Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/6247/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		донецький апеляційний господарський суд
		                                                                                  
		Постанова
		Іменем України
		18.02.2014             справа №905/6247/13
		Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:
		Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі                            Романовій А.О.  від позивача:Турєєв Д.О. - за дов. б/н від 07.10.2013р.від відповідача:Лактіонова О.Г. - за дов. №15-2744 від 17.07.2013р. від третьої особи - 1:Андрієнко О.С. - за дов. б/н від 31.01.2014р. від третьої особи - 2:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід19.12.2013 р.у справі№  905/6247/13 (суддя Фурсова С.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП», м. Донецькдо відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС», м. Донецькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача    Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО - ТРЕЙДІНГ», м. Донецькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача    Державного підприємства «Донецька залізниця»,                 м. Донецькпростягнення 14 427 грн. 64 коп.ВСТАНОВИВ:
		           У 2013 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП», м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС»,               м. Донецьк про стягнення 14 427 грн. 64 коп.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.13 р. за заявою позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО - ТРЕЙДІНГ», м. Донецьк та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця»,                 м. Донецьк.
		Ухвалою суду від 25.09.13 р. за заявою позивача виключено зі складу учасників судового процесу у справі №905/6247/13 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця»,                 м. Донецьк та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Донецька залізниця»,                 м. Донецьк.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2013 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП», м. Донецьк було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП», м. Донецьк збитки у розмірі 14 427 грн. 64 коп. 
		Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «ДОНБАС»,                м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
		Третя особа - 1 надала відзив на апеляційну скаргу, яким просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. 
		В судовому засіданні представники сторін, третьої особи - 1 підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги. 
		В судове засідання представник третьої особи - 2 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 10.02.2014р. уповноваженій особі підприємства - ухвали суду від 05.02.2014р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін та третіх осіб ухвалою суду від      05.02.14 р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третім особам по справі в установленому порядку.
		Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 905/6247/13 та наданих представниками сторін, третьої особи - 1 пояснень.
		Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи - 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає  вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «ДОНБАС» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (покупець) було укладено договір постачання вугілля № 55, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у квітні 2012 року поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитам та ціні, погодженими сторонами в цьому договорі та/або Специфікаціях до нього, а покупець зобов»язався прийняти вугілля, що поставляється, оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
		 
		Згідно п.2.1 договору, строк (термін) поставки вугілля: у квітні 2012 р.
		 
		Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору, місце поставки вугілля: залізнична станцію вантажоотримувача - ТЕС ПАТ «Центренерго». Поставка відбувається на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються з врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.  Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю. 
		 
		Пунктом 3.1.3 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.
		 
		Кількість, якість і асортимент вугілля визначено сторонами у розділі 4 договору.
		 
		За умовами п. 5.1 договору, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань"; ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам»яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови»; ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит"; Статуту залізниць України, та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту. 
		 
		За умовами п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. 
		 
		Сторони у пункті 7.4 договору погодили, що постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов цього договору. 
		 
		Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. 
		 
		В свою чергу, 02 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» (покупець) було укладено договір № 6, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у встановлений договором строк вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вартість вугілля згідно з умовами договору.
		 
		Пунктом 2.3 договору передбачено, що під партією вугілля сторони розуміють кількість вугілля, відвантаженого постачальником за певний проміжок часу, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою та посвідчено одним посвідченням якості.
		 
		Строки поставки вугілля зазначаються в специфікаціях. У разі невиконання або  неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні спричинені збитки (пункти 2.4, 6.1 договору). 
		  
		Згідно п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.
		 
		31.08.2012 року сторони уклали Специфікацією б/н від до договору №6 від      02.03.2012 р., якою погодили найменування, кількість, якість, ціну продукції, виробника продукції - Шахтоуправління «ДОНБАС», а також строк поставки: вересень 2012 р., вантажоотримувач: Публічне акціонерне товариство «Центренерго» Трипільська ТЕС.  
		 
		На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання  вугілля №55 від 11.04.2012 року у вересні 2012 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «ДОНБАС» за залізничною накладною № 52512621 у вагонах                   № 66176066, № 66448952, № 66565318, № 66934258, № 67679639 на адресу вантажоодержувача - Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Трипільська ТЕС відправлено вугілля. 
		 
		Під час слідування вагонів, на проміжній станції Верхівцеве Придніпровської залізниці, при огляді вагону № 66565318 з оглядового майданчику, працівниками залізниці виявлено сліди просипання та нестачі вугілля через технічну несправність вагону, про що складені акти загальної форми № 1667 від 29 вересня 2012 року, № 179 від 12 жовтня 2012 року,        № 628 від 12 жовтня 2012 року та комерційний акт АА №015470/7/349 від 12 жовтня 2012 року. 
		 
