Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/10554/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2014.
Дата набрання законної сили: 06.03.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  464/10554/13                                        Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.  
		Провадження №  22-ц/783/1673/14                               Доповідач в 2-й інстанції:   Мельничук О. Я.  
		Категорія справи: 19
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		06 березня 2014 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		 
		 
		головуючої - судді Мельничук О.Я.,  
		суддів  Крайник Н.П., Курій Н.М.
		при секретарі  Данилик І.І.,
		за участю позивача ОСОБА_2 та його представника  ОСОБА_3
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку /ОСББ/ "Вітерець" на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку /ОСББ/ "Вітерець" про стягнення боргу, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		          
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 054 076 гривень, як набуті без достатньої правової підстави, 168 616 гривень - проценти за користування цими коштами, 51 593 гривень - 3 % річних.
		Заочним рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 20 листопада 2013 року позов задоволено та стягнуто з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вітерець» в користь ОСОБА_2 грошові кошти збережені без достатньої правової підстави в розмірі 1 054 076 гривень, відсотки за користування такими коштами в розмірі 168 616 гривень, три відсотки річних від простроченої суми виконання грошового зобов»язання в розмірі 51 593 гривні, судові витрати в розмірі 1820 гривень, а всього грошові кошти в розмірі 1 276 105 гривень.
		Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 26 грудня 2013 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
		Вищезгадане рішення в загальному порядку оскаржив представник відповідача -  Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вітерець"- Богдан З.С. Апелянт просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Вважає, що дане рішення є незаконним та необгрунтованим, таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин, що  мають значення для правильного вирішення справи, а обставини, які суд встановив - не відповідають дійсності та не підтверджуються належними і допустимими доказами у справі. Вважає, що попередній договір в частині оформлення між сторонами завдатку нікчемним визнати не можна і норму ст.216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсності правочину застосовувати до спірних правовідносин також не можна, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача неповернутої йому частини коштів в сумі 1 054 076 гривень, переданих ним скаржникові, як завдаток, на тій підставі, що попередній договір є нікчемним (не був нотаріально посвідчений) є незаконною і не могла бути задоволеною судом. Стверджує, що на виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2007 року між сторонами було укладено у встановленій законом формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.12.2009 року, а тому застосовувати наслідки недійсності попереднього договору, як нікчемного, про які позивач просить в своєму позові, ОСББ «Вітерець» не вважає можливим. Також, вважає, що суд помилково прийшов до висновку про отримання відповідачем від позивача без достатньої правової підстави коштів та в подальшому їх незаконне збереження, та всупереч вимог закону задовольнив вимогу позивача про стягнення процентів, як за користування чужими грошовими коштами, на підставі ч.2 ст.ст.1214, 536,1048 ЦК України, оскільки норми цих статей не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст.ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування . 
		У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
		Матеріалами справи встановлено, що 10.09.2007 року між ОСББ «Вітерець» в особі його керівника Андріенко М.І. (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) у простій письмовій формі укладено попередній договір купівлі - продажу квартири  АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 і двох паркінгів. (т.1 а.с.8).
		Відповідно до п.1 вказаного договору, сторони зобов'язались в майбутньому, в строк, обумовлений в п.3 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири площею 143,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (3-й пов.) та 2 паркінги).
		Відповідно до п.2 попереднього договору в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором покупець передав, а продавець прийняв суму завдатку в розмірі 100% вартості квартир та еквівалентно 239  850 євро. 
		Факт передачі та отримання зазначених коштів сторони визнали, що стверджується актом звірки розрахунків на 10.02.2010 року та актом звірки розрахунків між ОСББ «Вітерець» і ОСОБА_2 по попередньому договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2007 року станом на 09.09.2011 року. 
		Відповідно до ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена у письмовій формі.
		Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Нікчемними, зокрема, є правочини укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219)
		Враховуючи те, що попередній договір купівлі-продажу від 10.09.2007 року був укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, як встановлено вимогами ст.657 ЦК України, про що сторони не заперечили, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що такий договір  в силу дії  вимог ст.215 ЦК України  є нікчемний. 
		 
