Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/4839/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		 
		  10.02.2014 р.                                                          Справа № 914/4839/13 
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр», м.Київ
		до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів
		про стягнення  6 250 157 грн. 81 коп.
		 
		                                                                                Суддя  Мазовіта А.Б.
		                                                                                Секретар Юрків М.Г.
		 
		Представники:
		від позивача: Климов А.Р., представник (довіреність №1/11 від 01.11.2013р.), Сиротюк О.І., представник (довіреність від 10.01.2014 р.)
		від відповідача: не з'явився
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів про стягнення 6 250 157 грн. 81 коп.
		Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.12.2013р. призначив розгляд справи на 20.01.2014 р. В судовому засіданні 20.01.2014 р. оголошувалась перерва до 10.02.2014 р. 
		В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що 15.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти, на виконання умов якого 01.08.2013 р. та 20.08.2013 р. відповідачу було передано у власність спеціалізовані автомобілі на загальну суму 5 966 988 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався оплатити вартість вказаних автомобілів протягом 30 днів з моменту передачі. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 5 966 988 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 200 324 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 47 043 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в сумі 35 801 грн. 92 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 6250157грн. 81 коп.
		В судових засіданнях представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Також зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з бездіяльністю Державної казначейської служби України, подав клопотання про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова та Львівської міської ради.
		Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
		У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
		Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що винесення рішення у справі не може вплинути на права та обов'язки Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова та Львівської міської ради, а отже відсутні підстави для залучення до участі у справи останніх, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
		15 січня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр» (учасник) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (замовник) було укладено договір №04-34Т.
		За цим договором учасник (позивач) зобов'язувався поставити замовникові (відповідачу) автомобілі спеціальні та спеціалізовані згідно акцепту комітету з конкурсних торгів ЛМКП «Львівводоканал» по лотах №1 та №2, зазначені в специфікаціях (додатках №1 та №2), а замовник - прийняти і оплатити товар.
		Згідно п. 1.2. договору найменування товару - автомобілі спеціальні та спеціалізовані:
		Лот 1 - автомобіль вантажно-пасажирський з лабораторним обладнанням;
		Лот 2 - спеціальний комбінований каналопромивний та мулососний автомобіль цистерна. 
		Позивачем було поставлено автомобілі та передано їх у власність відповідача на суму 5 966 988 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-00819 від 01.08.2013 р., актом прийому товару згідно кількості та якості від 01.08.2013 р., довіреністю на отримання ТМЦ №977 від 25.07.2013р. та видатковою накладною №РН-00872 від 20.08.2013 р., актом прийому товару згідно кількості та якості від 20.08.2013 р., довіреністю на отримання ТМЦ №1083 від 15.08.2013 р.
		Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом безготівкової оплати замовником після поставки товару на склад замовника на підставі рахунку-фактури та накладної на отримання товару протягом 30 днів з моменту передачі.
		У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати, позивач надсилав відповідачу претензію за вих. б/н від 27.11.2013 р., в якій вимагав оплатити заборгованість. Відповідачем вказана претензія залишена без задоволення.
		Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості автомобілів станом на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 966 988 грн. 00 коп.
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  
		Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
		Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   
		Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
		Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) та розрахунках за товари за бюджетні кошти винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, яка виникла на момент порушення умов договору.
		Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 200 324 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 47 043 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в сумі 35 801 грн. 92 коп.
		Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правильно. 
		Покликання відповідача на відсутність проплат видатків підприємства казначейською службою не є тією обставиною (подією), яка не породжує для відповідача обов'язок здійснити розрахунок за прийнятий товар, або звільняє відповідача від визначеного договором зобов'язання розрахуватися за поставлений товар. 
		За змістом умов договору вбачається, що такою обставиною сторонами визначено факт поставки товару згідно накладної, за наслідками чого відповідач відповідно до п. 4.1. договору зобов'язаний протягом 30 днів з моменту передачі провести розрахунок за переданий товар.
		Крім цього, виходячи із приписів ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи, що не є стороною договору, в даному випадку казначейської установи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може лише породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
		Також, як зазналося вище, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5966988грн. 00 коп. основного боргу, 200 324 грн. 87 коп. пені, 47 043 грн. 02коп. 3% річних,  35 801 грн. 92 коп. інфляційних втрат. 
		Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.
		З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.          Позов задоволити.
		2.          Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів, вул. Зелена, 64 (ідентифікаційний код 03348471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр», м.Київ, вул. Котовського, 11 (ідентифікаційний код 32710892) 5 966 988 грн. 00коп. основного боргу, 200 324 грн. 87 коп. пені, 47 043 грн. 02 коп. 3% річних,  35 801 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 68 820 грн. 00 коп. судового збору.
		3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні 10.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.02.2014 р.
		 
		 
		 
		          Суддя                                                                                 Мазовіта А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...