Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-15129/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"04" лютого 2014 р.                               м. Київ                              К/800/53285/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		головуючого - судді Леонтович К.Г.,
		суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., 
		секретаря - Наумця О.В.,
		за участю представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Геращенка С.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року у справі № 2а-15129/12/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними картки відмови та рішення, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення Київської регіональної митниці від 17.07.2012р. №100200000/2012/612664/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті та митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон від 17.07.2012р. №100200000/2/02359.
		Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для коригування митної вартості та неправомірним її завищенням. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" було проведене визначення митної вартості товару за основним першим методом (за ціною договору), із наданням митниці до митного оформлення необхідних документів, що підтверджують повноту і достовірність заявленої позивачем митної вартості за ціною договору, водночас відповідачем безпідставно не взято їх до уваги.
		Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року, позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів 17.07.2012р. №100200000/2012/612664/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.07.2012р. №100200000/2/02359.
		Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Мастер Спайс" (Покупець) і "Amul Dehydration" (Індія) (Продавець) укладений контракт купівлі-продажу №AD/20/2011 від 13.01.2012р., згідно якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити на базисних умовах поставки "Товари в асортименті" в кількості та у відповідності з п. 4 даного Контракту і інвойсом (рахунком-фактурою), що супроводжує кожну партію товару. Ціна на товар узгоджується Продавцем та Покупцем окремо для кожної поставки і вказується в інвойсі (рахунку-фактурі), що супроводжує кожну партію товару; оплата за товар складає 100% при цьому аванс 25% перед відвантаженням товару, 75% протягом двох тижнів після завантаження на корабель.
		Додатковою угодою № 2 від 25.07.2011р. до вказаного контракту прийнято в новій редакції п. 4.1. яким визначено, що умови та ціна поставки товару будуть вказані в кожному інвойсі індивідуально.
		Згідно інвойсу від 07.06.2012р. № АD/07/12 позивачем придбана у Продавця партія товару, вказаного найменування, кількості, ціни за одиницю, на загальну вартість 27611 дол. США.
		Позивачем була сплачена вартість придбаного товару наступним чином: 5522,20 дол. США, що становить 20% вартості партії товару, сплачено згідно платіжного доручення в іноземній валюті №006 від 29.05.2012р., а 22088,80 дол. США, що становить 80% вартості партії товару, сплачено згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №007 від 05.07.2012р.
		Даний товар і відповідні товаросупровідні документи подані до митного оформлення згідно ВМД №100200000/2012/577875 від 16.07.2012р. Позивачем заявлена митна вартість відповідно до ст.58 МК за першим методом (за ціною договору) в розмірі 220694,72 грн. (2761 1 дол. США).
		Судами встановлено, що Київською регіональною митницею додатково були витребувані від позивача (декларанта) наступні документи, про що у графі 2 та на звороті ДМВ-1 від 16.07.2012р. зроблений запис та ознайомлений 16.07.2012р. під підпис представник декларанта Денисенко Б.В.: прас-лист фірми-виробника; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
		Представник декларанта Денисенко Б.В. на звороті ДМВ-1 від 16.07.2012р. вчинив запис від 17.07.2012р. про неможливість надання затребуваних документів, а також від 16.07.2012р. про проведення процедури консультацій.
		Київською регіональною митницею була скоригована митна вартість товарів та визначена на рівні 40950 дол. США з розрахунку 2.2500 дол. США за одиницю (кг), про що було прийняте рішення від 17.07.2012р. №100200000/2012/612664/2 про коригування митної вартості товару.
		Як зазначено в графі 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що подані згідно з ч. 2 ст. 53 МК документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також у зв'язку з неподанням додаткових документів.
		Також, Київською регіональною митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.07.2012р. №100200000/2/02359, оскільки прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, що потребує подання відповідної ВМД.
		На підставі заяви позивача товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
		В результаті чого, позивач звернувся до відповідача з листом від 20.09.2012р. №543, в якому просив розглянути документи, що підтверджують митну вартість товару, та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів. До даного листа позивач додав також запитувані митницею документи, а саме: прас-лист фірми-виробника та висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 13.08.2012р. №11/1157.
