Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/620/13- к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/620/13- к 
		Провадження № 1-кп/676/3/14 
		(№120122400700000029) 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		« 29» січня 2014 року м.Кам`янець-Подільський
		 
		Кам`янець  Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , з участю прокурора прокуратри міста Кам`янця-Подільського ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисників- адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у залі суду у м.Кам`янціПодільському у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1-кп/676/3/14 (№120122400700000029) щодо: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого по найму, в силу ст. 89 КК України не судимого;
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя, АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого по найму, не судимого, 
		обвинувачених за ч.2ст.289 КК України, -
		 
		встановив:
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачували у тому, що вони за попередньою змовою, в ніч з 21 на 22 листопада 2012 року в період часу з 19 год. до 5 год. ранку наступної доби, у АДРЕСА_3 , умисно, з корисливих мотивів, зламали замикаючий пристрій поворотного скла передніх правих дверей, проникли у салон автомобіля, де ОСОБА_8 вирвав електропроводи замка запалення, зруйнував блокування рульового колеса та запустив двигун вказаного автомобіля, а ОСОБА_7 сів за кермо заведеного транспортного засобу та обидва розпочали рух автомобілем з місця заволодіння в напрямку вул.Огієнка, тобто, за версією обвинувачення, вони незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4 - автомобілем марки «ВАЗ-21033», д.н.з. « НОМЕР_1 », вартістю 6838 грн. 01 коп., пошкодивши цей автомобіль, завдавши ОСОБА_4 збитків на суму 111,49 грн., необхідних для відновлювального ремонту. Тоді ж, під час руху вказаним автомобілем по вул.Огієнка у м.Кам`янці-Подільському, кримінальне правопорушення було припинене працівниками місцевого ДАІ, які затримали транспортний засіб, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за версією обвинувачення, з місця події втекли. Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прокурор кваліфікував, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто їм інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України.
		Проте, таке обвинувачення суд визнає недоведеним, знаходить підстави для виправдання обох обвинувачених та відкидає докази прокурора з наступних мотивів. 
		Допитані у суді обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вину заперечили, вони наполягали на тому, що не вчиняли інкримінованого їм злочину, а у час його вчинення - у ніч з 21 на 22 листопада 2012 року ночували за місцем роботи у вагончику на території підприємства «Бакалія» (м.Кам`янець-Подільський, по вул. Першотравневій), де виконували будівельні роботи. 
		Обвинувачені пояснили, що у день затримання 27 листопада 2012 року, до розгляду клопотання про взяття під варту, вину у інкримінованому злочині визнали без захисників під психологічним та фізичним тиском працівників міліції. Цими письмовими показаннями, які викладені у протоколах - т.1 а.с.48-50; 70-72 прокурор обґрунтовує доводи обвинувачення, проте, суд не може покласти їх в обґрунтування вини обвинуваченим з наступних підстав. 
		У рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника». 
		Згідно ч.4ст.95 КПК України, суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Свідчення затримані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 давали без участі захисників, хоча бажали мати адвокатів для захисту, яких на наступний день вже запросили їх родичі під час розгляду клопотання про взяття під варту.
		Обвинувачені стверджували у суді, що 27 листопада 2012 року зізнавальні показання і відмову від участі захисників написали під фізичним та психологічним тиском оперативних працівників. Підозрюваний ОСОБА_7 28 листопада 2012 року відкрито заявив про незаконні методи слідства слідчому судді і заперечив причетність до злочину. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відразу ж після звільнення з під варти написали скарги прокурору про застосування до них незаконних методів слідства. Вже 4 грудня 2012 року, будучи додатково допитаними з участю адвокатів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечили будь-яку участь у злочині та повідомили слідчому про визнання вини виключно через катування і тиск оперативних працівників міліції (т.1а.с.107-112). 
		Висновком експерта № 993 від 5 грудня 2012 року доведено, що у ОСОБА_8 виявлено: 1) тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синяків на задній поверхні правого плеча у верхній третині, слабо виражених плямистих жовтих синяків овальної форми розміром від 0,9х1 см до 1х1 см, які могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, можливо при здавлюванні пальцями рук, можливо сторонньою особою більше 6-7 діб тому назад від моменту проведення судово-медичної експертизи і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; 2) тілесні ушкодження, виявлені при проведенні рентгенографії кісток носу в Дунаєвецькій ЦРЛ та у Кам`янець-Подільській поліклініці №1 у вигляді перелому носових кісток носу в дистальній третині без зміщення уламків, синяка жовтого кольору в області спинки носа зліва, могли утворитись внаслідок дії тупого твердого предмету по механізму «удар», можливо сторонньою особою, можливо в тому числі кистю, зібраною в кулак більше 6-7 днів тому назад від моменту проведення судово-медичної експертизи і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я. 
		Висновком експерта № 990 від 4 грудня 2012 року доведено, що у ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синяка на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, яке могло утворитись внаслідок дії тупого твердого предмету, так і при ударі об останній по механізму «удар» більше 6 діб тому назад від моменту проведення судово-медичної експертизи і по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. 
		Ці висновки судово-медичних експертиз досліджені у суді та долучені до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.с.189-191, 198-199).
		Незважаючи на те, що слідчий прокуратури закрив провадження за скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на незаконні методи слідства, очевидним є факт, що у період ув`язнення затримані отримали тілесні ушкодження, а слідчий прокуратури так і не встановив за яких обставин вони зазнали тілесних травм. Викладене є порушенням ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кожен має право на захист, навіть, якщо таке право було порушено державними органами при виконанні офіційних повноважень. На недотримання вимог ст.3 Конвенції звернув увагу Європейський Суд, встановивши аналогічні порушення у справі «Душка проти України», де правоохоронні органи держави тривалий час не могли встановити винних осіб та обставин, за яких заявник зазнав тілесних ушкоджень. Подібні порушення вимог ст.3 Конвенції констатував Європейський суд і у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", де у справі було підтверджено отримання заявником тілесних ушкоджень під час його перебування під вартою, а державою-відповідачем не було надано обґрунтованих пояснень щодо їх походження та через неефективне розслідування обґрунтованих скарг заявника.
		Відтак, всі сумніви щодо отримання тілесних ушкоджень, суд трактує на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому вважає, що їх письмові свідчення у т.1 а.с.48-50 та а.с. 70-72 отримані внаслідок катування та з істотним порушенням права на захист, що в силу вимог ст. 87 КПК України є недопустимим доказом. 
		 
