008 року позов
задоволено частково, зобов'язано управління праці і соціального захисту
населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області
нарахувати, а Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
виплатити ОСОБА_1. недоплачену суму одноразової грошової допомоги на
оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1410грн. та за 2007 рік у розмірі 1590грн.,
всього 3000грн.
Не
погоджуючись з постановою суду першої інстанції, представник управління праці
та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації
Херсонської області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено
норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з цим в апеляційній
скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, та
постановлення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи
та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. має
статус інваліда 3 групи 1 категорії ЧАЕС наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
та була евакуйована із зони аварії.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в
розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної
плати визначається на момент виплати.
Позивачу з 2004 року
виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснювалася виходячи з розмірів,
встановлених Постановами Кабінету Міністрів України за №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам,
які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» та за №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи
державної влади та органи відповідно
до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями
ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або
іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну
силу.
При вирішенні спору,
суд першої інстанції виходячи із засад пріоритету законів над підзаконними
актами обґрунтовано визнав, що при визначені розміру щорічної допомоги на оздоровлення в даному випадку підлягав застосуванню
Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня
1996 року № 836 та від 12 липня 2005 року
№ 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У вказаних постановах
Кабінет Міністрів установив розміри щорічних допоміг на оздоровлення, усупереч положенням зазначеної статті
закону, причому ці суми не відповідають розміру
мінімальної заробітної плати.
З 2004 року розмір
мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік).
Положення Законів «Про Державний бюджет України» на
відповідні роки не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою
реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи».
Разом з тим, ухвалюючи
рішення судом першої інстанції не було враховано, що пунктом 37 статті 77
Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007
рік» було зупинено дію пунктів 6 та 8 статті 30 та статті 48 Закону України
«Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати
компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного
суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають
Конституції України положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007
рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги
у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців 2,3,4,5,6,7
частини 4 та частини 7 ст.48
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі
викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення щорічної допомоги на
оздоровлення за 2006 рік є помилковим.
Стосовно
пропуску строку звернення позивача з позовними вимогами за 2004 та
2005 роки до суду, судова колегія вважає, що пільги, компенсації і
гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до
основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня передбачене
статтею 48 Конституції України, тому
право на соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів
апеляційного суду приходить до висновку, що
вимоги позивача в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на
оздоровлення підлягають задоволенню за 2004, 2005 рр. та 2007 р.
Обов'язок по здійсненню перерахунку
належних до виплати грошових сум позивача законом
покладено на управління праці та соціального захисту населення
Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, у зв'язку із чим суд не може
виконувати обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом.
З цих підстав суд не може
здійснювати перерахунок допомоги на оздоровлення та відмовляє у задоволенні
позову про зобов'язання відповідача виплатити вказану допомогу у певній сумі.
Колегія суддів вважає, що
у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного
вирішення справи відповідно до ст.202 КАС
України, оскаржувану постанову необхідно скасувати та прийняти нову постанову -
про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А
Н О В И Л А:
Апеляційну
скаргу управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної
державної адміністрації Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову
Генічеського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2008 року -
скасувати.
Постановити
нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати
протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Генічеської
районної державної адміністрації Херсонської області щодо відмови в перерахунку
щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 як інваліду 3 групи Чорнобильської
катастрофи 1 категорії.
Стягнути
з управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної
державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу
на оздоровлення за 2004, 2005 рр. та за 2007 рік відповідно до ст.48 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
В іншій
частині позовних вимог відмовити.
Постанова
суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена
безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з
дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: