Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-а-147/2009 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2009. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2009.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<head>
<meta http-equiv=Content-Type content="text/html; charset=utf-8">
<meta name=ProgId content=Word.Document>
<meta name=Generator content="Microsoft Word 11">
<meta name=Originator content="Microsoft Word 11">
<link rel=File-List href="10005111810_files/filelist.xml">
<title>АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ</title>

<style>

</style>

</head>

<o:p> </o:p>

<o:p> </o:p>

<o:p> </o:p>

<h2 align=center style='text-align:center;page-break-after:avoid'>АПЕЛЯЦІЙНИЙ  
СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ<o:p></o:p></h2>

<o:p> </o:p>

Справа №  11-а-147/2009 р.                                   Головуючий  у  суді
І  інстанції Мурашко С.І.<o:p></o:p>

Категорія: ч.2 ст.342 КК                                       
Доповідач  у суді  ІІ інстанції 
Бабич О.П.<o:p></o:p>

<h2 align=center style='text-align:center;page-break-after:avoid'>УХВАЛА<o:p></o:p></h2>

<h2 align=center style='text-align:center;page-break-after:avoid'>ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ<o:p></o:p></h2>

<o:p> </o:p>

7 квітня 2009 року    колегія суддів
судової  палати  у кримінальних справах  апеляційного 
суду  Кіровоградської   області  
у складі : <o:p></o:p>

головуючої -  судді
Поступайло Н.І.,                                                                         <o:p></o:p>

розглянула
у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за
апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді  справи судом першої інстанції і затвердив
обвинувальний висновок, та апеляцією засудженого ОСОБА_4.  на вирок Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області від 8 грудня 2008 року, яким <o:p></o:p>

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Кіровограда,   українець, громадянин України, з вищою
освітою, який не працює,   інвалід 2
групи, раніше не судимий, що проживає  по
АДРЕСА_1,   <o:p></o:p>

засуджений
за ч. 2 ст. 342 КК України  на один рік
позбавлення волі.<o:p></o:p>

На підставі ст.ст.75,76 КК України,
ОСОБА_4. звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік
іспитового терміну, та на нього покладено обов'язки періодично з'являтися для
реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про
зміну місця проживання і роботи.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<o:p> </o:p>

Суд визнав ОСОБА_4. винним у тому, що 15 квітня 2008 року в залі засідань №
403 Ленінського районного суду  м.
Кіровограда,  під час розгляду цивільної
справи, він систематично проявляв зневажливе ставлення до суду, що виразилось в
образах головуючої судді Циганаш І.А., яка з метою припинення проявів неповаги
до суду, оголосила перерву в судовому засіданні.<o:p></o:p>

Відповідно до п. 1.5.1 наказу МВС України та ДСА України «Про затвердження
інструкції «Про порядок організації підтримання громадського порядку в суді,
припинення проявів неповаги до суду, а також охорони приміщень суду» від
6.09.2004 року № 1003 дск/04 дск, виконуючим обов'язки голови Ленінського
районного суду м. Кіровограда Кроплісом Л.В. 15 квітня 2008 року винесено
постанову про застосування спеціальних заходів у зв'язку з можливістю виникнення порушень громадського порядку при
оголошенні постанови по адміністративній  
справі  №3-5150/2008,   згідно 
якої  запроваджено  здійснення 
охорони громадського порядку в приміщенні Ленінського районного суду м.
Кіровограда з 15 години  І5 квітня до
кінця робочого дня. Виконання постанови покладено на працівників УМВС України в Кіровоградській області.<o:p></o:p>

Згідно з п.7.1.5. наказу МВС
України та ДСА України "Про затвердження Інструкції про порядок
організації підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів
неповаги    до    суду,   
а    також    охорони   
приміщень    суду"    від   
06.09.2004    року №
1003дск/149/04дск, під час несення служби працівник судової міліції
зобов'язаний при отриманні вказівки чи зауваження голови суду з питань
підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду,
негайно повідомити командування підрозділу для
відповідного реагування.<o:p></o:p>