		Суд, з підстав передбачених у ч.5ст.193, ст.198 КПК України, не бере до уваги свідчення ОСОБА_8 про визнання вини, які він давав під час обрання йому запобіжного заходу слідчому судді, оскільки в силу вимог вказаних норм, будь-які показання підозрюваного і висновки слідчого судді викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості обвинувачених. З цих підстав суд не бере до уваги надані прокурором диски з звукозаписом пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та протоколи їх прослуховування з роздруківками розмов (т.1а.с.49-64). 
		Водночас, слідчий та прокурор не дали належної оцінки цим звукозаписам, вони обґрунтовували ними вину обвинувачених, незважаючи на те, що ОСОБА_7 вже під час розгляду клопотання про тримання під вартою повідомив слідчому судді про фальсифікацію доказів, застосування до них тортур та незаконних методів слідства, вже тоді у слідчого судді він посилався на алібі, яке знайшло своє підтвердження у інших доказах (т.1а.с.49-58) 
		 
		Показання, які обвинувачені давали суду та їх алібі підтвердили у суді свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . 
		Свідок ОСОБА_9 , у суді наполягав, що він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 21 листопада 2012 року, у день релігійного свята «св. Михайла», виконували будівельні роботи на території ТОВ «Бакалія» у м.Кам`янці-Подільському, після чого о 18-19 год. він з ОСОБА_7 ходили до магазину «Барвінок», повернулись, готували їсти і лягли спати у вагончику на охоронюваній території ТОВ «Бакалія». Свідок ОСОБА_9 наполягав на тому, що а ні ОСОБА_8 , а ні ОСОБА_7 з вагончику ввечері та у ніч на 22 листопада 2012 року не відлучались, а зранку приступили до роботи. Свідок до пізньої ночі дивився телевізор і бачив, що обвинувачені нікуди не відлучались. Такі ж показання цей свідок письмово давав оперативному працівнику ОСОБА_12 (т.1 а.с.189).
		 
