Справа
№ 2-а-11353/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
27 квітня
2009 року
м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд у
складі:
Головуючого судді - Єресько Л.О.
При секретарі - Олійник Ю.В.
За участю:
представника відповідача -
Расторгуєвої О.С.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду
України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання
дій неправомірними, зобов'язання скасувати рішення та провести перерахунок, -
В
С Т А Н О В И В:
28 листопада 2008 року ОСОБА_1
(надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з
адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського
району в м. Кременчуці Полтавської області (надалі - відповідач), про визнання
дій щодо відмови у переведення його на пенсію по інвалідності згідно ст.ст. 49,
50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними; про
зобов'язання скасувати рішення № 7 від 22.08.2008 р. та провести перерахунок
державної пенсії як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язане з
ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі
8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за
віком, відповідно до встановленого законом України мінімального розміру пенсії
за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування» та встановити і виплатити з 15.08.2008 року пенсію в сумі
4780,00 грн. щомісячно з розрахунку: 544,00 грн. х 8 = 4352,00 грн. та
додаткову пенсію в розмірі 75% від 544,00 грн. = 408,00 грн. (4352,00 грн. +
408,00 грн. = 4780,50 грн.), а також виплачувати інші надбавки та підвищення до
пенсії, передбачені чинними законодавством; про зобов'язання у подальшому проводити перерахунки пенсії в зазначеному
порядку відповідно до зміни суми прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за
віком.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1
обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС 1 категорії та
інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків
аварії на ЧАЕС, тому має право на отримання державної пенсії та додаткової
пенсії відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст.
54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому ним 15.08.2008 року подана заява про
переведення з пенсії державного службовця на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач в порушення вимог Конституції України рішенням № 7 від 22.08.2008
року відмовив позивачу у переведенні
його з одного виду пенсії на інший мотивуючи тим, що у разі такого переведення
пенсія позивача стане значно нижчою, оскільки нарахування пенсії відповідно
до Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» здійснюється згідно із постановами Кабінету Міністрів України від
03.01.2002 р. № 1 та від 28.05.2008 р. № 530.
Позивач в судове засідання не
з'явився, надав суду клопотання, у якому підтримав свої позовні вимоги та
просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував
та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У своїх запереченнях посилався на
те, що позивач отримує пенсію за віком державного службовця, тому виходячи з
проведеного умовного перерахунку пенсії,
розмір пенсії обчислений відповідно до вимог чинного законодавства,
зокрема, постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного
забезпечення громадян» від 16.07.2008 року N 654 та постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08, значно зменшиться, а тому
ним правомірно було відмовлено позивачу у переведенні його з пенсії за віком
державного службовця на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зважаючи на
вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представника
відповідача, вивчивши та дослідивши
матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються
позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для
розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що
підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської
катастрофи серії НОМЕР_1 від 17.02.1993 року та інвалідом IІ групи
захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що
підтверджується довідкою НОМЕР_2 з 21.03.2002 року.
Позивач отримує пенсію за
віком державного службовця, що
підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
15.08.2008 року позивач звернувся
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.
Кременчуці Полтавської області із заявою
про призначення (перерахунок) пенсії, якою просив призначити йому пенсію відповідно до ст. 54 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням № 7 від 22.08.2008 року позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за
віком на пенсію по інвалідності у зв'язку з тим, що у разі такого переведення
розмір пенсії по інвалідності буде
меншим, ніж одержувана заявником пенсія за віком на день звернення за
перерахунком пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 46
Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає
право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,
а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації
конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, на охорону їхнього життя
і здоров'я, створення
єдиного порядку визначення
категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової
діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991
року № 796-XII (надалі - Закон).
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону
в усіх випадках розмір пенсій
для інвалідів ІІ групи,
щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути
нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону
України особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається
також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75
процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 13 розділу ХУ
«Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії,
щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України
"Про Кабінет Міністрів України",
"Про державну службу" , "Про Національний банк
України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах
місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус
народного депутата України", "Про статус суддів", "Про
судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , "Про державну
підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів",
Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного
депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне
довічне грошове утримання за її вибором .
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з
одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними
документами.
Таким чином, судом встановлено,
що рішення Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.
Кременчуці Полтавської області № 7 від 22.08.2008 року не ґрунтується на вимогах
закону, оскільки право на призначення
(переведення) певного виду пенсії належить саме особі, якій призначається пенсія та нормами
законодавства України не передбачено можливості відмови у переведенні з одного
виду пенсії на інший у зв'язку з тим, що у разі такого переведення розмір пенсії
заявника буде меншим, ніж одержувана ним пенсія на момент звернення за
переведенням.
Тому
суд вважає за необхідне визнати рішення
Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.
Кременчуці Полтавської області № 7 від
22.08.2008 р. про відмову у переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 протиправним
та скасувати його.
Пенсійний фонд України діє на
підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на
підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його
територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії
приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем
проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду
України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України
Автозаводського району в м. Кременчуці
Полтавської області Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління
Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області належним відповідачем по
даній справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до
висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України
Автозаводського району в м. Кременчуці
Полтавської області призначити
ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову
пенсію відповідно до ч .4 ст. 54, ст. 50
Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 серпня 2008 року.
Судом встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що
відповідач порушив право позивача на переведення з одного виду пенсії на
інший за його особистим вибором, а не відмовив у перерахунку розміру пенсії з
урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування», тому вимога про
зобов'язання у проведенні
перерахунку державної пенсії як
інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії
на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій
за віком, а також перерахунок додаткової
пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у
розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановленого законом
України мінімального розміру пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є передчасною . Виходячи із змісту законодавства, воно не
може в регулювати суспільні відносини на майбутнє, тому вказана вимога позивач
задоволенню не підлягає .
Розглядаючи позовні вимоги позивача
щодо призначення та стягнення невиплаченої
суми пенсії з 15.08.2008 року у
визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до наступних висновків .
Згідно із підпунктом 6 пункту 2.2
Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у
містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від
30.04.2002 № 8-2 нарахування та перерахунок пенсії здійснюється органами
Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, тому
суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування
пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати
управління нарахувати позивачу пенсію у визначеному ним розмірі, а може
зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні
вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання
відповідного управління Пенсійного фонду України призначити пенсію у
визначеній позивачем грошовій сумі
не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе
функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством
на відповідний орган.
Позовні
вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок
розміру пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком також
не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком
чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав,
свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства, воно не може в
майбутньому регулювати суспільні відносини.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 22, 64 Конституції України, ст.ст. 45, 50, 54, 67 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 3 ст. 45, п.
13 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94,
160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного
фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними,
зобов'язання скасувати рішення та провести перерахунок задовольнити частково .
Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України
Автозаводського району в м. Кременчуці
Полтавської області № 7 від 22.08.2008 р. про відмову у переведенні на
інший вид пенсії ОСОБА_1 протиправним та скасувати .
Зобов'язати Управління Пенсійного
фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію відповідно
до ч .4 ст.54, ст. 50 Закону України «
Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» з 15 серпня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог
відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст.
254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до
Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний
суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня
складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний
термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.
186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено «30» квітня 2009 року.
Суддя
Л.О.Єресько