Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/232/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2014. Зареєстровано: 21.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2014.
Дата набрання законної сили: 26.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 817/232/14
		11 лютого 2014 року 11год. 48хв.  м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		прокурор: Грицак А.В., 
		відповідача: представник Ганзюр І.В.,   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 
		            Прокурора Володимирецького району               до           Володимирецької районної ради             про визнання протиправним та скасування рішення №340 від 27.01.2014 ВСТАНОВИВ:
		Прокурор Володимирецького району звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  Володимирецької районної ради про визнання протиправним та скасування рішення №340 від 27.01.2014.
		В обґрунтування позову зазначає, що при прийнятті спірного рішення Володимирецька районна рада вийшла за межі повноважень, наданих законом.
		Ухвалою суду  від  29.01.2014  відкрито провадження  у  справі, розгляд справи  призначено у  відкритому  судовому  засіданні  на  11.02.2014.
		В судовому  засіданні,  під час  розгляду  справи, прокурор позовні вимоги підтримав. На  обґрунтування  позову  навів  обставини викладені  у позовній  заяві та просив задовольнити повністю.
		Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення, обґрунтовуючи тим, що оскаржуване позивачем рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не спричиняє виникнення буль-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Враховуюси вищенаведене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. 
		Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, судом встановлено наступне.
		Суд встановив, що 27.01.2014 Володимирецькою районною радою прийнято рішення №340 "Про звернення депутатів Володимирецької районної ради до Президента України та Верховної Вади України з приводу суспільно-політичної ситуації, що склалася в державі". Вказаним  рішенням Володимирецька районна  рада  вирішила  схвалити текст  звернення  депутатів  Володимирецької  районної ради  до Президента  України Віктора Януковича та  Верховної Ради України з приводу суспільно-політичної ситуації, що склалася в державі.
		Згідно тексту  звернення   депутатів Володимирецької районної ради долученого до вказаного вище рішення, останні  вимагають:
		1. недопущення введення надзвичайного стану в країні;
		2. повернення до Конституції України 2004 року;
		3. відміна законів, прийнятих 16 січня 2014 року;
		4. звільнення всіх заарештованих учасників масових заворушень Майдану, в тому числі жителів Володимиреччини: ОСОБА_3, ОСОБА_4;
		5. прийняття нового закону про вибори та проведення позачергових виборів Президента України та Верховної Ради України з внесенням змін до порядку формування ЦВК;
		6. припинення силового тиску з боку правоохоронних органів;
		7. відставки Кабінету Міністрів України;
		8.звільнення Ю. Тимошенко та всіх політичних в'язнів.
		Разом з тим, за  результатом  перевірки, проведеної прокуратурою Володимирецького району  у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено, що при прийнятті  оскаржуваного рішення,  Володимирецькою районною радою допущено порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норм Конституції України.
		За результатами виявлених порушень прокурор Володимирецького району звернувся  до суду з вказаним  позовом щодо визнання рішення відповідача протиправним.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закону №1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
		В силу частини першої статті 19 Закону № 1789 - XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
		Згідно зі статтею 23 Закону № 1789 - XII прокурор має право внесення подань, які є актами реагування на виявлені порушення закону.
		Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 23 Закону № 1789- XII у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
		Ці вимоги кореспондують положенню частини п'ятої статті 105 та абзацу одинадцятому частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом, а суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
		Тобто, невнесення подання не виключає можливості звернення прокурора до суду. А тому, звертаючись до суду з вимогами, передбаченими частиною п'ятою статті 23 Закону № 1789- XII, прокурор діє як посадова особа органу державної влади. 
		У разі, якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій (частина 5 статті 23 Закону № 1789- XII).
		З огляду на зазначене, такі справи, незалежно від статусу відповідача, предметно підсудні окружним адміністративним судам. Відтак, суд вважає, що прокурор правомірно, у межах повноважень звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з цим позовом. 
		Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. 
		Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. 
		Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
		Частиною 3 вказаної статті передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань. 
		Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.
		Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. 
		Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України. 
		Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року за №280/97-ВР, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №280/97-ВР), відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. 
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
		Частиною 2 цієї ж статті визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. 
		Згідно з частиною 2 статті 10 Закону №280/97-ВР районна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. 
		Частиною 1 та 3 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено коло питань, які віднесено до компетенції районних та обласних рад. Дослідивши зазначену норму можна дійти висновку, що компетенція районних рад є правовою формою виразу їх функцій, вона водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Відповідно до приписів ч.1 ст.59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Жодним чинним в Україні законом чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено право районної ради схвалювати та надсилати звернення депутатів районної ради до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної ради України. 
		Крім того, при прийнятті рішення суд зазначає, що зміст статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-ІV (далі - Закон №93) містить перелік прав депутата місцевої ради у виборчому окрузі.
		Пунктом 1 частини першої статті 11 Закону №93 передбачено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №93 депутат місцевої ради має право порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №93 депутат місцевої ради має право вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
		Відповідно до частини 2 статті 11 Закону №93 при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право на "депутатське звернення", "депутатський запит", "депутатське запитання", на невідкладний прийом, вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
		Тобто законодавець виокремлює три різні види документа, це - "депутатське звернення", "депутатський запит" та "депутатське запитання".
		Стаття 13 Закону №93 надає визначення "депутатське звернення". Так, відповідно до частини першої закону депутатське звернення, це викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
		Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-ІV "депутатський запит" - це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради. 
		Частина друга статті 21 Закону №93 дає тлумачення "депутатському запитанню" - це засіб одержання депутатом місцевої ради інформації або роз'яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутату місцевої ради в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення по ньому не приймається.
		Однак, стаття 22 Закону №93 визначає порядок розгляду "депутатського запиту". Так, відповідно до частини першої цієї статті "запит" підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради. Крім того, пункт другий частини 5 статті 22 цього закону зобов'язує раду за результатами розгляду відповіді на "запит" примати відповідне рішення.
		Тобто, законодавець розмежував визначення "депутатському зверненню", "депутатському запиту" та "депутатському запитанню" і надав їм свій особливий статус та різних процесуальних форм і методів використання. 
		"Депутатське звернення" вимагає по своїй суті обов'язкового надання інформації на нього та вжиття відповідних заходів з повідомленням про такі заходи депутату, який звернувся з "депутатським зверненням". 
		А саме, з частин 2, 3, 5 статті 13 Закону №93 вбачається, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк. Якщо депутатське звернення з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов'язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду. Якщо депутат місцевої ради не задоволений результатами розгляду свого звернення або якщо місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, ухиляються від вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має право внести депутатський запит відповідно до статті 22 цього Закону.
		Стаття 15 Закону №93 встановлює право депутата місцевої ради вимагати усунення порушення законності та і як визначено статтею 12 цього закону обов'язок місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої.
		Відповідно до частин 2, 3 статті 15 Закону №93 у разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
		Аналогічні вимоги встановлює законодавець і до "депутатського запиту" та "депутатському запитанню".
		Статтею 19 Закону №93 визначено права депутата місцевої ради у раді та її органах.
		Відповідно до пунктів 2-6, 14 частини 2 статті 19 Закону №93 депутат місцевої ради має право офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах, пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами, вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них, оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення.
		Слід зазначити, що статтею 18 Закону №93 визначено і обов'язки депутата місцевої ради у раді та її органах. Так, пунктом 1 статті 18 Закону №93 передбачено, що депутат місцевої ради зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.
		Щодо посилання відповідача на форму звернення, яке затверджене оскаржуваним рішенням, то суд зазначає, що статтею 40 Конституції України визначено "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Як вбачається з Повного словника антонімів Української мови (редакція Полюга Л.М„ 2006, видавництво "Довіра", 2006) визначення "звернення" носить характер сповіщення, розпорядження або заклику, привітальної промову тощо, адресованої народові, якомусь колективові, організації та ін., звернення до народу, звернення до селян. За змістом воно є власним виразом бачення будь яких подій, або висвітлювання своєї думки, отримання інформації щодо своїх міркувань, бачень.