Згідно п.2 наказу Міністерства
внутрішніх справ "Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ
судової міліції "Грифон" від 19 листопада 2003 року № 1390, під час
виконання  покладених  на 
них  завдань  працівники  
підрозділу 
"Грифон"   здійснюють:
забезпечення згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів
неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, забезпечення безпеки
учасників судового процесу, забезпечення заходів безпеки при розгляді справ у
всіх інстанціях.<o:p></o:p>

На підставі постанови виконуючого
обов'язки голови Ленінського районного суду м.
Кіровограда від 15.04.2008 року про застосування спеціальних заходів, з
врахуванням повідомлення ОСОБА_5., командиром роти СРСМ
"Грифон" ОСОБА_6. видано розпорядження від 15.04.2008 року №56/133,
згідно якого додатково залучено для забезпечення охорони громадського порядку в
приміщенні Ленінського районного суду м.
Кіровограда працівників СРСМ "Грифон": ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_1.
та ОСОБА_5.<o:p></o:p>

15 квітня 2008 року близько 17
години в залі судових засідань №403 Ленінського районного суду м. Кіровограда
під головуванням судді Циганаш І.А. розпочався розгляд - справи №3-5150/2008р.
про скоєння ОСОБА_4. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.
185-3 КУпАП. За наслідками розгляду справи суддею винесено постанову від 15
квітня 2008 року, за якою ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні адміністративного
правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-3 КУпАП та піддано адміністративному
стягненню у виді адміністративного арешту строком на три доби. Строк адміністративного арешту обраховувався з
15.04.2008 року з 17 години.<o:p></o:p>

Після оголошення постанови суду від
15 квітня 2008 року про накладення на ОСОБА_4. адміністративного стягнення у
виді адміністративного арешту, постанову
передано працівникам СРСМ "Грифон" ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. та
ОСОБА_10. для виконання , а саме для доставляння ОСОБА_4. до місця відбуття адміністративного
стягнення.<o:p></o:p>

Останні, являючись працівниками
правоохоронного органу, знаходячись при виконанні
своїх службових обов'язків, маючи повноваження, щодо охорони громадського порядку в приміщенні Ленінського районного суду м.
Кіровограда та виконання рішень суду, вчинили дії, спрямовані на
безпосереднє виконання ними своїх службових обов'язків, передбачених вказаними
нормативно-правовими актами, а саме запропонували ОСОБА_4. слідувати до
службового автомобіля для доставляння його до місця відбуття стягнення - ІТТ Кіровоградського МВ УМВС України в області.<o:p></o:p>

ОСОБА_4., достовірно знаючи про
винесену відносно нього постанову Ленінського
районного суду м. Кіровограда про накладення адміністративного стягнення у виді
адміністративного арешту, усвідомлюючи, що відповідно до покладених на них
обов'язків, працівники СРСМ "Грифон" зобов'язані виконати постанову
суду та доставити його до місця відбуття покарання, діючи умисно, маючи умисел,
спрямований на вчинення опору працівникам
правоохоронного органу - СРСМ "Грифон" та реалізуючі його, бажаючи уникнути
відбування покладеного на нього адміністративного стягнення, вчинив активний
фізичний опір працівникам СРСМ "Грифон", що виразився в їх штовханні,
вириванні своїх рук, нанесення їм ударів. Крім того, в процесі вчинення опору,
ОСОБА_4. продовжував порушувати громадський порядок в приміщенні суду
висловлюючи в грубій формі образ працівникам міліції та суду.<o:p></o:p>

В ході вчинення опору, ОСОБА_4.
наніс тілесні ушкодження командиру відділення 3-го взводу СРСМ
"Грифон" ОСОБА_9., які 
відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, і не являються
небезпечними для життя.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Прокурор у апеляції та доповненні до неї, не оспорюючи правильності
кваліфікації та висновків суду щодо доведеності вини засудженого, просить вирок
скасувати за м'якістю призначеного покарання, оскільки суд не врахував
характеру і суспільної небезпеки скоєного, особу винного і призначив несправедливе
покарання. Тому просить призначити ОСОБА_4. - 1 рік позбавлення волі, без
застосування ст. 75 КК України. <o:p></o:p>

Разом з цим просить при постановленні нового вироку  виключити обтяжуючу покарання обставину -
вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку,
оскільки така  ознака вказана як
кваліфікуюча в диспозиції ч.2 ст. 342 КК України.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

