Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/1665/2014 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		                             АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА         
		                                                                                                                                                                            
		справа АДРЕСА_5-ц/796/1665/2014                                                        Головуючий у 1 інстанції:  Вовк С.В.                                                                                                                      Доповідач Росік Т.В.
		 
		 
		                                                                      РІШЕННЯ
		 
		                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді                        Росік Т.В.
		суддів:                            Прокопчук Н.О., Мазурик  О.Ф.
		при секретарі                                 Мургі М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
		 
		   В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що з 02.10. 1999 року перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, із травня 2011 року шлюбні відносини припинилися. Просила суд поділити спільне майно подружжя, збільшити її частку у сумісному майні подружжя, з урахуванням виховання нею двох неповнолітніх дітей та тієї обставини, що джерелом придбання спірного майна був тільки її самостійний заробіток. А саме: припинити право спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на нежилі приміщення з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартиру АДРЕСА_4 а також машиномісце АДРЕСА_5 за цією ж адресою; машиномісце АДРЕСА_6. Стягнути з ОСОБА_2. на її користь грошові кошти в сумі 1 245 031, 69 грн., отримані та приховані відповідачем по договору оренди № 09-01 від 09.07.2008 року, укладеного ним самостійно із ТОВ «ГІНКГО»; грошові кошти в сумі 287 730 грн., отримані та приховані ним по договору оренди житла від 30.12.2008 року, укладеного з ОСОБА_3; грошові кошти в сумі 991 070 грн., отримані та приховані по договору оренди житла від 01.11.2009 року, укладеного самостійно з США в особі Ерварда Р. Михальського. Просила також припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти в сумі еквівалентній 590 000 доларів США, що на день пред'явлення позову становить за курсом НБУ 4 715 575 грн., які були передані ОСОБА_5 на підставі договору позики від 17.02.2009 року. Стягнути на її користь грошові кошти в сумі еквівалентній 590 000, 00 (п'ятсот дев'яносто тисяч) доларів США, що на день пред'явлення позову становить за курсом НБУ 4 715 575 грн. та грошові кошти в сумі 5 250 000 грн. у якості компенсації вартості часток ОСОБА_1 від вкладів до статутних капіталів ТОВ «Нестандартні рішення» та ТОВ «РА Експерт групп».
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу.
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2012 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2012 року скасовано в частині поділу майна і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за нею право власності на 1/2 частину нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартири АДРЕСА_1 а також машиномісце АДРЕСА_5 за цією ж адресою; машиномісце АДРЕСА_6, в задоволенні інших вимог відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.07.2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 року  відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11. 2013 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.07.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Судом касаційної інстанції зазначено, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами, суд в порушення вимог ст.ст. 213, 361, 365 ЦПК України не звернув уваги та не дав оцінки тому факту, що кошти, які ОСОБА_2 надав у вигляді поворотної фінансової допомоги ТОВ «Нестандартні рішення», в подальшому передавши по яким право вимоги ТОВ «Бек медіа», були використані всупереч інтересам сім'ї і не були враховані при розподілі спільного сумісного майна подружжя. Дані обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути  відомі заявнику, є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставилося питання.
		ОСОБА_1 свою заяву про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами обґрунтовувала тим, що після ухвалення рішення у справі їй стало відомо, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме 25.10.2010 року ОСОБА_2 надав поворотну фінансову допомогу в сумі 593 300 гривень ТОВ «Нестандартні рішення» за рахунок спільних коштів сім'ї. Про існування даного договору вона не знала та своєї згоди на його укладення не давала, а тому дана сума коштів повинна бути врахована при поділі майна. Вважає, що дана обставина є нововиявленою, оскільки істотно впливає на спосіб розподілу майна, а саме той факт, що кошти в сумі 593 300 гривень були використані всупереч інтересам сім'ї та не на її потреби, а також ОСОБА_2 приховав від дружини ці кошти, що позбавило ОСОБА_1 права та можливості розпорядитися своєю часткою коштів на потреби сім'ї. Ці кошти не були враховані судом при розподілі майна, що значно зменшило частку позивача. Про дану обставину вона дізналась 20.05.2013 року.
		Також, 08.06.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Бек Медіа» та ТОВ «Нестандартні рішення» укладено договір про відступлення права вимоги № БМ-91-І, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ТОВ «Бек Медіа» право вимоги за договором поворотної фінансової допомоги від 25.10.2010 року. В зв'язку з укладенням цього договору повернення цих коштів є неможливим. ОСОБА_2 було приховано той факт, що ним був укладений договір поворотної фінансової допомоги від 25.10. 2010 року та договір про відступлення права вимоги № БМ-91-І від 08.06.2012 року.
