Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 901/2171/13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2014 року Справа № 901/2171/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіКорсака В.А.,суддів:Данилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувшикасаційну скаргу заступника прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим,на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013у справі № 901/2171/13 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомЗаступника Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим,доЗаозерненської селищної ради,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Головне Управління Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України, 2. Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно", 3. Дитячий оздоровчий табір "Меркурій", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Черномор-Інвест"про визнання недійсним рішення, -за участю представників:від третьої особи-1: Короненко О.Ю.від третьої особи-2: Щербаков М.А.від прокурора: Кривоклуб Т.В.представники інших учасників судового провадження не з'явились;
		в с т а н о в и в :
		У липні 2013 року заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Заозерненської селищної ради, в якому просив суд визнати недійсним рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Заозерненської селищної ради (м. Євпаторія) від 07.07.2000 "Про вилучення земельної ділянки у ДОТ "Меркурій" та надання його у постійне користування ВАТ "Черкаське хімволокно" для будівництва та обслуговування спального корпусу на 249 місць в смт. Заозерне, вул. 60 років СРСР, 27 а" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом;  т. 1., а. с. 86-87).
		 
		Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2013 (суддя  Потопальський С.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 (у складі Градової О.Г., суддів: Євдокімова І.В., Воронцової Н.В.) у справі № 901/2171/13  у позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані недоведеністю порушення норм законодавства при виділенні та передачі в користування земельної ділянки відносно якої виник спір.
		 
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. 
		 
		В обґрунтування поданої скарги заступник прокурора послався на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального (ст.ст. 31, 32 Земельного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. 43 ГПК України).
		 
		У відзиві Заозерненська селищна рада заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Головне Управління Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України, Дитячий оздоровчий табір "Меркурій", товариство з обмеженою відповідальністю "Черномор-Інвест", публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно", не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
		 
		Фонд майна Автономної Республіки Крим, Заозерненська селищна рада, Дитячий оздоровчий табір "Меркурій", товариство з обмеженою відповідальністю "Черномор-Інвест" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Судами на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 30.09.1999 здійснено реєстрацію юридичної особи - державного підприємства дитячий оздоровчий табір "Меркурій" Національної гвардії України (далі за текстом - ДОТ "Меркурій").
		 
		Станом на 07.07.2000 ДОТ "Меркурій" перебувало у власності Автономної Республіки Крим та відносилось до сфери управління внутрішніх військ, що підтверджується Статутами 1999 та 2000 років, постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 07 лютого 1996 року, постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 466-2/99 від 21.04.1999 року та № 991-2/2000 від 15.03.2000 року, актом від 10.01.2000 року про передачу ДОТ "Меркурій" та свідоцтвом про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
		 
		07.07.2000 на 18 сесії XXIII скликання Заозерненської селищної ради було прийнято рішення про проект рішення та рішення щодо земельної ділянки по вул. 60 років СРСР, 27 в смт. Заозерне., яким, зокрема, вирішено:
		- пункт 1: вилучити з земель ДОТ "Меркурій", смт. Заозерне по вул. 60 років СРСР, 27, земельну ділянку площею 7468,54 м2 та передати її в запас земель Заозерненської селищної ради, 
		- пункт 2: залишити в користуванні ДОТ "Меркурій" земельну ділянку площею 48.700 м2 за адресою: смт. Заозерне, вул. 60 років СРСР, 27, 
		- пункт 3: затвердити проект відводу та технічної документації по перенесенню меж земельної ділянки в натуру загальною площею 7468,54 м2 в смт. Заозерне по вул. 60 років СРСР, 27, для будівництва спального корпусу на 249 місць,
		- пункт 4: надати ВАТ "Черкаське хімволокно" в постійне користування земельну ділянку з земель Заозерненської селищної ради площею 7468,54 м2 для будівництва та обслуговування спального корпусу на 249 місць в смт. Заозерне, вул. 60 років СРСР, 27а, 
		- пунктами 5 та 6 покладені певні обов'язки на орган земельних ресурсів та постійну комісію селищної ради щодо виконання цього рішення. 
		 
		Зазначене рішення було прийнято на підставі письмового клопотання директора табору, Статуту цього табору 1999 року, проекту відводу та технічної документації по перенесенню меж земельної ділянки в натуру загальною площею 48.700,14 м2 в смт. Заозерне по вул. 60 років СРСР, 27, з яких вбачається, що раніше табору була надана земельна ділянка площею 48.511,79 м2, в подальшому 7.468,54 м2 вилучені для надання ВАТ "Черкаське хімволокно". Крім того, проект відводу та технічна документація по перенесенню меж земельної ділянки в натуру свідчать, що висновок державної землевпорядної документації є негативним через відсутність креслення відводу земельної ділянки, яка відводиться, акту обстеження ділянки, в технічному звіті відсутній журнал польових замірювань, в документах не вказано відповідної назви підприємства, проект був замовлений до отримання дозволу на розробку. Відмітка про усунення вказаних порушень документації на вказаному висновку державної експертизи відсутня. Акт складено без зазначення встановлення меж земельної ділянки 48.700,14 м2.
		 
		До цього, спірна земельна ділянка надавалась в постійне користування за наступними документами: 
		24.07.1958 Виконавчим комітетом Евпаторійської міської ради депутатів трудящих за рішенням № 549 здійснений відвід під будівництво піонерського табору на 240 місць земельної  ділянки площею 6 га, яка суміжна з санаторієм "Чайка", 
		21.06.1966 складено акт про ввід в експлуатацію пансіонату "Меркурій" по вул. 60 років СРСР.
		 