У апеляції та доповненні до неї засуджений, просить
скасувати вирок суду відносно нього як незаконний та постановити
виправдувальний вирок. Вважає, що досудове та судове слідство проведено
однобічно, з грубим порушенням норм КПК України та Конституції України, а
висновки суду першої інстанції  не
відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд не дав належної
правової оцінки тому факту, що постанову Ленінського районного суду від
15.04.2008 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді
адміністративного арешту, було винесено з грубим порушенням процесуальних норм,
а саме за відсутності відносно нього 
справи про адміністративне правопорушення. Сприймаючи вказану постанову
судді як  незаконну, вважає, що вчиняючи
опір працівникам міліції, діяв правомірно, в межах необхідної оборони,
захищаючись від їх незаконних дій по виконанню незаконної постанови про його
адміністративний  арешт. Тому, у
відповідності до ч.4 ст.36 КК України, не підлягає кримінальній
відповідальності.<o:p></o:p>

Вказує, що справа розглянута судом з обвинувальним
нахилом на підставі сфальсифікованих та підроблених обвинувальних висновків
посадових осіб прокуратури, які , на його думку, мають пряму особисту
зацікавленість у вирішенні цієї справи. <o:p></o:p>

Також зазначає про необґрунтованість та  незаконність зміни в судовому засіданні
відносно нього міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під
варту. Просить окремою ухвалою дати цьому правову оцінку.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Провівши в ході
апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту підсудного та дослідження
матеріалів справи, що його характеризують, 
заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого,
що просить винести справедливе рішення, ОСОБА_4., який просить задовольнити
свою апеляцію та заперечив  апеляцію
прокурора, захисників, які підтримали позицію засудженого,   перевіривши матеріали кримінальної справи та
обговоривши доводи апеляцій,  колегія
суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а
апеляції засудженого -  залишенню без
задоволення з таких підстав.<o:p></o:p>

<o:p></o:p>

Висновок місцевого суду про винність  ОСОБА_4. у вчиненні  опору працівникові правоохоронного органу під
час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку за
обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на сукупності достатніх, достовірних
та взаємоузгоджених   доказів, і його дії
правильно кваліфіковані за ч.2 ст.342 КК України. <o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4. винним себе у
вчиненні вказаного злочину, не визнав і стверджує, що діяв в стані необхідної
оборони, протидіючи незаконним діям працівників судової міліції, які намагалися
виконати незаконну постанову судді про накладення на нього адміністративного
стягнення - арешту. При цьому він нікого з вказаних працівників не бив.<o:p></o:p>

Проте, на противагу запереченням
ОСОБА_4. своєї вини в інкримінованому злочині, його винність повністю
підтверджена доказами, зібраними на досудовому слідстві, які, у відповідності
до вимог КПК України, були належним чином досліджені  в судовому засіданні.<o:p></o:p>

Зокрема показаннями потерпілого
ОСОБА_1., який давав послідовні показання про те, що 15.04.2008 року, за
розпорядженням командира роти прибув з іншими працівниками судової міліції до
приміщення Ленінського районного суду м. Кіровограда для охорони громадського
порядку, де після вручення їм для виконання постанови судді про
адміністративний арешт ОСОБА_4., він запропонував тому пройти з ними до автомобіля.
ОСОБА_4. категорично відмовився та штовхнув його в груди. На його зауваження
припинити чинити опір, ОСОБА_4. не реагував, продовжував порушувати громадський
порядок у приміщенні суду, навіть після попередження про можливість
застосування до нього спеціальних засобів. Коли,  він намагався застосувати до нього наручники,
ОСОБА_4. наніс йому удар кулаком в обличчя, 
продовжуючи чинити  опір.<o:p></o:p>

