Справа №11-2242
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1
грудня 2006
року м. Харків
Суддя апеляційного суду Харківської області Камишев С.П. при секретарі Михайлові Д.В., з участю прокурора
відділу нагляду за додержанням законів
при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні
інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про
звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку
давності виконання обвинувального вироку, -
ВСТАНОВИВ:
10
січня 2006
року до апеляційного суду
Луганської області надійшла заява
ОСОБА_2 від 27 грудня
2005 року
та 10 січня
2006 року
про звільнення його від відбування
покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку (т.5 ах.9).
В заявах та письмових поясненнях ОСОБА_2, які надішли до апеляційного суду Харківської області, ОСОБА_2
стверджує про те, що 6 лютого
2006 року
сплив п'ятирічний термін виконання обвинувального вироку, та його треба звільнити від відбування покарання згідно з п.З ч.1 ст.80 КК України.
Крім того, в своїх клопотаннях щодо розгляду заяви, він
посилається на грубі порушення
Кримінально-процесуального закону при оголошені його до розшуку, фальсифікації постанови про заведення розшукової
справи та його арешту.
Ці заяви апеляційним судом Луганської області залишилися не розглянутими, оскільки 16
жовтня 2006
року, відповідно до ст.38 КПК
України, Голова Верховного Суду України
направив справу щодо ОСОБА_2 для розгляду
його заяви про звільнення від відбування покарання в апеляційний суд Харківської області, задовольнивши таким чином
заяви ОСОБА_2 про відвід суддів апеляційного суду
Луганської області.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, вироком
Луганського обласного суду від 30.11.2000 року ОСОБА_2 був засуджений за ст.ст. 168
ч.З, 44 КК України, за отримання хабара в особливо великому розмірі, до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна з позбавленням права займати посади, пов'язані зі
здійсненням функцій представників
влади строком на 5 років,
з відбуванням покарання в ВТК посиленого режиму. Міра запобіжного заходу залишена -
підписка про невиїзд. За ст.ст.166 ч.З, ст.172 ч.2 КК
України ОСОБА_2 виправданий.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ст.ст. 169 ч.1, 143 ч.2 КК
України, судове рішення відносно якого виконано (т.4 а.с.114-119).
6
лютого 2001
року, згідно з ухвалою Верховного
Суду України, вирок відносно
засудженого ОСОБА_2 залишено без змін (т.4 а.с. 140-142).
19
листопада 2001
року, в порядку, визначеному
Законом України від 21.06.2001р. №2533-111
„Про внесення змін до КПК
України", дії засудженого ОСОБА_2 постановою
апеляційного суду Луганської області перекваліфіковані
на ч.2 ст.368 КК України без змін основного покарання, але зі зниженням строку заборони обіймати посади,
пов'язані з виконанням обов'язків
представника влади до трьох років (т.4 а.с.246).
11
листопада 2005
року, Ухвалою Верховного Суду
України, клопотання засудженого
ОСОБА_2 про перегляд в порядку виключного провадження вироку Луганського обласного суду від 30
листопада 2000
року, та ухвали судової колегії по кримінальних справах Верховного
Суду України від 6 лютого
2001 року
залишено без задоволення (т.4 а.с.318-323).
Обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 6
лютого 2001
року, після чого заступником голови
Луганського обласного суду, на
адресу начальника Калінінського РВ Горлівського МУУВС України в Донецькій області 05.03.2001 р. було направлено розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили відносно ОСОБА_2 (т.4 а.с. 144), а 14 травня,
2 липня
та 10 вересня
2001 року
направлялися запити про його виконання.
16.01.2002р. вищевказаним райвідділом заведено розшукову
справу №12-5353 відносно
ОСОБА_2 і прийняті заходи для його розшуку.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку прокурора
про залишення клопотання без
задоволення, суд вважає, що заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На виклик у судове засідання в апеляційний суд
Харківської області ОСОБА_2 не
з'явився. Письмово він клопотав розглянути заяву в його відсутність і дав свої пояснення щодо обґрунтованості
його розшуку. Він стверджує про
те, що розшук відносно його оголошено незаконно, з грубими порушеннями законодавства і тому строк давності не
перебіг.