		Свідок ОСОБА_10 у суді повідомив, що він з середини листопада 2012 року працював з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на будівництві на території ТОВ «Бакалія» у м.Кам`янець-Подільському, по вул.Першотравневій. 21 листопада 2012 року, після роботи поїхав додому, а  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишились ночувати у вагончику. На наступний день зранку він приїхав на роботу і побачив, що обвинувачені були на місці і нікуди не відлучались. Аналогічне свідок розповідав під час допиту оперуповноваженому (т.1 а.с.183). 
		Свідок у суді стверджував, що слідчі органи були необ`єктивні у розслідуванні цієї справи, оскільки примусили його до давання показань, які не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_10 повідомив у суді, що під час допиту оперативні працівники пред`явили йому нечіткий відеозапис та під психологічним тиском змусили вказати, що він нібито впізнає на відеозаписі обвинувачених, що не відповідало дійсності, оскільки будь-кого з них він не впізнав.
		 
		Свідок ОСОБА_11 , охоронець території ТОВ`Бакалія», у суді підтвердив, що на релігійне свято «св. Михайла», 21 листопада 2012 року він заступив на охорону. На території пропускний режим, тому, обвинувачені та інші будівельники виходять і заходять на територію через охорону. Звечора, о 18-19год.,  ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виходили у магазин та відразу повернулись. Коли хлопці прийшли, він закрив вхід і обвинувачені уночі з території нікуди не виходили.
		 
		Суд не має підстав недовіряти цим свідкам, оскільки свідчення вони давали щиро та відверто, наполягали на них, усвідомлюючи кримінальну відповідальність за неправдиві показання. Ці свідки не є родичами обвинувачених, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не тривалий час знайомі з обвинуваченими, а тому свідки не заінтересовані у розгляді справи на будь-чию користь. 
		Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такі ж показання давали оперуповноваженим, які їх допитували. Проте, прокурор не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , він не спростував їх свідчення у суді будь-якими іншими об`єктивними доказами. 
		Свідок ОСОБА_13 (брат обвинуваченого) у суді повідомив, що 21 листопада 2012 року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишились ночувати у вагончику на охоронюваній території ТОВ «Бакалія», наступного дня зранку вони були на місці і працювали, про незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ 21033 свідку нічого не відомо. Такі ж показання він письмово давав оперативнику ОСОБА_12 (т.1 а.с.187) 
		Об`єктивно показання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про алібі підтверджуються інформацією ПрАТ «Київстар» (т.1а.с.141), з якої видно, що у час вчинення інкримінованого злочину обвинувачені по телефонам не спілкувались, будь-яких дзвінків між ними та з іншими абонентами не зафіксовано, тому, суд вірить показанням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що вони в час вчинення злочину відпочивали. Висновком дактилоскопічної експертизи, що міститься в матеріалах кримінального провадження (т.1. а.с. 130-135) доведено, що сліди папілярних узорів пальців рук, виявлені та вилучені з викраденого транспортного засобу марки ВАЗ-21033 А 9208 ХМ придатні для ідентифікації, проте, ні ОСОБА_14 , а ні ОСОБА_8 ці сліди не належать, а належать іншій особі. Кому належать ці сліди слідчий і прокурор не встановили, відтак не спростували показань обвинувачених про причетність інших осіб до злочину. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_4 у суді дав показання, які не доводять причетності ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до інкримінованого їм злочину, його показання свідчать лише про те, що подія злочину мала місце. 
		Так, потерпілий пояснив, що 21 листопада 2012 року о 19год. 30хв. залишив автомобіль ВАЗ-21033 д.н.з. « НОМЕР_1 » під будинком за місцем проживання, у АДРЕСА_3 . О 5год. 30 хв. 22 листопада 2012 року виявив , що автомобіля немає. Про злочин він повідомив по телефону у міліцію, проте через деякий час на телефон дружини зателефонували працівники ДАІ і звинуватили його у тому, що він уночі керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і втік з місця події, залишивши автомобіль. Він став категорично заперечувати проти цього, тому, вимушений був офіційно звернутись у міліцію з письмовим повідомленням про незаконне заволодіння. У своїх сусідів він довідався, що автомобіль о 3 год. ночі був на місці. Обвинувачених він не бачив на місці і з ними не знайомий, хто міг вчинити незаконне заволодіння йому не відомо, хоча у суді підозрював, що це міг організувати його колишній зять, з яким розглядались житлові спори у м.Чернівці, куди він мав їхати на цьому автомобілі 21-23 листопада 2012 року. 
		Про такі ж обставини зникнення автомобіля і звинувачення у керуванні ним в стані сп`яніння, потерпілий першочергово виклав у своїх письмових заявах до правоохоронних органів (т.1 а.с.4-5, 6-7). 
		Очевидно, що такі показання потерпілого, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, не доводять вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки ними прямо не підтверджуються причетність обвинувачених до злочину.
		 