		Згідно розділу Д комерційного акту АА №015470/7/349 від 12 жовтня 2012 року через нещільне прилягання люку до балки вагону є зазор, на деталях вагону маються сліди течії вантажу, на момент огляду течії вантажу не мається, над 7 люком скіс до порогу торцевої стінки, торцева стінка обірвана, є зазор від 100 мм до 300 мм на всю висоту кузова вагону; з правої сторони вагону нещільне прилягання 6 і 7 кришок розгрузочних люків до проміжних балок, через що маються щілини клинообразної форми; вагон не придатний для перевезення вантажу даної фракції через неякісний огляд перед підготовкою вагону під завантаження; вантажовідправник перед початком завантаження застосував папір й картон для закладення щілин, які промокли та порвалися, через що виникла течія вантажу; вантажовідправник перед початком завантаження вказані несправності вагону бачити міг, однак заходів з метою уникнення втрати вантажу по шляху прямування не прийняв. 
		 
		Через технічну несправність вказаного вагону, робітниками залізниці проведено перевантаження вугілля з несправного вагону № 66565318 у справний вагон № 66707530, що підтверджується досилочною накладною № 45300472.
		 
		У зв'язку з чим, з рахунку ПАТ «Центренерго» були стягнуті наступні платежі: плата за подачу й збирання вагонами у сумі 891 грн. 00 коп., плата за маневрову роботу у сумі         363 грн. 70 коп., плата за зберігання вантажів при перевезенні у сумі 4830 грн. 00 коп., плата за зважування на вагах залізниці у сумі 93 грн. 50 коп., плата за користування вагонами у сумі 5844 грн. 83 коп., що загалом становить суму у розмірі 14 427 грн. 64 коп. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 20100775 від 20 жовтня 2012 року.      
		 
		Як стверджує позивач, витрати у сумі 14 427 грн. 64 коп. ним були відшкодовані Товариству з обмеженою відповідальністю «МАКО - ТРЕЙДІНГ», м. Донецьк, якому була продана партія вугілля за накладною №52512621 та досилочною накладною №45300472 на підставі договору №6 від 02.03.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №118 від 31.07.2013 року
		 
		Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 14 427 грн. 64 коп. 
		 
		Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що: 
		Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. 
		 
		Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
		Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
		 Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
		-          наявність реальних збитків;
		-          вина заподіювача збитків;
		-          причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
		Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
		Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка  зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
		Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги  вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. 
		 
		Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		 
		Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		 
		Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.
		 
		Згідно пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
		 
		Пунктом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
		 
		Відповідно до пунктів 31, 32 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. 
		 
		Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов»язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов»язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або присипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.  
		 
		Згідно розділу Д комерційного акту АА №015470/7/349 від 12 жовтня 2012 року через нещільне прилягання люку до балки вагону є зазор, на деталях вагону маються сліди течії вантажу, на момент огляду течії вантажу не мається, над 7 люком скіс до порогу торцевої стінки, торцева стінка обірвана, є зазор від 100 мм до 300 мм на всю висоту кузова вагону; з правої сторони вагону нещільне прилягання 6 і 7 кришок розгрузочних люків до проміжних балок, через що маються щілини клинообразної форми; вагон не придатний для перевезення вантажу даної фракції через неякісний огляд перед підготовкою вагону під завантаження; вантажовідправник перед початком завантаження застосував папір й картон для закладення щілин, які промокли та порвалися, через що виникла течія вантажу; вантажовідправник перед початком завантаження вказані несправності вагону бачити міг, однак заходів з метою уникнення втрати вантажу по шляху прямування не прийняв. 
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв»язок між неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов»язань за договором поставки вугілля №55 від 11.04.2012 р. в частині здійснення завантаження вугілля в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, а також неприйняття відповідачем заходів по збереженню вантажу та понесеними позивачем збитками у вигляді понесення додаткових послуг наданих залізницею. Отже, позивачем доведено суду належними засобами доказування наявність факту заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт неналежного виконання відповідачем його договірних зобов'язань в частині неприйняття заходів по збереженню вантажу,  причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням зобов'язань та заподіяними збитками. В той же час відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричинених позивачу прямих збитках. 
		Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП», м. Донецьк та стягнув з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП»,          м. Донецьк збитки у розмірі 14 427 грн. 64 коп. 
		Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача щодо зазначення у договорі постачання вугілля №55 від 11.04.2012 р. строку поставки - квітень 2012 р., оскільки умовами договору №6 від 02.03.2012р. та Специфікацією від 31.08.2012 р. сторони передбачили здійснення поставки вугілля Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС» саме у вересні 2012 р. Крім того, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині перевищення двомісячного строку розгляду справи судовою колегією відхиляються, оскільки ухвалою господарського суду від 29.10.2013р. продовжений строк розгляду спору на 15 днів до 18.11.2013р., розпорядженнями голови суду від 11.11.2013 р., 25.11.2013 р. вказана справа передавалась на розгляд іншому судді, а отже, спочатку почався й перебіг строку вирішення спору (п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.) 
		Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. 
		З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2013 р. у справі № 905/6247/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
		Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
		          П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2013 р. у справі № 905/6247/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2013 р. у справі  № 905/6247/13 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
		 
		Головуючий                                                                                      Г.І. Діброва          
		                    
		Судді                                                                                            К.І. Бойченко
		 
		                                                                                                   О.В. Стойка
		 
		 
		Надр. 7 прим:
		1 - у справу;
		2 - позивачу;
		3 - відповідачу;
		4,5 - 3 особам;
		6 - ДАГС;
		7- ГС Дон. обл.
		  Довгалюк К.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...