Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/331/2014 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		         
		                                                АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА                                    
		                                                   03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
		                                           Факс 284-15-77    е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/ 331 /2014 р.                          Головуючий у 1 інстанції - Макаренко І.О.
		                                                                                          Доповідач - Мараєва Н.Є.
		                                                          У Х В А Л А
		                                                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ        
		22.01.2014 р.  колегія суддів  судової  палати в цивільних  справах
		Апеляційного  суду  м.Києва  в складі :
		Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
		Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
		При секретарі - Онищенко О.С.
		Розглянули у відкритому  судовому  засіданні  в м.Києві
		Цивільну справу за апеляційною скаргою
		          ОСОБА_1
		На заочне рішення  Шевченківського районного суду м.Києва  від  25.07.2013 р.
		в справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  Товариства з обмеженою
		відповідальністю «Інститут генетики  репродукції», громадян Італії ОСОБА_3,
		ОСОБА_4           Про  визнання  правочину  недійсним 
		заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення  осіб,  які з»явилися,
		перевіривши  матеріали справи, обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, колегія суддів, -
		                                                 В с т а н о в и л а :
		Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від  25.07.2013 р. відмовлено у  задоволенні   позову  ОСОБА_1  до  ТОВ «Інститут генетики  репродукції», громадян Італії ОСОБА_3,  ОСОБА_4   про  визнання  правочину  недійсним. 
		В апеляційній скарзі на зазначене рішення  позивачка просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким  позов  задовольнити,  посилаючись, на незаконність даного рішення, зокрема,  що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального і  процесуального  права.
		Апеляційна  скарга   не  підлягає  задоволенню  з таких  підстав.
		Обґрунтовуючи  позов  позивачка  посилалася на те, що  відповідачі  не виконали умов  договору, не подали до органів РАЦС нотаріально посвідчену згоду сурогатної матері на реєстрацію громадян Італії батьками дітей та не провели реєстрацію їх батьками народжених ОСОБА_1 дітей, що в  договорі сторони не  зазначили  дату його підписання, нотаріально його не посвідчили, що на думку позивачки є підставою для визнання його недійсним. 
		Проте,  із  такими  доводами  позову  погодитися  не можна  з  огляду  на  наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи і  встановлено судом,  20.11.2009 р. було укладено  спільний договір про здійснення ДРТ методом сурогатного материнства між подружжям ОСОБА_3,  ОСОБА_4, закладом охорони здоров»я ТОВ «Іінститут  Генетики Репродукції» та сурогатною матір»ю ОСОБА_1
		По анкетним даним, та за результатами медичного огляду, з числа потенційних сурогатних матерів обрано та за взаємною згодою погоджено ОСОБА_1, яка попередньо виявила бажання стати сурогатною матір'ю, надала письмову добровільну заяву виступити сурогатною матір'ю для подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та освідомлена про правові наслідки участі у програмі сурогатного материнства, крім іншого їй роз'яснено зміст ч. 2 ст. 123 СК України. ОСОБА_1  надала письмову згоду на трансфер ембріонів від позивачів  у  порожнину матки. 
		Вподальшому, 5.04.2010 р. було розпочато лікувальну програму екстзакорпорального запліднення. Аспірація фолікулів (отримання яйцеклітин донора) відбулася 22.04.2010 р., перенесення ембріонів в  порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_1 відбулося 27.04.2010 р.
		Після цього по результатам аналізу крові на ХГЧ  8.05.2010 р. було встановлено факт вагітності. Згідно УЗД дослідження від 18.05.2010 р. виявлено, що в порожнині матки візуалізується два живих ембріони, що підтвердило завершення медичної процедури багатоплідною вагітністю (двійня). 
		9.11 2010 р.  в Барському пологовому будинку №1 Вінницької  області позивачка народила двох  хлопчиків.
		Після народження дітей, ОСОБА_1 не надала нотаріально посвідчену згоду на запис батьками дітей позивачів, не передала дітей батькам - замовникам, громадянам Італії ОСОБА_4  та ОСОБА_3, - натомість звернулася до Відділу ДРАЦС Барського районного управління юстиції Вінницької області та не повідомляючи про те, що діти народжені за наслідком програми сурогатного материнства, подала заяву про реєстрацію її матір'ю, а її чоловіка - ОСОБА_7, - батьком  новонароджених. 
		Як встановлено рішенням  Барського  районного суду Вінницької області від 13.03.2012 р. (по справі  за  позовом   ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до  ОСОБА_1 та  ОСОБА_7 про  визнання батьківства та внесення змін до Державного реєстру актів цивільного стану), позивачка та її чоловік ОСОБА_7 не заперечували та визнали факт добровільної участі  ОСОБА_7 у  програмі  сурогатного материнства, факт надання ОСОБА_1 згоди на трансфер ембріонів до власного організму, визнали факт трансферу ембріонів та добровільність такого трансферу, визнали одиничність процедури екстракорпорального запліднення 27.04.2010 р., що виключає інші випадки вірогідного ЕКЗ відносно ОСОБА_1 від інших замовників, аніж від громадян Італії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у той самий чи в інший проміжок часу. ОСОБА_7 визнав, що його жінка ОСОБА_1 приймала участь у даній програмі сурогатного материнства з метою допомогти громадянам Італії - позивачам мати власних дітей. 