		Відсутні підстави ставити в обґрунтування обвинувачених показання працівників міліції  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_12 в тому числі й ті показання, які вони письмово давали слідчому (т.1а.с.77-82, 83-88; 191-202), оскільки ці правоохоронці приймали участь у розкритті злочину, вони затримували обвинувачених, допитували свідків, складали процесуальні документи. До того ж, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_12 давали показання про винуватість обвинувачених з чужих слів  слів ОСОБА_8 , який у суді заперечив причетність до злочину та звинуватив цих свідків у застосуванні незаконних методів слідства. 
		Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 намагались переконати суд у тому, що бачили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 21 листопада 2012 року о 23 год., у м.Кам`янці-Подільському, коли обвинувачені незаконно заволоділи і рухались автомобілем потерпілого їм на зустріч, а після зупинки транспортних засобів втекли. 
		ОСОБА_15 27 листопада 2012 року фактично приймав участь у затриманні ОСОБА_8 та ОСОБА_13 (брата обвинуваченого), які на автомобілі Форд Оріон д.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння тікали від працівників ДАІ. При цьому, як вбачається з службового розслідування з метою їх затримання працівниками міліції було здійснено 16 пострілів з вогнепальної зброї у бік автомобіля, внаслідок переслідування працівники ДАІ (в т.ч. ОСОБА_15 ) пошкодили два службових автомобілі (т.2 а.с.67-72). 
		Очевидно, що працівники ДАІ ОСОБА_16 та ОСОБА_15 заінтересовані у розкритті цього злочину, оскільки вони 21 листопада 2012 року не змогли затримати злочинця «на гарячому», який втік з автомобіля, а також пасажира, який був у цьому автомобілі. Їх свідчення у суді і на досудовому слідстві суд оцінює критично і не бере до уваги, оскільки ці свідки заінтересовані в ухвалені обвинувального вироку з метою виправдання непрофесійних дій на місці злочину 21 листопада 2012 року та виправдання застосування вогнепальної зброї при затриманні автомобіля «Форд Оріон», яке мало місце 27 листопада 2012 року з участю ОСОБА_8 . 
		 
		Неналежним та недопустимими суд визнає докази, які слідчий здобув під час впізнання обвинувачених цими свідками. Так, 21 січня 2013 року (за 58 днів після затримання) слідчий  ОСОБА_18 пред`явив окремо ОСОБА_16 та ОСОБА_15 для впізнання ОСОБА_7 в складі інших трьох осіб, які мали різкі відмінності у зрості та обличчі. 
		До проведення впізнання ОСОБА_15 22 листопада 2012 р. рапортом доповів начальнику міліції, що 21 листопада 2012 року був зупинений по вул.Червоноармійській автомобіль ВАЗ  водій і пасажири втекли, прикмет цих осіб ОСОБА_15 не вказував (т.1а.с.15). Слідчий з 21 по 28 листопада 2012 року не допитував а ні Колесника , а ні ОСОБА_19 про прикмети злочинців, лише на наступний день після затримання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , вони дали показання, як свідки про прикмети злочинців. При цьому, їх свідчення дивним чином збігаються, їх тексти є ідентичними і однаковими «слово в слово», що свідчить про формальний підхід при допиті цих свідків. Допитані у такий сумнівний спосіб,  ОСОБА_16 і ОСОБА_15 однаково стверджували, що злочинець - водій автомобіля марки ВАЗ  21033 був одягнутий у чорну спортивну шапку, чорну балонову куртку із капюшоном та темні штани, ріст водія був приблизно 180 см., а пасажир був одягнутий в темну куртку та штани темного кольору, ріст пасажира був приблизно 175 см., волосся темного кольору. Описані ознаки є досить загальними, у них не наведено ідентифікуючих ознак злочинців, а впізнання за одягом і ростом є неефективним. До того ж, про формальність та надуманість таких свідчень свідчить і той факт, що свідки визначили ріст пасажира, колір його штанів, хоча у стоячому положенні цю особу свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 не спостерігали, оскільки наздоганяли водія, а коли повернулись пасажир вже утік з автомобіля. Водночас, через 58 днів після таких формальних показань ОСОБА_15 та ОСОБА_16 впізнали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по іншим ознакам  рисам обличчя, а не по тим загальним, які називали раніше (т.2.а.с.1-6, 13-15). 
		Будь-якої логіки у проведенні впізнання ОСОБА_8 свідком ОСОБА_15 не було, оскільки цей працівник ДАІ бачив ОСОБА_8 після інкримінованого злочину - 27 листопада 2012 року під час затримання. 
		З листопада 2012 року по час впізнання (24 січня 2013 року) обвинувачені доставлялись під вартою до слідчого, вивозились у суд для обрання їм запобіжного заходу, конвоювались, додатково допитувались, з`являлись до слідчого. Тому, цілком обґрунтовані є сумніви захисту про те, що працівник ДАІ ОСОБА_16 міг неодноразово після затримання (27 листопада 2012 року) бачити обвинувачених у приміщенні міськвідділу міліції, а після цього, впізнавав їх 24 січня 2013 року. 
		Майже через два місяці, 24 січня 2013 року під час проведення впізнання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 вказали на ОСОБА_7 , як на особу, що втекла від них 21 листопада 2012 року біля 23 год., але не змогли перед впізнанням, як ОСОБА_16 так і ОСОБА_15 повідомити слідчому за якими особливими індивідуальними прикметами можуть впізнати злочинця. Частиною 2 ст.228 КПК України передбачено, що особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі разом з іншими особами тієї ж статті яких має бути не менше трьох і які не мають різних відмінностей у віці, зовнішності та одязі. В той же час при впізнанні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були різкі відмінності у зовнішності, рості, типу обличчя та одязі підозрюваних та статистів. Про такі різкі відмінності між обвинуваченим ОСОБА_7 та статистами розповіла у суді свідок проведених впізнань - ОСОБА_20 . 
		Суд вважає, що впізнання підозрюваних проведено у спосіб, який суперечить закону, тому визнає свідчення ОСОБА_16 та ОСОБА_15 під час впізнання (т.2.а.с.1-6, 13-15) недопустимим доказом, оскільки ці свідчення здобуті з порушенням вимог ст.228 КПК України.
		 
