Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 222/19-03/20/4 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2014.
Дата набрання законної сили: 31.03.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		 
		"03" березня 2014 р.                                                              Справа № 222/19-03/20/4 
		 
		за позовом Приватного підприємства «Будавтор», м.Київ
		до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А., с. Рогозів, Бориспільський район
		про стягнення 93  200,00 грн.
		Суддя Щоткін О.В.
		 
		за участю представників сторін:
		позивач  - не з'явився;
		відповідач   - Лига В.М. предст., дов. б/н  від 26.12.2013р.;    
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Приватне підприємство «Будавтор (позивач) звернувся до суду з позовом до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. (відповідач) про стягнення 93  200,00 грн.
		В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що відповідач порушив умови договору оренди та безпідставно перешкоджав використанню позивачем орендованого приміщення, в зв'язку з чим останній не виконав свої договірні зобов'язання перед третіми особами та поніс збитки, у вигляді упущеної вигоди в розмірі 93  200,00 грн.
		У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує та зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума збитків, наданими позивачем доказами необґрунтована та недоведена. 
		Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2003 р. (суддя Агрикова О.В.) провадження у справі № 222/19-03 було зупинено до надходження з Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві до господарського суду Київської області матеріалів кримінальної справи № 13-11021. 
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Київської області від 03.06.2013 року, у зв'язку з тим, що при здійсненні відбору архівних справ в архіві господарського суду Київської області була виявлена зупинена справа № 222/19-03/20, а суддя Агрикова О.В., у провадженні якої знаходилася дана справа, призначена суддею іншого суду, справу № 222/19-03/20 передано на автоматизований розподіл.
		На підставі автоматизованого розподілу справ, справу № 222/19-03/20 передано для розгляду судді Щоткіну О.В.
		Ухвалою суду від 04.06.2013р. суддею Щоткіним О.В. справу № 222/19-03/20 прийнято до свого провадження та присвоєно номер 222/19-03/20/4.
		З метою з'ясування статусу позивача, 11.06.2013р. судом було здійснено запит до державного реєстратора. 
		08.07.2013р. на адресу господарського суду надійшов витяг з ЄДРПОУ, в якому зазначено, в ЄДР записів по даній юридичні особі не знайдено.
		В зв'язку з чим, судом здійснено запит до ГУ Регіональної статистики. На запит від ГУ Регіональної статистики надійшла відповідь, що ПП «Будавтор» значиться в ЄДРПОУ як юридична особа і знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Визволителів, 1.
		Враховуючи тривалий термін зупинення провадження у справі № 222/19-03/20/4 та відсутність в матеріалах справи відомостей стосовно обставин, що зумовили таке зупинення, суд вирішив за власною ініціативою поновити провадження у справі № 222/19-03/20/4, про що 17.02.2014р. винесено відповідну ухвалу.
		Також під час підготовки справи до розгляду, судом було зроблено Спеціальний запит до ЄДРПОУ стосовно відповідача, який залучений до матеріалів справи. 
		Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Бортницьке управління меліоративних систем і водного господарства припинено. Правонаступником Бортницького управління меліоративних систем і водного господарства є Бортницьке міжрайонне управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. 
		В зв'язку з чим, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014р. була здійснена заміна відповідача Бортницьке управління меліоративних систем і водного господарства на його правонаступника - Бортницьке міжрайонне управління водного господарства ім. Гаркуші М.А.
		Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
		Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
		До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
		Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. 
		Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу позивача, зазначену у позовній заяві та договорі, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
		Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника позивача.
		Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
		03.03.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, суд,-
		 
		встановив:
		01 вересня 2000 року між Приватним підприємством «БУДАВТОР» (орендар) та Бортницьким управлінням меліоративних систем і водного господарства (правонаступник- Бортницьке міжрайонне управління водного господарства ім. Гаркуші М.А.) (орендодавець) було укладено договір на оренду нежитлового приміщення заг. пл.216, кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34 та використовувалося під столярний цех.
		Відповідно до п. 7.1. договору, орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду нежитлове приміщення згідно з розділом 1 цього договору по акту прийому-передачі, в котрому зазначаються технічний стан об'єкта на момент передачі його в оренду та який підписується одночасно з цим договором.
		Орендар, в свою чергу, відповідно до п. 5.1. договору, зобов'язаний використовувати орендоване приміщення відповідно до його призначення.
		Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна, підписаного орендодавцем і орендарем. (п.2.1. договору).
		Пунктом 6.1 договору, передбачено, що орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність в межах визначених статутом позивача.
		Однак, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідач неодноразово порушував умови договору щодо права орендаря користуватися орендованим майном та перешкоджав використанню орендованих приміщень, що підтверджується доданими до позовної заяви, актами від 09.10.2001р., 19.11.2001р., 06.12.2001р., 07.12.2001р. та від 31.01.2002р.
		В зв'язку з такими діями відповідача, позивач зазначає, що був позбавлений можливості виконати умови підписаних ним з третіми особами договорів підряду від 11.07.2001р., № 3/11 від 28.11.2001р., від 04.12.2001р. та поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 93  200,00 грн.
		У  відзиві на позов відповідач  просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем не доведено факту завданих відповідачем збитків на суму 93  200,00 грн.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
		В своїй позовній заяві, як на доказ недопущення відповідачем позивача в орендоване приміщення, останній надає копії актів від 09.10.2001р., 19.11.2001р., 06.12.2001р., 07.12.2001р. та від 31.01.2002р.
		Розглянувши надані акти, судом встановлено, що вони підписані лише з боку ПП «Будавтор» та не містять підписів з боку відповідача чи інших орендарів, які орендують приміщення на території відповідача.
		Також варто зазначати, що позивачем до суду не надано доказів звернення до правоохоронних органів з приводу перешкоджання відповідачем використовувати орендоване приміщення.
		Відносно договорів, доданих до позовної заяви, якими позивач обґрунтовує наявність втраченої вигоди, варто зазначити, що до суду позивачем не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми.
		Самі лише загальні суми договорів не можуть вважатися сумою упущеної вигоди, оскільки втрачена вигода, це лише прибуток, який позивач міг отримати в результаті виконання договору, без врахування витратної частини, тобто собівартості договору. 
		Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
		Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. 
		Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання вказаних приміщень, а також довести, що збитки були понесені в результаті неправомірних дій відповідача.
		Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень.
		Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2012р. № 10/27.
		Обов'язок доказування відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги. 
		Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
		За наведених обставин, доводи позивача викладені в позовній заяві господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності, а також не підтверджують того, що позивач міг отримати доходи і саме в такому розмірі.
		З урахуванням вищезазначених обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в задоволенні позову покладається на позивача. 
		Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		 
		вирішив:
		Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		 
		Дата підписання повного тексту рішення: 18.03.2014р.
		 
		 
		      Суддя                                                                                     Щоткін О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...