Він вважає, що не переховувався від суду, бо приймав
участь у судових засіданнях при розгляді справи
судами першої та касаційної інстанції. Що в його діях немає ухилення від відбування покарання. Разом
з тим, явку у судове засідання
вважає небезпечною для нього з приводу того, що він може бути заарештованим.
Твердження ОСОБА_2 у тій частині, що 6
лютого 2006
року закінчилися строки давності виконання обвинувального
вироку, що він не ухилявся від
відбування покарання і його треба звільнити від відбування покарання є необгрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи,
досліджених у судовому засіданні
документів, дії ОСОБА_2, з часу набрання вироком законної сили носили цілеспрямований характер направлений на те,
щоб уникнути від призначеного покарання.
Про це свідчать наступні докази.
Із досліджених в судовому засіданні пояснень жінки та матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 від
11.11.2001р., видно, що ще спочатку лютого 2001 року він пішов з дому та місце його знаходження їм
невідомо (т.4 а.с.а.с.263, 264).
Про те, що співробітниками Калінінського РВ Горлівського
МУ УМВС України в Донецькій області
приймались заходи до виконання вироку, щодо ОСОБА_2,
спрямовані на встановлення його
місця знаходження ще до оголошення офіційного розшуку, свідчать дані, які
знаходяться у інформації прокурора
м. Горловка (т.4
а.с.а.с.271-272) та
інших листах на ім'я голови апеляційного
суду Луганської області (т.4 а.с.а.с.274, 275,276).
Як повідомив на запит суду начальник Горлівського відділу
управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС
України в Донецькій області, на даний
час ОСОБА_2 за місцем своєї постійної реєстрації не проживає і місце його знаходження не
встановлено.
Як вбачається з вироку Луганського обласного суду від 30.11.2000
року запобіжний захід до ОСОБА_2 був обраний -
підписка про невиїзд з постійного місця проживання, який він порушив.
При цьому, на думку суду, він , як суддя, знав
про наслідки, які наступають при невиконанні
прийнятих на себе зобов'язань не відлучатися з місця постійного
проживання.
Порушення цих зобов'язань і спричинило за собою неможливість виконання
вироку, що стало підставою оголошення його в розшук.
Таким чином, в діях ОСОБА_2 має місце ухилення від відбування покарання з
часу вступу вироку в законну силу, тобто з початку лютого 2001 року.
У даному випадку, згідно ч.З ст.80 КК України, строк давності
переривається, тому що, засуджений ухилявся від відбування покарання.
Як вбачається із Кримінального закону, ст.80 КК України, перебіг строку давності
не пов'язаний з оголошенням засудженого в розшук.
Ця процесуальна дія не є обов'язковою умовою перебігу строку давності.
Тільки навмисне ухилення засудженого від відбування покарання та вчинення
нового злочину переривають ці строки.
Ухилення від відбування покарання - це умисне діяння
засудженого, спрямоване на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку до
виконання.
За змістом кримінального закону засуджений може бути звільнений від
відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання
обвинувального вироку лише тоді, коли вирок не приведений у виконання не з вини
засудженого. Таких обставин при розгляді заяви ОСОБА_2 не встановлено.
Що стосується твердження ОСОБА_2 про допущені порушення при оголошенні його
в розшук, то розгляд цих питань статтею 415 КПК України
віднесено до компетенції органів прокуратури, а не суду.
Органи міліції, у тому числі, повинні були, згідно до ст.403 КПК України
виконувати вирок суду, який набрав законної сили і він є обов'язковим для
виконання всіх державних й громадських підприємств, установ и організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій
території України.
Таким чином, підстав до задоволення заяви ОСОБА_2 про звільнення його від
відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання
обвинувального вироку суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.74, 80
КК України, ст.ст.273, 405 1, 411 КПК України, СУД,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_2 про звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням
строку давності виконання обвинувального вироку
залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена у Судову колегію по кримінальних справах
Верховного Суду України через апеляційний суд Харківської області на протязі
одного місяця з
дня його проголошення, а
засудженим ОСОБА_2 на протязі
такого ж терміну з дня одержання їм копії
постанови.