		Аналогічно з порушенням закону було проведено впізнання ОСОБА_7 свідком ОСОБА_21 , який дав свідчення, що начебто 21 листопада 2012 року о 23 год. у дворі будинку АДРЕСА_3 , бачив підозрюваного ОСОБА_7 з іншою особою. Свідок стверджував, що уночі бачив підозрюваного на відстані 15 м. і впізнав за особливими прикметами - особа кавказької національності, високого росту та ніс з горбинкою. Водночас, при впізнанні обвинуваченого приймали участь ті ж статисти, які мали різкі відмінності з ОСОБА_7 у зовнішності, рості, типу обличчя та одязі. До того ж, ОСОБА_21 розповідав, що обставини незаконного заволодіння він особисто спостерігав як очевидець у нічний час на відстані 15 м. Як у нічну пору, на значній відстані свідок міг чітко бачити риси обличчя (а через два місяці пригадати їх і впізнати цю особу) залишається незрозумілим. У ст.96ч.2 КПК України вказано, що для доведення недостовірності показів свідка сторона має право надати документи, які підтверджують його репутацію, зокрема щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка. Вироком Дунаєвецького райсуду від 25 вересня 2012 року ОСОБА_21 визнаний винним за ст.296ч.1 КК України, крім того 14 червня 1996 року Кам`янець-Подільським міським судом він засуджений за ст.94 КК України ( в ред..1960р) до 8-ми років позбавлення волі (т.3 а.с.127-129). ОСОБА_21 притягувався до кримінальної відповідальності, як особа, яка раніше судима він залежний від правоохоронних органів, тому дав показання на вигоду працівникам міліції. Іншими об`єктивними доказами свідчення ОСОБА_21 не підтверджуються. 
		З цих підстав суд не бере до уваги свідчення свідка ОСОБА_21 , які він давав у суді та критично оцінює його письмові показання, в тому числі й ті, які він дав під час впізнання, оскільки вони здобуті з порушенням ст.228 КПК України (т.1 а.с.154-155; т.2 а.с.7-9).
		 
