Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-6/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2014.
Дата набрання законної сили: 21.01.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Справа № 11/793/8/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ст.115 ч.1, 296ч.1 КК України ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2   УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		 
		головуючогоОСОБА_2 суддів секретаряОСОБА_3 , ОСОБА_4  ОСОБА_5 за участю прокурораОСОБА_6 адвоката  ОСОБА_7 
		засуджених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 
		розглянувши кримінальну справу за апеляціями прокурора ОСОБА_10 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_8 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 травня 2013 року, яким
		 
		 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		не судимий,
		 
		засуджений за ст.115 ч.1 КК України на 10 років позбавлення волі, за ст.296 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточно 10 років позбавлення волі;
		 
		 ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимий,
		 
		засуджений за ст.396 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію» у 2011 році від відбування покарання звільнений.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 по 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Вирішені питання про речові докази та судові витрати по справі.
		 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.
		ОСОБА_8 26.09.2010 року, близько 1 год. 10 хв., знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи поблизу буд.23 по вул. Пушкіна в м. Умань Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з хуліганських спонукань, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: ОСОБА_8 безпричинно підняв із землі шматок тротуарної плитки та кинув нею по автомобілю марки «DAIHATSU MOVE PLUS», держномер НОМЕР_1 , що знаходився під керуванням ОСОБА_13 , внаслідок чого розбив заднє скло автомобіля, чим завдав матеріальні збитки ОСОБА_13 на суму 426 грн.
		Він же, 26.09.2010 року, близько 1 год. 30 хв., знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи поблизу буд.13 по вул. Пушкіна в м. Умань, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відносно ОСОБА_13 , маючи умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вчинив умисне вбивство потерпілого, а саме: спричинив ОСОБА_13 чисельні удари руками по його обличчю, дістав з кишені свого одягу ножа та усвідомлюючи, що своїми діями він може позбавити життя потерпілого, наніс ножем близько десяти ударів в область голови, тулуба та кінцівок останнього. При цьому ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у виді саден спинки носа, підборіддя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; колото-різаної рани грудної клітки, різаної рани другого пальця лівої кисті та інших різано-колотих ран, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; проникаючої колото-різаної рани живота з пошкодженням товстої кишки, проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, що спричинило внутрішню та зовнішню кровотечу та призвело до знекровлення організму, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя і спричинили смерть ОСОБА_13 .
		ОСОБА_9 26.09.2010 року, близько 1 год. 35 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території дитячого садку АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що близько 1 год. 30 хв. між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 на ґрунті особистих неприязних відносин відбувся конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 вбив ОСОБА_13 , не маючи будь-якої попередньої домовленості з ОСОБА_8 щодо приховування злочину, вчинив з метою приховування вбивства активні фізичні дії в прихованні знаряддя злочину ножа, якого на даний час не вдалося виявити.
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості і постановити новий вирок, призначити ОСОБА_8 за ст.115 ч.1 КК України 12 років позбавлення волі, за ст.296 ч.1 КК України 3 роки обмеження волі. На підставі ст.70 КК України остаточно визначити 12 років позбавлення волі.
		ОСОБА_9 просить призначити покарання за ст.396 ч.1 КК України 2 роки обмеження волі.
		Прокурор посилається на те, що ОСОБА_8 вчинив ряд злочинів, в тому числі і особливо тяжких, наслідком є загибель людини. Вину ОСОБА_8 не визнав, не сприяв встановленню істини в справі, намагався уникнути відповідальності, тобто не усвідомив тяжкості вчиненого та свого морального обов`язку понести покарання. Безпідставно суд врахував часткове визнання ОСОБА_8 вини як обставину, що пом`якшує покарання. Злочин він вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Потерпілі просили призначити ОСОБА_8 суворе покарання.
		Стосовно ОСОБА_9 прокурор вказує, що він свою вину у вчиненні злочину за ст.396 ч.1 КК України не визнав, а суд на порушення ст.9 Закону України «Про амністію у 2011 році» застосував до нього акт амністії і не з`ясовував у ОСОБА_9 дачу згоди ним на застосування амністії.