		Зазначене рішення Барського районного суду Вінницької області залишено без змін  ухвалою  апеляційного суду Вінницької області від  10.12.2012 р.  Під час апеляційного  розгляду  також  встановлено, що  перебуваючи з дітьми на лікуванні у Вінницькій  обласній дитячій клінічній лікарні  у  листопаді- грудні 2010 р. позивачка  повідомляла працівників лікарні, що  діти народжені  по програмі сурогатного материнства, що  підтверджується листом  головного  лікаря вказаної лікарні № 11/792.
		Також  за клопотанням  представників позивачів з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи апеляційним судом Вінницької області було призначено судово-біологічну експертизу, проте, відповідачі (ОСОБА_1 та ОСОБА_7) тричі  ухилялися від проведення  експертизи.
		Тому,  відповідно до  вимог ст.146 ч.1 ЦПК України  ухилення  від проведення  експертизи були  визнано судом підставою для визнання  факту  родинних відносин між громадянами Італії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та  малолітніми дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
		Згідно  ч.1 ч.2 ст.62 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		Тому,  суд першої інстанції обгрунтовано дійшов  висновку щодо  обставин  виникнення зобов'язальних правовідносин щодо здійснення ДРТ методом сурогатного материнства між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4, закладом охорони здоров'я ТОВ «Інститут Генетики репродукції» та сурогатною матір'ю ОСОБА_1 договором від 20.11.2009 р., а також обставини виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо виношування вагітності, яка настала після перенесення в порожнину матки сурогатної матері ембріонів, отриманих в результаті проведення процедури запліднення з використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам - замовникам громадянам ІталіїОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже досліджувалися у іншій цивільній справі між тими ж сторонами, тому, суд прийняв такі обставини як встановлені та п потверджені належними доказами. 
		Також, суд правильно дійшов  висновку, що спірний  правочин укладено 20.11.2009 р. і  вподальшому відбулося його  виконання, оскільки, позивачка виносила  вагітність та народила дітей  саме  з метою виконати  зобов»язання  перед громадянами Італії.
		Суд  першої  інстанції   правильно вважав, що  доводи позивачки щодо  відсутності  дати  підписання  договору не заслуговують на увагу, оскільки, дата  відсутня  тільки на примірнику, який надала позивачка, а на примірнику, що надали відповідачі - вона є, крім того, рішенням  Барського районного суду Вінницької області  у справі №2-1316/2011 р.  від 13.03.2012 р. вже  було встановлено, що спірний  договір  було укладено 20.11.2009 р., тому, ця обставина не потребує повторного доказування.
		Щодо посилань позивачки на неподання відповідачами - громадянами Італії  нотаріально посвідченої згоди  позивачки  на реєстрацію їх батьками дітей та щодо  подальшої  їх реєстрації  батьками народжених  дітей, то суд правильно вважав, що ця обставина також була встановлена  вказаним  вище рішенням суду, що ці дії  визнані  судом такими, що  суперечать закону  та порушують права  саме  відповідачів - громадян Італії, що ці  дії  були  вчинені  позивачкою  вже  після виконання зобов»язання  за договором, а  відсутність  оригінального примірника  спірного договору  не  тягне за  собою його недійсності.
		Згідно ч.1 ст.204 ЦК України правочин є  правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом,  або якщо  він  не визнаний судом недійсним. 
		Згідно ч.4 ст.203 ЦК України  правочин має  вчинятися  у формі, встановленій законом.
		Згідно ч.1, 2 ст.205 ЦК України  правочин  може вчинятися усно або  в письмовій формі,  якщо інше  не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлено обов»язкова письмова форма, визнається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання  відповідних правових наслідків.
		Згідно  ч.1, ч.4 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у  випадках, встановлених законом, або домовленістю сторін. На вимогу  фізичної  або  юридичної  особи  будь-який правочин з її участю може бути  нотаріально посвідчений.
		Згідно  п.7 спірного договору сторони передбачили, що  договір  набуває чинності  з дня  його підписання, жодних  доказів на підтвердження висловлювання  будь-яких вимог з боку  ОСОБА_1 щодо нотаріального  посвідчення правочину  починаючи з  20.11.2009 р. сторона позивача  не надала.
		Судом також  встановлено, що  чинним  законодавством, зокрема, також й Інструкцією  «Про порядок застосування   допоміжних репродуктивних технологій», затвердженою наказом МОЗ України №771 від 23.12.2008 р.,  не передбачено обов»язкового нотаріального посвідчення спірного  правочину.
		З огляду  на викладене, судова колегія вважає, що  суд першої  інстанції обгрунтовано дійшов  висновку щодо відсутності  підстав для задоволення  позову.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона  зобов"язана  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.    Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях.  
		Суд повно з"ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам.   Доводи апеляційної скарги висновків суду  не спростовують. Підстав  для  скасування  рішення  суду не вбачається.
		Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
		                                                        У х в а л и л а :   
		 Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва  від  25.07.2013 р. - залишити  без  змін.
		Ухвалу  може бути  оскаржено  до  Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом  двадцяти   днів.
		Головуючий :                                                        Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...