		У зв'язку з тим, що відповідачем були приховані такі факти від власної родини, а також отриманні кошти були використані всупереч інтересам сім'ї, це призвело до порушення прав позивача на спільну сумісну власність подружжя, а також зменшило її частку при поділі майна, просила відступити від засад рівності часток подружжя, збільшити її частку, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, та те, що неповнолітні діти залишаються проживати з нею. Тому просила скасувати рішення апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення,а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2012 року залишити без змін.
		В судовому засіданні по розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами представник ОСОБА_1 заяву підтримала, представники ОСОБА_2 просили відмовити у її задоволенні.
		Розглянувши заяву та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та скасування судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, зважаючи на наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК України розгляд   заяви   здійснюється   судом   за   правилами, встановленими  цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка  здійснює  перегляд.  Розглянувши  заяву,  суд  може скасувати судове  рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.
		Судом встановлено, що сторони з 02.10.1999 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. З травня 2011 року шлюбні відносини фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені (т. 1 а.с. 24).
		В період шлюбу у сторін народились двоє дітей - сини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 Діти проживають з матір'ю, що сторонами не оспорюється.
		За нотаріально посвідченим договором від 26 липня 2005 року ОСОБА_2 придбав нежилі приміщення № 1-7 (групи приміщень 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. в будинку АДРЕСА_5 за що сплатив 355 560 грн.
		Згідно свідоцтва від 12.12. 2007 року ОСОБА_2 у період шлюбу набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 разом з чим і право власності на машиномісце АДРЕСА_5 за цією ж адресою за 361 770 доларів США, отриманих ним за кредитним договором, укладеним з ВАТ КБ «Надра» від 29.12.2005 року № 1087/II/2005-840, поручителем за яким згідно договору поруки від 29.12.2005 року виступала ОСОБА_1
		За інвестиційним договором від 03.12.2003 року № 43-4722, нотаріально посвідченим договором  купівлі-продажу від 16.08. 2005 року, ОСОБА_2 придбав машиномісце АДРЕСА_6 за що сплатив 60 000 грн., згідно п.12.1 договору на вчинення правочину була отримана згода дружини.
		09.07. 2008 року ОСОБА_2 був укладений договір оренди, за яким нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_5 були передані в оренду ТОВ «Гінкго». За п.п. 6.1.1, 6.1.2 цього Договору визначено орендну плату 1675 доларів США, наступні місяці 3350 доларів США  по курсу НБУ в гривнях на день оплати.
		13.08.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» був укладений кредитний договір № 1266-Ф, за яким ОСОБА_2 була відкрита кредитна лінія 1 250 000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 12.08.2013 року. На забезпечення виконання зобов'язання в іпотеку Банку була передана квартира АДРЕСА_1.
		30.12.2008 року ОСОБА_2 був укладений договір оренди, за яким квартира АДРЕСА_1, а також машиномісце АДРЕСА_5 були передані в оренду ОСОБА_3 За п.4.1 цього Договору визнано орендну плату 4000 доларів США по курсу НБУ в гривнях на день оплати.
		02.11.2009 року  ОСОБА_2 був укладений договір оренди, за яким квартира АДРЕСА_1, а також машиномісце АДРЕСА_5 були передані в оренду Голові адміністрації Регіональної місії Агенства міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки (USAID) в Україні в особі Едварда Р. Михальського. За ст. 5 цього Договору визнано орендну плату щомісячно 4000 доларів США по курсу НБУ в гривнях на день оплати.
		17.02.2009 року між сторонами був укладений письмовий договір, за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн. строком до 16.08.2010 року. 
		17.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений і нотаріально посвідчений договір, за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_5 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн. строком до 16.08.2010 року. За п.7.1 договору отримано згоду чоловіка позивача на укладення правочину.
		17.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений і нотаріально посвідчений договір за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_5 отримав у позику 590 000 доларів США, строком до 16.08. 2010 року, що складало еквівалент 4 543 000 грн., згідно п.7.1 договору отримано згоду дружини відповідача на укладення правочину.
		До заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивачем долучені договір поворотної фінансової допомоги від 25.10. 2010 року та договір про відступлення права вимоги від 08.06. 2012 року.
		Згідно зазначених договорів під час перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 надав поворотну фінансову допомогу в сумі 593 300 грн. ТОВ «Нестандартні рішення», і в подальшому за договором про відступлення права вимоги № БМ-91-Iпередав ТОВ «Бек медіа» право вимоги за договором від 25.10.2010 року (т. 2 а.с. 111-113).
		Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина,  чоловік розпоряджаються майном,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
		Будь-яких доказів на підтвердження тому, що ОСОБА_1 була обізнана і давала згоду на передачу ОСОБА_2 коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги ТОВ «Нестандартні рішення», та  на передачу в подальшому права вимоги цих коштів іншій юридичній особі матеріали справи не містять.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилалася ОСОБА_1 в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є істотними для справи (п.1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України), оскільки свідчать про те, що кошти сім'ї в сумі 593 300 грн. не були враховані при розподілі спільного сумісного майна подружжя і були використані всупереч інтересам сім'ї, та ці обставини не були відомі заявнику під час розгляду справи.
		Тому є підстави для скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами.
		У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами ухваленого судом апеляційної інстанції нового рішення справа розглядається ним на загальних підставах за раніше поданими апеляційними скаргами (п. 19 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).
		Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на безпідставність висновків суду щодо задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем, відповідач просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним, що джерелом придбання всієї спільної сумісної власності подружжя був самостійний заробіток лише позивача.
		Однак, такі висновки суду не відповідають матеріалам справи і не ґрунтуються на законі.
		Право спільної сумісної власності подружжя врегульовано главою 8 СК України.
		Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя  (ст.60СК України).
		Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ч.1 ст. 69 СК України).
		Відповідно до п.п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Майно, що належало одному із подружжя, може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
		Колегія суддів приходить до висновку, що не ґрунтуються на законі висновки суду про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 590 000 доларів США, що становить еквівалент 4 715 575 грн., переданих ОСОБА_2 ОСОБА_5 за договором позики від 17.02.2009 року, оскільки передача таких коштів відбулася в період шлюбу сторін, за згодою ОСОБА_1 (п. 7.1 договору) , і останньою не спростовано належними доказами доводи відповідача про отримання таких коштів в результаті сумісної роботи та як кредитних коштів від ЗАТ «Сведбанк Інвест» за договором кредитної лінії від 13.08.2008 року, укладеним з ОСОБА_2 на загальну суму 1 250 000 доларів США.
		Також не можна вважати правильними висновки суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів у сумі 2 523 831, 69 грн., отриманих відповідачем за договорами оренди від 09.07.2008 року з ТОВ «Гінкго», від 30.12.2008 року з ОСОБА_3, від 02.11. 2009 року  з Головою адміністрації Регіональної місії Агенства міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки (USAID) в Україні в особі Едварда Р. Михальського, оскільки такі договори укладалися, а кошти за ними отримувалися в період до припинення шлюбних стосунків сторін до травня 2011 року, а тому в силу положень ч.ч.1, 2 ст. 65 СК України розпорядження зазначеними коштами здійснювалося за взаємною згодою подружжя. 
		Виплата учаснику товариства належної йому частки у статутному фонді товариства здійснюється відповідно до вимог законодавства України та положень Статуту ТОВ «Нестандартні рішення». Позивачем не надано доказів належності їй як подружжю часток у статутному фонді ТОВ «РА Експерт груп». Тому не можна погодитися з висновками суду і в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 5 250 000 грн. компенсації вартості часток ОСОБА_1 вкладів до статутних капіталів зазначених товариств.
		Матеріали справи не містять належних доказів тому, що майно, набуте подружжям за час шлюбу набуто лише за рахунок самостійного заробітку ОСОБА_1 
		Зважаючи на це, колегія суддів в силу положень ст.60, ч.1 ст. 69 СК України приходить до висновку, що нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартира АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_5 за цією ж адресою; машиномісце АДРЕСА_6 є спільною сумісною власністю подружжя сторін, що підлягає поділу між ними.
		Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтересидружини, чоловіка, дітей та інші обставини,  що мають  значення для справи (ч.1 ст. 71 СК України).
		Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.      
		Будь-яких  домовленостей між сторонами судом встановлено не було.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.   За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 30 Постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спору про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»  при вирішенні спору про поділ  майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з   ч. ч.  2, 3 ст. 70 СК України в окремихвипадках  може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини,  що мають істотне  значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних  повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,  духовного розвитку та лікування).     
		Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір поворотної фінансової допомоги від 25.10. 2010 року та договір про відступлення права вимоги від 08.06.2012 року,  колегія суддів приходить до висновку, що зазначені договори, всупереч ч. 1 ст. 65 СК України, були укладені без згоди дружини та кошти, отримані від зазначених договорів, використані відповідачем не в інтересах та не на потреби сім'ї, що значно зменшило частку позивача та призвело до порушення її прав.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з позивачем проживають неповнолітні діти сторін, вона фактично самостійно їх утримує та виховує, діти  потребують підвищеної уваги та додаткових витрат в зв'язку зі станом їх здоров'я.