		Відповідно до ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов»язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. 
		Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана - повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд вірно встановив характер спірних правовідносин та застосував норму, яка поширюється на дані правовідносини. Зокрема судом вірно враховано, що згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Надаючи правову оцінку зібраним по справі доказам суд прийшов до правильного висновку про необхідність повернення одержаних від позивача коштів за нікчемним правочином в сумі 239  850 євро, оскільки такі набуті відповідачем без відповідної правової підстави.  
		При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем 04.09.2009 року повернуто позивачу 7  000 дол. США в рахунок безпідставно набутих коштів, а частина коштів в розмірі 205  240  дол. США погашена шляхом прощення позивачем боргу та укладення 30.12.2009 року нотаріально завіреного договору купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1 за ціною продажу у 20  000 грн.  При цьому, суд вірно вважав, що укладення договору купівлі-продажу квартири від 30.12.2009 року не являє собою виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2007 року, оскільки в силу положень вимог ст.635 ЦК України, договір купівлі-продажу квартири від 30.12.2009 року укладений на інших умовах, а ніж були передбачені попереднім договором, і такий являє собою самостійний договір купівлі-продажу, містить інші умови та стосується іншого предмету.
		Відтак спростованими вважає колегія суддів мотиви апеляційної скарги про те, що  договір купівлі-продажу укладений між сторонами 30.12.2009 року, був вчинений на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 10.09.2007 року.  
		Доводи апеляційної скарги про те, що попередній договір в частині оформлення між сторонами завдатку нікчемним визнати не можна, оскільки вимоги ст.547 ЦК України не встановлюють обов'язкового нотаріального посвідчення завдатку, як виду правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань колегія суддів вважає безпідставними, оскільки  правовідносини, які виникають між сторонами у зв'язку із переданням завдатку мають додатковий (акцесорний) характер. Тобто юридична доля домовленості про завдаток залежить від зобов'язання, виконання якого ним забезпечується. За загальним правилом ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не може забезпечуватися завдатком. При цьому недійсність основного зобов'язання (забезпеченої завдатком вимоги) спричиняє недійсність і договір про завдаток, якщо інше не встановлено законом. Тому, якщо правочин,  з якого виникає основне зобов'язання визнаний недійсним або його недійсність (нікчемність) прямо встановлена законом, кошти або рухоме майно, передані як завдаток, відповідно до вимог ст.ст.216, 1212-1216 ЦК України підлягають поверненню, як такі, що отримані безпідставно.   
		Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно з вимогами ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
		Враховуючи ту обставину, що відповідачем безпідставно набуті грошові кошти та частина ним без відповідної правової підстави утримується, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача щодо стягнення відсотків за користування такими коштами та трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання.  
		Відтак безпідставними вважає колегія суддів доводи апелянта про те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.625, 536, 1214 ЦК України, оскільки кредитор має право на стягнення процентів річних, що є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту його майнового права та інтересу,  та на стягнення процентів, зазначених у ст.536 ЦК України, як плату за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. 
		Ухвалюючи рішення про стягнення коштів за нікчемним правочином судом правильно враховано положення ч.2 ст.533 ЦК України, яка регламентує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Виходячи з офіційних курсів НБУ, які діяли на день проведення розрахунків, судом вірно визначений їх розмір в сумі 1  054  076 грн.
		Доводи апелянта про те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача процентів за користування грошовими коштами, збереженими без достатньої правової підстави в розмірі 168  616, 00 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 51  593, 00 грн. судом не наведено жодного розрахунку колегія суддів не приймає, оскільки на спростування наведеного позивачем розрахунку, відповідачем не надано будь-якого іншого розрахунку, якому була б надана правова оцінка.    
		Таким чином     доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки вони не підтверджені належними доказами,     зводяться до не згоди з висновками суду по оцінці доказів.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		 
		За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку /ОСББ/ "Вітерець" - відхилити.
		Заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.          
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів     з дня набрання ухвалою законної сили.  
		 
		Головуючий:                                                                                           О.Я. Мельничук
		 
		Судді:                                                                                                              Н.П. Крайник
		 
		                                                                                                                               Н.М. Курій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...