		Після прийняття Заозерненською селищною радою спірного рішення, 17.05.2004 земельна ділянка площею 0,7469 га за кадастровим                                         № 01109453000:01:003:0025, розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 43, Заозерненською селищною радою була продана ВАТ "Черкаське хімволокно", яке, в подальшому, 27.09.2006 за договором купівлі-продажу продало цю земельну ділянку ТзОВ "Черномор-Інвест". Ці правочини посвідчені нотаріально та здійснена державна реєстрація цих правочинів, останнього - 27.09.2006 року за № 1599850 в Державному реєстрі правочинів. 
		 
		В своєму позові прокурор послався на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без дотримання встановленого Земельним кодексом порядку, зокрема, щодо його погодження.
		 
		Судові рішення, якими відмовлено у позові, мотивовані тим, що селищна рада прийняла спірне рішення в межах своїх повноважень на підставі поданого клопотання та проекту землеустрою, відчуження земельної ділянки не було, вона була передана в користування; у дитячого оздоровчого табору "Меркурій" не було правовстановлюючих документів на земельну ділянку, її межі не були встановлені в натурі, а тому не доведений факт правомірності користування дитячим табором земельною ділянкою, частина якої за спірним рішенням селищної ради передана в користування публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", а тому права позивача не порушені.
		 
		Колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої, п'ятої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення селищної ради та змінами та цю дату), право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки. Припинення права користування землею у такому випадку проводилось у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.
		 
		Порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою було врегульовано статтями 29, 31 та 34 вказаного Кодексу, згідно з якими, зокрема, припинення права користування здійснюється за заявою землекористувача на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 29); вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів (ч. 1 ст. 31); вилучення земель провадиться за рішенням селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених ст. 33 цього Кодексу (вилучення особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культурними об'єктами) (ч. 2 ст. 31); підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища (ч. 1 ст. 34); підприємство, установа і організація погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом охорони культурної спадщини, органом архітектури і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку (ч. 9 ст. 34); матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з проекту районного планування або проекту планування та забудови міста, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Вказуються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення (ч. 14 ст. 34). 
		 
		Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало вимог щодо погодження клопотання підприємства, установи, організації (землекористувачів), заінтересованих у вилученні (викупі) земельних ділянок, з органом управління таких підприємств, установ і організацій.
		 
		Натомість, прокурор у своєму позові послався на те, що така вимога для землекористувача - дитячого оздоровчого табору "Меркурій" була встановлена пунктами 1.1 та 4, 5 його Статуту 1999 року, пунктом 4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом  Фонду державного майна України № 1477 від 30 липня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1999 року за № 573/3866. 
		 
		В пункті 1 вказаного вище Положення наведені терміни, а саме майно - матеріальні цінності, які, відповідно до чинного законодавства, віднесені до основних засобів (фондів). Відчуження майна це передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів підприємницької діяльності, іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти. 
		 
		          Пункт 2 вказаного Положення встановлював, що чинність цього Положення поширюється на майно, яке віднесене до основних засобів (фондів) та перебуває на балансі державних підприємств на правах повного господарського відання, оперативного управління, державного майна інших суб'єктів підприємницької діяльності та державного майна, наданого в оренду. Майно дитячого оздоровчого табору "Меркурій" віднесено до майна Автономної Республіки Крим.                
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що дитячий оздоровчий табір "Меркурій" не продавав за грошові кошти земельну ділянку, така земельна ділянка не перебувала на балансі цього табору і не була віднесена до основних засобів (фондів) і відмова від права користування від частини земельної ділянки здійснена не на користь інших юридичних чи фізичних осіб, а на користь місцевої ради. Зазначені обставини в установленому порядку не спростовані.
		 
		          Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порядок припинення права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови землекористувача в частині подання клопотання про припинення права користування частиною земельної ділянки без погодження з органом управління землекористувача порушений не був. 
		 
		               Відповідно до пункту 4.9 Положення про представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в районі, місті, затвердженого постановою Уряду Криму від 02 листопада 1995 року № 325 (з змінами на 20 липня 2000 року), вказаний орган мав право готувати за участю місцевих органів по землеустрою рішення про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва, приватизації (оренді) земельних ділянок, відведених в установленому порядку для будівництва цих об'єктів, і представляти їх для розгляду Фонду. 
		 
		              Вказане Положення втратило чинність на підставі постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 01 березня 2011 року № 82.
		 
		             На час звернення прокурора з позовом та розгляду даної справи судами першої та другої інстанцій діє Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затверджене постановою № 82 від 01 березня 2011 року Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (в редакції постанови № 110 від 25 квітня 2012 року), за яким Фонд майна Автономної Республіки Крим не має повноважень щодо приватизації земельних ділянок чи інших повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, в тому числі не має повноважень погоджувати землекористувачам - підприємствам, що належать до сфери Автономної Республіки Крим, клопотань (інших документів) на добровільну відмову від землі. 
		 
		              З наведеного слідує, що як на час прийняття селищною радою спірного рішення, так і на час звернення з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, вказане спірне рішення селищної ради не порушувало цивільних прав та охоронюваних законом інтересів позивача - Фонду майна Автономної Республіки Крим. А тому підстав задовольняти позов в інтересах цієї особи у суду першої інстанції не було. 
		 
		Зважаючи на те, що обставин порушення прав позивача або охоронюваних законом його інтересів судами попередніх інстанцій не встановлено, в такому випадку, строк позовної давності застосуванню не підлягає.
		 
		Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
		 
		Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.
		 
		Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу  України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у справі № 901/2171/13 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддяВ.А. Корсак   суддіМ.В. Данилова    Т.Б. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...