Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/3929/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2014. Зареєстровано: 26.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2014.
Дата набрання законної сили: 18.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3929/13-а
		Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.              Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		                                        головуючого судді    - Коваля М.П.,
		                                            суддів                     - Потапчука В.О., 
		                                                                            - Семенюка Г.В.,             
		                                        при секретарі             - Журкіній І.І.,
		              за участі: представник позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 30.02.2013 р.),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, далі - відповідач), в якому, із врахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000061710 від 04.03.2013 року, № 0002691710                            від 15.05.2013 року, які винесені ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту № 439/17-1/НОМЕР_5 від 28.01.2013 року «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року».
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0000061710 від 04.03.2013 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів громадян, отаманих від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 54877,25 грн. (з яких за основним платежем 43901,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10975,45 грн.). Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС             № 0002691710 від 15.05.2013 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50295,56 грн. (з яких за основним платежем 44693,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями                         (штрафами) 5602,50 грн.).
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
		В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду, причини неприбуття не відомі.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.
		Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в період з 28.12.2012 року по 14.01.2013 року, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 2931 від 05.12.2012 року (а.с.151 т.1), ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну планову перевірку      ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт № 439/17-1/НОМЕР_5 від 28.01.2013 року (а.с.7-28 т.1).
		Відповідно до висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3: пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170, п.п. 177.2, 177.4, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 43901,80 грн.; ст.ст. 185, 186, 187, 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено ПДВ на загальну суму 44693,06 грн.
		Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_3 надав заперечення на них до ДПІ у Приморському районі м. Одеси. 
		Згідно листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 8603/17-1                                     від 28.02.2013 року висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.129-133 т.1).
		На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 0000061710                             від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 54877,25 грн., у тому числі за основним платежем 43901,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10975,45 грн., та № 0000111710                                    від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 55902,08 грн., у тому числі за основним платежем 44693,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11209,02 грн.
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями                 ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС в Одеській області (а.с.127-128 т.1).
		Рішенням ДПС в Одеській області № 253/111/10-2008 від 08.05.2013 року про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0000111710 від 04.03.2013 року скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5606,52 грн. (а.с.34-37 т.1). 
		В зв'язку з цим, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002691710 від 15.05.2013 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 50295,56 грн., у тому числі за основним платежем 44693,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5602,50 грн. (а.с.34-37 т.1).
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_3 об'єкту оподаткування податком на доходи отриманих від здійснення підприємницької діяльності та ПДВ внаслідок заниження позивачем, як орендодавцем, вартості місячної оренди одного квадратного метру загальної площі нерухомого майна, яке надавалось ним в оренду ПП «Віларт» та          ФОП ОСОБА_4 на підставі договорів оренди № 02/11-09 від 01.11.2009 року та     № 01/11-09 від 01.11.2009 року відповідно. Посилаючись на пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради № 5/5                від 15.12.2010 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2004 року          № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб на 2011 рік» (а.с.167-168 т.1) ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказує на заниження позивачем задекларованої суми валового доходу за період січень 2011 року - грудень 2011 року на загальну суму 220490,40 грн. (без ПДВ). Також, згідно акту перевірки встановлено завищення               ФОП ОСОБА_3 валових витрат на 5343,75 грн. та податкового кредиту з ПДВ на 593,75 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат за користування приміщенням складу за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору оренди приміщення від 01.03.2011 року № 17, укладеного з ПАТ «Шкірсировинний завод». Як зазначає ДПІ у Приморському районі м. Одеси, використання вказаного приміщення у господарській діяльності позивача не підтверджено.
		Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було помилково застосовано до спірних правовідносин норми ст. 170 Податкового кодексу України, яка поширюється на фізичних осіб, які не є підприємцями. Суд першої інстанції зазначив, що позивач є фізичною особою-підприємцем і здійснює діяльність з надання в оренду власного нерухомого майна, що не заперечується відповідачем. Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності визначені ст. 177 Податкового кодексу України, при цьому, вказана стаття не містить будь-яких положень, які обмежують право фізичної особи-підприємця на вільне ціноутворення щодо реалізованих нею товарів (робіт, послуг). Також, суд першої інстанції вказав, що з матеріалів справи не вбачається, що контрагенти ПП «Віларт» та ФОП ОСОБА_4 сплачували позивачу оренду плату в розмірі іншому, ніж вказаний у відповідних договорах оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Нараховані позивачем податкові зобов'язання відповідають відомостям, які містяться у Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (а.с.177-194 т.1). В зв'язку з викладеним, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи акту перевірки про заниження                        ФОП ОСОБА_3 об'єкту оподаткування податку з доходів фізичних осіб отриманих від здійснення підприємницької діяльності та ПДВ у розмірі 220490,40 грн. 
		Крім того, доходячи висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки відсутні будь-які фактичні дані, які підтверджують не використання позивачем у власній господарській діяльності складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Натомість, позивач зазначає, що вказане складське приміщення використовувалось ним для зберігання агрегатів, запчастин, інструментів, інвентарю та облаштування для автотехніки, яка використовувалась ФОП ОСОБА_3 у власній господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207 Запчастини (а.с.275 т.1). 
		Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
		Так, колегія суддів наголошує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 Податкового кодексу України, згідно з п. 177.1 якої доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. 
		Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		В той же час, особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів встановлені статтею 170 Податкового кодексу України, відповідно до                    пп. 170.1.2 п. 170.1 якої податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
		При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
		Системний аналіз розділу 4 «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, його статей 170 «Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів», 177 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» вбачається, що вказані норми співвідносяться одна з іншою, як спеціальна і загальна норми права, так як перша встановлює особливості нарахування (виплати) та оподатковування окремих видів доходів, а друга визначає загальний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні питання щодо порядку оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб-платників податків податку, зокрема, у разі отримання доходу від надання в оренду нерухомості, регулюються статтею 170 Податкового кодексу України.
		Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3, як орендодавцем, було укладено з ПП «Віларт», як орендарем, договір оренди нежилого приміщення                      № 02/11-09 від 01.11.2009 року (а.с.199-202 т.1). 
		Згідно пунктів 1.1.-1.3 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення                         площею 899,4 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 
		Відповідно до п. 2.3 договору приміщення використовується орендарем в якості складського приміщення. За користування приміщенням орендар сплачує орендну плату в розмірі 10792,80 грн. за місяць з ПДВ.
		Вказане приміщення було передано позивачем ПП «Віларт», що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2009 року (а.с.202 т.1). 
		Факт надання позивачем ПП «Віларт» у січні - грудні 2011 року послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями (а.с.220-231, 263-274). При цьому, ПП «Віларт» сплачувало ФОП ОСОБА_3 місячну орендну плату в                          розмірі 10792,80 грн., в т.ч. 1798,80 грн. ПДВ (в розрахунку орендної плати за 1 кв.м. - 12 грн.).
		Також, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3, як орендодавцем було укладено з ФОП ОСОБА_4 (орендарем) договір оренди нежилого приміщення № 01/11-09 від 01.11.2009 року (а.с.195-197 т.1). 
		Згідно пунктів 1.1.-1.3 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення площею                  62,6 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 
		Відповідно до п. 2.3 приміщення використовується орендарем в якості складського приміщення. 
		За користування приміщенням орендар сплачує орендну плату в                            розмірі 751,20 грн. за місяць з ПДВ. 
		Вказане приміщення було передано Позивачем ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2009 року (а.с.198 т.1). 
		Факт надання позивачем ФОП ОСОБА_4 у січні - грудні 2011 року послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями (а.с.207-219, 251-262 т.1). При цьому, ФОП ОСОБА_4 сплачував ФОП ОСОБА_3 місячну орендну плату в розмірі 751,20 грн., в т.ч. 125,20 грн. ПДВ (в розрахунку орендної плати за 1 кв.м. - 12 грн.).
