Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 901/140/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		11.03.2014                                          Справа № 901/140/14
		За позовом  Міністерства охорони здоров'я України
		до відповідача Сімеїзської селищної ради
		до  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дифузія"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Москва"
		про визнання недійсними рішень та витребування земельної ділянки
		Суддя Іллічов М.М.
		Представники:
		Від Міністерства охорони здоров'я України - не з'явився;
		Від відповідача 1 - не з'явився; 
		Від відповідача 2 ТОВ "Фірма Дифузія"- Тарасенко М.Ю., довіреність № б/н                               від 10.10.2012, представник;
		Від третьої особи - Комедова О.М., довіреність № б/н  від 20.04.2013,  представник.
		 
		СУТЬ СПОРУ: Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сімеїзської селищної ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діфузія" про визнання недійсними рішень Сімеїзської селищної ради №12 від 29.12.1999, №13 від 30.06.2000, №14                         від 30.06.2000 та витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дифузія" на користь держави в особі Міністерства охорони здоров'я України земельну ділянку площею 0,1245 га, розташовану за адресою: смт. Сімеїз, вул. Баранова, санаторій "Москва".
		Позовні вимоги мотивовані наступним. 
		Земельна ділянка загальною площею 0,1245 га в смт. Сімеїз, вул. Баранова, яка була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дифузія" в оренду строком на 20 років, є майном Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Москва" Міністерства охорони здоров'я України, знаходиться на його балансі на праві оперативного управління та є об'єктом державної власності. Таким чином, оскаржуваними рішеннями Сімеїзської селищної ради якими було надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки санаторію «Москва» для передачі його в тимчасове користування, було дозволено оформлення технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки на отримання державного акту санаторію «Зорі України» та про укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки прийняті з перевищенням компетенції. Крім того, оскаржувані рішення прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства України, без отримання на це погодження органу, уповноваженого управляти даним майном. 
		Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 було задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відео конференції у Господарському суді м. Києва. 
		У судове засідання з'явилися представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» та третя особа. 
		Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» проти позову заперечував. На підстав викладених у відзиві (а.с.70-74) . 
		Третя особа просила суд позовні вимоги Міністерства охорони здоровя України задовольнити у повному обсязі. Оскільки, вилучення земельної ділянки було проведено відповідачем - Сімеїзською селищною радою з перевищенням наданих їй повноважень            (а.с. 143-144). 
		Позивач, відповідач Сімеїзська селищна рада явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду невідомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
		Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дифузія" та третьої особи, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №467/2011 (далі - Положення), Міністерство охорони здоров'я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я.
		Відповідно до підпункту 13 пункт 4 Положення Міністерство охорони здоров'я України відповідно до покладених на нього завдань виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
		Постановою Кабінету міністрів України від 05.05.1995 №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної влади, відповідно до якого Санаторій "Москва" (м. Сімеїз) віднесено до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України.
		Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.04.1997 №121 Дитячий санаторій "Москва" передано в безпосереднє управління Міністерства охорони здоров'я України.
		Дитячий санаторій "Москва" зареєстровано відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 25.03.1998, яке видано на підставі розпорядження Виконкому Ялтинської міської ради від 25.03.1998№56-р, як суб'єкт державної форми власності. Згідно зі статутом Санаторію, його майно є державною власністю та належить останньому на праві оперативного управління.
		Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою КМ №0000008, виданого Сімеїзською селищною радою на підставі рішення від 11.06.1993, у постійне користування Санаторію для функціонування санаторію надано земельну ділянку площею 5,55 га.
		Позивач вважає, що рішення Сімеїзською селищною радою №12  від 29.12.1999 «Про надання дозволу на інвентаризацію земельної ділянки санаторію «Москва», для передачі її в тимчасове користування; №13 від 30.06.2000 «Про дозвіл на  оформлення технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки на отримання державного акту санаторію «Зорі України»; №14 від 30.06.2000 «Про укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки» прийняті у порушення частини 1 статті 32 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) з перевищенням компетенції. Крім того, оскаржувані рішення прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства України, без отримання на це погодження органу, уповноваженого управляти даним майном. 
		Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
		Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Наказом Українського державного університету харчових технологій №120                      від 17.12.1997 «Про створення навчально-науково-виробничого центру теплоенергозбереження (Техноцентр ТЕЗ)» створено з 01.12.1997 при Українському державному університеті харчових технологій на базі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» та випускної кафедри технологічного обладнання харчових виробництв Українського державного університету харчових технологій навчально-виробничий Техноцентр теплоенергозбереження (а.с.83-84).
