Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-72/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-72/11
		Провадження № 2/456/7/2014 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" січня 2014 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		головуючого - судді Бучківської В. Л. 
		при секретарі Березіній Л.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги,
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		Позивач ОСОБА_1  звернулася до суду з позовною заявою та збільшивши 09.12.2013 р. (Т.3 а.с.189) позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідачів шкоду, заподіяну неналежним наданням медичної допомоги, а саме: з Стрийської центральної районної лікарні Львівської області 15000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу; з Моршинської міської лікарні Львівської області 20000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу; з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова 50584,00 грн. моральної шкоди; 17151,74 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні у Санаторії «Світанок» (м. Моршин), 19.11.2007 р. внаслідок падіння через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження здоров`я - закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з наступними ускладненнями. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення Стрийської ЦРЛ. Медична допомога надавалась їй лікарем - травматологом ОСОБА_2 , який встановив діагноз: перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Згідно з довідкою від 19.11.2007 р. їй було проведено таке медичне втручання як: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, рентген-контроль, а також було встановлено, що ознак алкогольного сп`яніння не встановлено. Після проведеного втручання її відправили до санаторію, де вона продовжувала перебувати на відпочинку до 22.11.2007 р. 20.11.2007 р. вона звернулася до Моршинської міської лікарні, де спостерігалася лікарем-хірургом ОСОБА_5 до 22.11.2007 р. Але, на жаль, їй, незважаючи на стан здоров`я, що постійно погіршувався (різкий біль, набряк, температура), не було призначено жодного адекватного лікування. Єдину рекомендацію, яку вона отримала у Моршинській лікарні була рекомендація звернутись до лікаря-травматолога за місцем проживання для подальшого лікування. 23.11.2007 р. вона звернулась до Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова з болями в кисті, набряком (запис в медичній карті амбулаторного хворого від 23.11.2007 р.). Лікуючий лікар - травматолог ОСОБА_4 підтвердив діагноз, виставлений в Стрийській ЦРЛ, підтверджений у Моршинській міській лікарні, а також зазначив у первинній медичній документації, що призначене лікування ОСОБА_6 не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги по даній патології. Вона неодноразово відвідувала лікаря-травматолога 4-ї міської поліклініки зі скаргами, зокрема: 27.12.2007 р. відзначено, що зберігається набряк на лівій кисті, обмеження рухів, слабкість захвату лівої кисті, функція лівої кисті ще значно порушена, аналогічний запис зроблено 04.01.2008 р. та 15.01.2008 р. З 04.02.2008 р. до 15.02.2008 р. вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: лівобічний карпальний стеноз із після травматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті. Їй було проведено хірургічне втручання - невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястя. Незважаючи на численні заходи, які вживали медичні працівники, на жаль, її стан здоров`я не покращувався. Так, 25.03.2008 р. було відзначено лікарем-невропатологом 4-ї міської поліклініки, що вона скаржиться на різкі стягуючі болі в лівій долоні, приступи оніміння пальців. Лікарем встановлено ригідність міжкісткових м`язів лівої кисті, відсутність функції стискання, опухлість кисті, зміни у кольорі, оніміння кінцівок фаланг лівої кисті. Констатацію факту неналежності надання медичної допомоги у Стрийській ЦРЛ та Моршинській міській лікарні, що потягнуло тяжкі наслідки для неї, можна продовжувати. Останній візит до лікаря-невропатолога (29.12.2008 р.) також невтішний, оскільки у неї і надалі залишаються скарги на болі в лівому зап`ястку, обмеження рухів в лівій кисті, пальцях, зниження сили стискання, оніміння у кисті, порушення сну. Лікарем-невропатологом підтверджено, що сила стискання - 0, розведення пальців різко обмежено, підвищена зябкість лівої кисті тощо. При огляді завідувача неврологічним відділення 5-ої клінічної лікарні ОСОБА_7 було встановлено стан після перелому закритого лівої променевої кістки з невритом локтевого нерва (довідка від 24.12.2008 р.). Крім цього, у неї до сьогодні зберігається викривлення лівої руки, відчуття холоду у кисті і передпліччі, «не слухаються» пальці, спостерігаються