		Водночас, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 5/5 від 15.12.2010 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2004 року № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб на 2011 рік» (а.с.167-168 т.1), мінімальна вартість місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна місцезнаходження якою відноситься до II поясу м. Дніпропетровська (перелік вулиць, площ та інших найменувань м. Дніпропетровська по поясах встановлено додатком 2 рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 року         № 5/17 «Про вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг»), до якого відноситься вул. Леніногорська, функціональне використання якою - інша комерційна діяльність, складає 34,92 грн.
		З огляду на викладене, враховуючи положення пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, а також мінімальну вартість місячної оренди одного квадратного метра, затверджену рішенням Дніпропетровської міської ради                        від 15.12.2010 року № 5/5, сума доходу від надання в оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що підлягає включенню до валових доходів 2011 року, складає 403116,48 грн. (ПДВ 67186,08 грн.), в т.ч.: - за площу 899,4 кв.м., яку надано у оренду ПП «Віларт», мінімальна сума орендної плати в сумі 31407,05 грн. в місяць, всього за період січень 2011 року - грудень 2011 року загальна сума орендної повинна складати 376884,6 грн. (в т.ч. ПДВ 62 814,1 грн.); за площу 62,6 кв.м., яку надано у оренду ФОП ОСОБА_4, мінімальна сума орендної в сумі 2185,99 грн. в місяць, всього за період січень 2011 року - грудень 2011 року загальна сума орендної плати повинна складати 26231,88 грн. (в т.ч. ПДВ 4371,98 грн.).
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов вірно висновку, що в порушення пп. 170.1.2. п. 170.1 ст. 170, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 занижено задекларовану суму валового доходу за період січень 2011 року - грудень 2011 року на загальну суму 220490,4 грн. (без ПДВ).
		Також, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_3 витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу в розмірі 5343,75 грн. враховуючи викладене.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011 року між ПАТ «Шкірсировинний завод» (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) було укладено договір оренди приміщення № 17. 
		Відповідно до п.1.1. вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в оплатне тимчасове користування складське приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
		Згідно з п. 3.1 договору за передане в користування приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 2,50 грн. за 1 кв.м. (а.с.203-205 т.1). 
		Вказане приміщення було передано орендарем позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2011 року (а.с.206 т.1).
		Факт надання позивачу у березні - грудні 2011 року послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями (а.с.232-240, 241-250 т.1). При цьому, ФОП ОСОБА_3 сплачував ПАТ «Шкірсировинний завод» місячну орендну плату в розмірі 712,50 грн., в т.ч. 118,75 грн. ПДВ.
		Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. 
		Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. 
		Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. 
		Згідно з п. 138.8.5 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
		Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		З наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців інформації вбачається, що види діяльності ФОП ОСОБА_3: код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); код КВЕД 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
		Разом з тим, як під час проведення спірної перевірки, так і під час судового розгляду, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження використання приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору оренди приміщення від 01.03.2011 року № 17, укладеного з ПАТ «Шкірсировинний завод», у своїй господарській діяльності, та відповідно не надано доказів правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та суми податку за користування вказаним приміщенням. 
		Посилання суду першої інстанції на надану позивачем оборотно-сальдову відомість по рахунку 207 «Запчастини» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наявної в матеріалах справи вказаної відомості неможливо дійти висновку, що зазначені у ній запчастини зберігались позивачем саме в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, колегія суддів наголошує, що позивачем, також, не надано суду доказів, що вказані запчастини використовувались останнім у своїй господарській діяльності. 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу                            витрат 5343,75 грн. орендної плати за користування у березні - листопаді 2011 року приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 та щодо правомірності формування податкового податковий кредит за вказаною господарською операцією в розмірі 593,75 грн.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо неправомірності висновків податкового органу в частині заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від здійснення підприємницької діяльності в сумі 43901,80 грн. та заниження грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 44693,06 грн., та, як наслідок, наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень                          № 0000061710 від 04.03.2013 року, № 0002691710 від 15.05.2013 року.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог                         п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_3
		Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі                м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
		Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 21 лютого 2014 року.
		 
		        Головуючий суддя:                                                          /М.П. Коваль/  
		         Суддя:                                                                                /В.О. Потапчук/ 
		         Суддя:                                                                                 /Г.В. Семенюк/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...