Свідок ОСОБА_11. стверджує, що 15
квітня 2008 року, знаходячись в процесі в якості секретаря судового засідання
під час розгляду цивільної справи,  
ОСОБА_4., який був присутнім в залі засідань Ленінського районного суду,
почав зневажливо ставитись до головуючої судді Циганаш І.А., при цьому ображав
її. У зв'язку з цим суддя оголосила перерву, після якої почала розглядати
справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4. за ч.1 ст.
185-3 КУпАП. ОСОБА_4 в цей час знову ображав суддю, називаючи її підсудною, на
зауваження не реагував.  Оголосивши
постанову про накладення 
адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту  на 3 доби, суддя  передала її на виконання працівникам судової
міліції, які запропонували ОСОБА_4 пройти з ними. Він відмовився, почав
штовхати працівників міліції, розмахувати руками та кричав, виражаючись
нецензурними словами.<o:p></o:p>

Вона бачила у ОСОБА_1. синець під оком.
На її запитання, останній повідомив, що то його вдарив ОСОБА_4..<o:p></o:p>

Крім цього районний суд правильно
вказав, що вина ОСОБА_4. також підтверджується:<o:p></o:p>

- висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якої у потерпілого
ОСОБА_1. виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці лівого
ока, субконьюнктивальний крововилив лівого ока. Дане пошкодження могло
виникнути 15 квітня 2008 року від дії тупого предмету, яким міг бути кулак чи
долоня руки.     (т.1 а.с.123);<o:p></o:p>

- копією постанови від 15.04.2008 року судді Ленінського районного суду м.
Кіровограда, якою ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні адміністративного
правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-3 КУпАП і піддано адміністративному
стягненню у виді  адміністративного
арешту строком на 3 доби. (т.1 а.с. 139);<o:p></o:p>

- матеріалами службового розслідування за обставинами отримання тілесних
ушкоджень потерпілим ОСОБА_9., відповідно до якого він отримав тілесні
ушкодження 15 квітня 2008 року в період проходження служби при виконанні
службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних із охороною громадського
порядку. (т.1 а.с. 142-152);<o:p></o:p>

- копією постанови про застосування спеціальних заходів, якою запроваджено
здійснення охорони громадського порядку в приміщенні суду з 15 години 15 квітня
2008 року до кінця робочого дня. (т.1 а.с. 154);<o:p></o:p>

- довідкою про те, що старший прапорщик ОСОБА_9, дійсно працює в органах
внутрішніх справ України з 4.09.1990 року, а на 15 квітня 2008 року обіймав
посаду командира відділення 3-го взводу спеціальної роти судової міліції
«Грифон» при УМВС України в Кіровоградській області. (т.1 а.с.155), та іншими,
наведеними у вироку доказами.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Враховуючи наведене, колегія суддів
вважає, що районний суд, виходячи з тих доказів, які він дослідив, обґрунтовано
визнав їх достатніми для підтвердження винності ОСОБА_4. у вчиненні вказаного
злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 342 КК України, так як
він вчинив опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним
службових обов'язків щодо охорони громадського порядку.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Не викликає сумнівів і
правильність  критичної оцінки показань
свідка ОСОБА_12, що ОСОБА_4 не чинив опір працівникам міліції, оскільки  такі свідчення спростовуються вказаними вище
показаннями потерпілого та  свідків і
суперечать твердженню самого ОСОБА_4., який, навіть в апеляції та під час
допиту в суді апеляційної інстанції, вказує, що опір працівникам міліції він
чинив, але діяв в стані необхідної оборони.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Доводи апеляції засудженого  про те, що викладені у вироку фактичні
обставини справи не відповідають дійсності, справа сфальсифікована працівниками
прокуратури, які зацікавлені в його засудженні, а суд розглянув справу
однобічно з обвинувальним нахилом, колегія суддів вважає безпідставними,
оскільки вони не містять необхідного обґрунтування і спростовуються наведеними
доказами, які у своїй сукупності є взаємо узгодженими, достовірними та
достатніми для підтвердження винності засудженого у вчиненому ним злочині.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Так, твердження  ОСОБА_4. про те, що він, вчиняючи опір
працівникам міліції, які виконували незаконну, не  існуючу постанову судді за наведених
обставин, діяв в стані необхідної оборони, і, відповідно до ч. 4 ст.36 КК
України, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, є
неправильним і не відповідає фактичним обставинам справи.  <o:p></o:p>