		Між Санаторієм «Москва» та Товариством з обмеженою овідальністю «Фірма «Дифузія» 19.05.1999 було укладено Договір про сумісну діяльність №27Д-99 (надалі - Договір) (а.с. 77-81).
		Пунктом 1 Договору встановлено, що сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль співпрацювати в учбово-виробничій сфері для досягнення господарських та соціальних задач.
		Крім того, в Договорі сторони обумовили зобов'язання сторін, порядок ведення сумісних справ, розподіл результатів сумісної діяльності, витрати та збитки сторін, строк дії та інше.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору Санаторій «Москва» зобов'язується надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» площу приміщення для офісу та науково-дослідницьку лабораторію на території санаторію «Москва». Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» зобов'язується після підписання даного Договору приступити до виконання ремонтних робіт в отриманих приміщеннях та благоустрою території.
		Укладена 10.06.2000 Додаткова угода до Договору №27Д-99 від 19.05.1999, згідно якої пункт 2.1 розділу 2 «Зобов'язання Санаторію «Москва» викладені у наступній редакції: «Пункт 2.1 Санаторій «Москва» зобов'язується надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» площу та приміщення для офісу і науково-дослідницької лабораторії на території санаторію «Москва»; зобов'язується забезпечити безперешкодний проїзд через територію санаторію, доступ людей та завезення необхідного обладнання в лабораторію нетрадиційної енергетики». «Пункт 2.2: «Товаристо з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» зобов'язується після підписання даного договору приступити до виконання ремонтних робіт в отриманих приміщеннях та благоустрою території; створити лабораторію нетрадиційної енергетики; забезпечити використання результатів роботи лабораторії для енергетичних потреб санаторію не менше як протягом 15 років до вирішення енергетичного питання Автономної Республіки Крим» (а.с. 82).
		Крім того, Додатковою угодою сторони виклали пункт 6.1 розділу 6 договору «Строк дії Договору» у наступній редакції: «Строк дії даного договору: з моменту підписання до  2015 року, до вирішення енергетичного питання в Автономній Республіці Крим». Станом на сьогоднішній день вказаний договір є чинним.
		З метою реалізації Договору про сумісну діяльність №27Д-99, Міністерство охорони здоров'я України 02.11.1999 направило на адресу головного лікаря санаторію «Москва» Горанова А.Л. лист за вих. №1701-137, згідно якого узгодило вивід земельної ділянки 0,12 га з землекористування Санаторію «Москва» для організації лабораторії нетрадиційної енергетики та співробітництва з НВНЦ ТОВ «Техноцентр», який, як вже зазначалося вище, створено на базі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» (а.с. 85). 
		Таким чином, суд вважає твердження позивача щодо вилучення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу безпідставним. 
		Санаторій «Москва» 24.12.1999 звернувся до Сімеїзської селищної ради із проханням дозволити інвентаризацію, вилучення та передачу в оренду земельної ділянки площею 1000 кв.м. з земель санаторію Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірмі «Дифузія», яка потрібна для розміщення лабораторії харчових технологій та нетрадиційних методів електрозабезпечення (а.с.86) .
		29.12.1999 Сімеїзською селищною радою прийнято рішення №12 «Про надання дозволу на інвентаризацію земельної ділянки санаторію «Москва» для передачі її у тимчасове користування», згідно якого вирішено надати дозвіл на інвентаризацію та складення технічного звіту на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована на території санаторію «Москва», яка знаходиться в постійному користуванні на підставі Державного акту №11, виданого 11.06.1993, для вилучення вказаної земельної ділянки з користування санаторію «Москва» та надання її у тимчасове користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» (а.с. 132).
		На підставі вказаного рішення Сімеїзської селищної ради №12 від 29.12.1999, за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» Приватним підприємством «Геркулесь» розроблений проект відводу та технічний звіт з перенесення в натуру меж земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» на території санаторію «Москва» (а.с. 124-126).
		Зі змісту вихідної земельно-кадастрової інформації, що входить до складу проекту відводу і технічного звіту земельної ділянки, вбачається, що земельна ділянка, яка надається у тимчасове користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» площею 0,125 га на час дослідження (інвентаризації) знаходиться на землях громадського призначення смт. Сімеїз, які використовуються для охорони здоров'я, код   УКЦВЗ 1.12.5.
		Відповідно до Українського класифікатору цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205, землі громадського призначення відносяться до земель населених пунктів. 