		Відповідач надав письмову відповідь, в якій зазначив про відсутність підстав для скасування прийнятого рішення, оскільки наявні розбіжності у сплаті позивачем вартості товарів у розмірах 20% та 80%, тоді як п. 5 контракту передбачено 25% та 75%. Додаткові документи відповідач взяв до уваги, але не прийняв їх як такі, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість, оскільки висновок базується на наданих позивачем документах та не мітить посилань на інші джерела інформації, а прас-лист фірми-виробника суперечить суті прас-листа, оскільки стосується поставки товарів позивачу.
		Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості за наявності документів. які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
		Відповідно ст.49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодекс) (ч. 2).
		Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
		г) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метод) відповідно до норм цього Кодекс) (ч. 3).
		Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплений в ст. 58 МК.
		Відповідно до ч.4 ст.58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну Територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Як визначено в ч.5 ст.58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
		Згідно з ч.1 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Так, ч.2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Частиною 3 ст.53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митною органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митною контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції)- здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненою декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодекс) (ч. 2).
		Як визначено ч.3 ст.54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до. так і після їх випуск), якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Частиною 6 ст. 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначена митна вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеною декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Судами встановлено, що позивачем були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст. 53 МК. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддаватися обчисленню, які підтверджувати ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця - 27611 дол. США, тобто підтверджувати митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.
		Відповідач не спростував перед судами першої і апеляційної інстанцій контрактну ціну оцінюваних товарів у розмірі 27611 дол. США, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК.                                                                                                                                                                                                                                                                   Суди вірно зазначили про відсутність передбачених ч.3 чи ч. 4 ст.53 МК підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, оскільки відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таким чином, відповідачем була порушена ч.3 ст.53 МК, а вимога Київської регіональної митниці про надання додаткових документів є безпідставною.
		Також, відповідач не довів судам обов'язкову в силу ч.1 ст.55 МК наявність передбачених ч.6 ст.54 МК випадків, за яких Київська регіональна митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, зокрема, відповідач не надав судам доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Виходячи з наведеного, суди вірно зазначили, що позивачем поданий відповідачу достатній пакет документів ( в тому числі і банківські платіжні документи щодо сплати за поставлений товар відповідно інвойсу) на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснене неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54. ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правил, визначених ст. 58 цього Кодексу.
		Також, є вірними висновки судів щодо тверджень відповідача про те, що оплата придбаного товару проведена позивачем в розмірі 20% та 80%, що не відповідає умовам п. 5 контракту (25%/75%), не є достатніми підставами для сумнівів витребування додаткових документів, оскільки в будь-якому випадку оплата здійснена у 100% розмірі та підтверджена відповідними банківськими документами, тому це не впливає ні на вартість партії товару, ні на рівень митної вартості товару відповідно. Водночас оцінка правомірності такого порядку розрахунків між сторонами контракту не входить до компетенції митних органів, оскільки є господарсько-договірними відносинами господарюючих суб'єктів.
		Крім того, позивачем у встановлений строк після випуску товару у вільний обіг під гарантії надані додаткові документи, які витребовувалися відповідачем, твердження відповідача про те, що наданий позивачем прайс-лист не відповідає суті прайс-листа обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідач не пояснив з яких підстав він дійшов такого висновку, адже цінова інформація стосувалася необмеженої кількості потенційних покупців.
		Таким чином, в даному випадку, зроблені відповідачем посилання не свідчать про порушення позивачем вимог ст.58 МК і не спростовують дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність задекларованої позивачем митної вартості товарів та її відповідність правилам ст.ст. 49. 58 МК, у зв'язку з чим стверджуванні відповідачем сумніви не можуть вважатися обґрунтованими.
		Крім того, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не обґрунтувала необхідність витребування додаткових документів.
		Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення Київської міжрегіональної митниці, Міністерства доходів і зборів від 17.07.2012р. №100200000/2012/612664/2 про коригування митної вартості товару, картки відмови Київської міжрегіональної митниці, Міністерства доходів і зборів в прийнятті та митному оформленні чи Пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон від 17.07.2012р. № 100200000/2/02359 є неправомірним, тому вимога про визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
		У Х В А Л И Л А :
		Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.
		Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути  переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...