		В розумінні статті 3 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. 
		Під пропозицією (зауваження) законодавець розуміє звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Тобто, пропозиція - це порада.
		Під заявою (клопотанням) розуміється звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. 
		Тобто заява (клопотання) - це звернення із проханням про сприяння реалізації своїх прав та інтересів (суд звертає увагу що мова йдеться саме щодо прав заявника) або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (мається на увазі саме те підприємство, установа чи організація до якої звертається заявник) . 
		Під клопотанням законодавець розуміє письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. 
		Скарга, як вбачається з закону, це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
		Тобто скарга - це висловлення щодо можливих порушень в діях (бездіяльності), рішеннях державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб та вимога про захист інтересів громадян.
		Як вбачається з статті 4 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
		Також статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР визначено вимоги до звернення. А саме: звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. 
		Судом встановлено, що досліджене в судовому засіданні "заява депутатів" є за своєю формою "депутатським зверненням", тобто, це викладена в письмовій формі "вимога" - суворе побажання виконати щось, домагання, (категорично) ультиматум (Повний словник антонімів Української мови, редакція Полюга Л.М., видавництво "Довіра", 2006), яка покликає до обов'язкового вжиття заходів щодо її виконання - здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Таке твердження підтверджується і встановленим законом зобов'язанням розглянути питання, порушене депутатом у вимозі та надати йому відповідь у відповідні строки. Крім того, законодавець встановив зобов'язання повідомлення депутату з обґрунтуванням мотивів про неможливість розглянути відповідну вимогу в встановлений строк та необхідності продовження строку розгляду. 
		Таким чином, спірне рішення сесії про схвалення заяви депутатів не має правового обґрунтування, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
		При цьому суд зазначає, що депутати, як і кожен громадянин України, не позбавлені права до виразу свого власного заклику, промови, думки, тощо, адресованої народові, якомусь колективові, організації та ін., звернення до народу. Однак, такі звернення не потребують затверджень в органах місцевого самоврядування. Це є власним закликом без встановлення вимог та обов'язковості виконання чи ні. Такі звернення розраховані саме на донесення та підтримку власної або колективної думки, міркувань громадянина, громади тощо. А тому такі звернення не підлягають затвердженню та не мають нічого спільного з формою "депутатського звернення", яке затверджене в оскаржуваному рішенні. 
		Відтак рішення Володимирецької районної ради  від 27.01.2014 №340 "Про звернення депутатів Володимирецької районної ради до Президента України та Верховної Вади України з приводу суспільно-політичної ситуації, що склалася в державі" в частині затвердження та надіслання звернення депутатів до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної ради України є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Оскільки судом визначається протиправним спірне рішення в частині затвердження та надіслання звернення депутатів, тому рішення від 27.01.2014 №340 підлягає скасуванню і в частині, якою вирішено оприлюднити рішення  в місцевих засобах масової інформації. 
		Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Зважаючи на вищевикладене, відповідач у судовому засіданні не довів правомірності прийняття оскарженого рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що рішення Володимирецької районної ради  від 27.01.2014 №340 "Про звернення депутатів Володимирецької районної ради до Президента України та Верховної Вади України з приводу суспільно-політичної ситуації, що склалася в державі" суперечить приписам чинного законодавства України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню повністю.
		За наведених обставин позовні вимоги прокурора Володимирецького району підлягають до задоволення повністю.
		Відповідно до ст.94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. 
		Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний  позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати  рішення сесії 6 скликання  Володимирецької районної ради №340 від 27.01.2014 "Про зверненян  депутатів Володимирецької районної ради до Президента України та Верховної Ради України з приводу суспільнополітичної ситуації, що склалась в державі" 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		Суддя                                              Сало А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...