		Засуджений ОСОБА_8 подав апеляцію, просить вирок суду скасувати, його дії перекваліфікувати з ст.115 ч.1 на ст.118 КК України. Він зазначає, що після того, як припинив хуліганські дії і втік, брати Тубул догнали його і групою осіб почали розправу, були з лопатою і ножем, оточили його. Він вважав загрозу своєму життю реальною, знаходився в стані необхідної оборони.
		Суд цим обставинам не дав належної оцінки.
		Адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 в апеляції просить вирок скасувати і постановити новий про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ст.115 ч.1 на ст.118 КК України. Адвокат посилається на те, що хуліганські дії за ст.296 ч.1 КК України ОСОБА_8 закінчив і став тікати. Потерпілий і інші особи гналися за ним. При цьому побили ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Коли догнали і оточили ОСОБА_8 , то були озброєні лопатою і стали його бити. Суд не визначив чи є ніж як знаряддя вчинення злочину співрозмірним з лопатою як знаряддям вчинення злочину, дав неправильну оцінку доказам та обставинам справи, у зв`язку з чим зробив неправильну кваліфікацію дій засудженого.
		В доповненнях до апеляції адвокат ОСОБА_7 від 19.07.2013 року та засуджений ОСОБА_8 від 23.07.2013 року висунули ті ж самі апеляційні вимоги про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ст.115 ч.1 на ст.118 КК України.
		21 жовтня 2013 року адвокат ОСОБА_7 подала нову апеляцію, підтриману засудженим ОСОБА_8 , в якій просила вирок скасувати, справу повернути прокурору на додаткове розслідування.
		Захисник посилається на те, що не з`ясовані всі обставини по справі; не встановлено коло осіб, причетних до подій, інкримінованих  ОСОБА_8 ; не розшукані речові докази, в тому числі ніж; не дана оцінка обставинам побиття хасидами ОСОБА_15 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ; не дана оцінка обставинам, що на  ОСОБА_8 напала велика група хасидів, озброєних лопатою та ножем, і він захищався.
		В доповнення до апеляції від 08 січня 2014 року адвокат ОСОБА_7 висунула ті ж самі апеляційні вимоги про скасування вироку та повернення справи прокурору на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 із тримання під вартою на підписку про невиїзд.
		Адвокат ОСОБА_16 подала апеляцію в інтересах засудженого ОСОБА_9 , яку ОСОБА_9 відкликав.
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції і залишення апеляцій засудженого і його захисника без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника в підтримку своїх апеляцій з доповненнями і залишення апеляції прокурора без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи всіх апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засудженого ОСОБА_8 і його захисника підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав. Засуджений ОСОБА_9 в апеляційній інстанції відмовився від апеляції свого захисника. 
		Відповідно до ст.22 КПК України (1960 р.) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.
		Перевірені матеріали кримінальної справи свідчать про те, що органи досудового слідства зазначеної норми закону не дотримались, чим допустили істотні порушення норм кримінального та кримінально-процесуального законів.
		Так встановлено, що ОСОБА_8 26.09.2010 року близько 1 год. 10 хв. біля будинку АДРЕСА_2 вчинив хуліганські дії, а саме: безпричинно кинув шматок тротуарної плитки в автомобіль потерпілого Тубул Шмуеля, розбивши заднє скло автомобіля, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 426 грн.
		Це підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_17 .. Даний факт не заперечує і сам засуджений ОСОБА_8 і органи досудового слідства обґрунтовано пред`явили йому обвинувачення за ст. 296 ч.1 КК України.
		ОСОБА_8 також пред`явлено обвинувачення в тому, що він 26.09.2010 року близько 1 год. 30 хв., знаходячись в стані алкогольного сп`яніння біля будинку №13 по вул. Пушкіна в м. Умані Черкаської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до Тубул Шмуеля, маючи умисел направлений на вбивство потерпілого, вчинив умисне вбивство потерпілого Тубул Шмуеля.
		Колегія суддів вважає, що органами досудового слідства належним чином не досліджені обставини події по факту заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_18 , оскільки не дана оцінка подіям, що передували даній події, не перевірено алібі ОСОБА_8 про те, що він захищався від нападу групи «хасидів», не встановлені всі особи які перебували на місці пригоди, їх причетність до вчиненого злочину, не встановлено знаряддя злочину тощо.
		Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що після вчинення хуліганських дій з боку ОСОБА_8 , ( ОСОБА_9 і ОСОБА_17 до хуліганства не причетні), група «хасидів» в тому числі і брати Тубул вибігли з двору будинку АДРЕСА_2 з лопатою та стали переслідувати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_17 .. Останні стали тікати побоюючись розправи.
		Група «хасидів» спочатку наздогнала ОСОБА_17 і побили його, про що свідчить висновок експерта про заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, потім наздогнали ОСОБА_9 і побили його, при цьому він отримав ножове поранення, а після цього наздогнали ОСОБА_8 де між ними зав`язалася бійка в процесі якої, як ОСОБА_8 , так і потерпілий ОСОБА_19 отримали тілесні ушкодження, в тому числі і ножові поранення від яких потерпілий ОСОБА_19 помер в лікарні.
		Органами досудового розслідування безпідставно розірвано ланцюг цих подій, незаконно виділено в окреме провадження заподіяння тілесних ушкоджень, хасидами ОСОБА_17 і ОСОБА_9 , в тому числі і ножового поранення нанесеного ОСОБА_9 .. Не встановлено хто саме із нападників заподіяв їм тілесні ушкодження та причини їх побиття.
		Органами досудового слідства належним чином не досліджені ці обставини, не дана правова оцінка та не прийнято будь-якого процесуального рішення з цього питання.
		Також не перевірено належним чином алібі ОСОБА_8 , який заявив, що коли його наздогнала група «хасидів» його оточили і стали бити, в тому числі вдарили ножем в грудну клітку, але ніж зламався. Після цього він витягнув свій ніж і став відбиватися, захищаючи своє життя. ОСОБА_8 не заперечує, що міг нанести ножове поранення потерпілому і іншим особам, які були на місці пригоди і приймали участь у його побитті.
		Однак заперечує, що в нього був умисел на позбавлення життя потерпілого, оскільки коли під час сутички вони попадали і утворилася «куча» він влучив момент і втік, а там ще продовжувалася бійка і хтось кричав «не бийте мене».
		Про те, що на місці пригоди під час сутички була група осіб, крім братів Тубул, свідчать пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 дані ним у ході досудового слідства та при відтворенні обстановки і обставин події, де він пояснив, що коли ОСОБА_8 розбив скло в автомобілі, то з двору будинку спочатку вибігло двоє «хасидів», один з яких був з лопатою, і в ту ж мить з боку кінця вулиці до них бігли інші «хасиди» приблизно 3-4 чоловіки (а.с. 92-93, 105-106 т.4).
		В послідуючому Смілянець змінив свої показання, однак органи досудового слідства не з`ясували причини зміни показань, оскільки він давав показання при відтворенні обстановки і обставин події при понятих та при захиснику.
		Це має суттєве значення, оскільки первинні його показання співвідносяться з показаннями засудженого ОСОБА_8 про те, що на місці пригоди була група осіб крім братів Тубул та з висновками експертів, які дали заключення про походження крові від інших осіб, як на одязі ОСОБА_8 так і потерпілого ОСОБА_20 .
		Так відповідно до висновку експерта №20-1319 від 15.11.2010 року на різних частинах одягу ОСОБА_8 виявлено змішані сліди крові ОСОБА_8 та невстановленої особи чоловічої статі та змішана кров ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та невстановленої іншої особи чоловічої статі (а.с. 35-39 т.4).
		Згідно висновку експерта №20-1317 від 15.11.2010 року на одязі Тубул Шмуеля виявлені сліди крові Тубул та невстановленої особи жіночої статі (а.с. 46-52 т.4).
		Згідно висновку експерта №20-1309 від 15.11.2010 року під нігтями лівої руки Тубул Шмуеля виявлено змішані сліди крові ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та не встановленої особи чоловічої статі (а.с.201-204 т.3).
		Крім цього, під час огляду місця пригоди 26 вересня 2010 року в ніші панелі приборів автомобіля, який належить потерпілому ОСОБА_18 , було виявлено та вилучено ніж із слідами крові.
		Згідно висновку експерта №20-1313 від 15.11.2010 року та №20-1430 від 23.12.2010 року на лезі ножа виявлено змішану кров більше ніж однієї особи чоловічої статі, а на руків`ї ножа  змішану кров ОСОБА_21 та невстановленої особи чоловічої статі (а.с.15-18, 240-243 т.4).