		Таким чином, твердження позивача, що земельна ділянка, яка знаходилася в постійному користуванні санаторія «Москва» відповідно до Державного акту КМ                     № 0000008, виданого Сімеїзською селищноюрадою на підставі рішення від 11.06.1993, та за рахунок якої було здійснено відвення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», відноситься до земель оздоровчого призначення, які не можуть передаватися в колективну та приватну власність, не відповідає дійсності.
		Після розроблення проекту відведення, санаторій «Москва» листом від 25.04.2000 за вих. №86 повідомив Сімеїзського селищного голову Макаренко Н.Г. про згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,1245 га з земель громадського призначення, які використовуються для охорони здоров'я, яка розташована в смт. Сімеїз на землях санаторію «Москва», для створення лабораторії нетрадиційних методів енергетики з метою стабілізації енергозабезпечення дитячого санаторію (а.с. 87).
		Рішенням Сімеїзської селищної ради №13 від 30.06.2000 «Про надання дозволу на оформлення технічної звіту по інвентаризації земельної ділянки на отримання державного акту санаторію «Зорі України»; №14 від 30.06.2000 «Про укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки» було затверджено проект відведення та технічний звіт з перенесення у натуру меж земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» загальною площею 0,1245 га, та передано її в орендне користування строком  на 20 років, для обслуговування лабораторії нетрадиційних методів енергетики по забезпеченню санаторія «Москва» теплопостачанням, в смт. Сімеїз, вул.. Баранова, із земель населеного пункту Сімеїз, код Ф6 зем 35 (а.с. 134, 131).
		Пунктом 3 статтею 4 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
		Частиною 1 статті 9 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.
		Приписами статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. 
		Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу (стаття 31 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень).
		Відповідно до статті 32 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.
		Дослідивши вищенаведене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення Сімеїзською селищною радою частини 1 статті 32 Земельного кодексу України і перевищення в цій частині компетенції є помилковим, оскільки вищезазначеними нормами встановлений порядок вилучення за рішенням Верховної Ради України земель за межами населених пунктів. Однак, земельна ділянка, яка знаходилася в постійному користуванні санаторія «Москва» відповідно до Державного акту КМ №0000008, виданого Сімеїзською селищною радою на підставі рішення від 11.06.1993, та за рахунок якої здійснено відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», знаходиться в межах смт. Сімеїз, що виключає застосування до спірних відносин статтю 32 Земельного кодексу України.
		Щодо тверджень позивача про нечинність (неукладеність) договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Між Сімеїзською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія» 11.07.2000 було  укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку із земель населеного пункту смт. Сімеїз, код Ф6 зем 35 Сімеїзської селищної ради, яка розташована в м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Баранова, санаторій «Москва», загальною площею 0,1245га.
		Договір було посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.07.2000 за реєстровим № 1499, зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди Сімеїзської селищної ради за № 26 від 05.06.2002.
		Обставини чинності Договору також підтверджуються листом Управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 10.09.2010 № 4972-2/10-25-4 та витягом з Книги реєстрації договорів оренди на землю Сімеїзської селищної ради                        (а.с. 127-129).
		Крім того, в матеріалах справи наявний лист Управління Держземагенства у                 м. Ялті Автономної Республіки Крим №580-2/10-25-4 від 12.02.2014 згідно якого вбачається, що Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1245 га, Який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул.. Баранова, санаторій «Москва», укладений 11.07.2000 між Сімеїзською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1499, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди Сімеїзської селищної ради за №26  від 05.06.2002 (а.с. 155).
		Доказів визнання Договору оренди недійсним у судовому порядку під час розгляду справи до суду не надано.
		Таким чином зазначені твердження Позивача щодо нечинності (неукладення) договору з підстав відсутності його реєстрації є помилковими та такими, що не відповідають дійсності.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини щодо недійсності Договору оренди від 11.07.2000 земельної ділянки площею 0,1245 га вже неодноразово досліджувалися судом по справі №5002-18/1836.1-2011. З позовом до суду звертався прокурор м. Ялти  в інтересах держави в особі: Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим; Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Москва" до відповідачів: 1. Сімеїзської селищної ради; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дифузія". У задоволенні позову було відмовлено, рішення набрало законної сили. 
		Враховуючи вищевикладене, суд  вважає, що позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я  України необґрунтовані, документально не підтверджені, а тому не підлягають задоволенню. 
		Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
		Судовий збір покладається на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.
		Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.03.2014. 
		З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити. 
		 
		 
		Суддя                               М.М. Іллічов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...