		Не доводять вини обвинувачених і показання свідків працівників ДАІ:  ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та оперативних працівників ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , оскільки ці свідки давали свідчення щодо факту незаконного заволодіння, який особисто не сприймали, та давали пояснення з чужих слів  з слів ОСОБА_8 , який у суді свої показання спростував. Так, допитані у суді ці свідки пояснили, що зі слів затриманого ОСОБА_8 27 листопада 2012 року їм стало відомо, що він та ОСОБА_7 причетні до незаконного заволодіння автомобілем потерпілого, яке мало місце 21 листопада 2012 року. 
		Оцінюючи показання свідків з чужих слів суд враховував приписи ч.2ст.97 КПК України та врахував інтерес свідків у таких показаннях і зважив на можливість безпосереднього допиту особи, яка давала первинні пояснення. Суд також врахував, що згідно ч.5 ст. 95 КПК України, свідок дає показання щодо фактів, які сприймав особисто. 
		Очевидно, що працівники ДАІ ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та оперативні працівники ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , які 27 листопада 2012 року прибули у м.Хотин після затримання ОСОБА_8 не сприймали безпосередньо обставин незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 , а давали свідчення слідчому та суду зі слів обвинуваченого ОСОБА_8 , який їм ніби-то зізнався у злочині. Свідчення, які давали у суді свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 є свідченнями з чужих слів  з слів ОСОБА_8 .
		Свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_15 27 листопада 2012 року фактично переслідували та затримували ОСОБА_8 . Свідки обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_26 фактично приймали участь у розслідуванні злочину, вони відшукали і затримали ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , про що написали рапорти і їх участь у затриманні зазначена у протоколі затримання (т.1 а.с.38, 40, 62, 63), вони допитували свідків (т.1.а.с.144-153, 156-157, 175-178, 187-190), свідок ОСОБА_12 проводив заходи щодо встановлення телефонів, якими користувались обвинувачені на час злочину (т.1 а.с. 136, 137). В обґрунтування вини обвинувачених прокурор також посилався на письмові свідчення ОСОБА_26 та ОСОБА_12 (т.1 а.с.191-194; 195-198). 
		Проте, згідно ч.ч.6,7ст.97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими допустимими доказами, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються співробітником оперативного підрозділу стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору під час здійснення ними кримінального провадження. 
		 
		Очевидно, що 21 листопада 2012 року працівники ДАІ ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проявили непрофесійність, вони не змогли затримати дійсних злочинців «на гарячому», без складання будь-яких процесуальних документів вилучили автомобіль з місця події та перевезли його на штрафмайданчик, не зберегли слідів злочину на місці затримання автомобіля, не розібрались у ситуації, а наступного ранку стали безпідставно звинувачувати потерпілого у керуванні автомобілем в стані сп`яніння, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. 
		Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 27 листопада 2012 року при затриманні автомобіля «Форд Оріон» під керуванням ОСОБА_13 (брата обвинуваченого) пошкодили два службових автомобілі ДАІ, ОСОБА_25 і ОСОБА_24 застосували табельну вогнепальну зброю (16 набоїв), проте водія ОСОБА_13 до будь-якої відповідальності не притягнули, а з показань обвинувачених вбачається, що за кошти ОСОБА_13 відремонтували пошкоджені службові автомобілі. Наведене дає підстави вважати, що у такий спосіб працівники міліцейського підрозділу ДАІ виправдовують свої непрофесійні дії 21 листопада 2012 року у м.Кам`янець-Подільському, та застосування зброї і пошкодження службових автомобілів 27 листопада 2012 року при затримання автомобіля «Форд Оріон», а тому, заінтересовані у розгляді справи та давали показання з метою ухвалення обвинувального вироку.
		Враховуючи наведене, суд відкидає показання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , які вони давали у суді та критично оцінює письмові свідчення, які вони давали слідчому (т.1 а.с. 77-82, 83-88; 191-194; 195-198; 199-202; т.2.а.с.1-6, 13-15). 
		 
		Спростовують вину обвинувачених допитані у суді свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_20 . 
		Так, свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_27 , які були понятими під час огляду предмету злочину  транспортного засобу, не могли пригадати у суді факту вилучення недопалку з викраденого автомобіля ВАЗ 21033. Свідок ОСОБА_28 стверджував, що не був під час огляду і вилучення недопалку, він просто проходив поруч і підписав протокол на прохання слідчого. ОСОБА_27 повідомив, що він був охоронцем, тому відлучався від слідчої дії не бачив коли і де вилучався недопалок. 
		Свідок ОСОБА_20 у суді підтвердила, що приймала участь як понята при пред`явленні для впізнання ОСОБА_7 . Свідок засвідчила, що ОСОБА_7 мав різкі відмінності від тих, які сиділи поруч з ним, обвинувачений був охайно одягнутий, ростом він був помітно вищий від інших. Свідок підтвердила, що на різкі відмінності при впізнанні звертав увагу слідчого адвокат ОСОБА_5 . 
		Слідчий ОСОБА_29 не зміг у суді спростувати показань понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , він нічим не обґрунтував і логічно не пояснив обставини та місце вилучення недопалку у автомобілі, не зміг пояснити, чому на упаковці речового доказу немає його підписів та підписів понятих, лише підпис експерта, який не підписував протокол огляду автомобіля. 
		 