відчуття «викручування», «затерпання» і болі в руці, обмеження рухів у лівому карпо-радіальному суглобі, в суглобах кисті та 2-5 пальцях, неможливість стиснути пальці в кулак, згинати, розводити пальці, крім збереження рухів у 1-му пальці, стерпання і слабкість у кисті та пальцях. А також слід відзначає, що в неї за цей період загострились хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет (вона - інвалід II групи). Лікарем-невропатологом встановлено: післятравматичну діабетичну енцефалопатію II рт. в/черепну гіпертензію, цукровий діабет І типу, медикаментозну алергію (записи 15.08.2008 р. та 28.08.2008 р.). Внаслідок неналежного надання медичної допомоги у Стрийській ЦРЛ, Моршинській міській лікарні, було порушено її право як пацієнта на охорону здоров`я, зокрема на кваліфіковану медичну допомогу, що гарантоване їй ст. 49 Конституції України, ст. ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Окрім цього, лікарем-травматологом було порушено нормативи надання медичної допомоги за спеціальністю «Ортопедія і травматологія», затверджені наказом МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507. Користуючись своїм правом на досудове врегулювання спору, відповідно до чинного законодавства, вона зверталась до закладів охорони здоров`я - відповідачів по справі - за врегулюванням конфлікту та відшкодуванням шкоди, що підтверджується належними доказами у встановленому законом порядку. Стрийська ЦРЛ надала заперечення на лист - претензію від 27.10.2008 р. № 1306 на адресу її адвоката по справі, у якій відображено, що їй було надано увесь комплекс заходів медичної допомоги, передбачених стандартами надання медичної допомоги травматологічним хворим. Від Моршинської міської лікарні надійшла відповідь на адресу її адвоката по справі, зі змісту якої випливає, що адміністрація закладу не погоджується з твердженням «щодо неналежного надання медичної допомоги в Моршинській міській лікарні і порушенням права пацієнтки на охорону здоров`я».
		В доповненні до позовної заяви, адресованій суду 12.10.2012 р. (Т.1 а.с.173-179) позивач вказує, що факт неналежності надання медичної допомоги їй, ОСОБА_1 , у К4МПЛ простежується з аналізу висновку експерта №41, а саме таких його положень (п. 6, 7, 9, 10): Лікарем К4МПЛ ОСОБА_4 була знята гіпсова лонгета і без повторного рентгенообстеження зроблена повторна репозиція уламків; лікарем-травматологом ОСОБА_8 та членами комісії ЛКК поліклініки не було зосереджено увагу на розвиток ускладнення після перенесеного перелому у хворої ОСОБА_1 - защемлення серединного нерва у кістково-м`язовому карпальному каналі; В цей період медичними працівниками К4МПЛ не проведено рентгенологічний контроль, не призначено жодної консультації невролога або нейрохірурга для об`єктивного неврологічного обстеження стану периферійних нервів лівої руки, а також ЕМГ з метою дослідження функціональних розладів нервів на кисті та пальцях руки; крім того, необхідно було провести консулярний огляд з залученням вузьких спеціалістів - ендокринолога, невролога, хірурга, так як ОСОБА_6 хворіє прогресуючим цукровим діабетом і за останні роки у неї розвинулась тяжка форма цього захворювання з ускладненням: діабетична полінейропатія рук та ніг; не виключено, що у випадку проведення вказаних дій, хвора своєчасно була би скерована на стаціонарне лікування. Проте, в медичній карті амбулаторної хворої, лікуючий лікар ОСОБА_4 02.02.2008 р. зробив запис, що хвора працездатна, рекомендував їй приступити до роботи і закрив лікарняний лист; направлення в нейрохірургічне відділення К4МПЛ не надава. Хвора самостійно звернулась за медичною допомогою 04.02.2008 р. до КМКЛШМД, де і було вперше встановлено діагноз лівобічний карпальний стеноз, після травматична невропатія серединного нерва на рівні зап`ястка та порушення функції лівої кисті; У хворої були наявні покази для госпіталізації в спеціалізоване травматологічне відділення для проведення стаціонарного лікування. Через недбале ставлення медичних працівників К4МПЛ до виконання свої професійних обов`язків було згаяно майже три місяці, адже вірний діагноз їй встановили лише 04.02.2008 р., і то в іншому закладі охорони здоров`я, куди вона звернулася самостійно. Понад 2 місяці вона змушена була терпіти страшний біль та займатися пошуком лікаря, який зможе діагностувати наявне у неї захворювання. Очевидно, що на момент звернення до КМКЛШМД її стан здоров`я вже був декомпенсованим, а відтак, медичним працівникам було вкрай важко усунути наслідки, які настали для здоров`я, у зв`язку з відсутністю своєчасно наданої медичної допомоги. У п. 3, 4 висновку експерта №41 зазначено, що медична допомога, яка надавалась ОСОБА_6 у Стрийській та Моршинській лікарнях була