Дії працівників міліції, за встановлених судом обставин справи,  були законними, оскільки вони виконували свої
службові обов'язки по охороні громадського порядку та були зобов'язані до
негайного виконання дійсної на той час постанови судді по наявній справі про
адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_4 адміністративного
стягнення і доправлення його до місця відбування адміністративного арешту. Тому
їх пропозиція ОСОБА_4 пройти з ними, не може бути розцінена  як незаконна, а його опір та нанесення удару
працівнику міліції при послідуючих 
вимогах, не можна розцінити як вчинення опору при здійсненні міліцією
явно незаконних дій, що могло би виключити склад даного злочину.<o:p></o:p>

Більш того, право на необхідну оборону
виникає лише за наявності для цього певної підстави, якою, відповідно ч.1 ст.
36 КК України, є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання.<o:p></o:p>

Отже правомірна поведінка, яка навіть
пов'язана із заподіянням шкоди іншій особі, не є підставою для необхідної
оборони з боку цієї особи. В даному випадку застосування працівниками судової
міліції, що виконували службові обов'язки, фізичної сили та наручників до
ОСОБА_4., який відмовився виконувати їх вимогу слідувати з ними та чинив їм
фізичний опір, не породжували у засудженого права на необхідну оборону. <o:p></o:p>

Щодо вимоги засудженого про
необхідність винесення окремої ухвали на незаконність винесених постанов про
зміну йому міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під
вартою, та необхідності оцінки дій працівників правоохоронних органів,
прокуратури та суду, то колегія, вивчивши матеріали справи, не знайшла підстав
для її задоволення.<o:p></o:p>

Покарання ОСОБА_4 призначено з
дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України в межах санкції статті, за якою його
засуджено і у повній мірі враховано тяжкість і суспільну небезпечність
вчиненого злочину та особи  винного.<o:p></o:p>

Так, районний суд правильно врахував, що ОСОБА_4. вчинив злочин невеликої
тяжкості, його позитивну характеристику за місцем проживання.  Більш того, обґрунтовано визнав  пом'якшуючими покарання обставинами -
наявність у нього на утриманні особи похилого віку та те, що він являється
інвалідом другої групи.<o:p></o:p>

На підставі вище викладеного, враховуючи матеріальний стан ОСОБА_4., який
не працює і є інвалідом другої групи, що свідчить про неможливість застосування
до нього обмеження волі та недоцільності застосування штрафу, передбачених
статтею обвинувачення, суд першої інстанції 
обгрунтовано прийшов до  висновку
про  необхідність застосування до нього
мінімальної, відповідно до вимог ч.2 ст. 63 КК України, міри покарання у виді
позбавлення волі, і на підставі ст. 75 КК України, правильно  звільнив його від відбування покарання з
випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених  ст. 76 КК України. <o:p></o:p>

Викладене дає підстави стверджувати, що призначене судом першої інстанції
ОСОБА_4. покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження
вчинення ним нових злочинів.<o:p></o:p>

Тому доводи прокурора про необхідність скасування вироку та постановлення
нового, яким застосувати до ОСОБА_4. міру покарання у виді 1 року позбавлення
волі без застосування ст. 75 КК України, на думку колегії є  необґрунтованими.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

При цьому колегія вважає необхідним задовольнити вимогу прокурора про
виключення з мотивувальної частини вироку обтяжуючої покарання обставини -
вчинення злочину у зв'язку з вчиненням потерпілим службового обов'язку на
підставі ч.4 ст.67 КК України, так як наведена обставина, дійсно, є
кваліфікуючою в диспозиції ч.2 ст.342 КК України.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

З огляду на вище викладене, враховуючи, що ОСОБА_4. не погодився на
застосування до нього Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а
порушень процесуального законодавства під час досудового та судового слідства
по справі, які б могли призвести до прийняття неправильного рішення - не
встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення його від покарання,
скасування вироку, обтяження чи пом'якшення  покарання.   <o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Керуючись  ст. 362, 365, 366  КПК України, колегія суддів<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

У Х В А Л И Л А:<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Виключити з мотивувальної частини вироку Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області від 8 грудня 2008 року обтяжуючу покарання обставину -
вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, а в
решті вирок  - залишити без зміни.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

</div>

</body>

</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...