		Не доводять вини обвинувачених і письмові документи прокурора, висновки експертиз, які суд дослідив у засіданні. 
		Так, під час огляду місця, з якого було викрадено автомобіль потерпілого, слідчим не здобуто жодного доказу вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , з місця злочину не вилучено жодного речового доказу (т.1 а.с.9-10).
		Під час огляду транспортного засобу  автомобіля марки «ВАЗ-21033», д.н.з.« НОМЕР_1 » слідчий аналогічно не здобув будь-яких доказів вини обвинувачених. При цьому, протокол огляду (т.1 а.с.11-13) має незастережні дописки у виді аркушу, який не посвідчений жодним учасником, на ньому відсутні будь-які підписи і саме на цьому аркуші є запис про вилучення недопалку  речового доказу, на який посилається сторона обвинувачення, як на доказ причетності ОСОБА_8 до злочину. Про фальсифікацію протоколу свідчать досліджені судом матеріали судових проваджень №1-кс/2208/5/12 та №1-кс/2208/6/12 (за клопотаннями про обрання запобіжних заходів) у яких зосереджено копію цього протоколу огляду, але без дописаного аркушу і без опису події вилучення недопалку. Аркуш такого протоколу (т.1а.с.12) не посвідчений понятими і учасниками, не є бланком допиту, у ньому вільно можна дописати будь-що. 
		Суд позбавлений можливості вважати вилучений недопалок сигарети належним доказом вини обвинувачених, оскільки автомобіль оглядався на штраф майданчику, а не на місці його затримання працівниками ДАІ. Встановлено, що працівники ДАІ доставляли автомобіль з місця затримання на штрафмайданчик, двері транспортного засобу з 23 год. до 15 год. наступної доби були відчинені, при доставці на штраф майданчик автомобілем заїжджали на евакуатор, сідали за кермо, що не виключає обґрунтовані сумніви захисту про можливу заміну і підкидання недопалку цигарки. Оглядом упаковки цього недопустимого доказу у суді встановлено, що упакування не містить підписів понятих і слідчого, є лише підпис експерта, який протокол огляду не підписував. 
		В силу вимог ч.7, абз.2 ст.223, ст.237 КПК України огляд речей проводиться у присутності понятих. При цьому, усі вилучені під час огляду речі підлягають негайному огляду і опечатуванні із завіреними підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. Протокол огляду має бути підписаний учасниками слідчої дії (ст.104ч.5КПКУ). Цих вимог закону слідчий при вилучені недопалку не дотримався, він провів вилучення з істотним та очевидним порушенням, що підтвердили у суді свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_27 , які не змогли пригадати факту вилучення недопалку. 
		Суд визнав недопустимим доказом у кримінальному провадженні  недопалок цигарки та припинив його дослідження у кримінальному провадженні. З цих причин, суд також не бере до уваги висновок судово-цитологічної експертизи, яким допускається, що недопалок міг бути випалений ОСОБА_8 , або іншими особами з такими ж антигенами А ізосерологічної системи АВ0(Н) (т.3 а.с.100-101).
		 