		Вищезазначений ніж був приєднаний в якості речового доказу до матеріалів справи постановою від 27.09.2010 року, але з незрозумілих причин потім був виділений із матеріалів справи для додаткової перевірки (а.с 204 т.2, 101 т.5).
		Органами досудового розслідування не перевірено на причетність даного ножа до заподіяння тілесних ушкоджень ні відносно потерпілого ОСОБА_20 , ні обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , яким було заподіяно також ножові поранення.
		Також не встановлено місце знаходження ножа, яким нібито захищався ОСОБА_8 , тим самим не встановлено знаряддя злочину, яким ОСОБА_8 міг заподіяти тілесні ушкодження потерпілому.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства не повно і не всебічно проведено розслідування факту заподіяння смерті ОСОБА_18 , не встановлена належним чином причина його смерті, що позбавляє судові органи постановити законне і обґрунтоване рішення в справі, тому справа підлягає поверненню прокурору для організації додаткового розслідування.
		Розглядаючи справу по суті, місцевий суд не звернув уваги на істотні порушення досудового розслідування, безпідставно і не мотивовано взагалі відмовив у клопотанні захисника та обвинуваченого про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування всупереч вимогам ст. 334 КПК України постановив вирок на суперечливих доказах, не мотивував чому одні докази він взяв до уваги, а інші відхилив і постановив обвинувальний вирок.
		За таких обставин обвинувальний вирок підлягає безумовному скасуванню.
		При додатковому розслідуванні всі події слід об`єднати в одне провадження, встановити коло осіб, які знаходились на місці події, встановити кому ж належать сліди крові, виявлені на речових доказах, перевірити на причетність інших осіб до вчиненого злочину, перевірити на причетність виявленого в автомобілі ножа на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , вжити заходів для встановлення ножа, який нібито був у ОСОБА_8 та перевірити на причетність заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 , виконати інші слідчі дії, передбачені законом та прийняти законне і обґрунтоване рішення в справі.
		Колегія суддів звертає увагу як органів досудового розслідування так і суду, що для встановлення умислу по такий категорії справ слід ретельно дослідити всі докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного і вирішувати таке питання відповідно до роз`яснень п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи».
		Таким чином колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати в цілому, оскільки всі події пов`язані між собою, а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування.
		Що стосується заявлених клопотань адвоката ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 стосовно зміни останньому міри запобіжного заходу на підписку про невиїзд, то на думку колегії суддів, вони підлягають до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до пункту 219 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року питання проте, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п. 93, ЕСНК 2000-ІХ). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі» (Jabtoriski v. Роland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі» (Illowiескі v. Роland), N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» (Smігnоvа v. Russіа), NN 46133/99 і 48183, п. 63, ЕСНК 2003-ІХ).
		Тому, з врахуванням викладених по справі обставин та зазначених положень Європейського Суду з прав людини, не вбачається наявності чітких ознак того, що подальше перебування ОСОБА_8 під вартою буде обґрунтованим.
		Крім того, вирішуючи питання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , колегія суддів виходить з того, що оскільки причетність ОСОБА_8 до заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_18 належним чином не доведена, є сумніви у правильності кваліфікації його дій, розслідування справи повинно бути проведено за новими нормами КПК України де строки тримання під вартою обмежені і мають спеціальну процедуру, ОСОБА_8 знаходиться під вартою понад 3 роки, що становить більше строку, передбаченого стосовно цього ст. 156 КПК України (1960 року), а тому, враховуючи його особу, що він раніше не судимий і позитивно характеризується та поганий стан здоров`я, його слід звільнити з-під варти. Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 не обирати.
		Органам досудового слідства слід вирішувати питання про запобіжний захід згідно норм КПК (2012 року).
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 не обирати.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
		 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
		Апеляції засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 - задовольнити.
		Вирок Монастирищенського районного суду від 21 травня 2013 року відносно засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Черкаської області для організації додаткового розслідування.
		Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою  скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не обирати.
		Органам досудового розслідування питання про забезпечення заходів кримінального провадження вирішувати відповідно до вимог норм нового КПК.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий :
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...