		Так, син сторін Іван, починаючи з першого року його життя, спостерігався у невролога та  перебував у групі ризику, в зв'язку з наявністю кисти судинного сплетіння лівого бокового шлуночка головного мозку, внаслідок перенесеної гіпоксичного - ішемічної енцефалопатії, в дитини з'явилось заїкування, з приводу чого було проведено консультацію в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, в лікарні «Охматдит», та за висновками лікарів був поставлений діагноз: неврозоподібне заїкування з невротичним компонентом, що потребує регулярне медикаментозне лікування, логопедичну і психологічну корекцію. Було постановлено основний діагноз: хронічний вторинний пієлонефрит, стадія клініко - лабораторної ремісії, після чого проведено операцію з приводу гідронефрозу зліва. За висновками лікарів встановлено, що дитина належить до групи ризику по загостренню пієлонефриту, були поставлені рекомендації, за якими потрібно регулярно спостерігатись  в лікарів, суворе дотримання дієти, контролювати аналізи, тиск, а також дотримуватись того лікування, яке призначено. 
		Син сторін Ілля з дитинства спостерігається в дитячій поліклініці ДКТе № 6, лікарями поставлений діагноз гемангіома в області живота (п-на УДСБ), перебуває на обліку у ЛОРа. Спостерігався у невролога з приводу порушень нічного сну, з чим отримав лікування, також переніс міозит шийних м'язів, після чого було здійснено лікування.
		Діти сторін перебувають на обліку в клінічних лікарнях, де і проходять регулярне обстеження лікарів. Згідно рекомендацій лікарів вони потребують постійного медичного нагляду та контролю,  дотримання правил харчування (дієти). Діти мають бути забезпечені постійним та належним оздоровленням, контролем за їх харчуванням.
		Контроль за здоров'ям дітей здійснюється фактично лише позивачем, на підтвердження чого нею суду першої інстанції надані відповідні квитанцій (а.с. 149-205).  Відповідач належних доказів про понесення витратна  утримання дітей судам не надав.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених ст. 70 СК України підстав для відступу від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення - витрачання спільного майна подружжя відповідачем на шкоду інтересам сім'ї та збільшення частки майна дружини з метою захисту майнових прав неповнолітніх дітей сторін.
		За таких обставин за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 2/3 частини нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя сторін, а за ОСОБА_2 - на 1/3 частину такого майна.
		Крім того, оскільки встановлено, що в період шлюбу відповідач без відома та згоди дружини уклав договір поворотної фінансової допомоги на суму 593 000 грн., а в подальшому договір про відступлення їх права вимоги ТОВ «Бек медіа», колегія суддів вважає, що ці кошти також є спільною сумісною власністю подружжя (ст. 60 СК України), що підлягають поділу. Право спільної сумісної власності сторін на зазначені кошти слід припинити, визнати за позивачем право власності на 2/3 частини коштів, що становить 395 533 грн.34 коп., а за ОСОБА_2 на 1/3 частину коштів, що становить 197 766 грн.67 коп., стягнувши з останнього на користь позивача 395 533 грн.34 коп., витрачених ним без згоди дружини.
		Враховуючи зазначене апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині поділу майна подружжя на підставі п.п.1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
		Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 3219 грн. слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 361-365 ЦПК України, колегія суддів, -
		                                                        В И Р І Ш И Л А:
		 
		Заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно -  задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року скасувати.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року в частині поділу майна подружжя скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартиру АДРЕСА_1 машиномісце АДРЕСА_5 машиномісце АДРЕСА_6
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини нерухомого майна, а саме  - нежилих приміщень з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартири АДРЕСА_1  машиномісця АДРЕСА_5 машиномісця АДРЕСА_6.
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину нерухомого майна, а саме -  нежилих приміщень з № 1 - № 7 (групи приміщень № 90-А) першого поверху літера А загальною площею 101, 00 кв.м. у будинку АДРЕСА_5 квартири АДРЕСА_1 машиномісця АДРЕСА_5 машиномісця АДРЕСА_6.
		Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на кошти в сумі 593 300 (п'ятсот дев'яносто три тисячі триста) грн. 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини суми 593 300 грн., що становить 395 533 (триста дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 34 коп.
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину суми 593 300 грн., що становить 197 766 (сто дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 67 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 395 533 (триста дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 34 коп.
		В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
		Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3219 грн. судового збору залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку  до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		Головуючий- суддя:
		                                                           
		       Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...