		Аналогічно з порушенням закону, без будь-якої законної процедури вилучення до матеріалів кримінального провадження долучено копію відеозапису затримання транспортного засобу на підставі рапорту працівника ДАІ (т.1а.с.15). Так, ОСОБА_15 долучив до рапорту диск з відеозаписом затримання автомобіля потерпілого. Знаючи про таке, слідчий не вилучав будь-яких першоджерел відеозапису та приладів на який фіксувався цей запис. Вважати рапорт належним способом отримання доказу суд позбавлений можливості, оскільки процедура вилучення відеозапису повинна оформлятись рішеннями слідчого чи слідчого судді та фіксуватись відповідними протоколами, чого зроблено не було. 
		Долучення відеозапису на підставі рапорту є очевидним порушенням процедури отримання такого доказу, тому суд визнав відеозапис недопустимим доказом та припинив його дослідження у кримінальному провадженні.
		Водночас, переглядом у суді відеозапису затримання транспортного засобу не встановлено доказів вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , зображення є нечітким, розмитим, часу та дати такого затримання не зафіксовано. На переглянутому у суді відеозаписі відсутні чіткі зображення облич, впізнати на відеозаписі обвинувачених неможливо (т.2 а.с.48). Аналогічно, неможливо впізнати осіб, які зображені у додатку слідчого до протоколу перегляду відеозапису складеного під час досудового слідства (т.2а.с.44-47).
		Згідно висновку експертизи №5-80-п від 6 грудня 2013 року зображення осіб на відеозаписі не придатні для портретної ідентифікації особи по елементам і ознакам зовнішності, у зв`язку з неможливістю встановлення загальних і окремих індивідуальних ознак (т.3 а.с.144-154). При цьому, експерт зазначив, що надана йому відеоінформація піддавалась комплексній обробці відеозображення, були обрані найбільш інформативні кадри, які піддавались корекції яскравості, контрастності та збільшувались, проте для портретної ідентифікації особи добутої інформації недостатньо. 
		 
		Висновками дактилоскопічних експертиз доведено, що слідів пальців рук обвинувачених у викраденому автомобілі не знайдено. Так, відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи № 4-М від 9 січня 2013 року доведено, що сліди папілярних узорів пальців рук, виявлені та вилучені після крадіжки транспортного засобу марки ВАЗ-21033  НОМЕР_1 в дворі будинку по АДРЕСА_3 для ідентифікації особи, яка їх залишила, придатні. Папілярний узор пальця чіткий, в ньому відобразились в достатній кількості деталі будови папілярних узорів, ліній, але ні ОСОБА_14 , а ні ОСОБА_8 сліди пальців рук не належать, а належать іншій особі (т.1 а.с. 130-135).
		Згідно висновку такої ж експертизи №24-м від 25 січня 2013 року, доведено, що вилучений слід пальця руки не належить і потерпілому ОСОБА_4 (т.2 а.с.25-28). Отже, у сторони захисту є обґрунтовані сумніви, що такий слід пальця залишила особа, яка дійсно причетна до злочину, проте, залишається не встановлена слідчими органами. 
		Висновком авто-технічної експертизи №3-3б від 25 січня 2013 року доводиться лише вартість автомобіля та сума збитків спричинена незаконним заволодінням (т.2а.с.35-43). Цей доказ ні прямо, а ні опосередковано не доводить причетності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до інкримінованого їм злочину. 
		Прокурор не зібрав та не надав суду будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та об`єктивних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4 , що відповідно до вимог ч.2 ст. 17 КПК України є безумовною підставою для прийняття судом рішення про визнання їх невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та їх виправдання.
		Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід виправдати за ч.2 ст. 289 КК України.
		Відтак, кримінальне провадження щодо них підлягає закриттю в силу вимог ч.1 ст.284 КПК України, а в силу припису ч.6 цієї норми та ч.1ст.373 КПК України, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, оскільки прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими. 
		Обранні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у виді домашнього арешту слід скасувати.
		Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21033», д.н.з. « НОМЕР_1 » слід залишити власнику  потерпілому ОСОБА_4 в силу вимог ст.100 ч.9п.5 КПК України (т.1 а.с.23); диск з відеозаписом затримання транспортного засобу (т.2 а.с.48) та диски з звукозаписом судових засідань при обранні запобіжних заходів (т.2.а.с.64) слід залишити при справі згідно ст.100 ч.9п.7 КПК України. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виправдовуються підстав для стягнення з них процесуальних витрат немає (ст.124 КПК України). 
		Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -
		ухвалив :
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 289 КК України та виправдати його за ч.2 ст. 289 КК України на підставі п.2ч.1ст.373 КПК України у зв`язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
		ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 289 КК України та виправдати його за ч.2 ст. 289 КК України на підставі п.2ч.1ст.373 КПК України у зв`язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Скасувати обранні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у виді домашнього арешту.
		Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21033», д.н.з. « НОМЕР_1 » - залишити ОСОБА_4 ; диск з відеозаписом затримання транспортного засобу та диски з звукозаписом судових засідань при обранні запобіжних заходів - залишити при справі.
		Вирок можна оскаржити через суд, який його ухвалив, до апеляційного суду Хмельницької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення вироку. 
		Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданим. Інші учасники кримінального провадження вправі отримати у суді копію вироку за заявами. 
		 
		Суддя Кам`янець-Подільського
		міськрайонного суду  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...