своєчасною, адекватною і проведеною в повному обсязі при даній патології. Зважаючи на те, що висновок експерта для суду не є обов`язковим та оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі (відповідно до ст. 147 ЦПК України), звертає увагу суду на факти, які ставлять під сумнів аналізовані положення висновку експерта №41 та свідчать про неналежність надання їй медичної допомоги у Стрийській та Моршинській лікарнях, а саме: 1. Відповідно до пояснень лікаря ОСОБА_2 , датованих 17.02.2009 р., медичну допомогу хворій ОСОБА_1 він надавав, керуючись Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій, діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, затвердженими наказом МОЗ України від 27.07.1998 р. №226. Звичайно, що цей факт не може не дивувати, адже їй надавалася амбулаторна допомога. А відтак, викликає сумнів висновок експертів «медична допомога, яка була здійснена лікарем ОСОБА_2 відповідала стандартам надання екстреної допомоги травматологічним хворим». Адже, сам лікар ОСОБА_2 у своїх поясненнях підтверджує, що при наданні амбулаторної медичної допомоги ОСОБА_1 він використовував стандарт, що регламентує порядок надання іншого виду допомоги (стаціонарної). 2. Порушення права пацієнта на вільний вибір лікаря, гарантованого ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Так, лікар ОСОБА_3 скерував її за допомогою до лікаря-травматолога за місцем проживання (пояснення лікаря ОСОБА_3 від 12.10.2010 р.), чим порушив її право на вільний вибір лікаря. По-перше, скерування до іншого закладу не становить медичної інформації, не входить до обсягу відомостей, які включаються до поняття медичної інформації; по-друге, пацієнтка має право відповідно до ст. 34, 38 Основ на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, що відповідно до п. «д» ст. 6 Основ є складовою кваліфікованої медичної допомоги; по-третє, свідчить про відмову медичного працівника надавати медичну допомогу, без врахування того, що вона ще до 27.11.2007 р. повинна була проходити санаторно-курортне лікування у санаторії «Світанок», а не покидати його вже 23.11.2007 р., аби отримати адекватну лікувально-профілактичну допомогу в м. Львові. 3. У п. 1 висновку зазначено, що на представлених рентгенограмах лівого променево-зап`ястного суглоба громадянки ОСОБА_1 стояння кісткових фрагментів в цілому правильне і задовільне. Буквальне тлумачення цього формулювання дозволяє дійти висновку про те, що стояння кісткових фрагментів не в повній мірі відповідає нормі, оскільки, медичними працівниками були допущені певні порушення. А от які саме порушення допущені - не відомо, адже експерти вирішили цього не зазначати обмежившись абстрактним формулюванням  «в цілому правильне». 4. У п. 6, 7, 8 висновку експерта №41, зокрема, вказано, що вона тривалий час з 23.11.2007 р. до 03.02.2008 р. спостерігалась і амбулаторно лікувалась у К4МПЛ і в цей період їй не проведений рентгенологічний контроль. При проведенні експертизи вона зазначала, що ОСОБА_9 скеровував її на проведення рентгену руки 23.11.2007 р. Доказом цього є і заключення, видане їй у відділенні променевої діагностики Львівського обласного клінічного діагностичного центру від 02.12.2008 р., де вказано, що «на представлених рентгенограмах променево-зап`ясних суглобів зліва від 19.11.2007 р. за № 11376 простежується перелом променевої кістки в типовому місці, зі зміщенням уламку. На контрольній рентгенограмі від 23.11.2007 р. за № 7609 - рентгенологічна картина залишається попередньою. На рентгенограмі від 14.01.2008 р. простежуються ознаки консолідації, з недостатньо якісною репозицією фрагментів». 5. Залишився поза увагою експертів і той факт, що в жодному із трьох закладів-співвідповідачів у неї не був діагностований струс головного мозку, який вона одержала внаслідок падіння. Вперше це захворювання у неї виявили в КМКЛШМД (дані з виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №2795). У цей період вона неодноразово скаржилася на біль голови, нудоту, головокружіння, зниження пам`яті, концентрації (стор. 4 висновку експерта №41). Відтак, дивним видається той факт, що ніхто із медичних працівників закладів-співвідповідачів так і не зміг діагностувати це захворювання у неї. В перші три дні після травми (з 19.11.2007 р. до 22.11.2007 р.) вона зверталася зі скаргами та проханням надати їй медичну допомогу до Стрийської та Моршинської лікарень, проте у жодному з цих закладів її не направили на огляд до нейрохірурга та не запідозрили струс головного мозку після падіння та удару головою, що вказує на кричущу непрофесійність медичних працівників цих закладів охорони здоров`я. У зв`язку з відсутністю своєчасного лікування струсу головного мозку в неї встановлена ослаблена конвергенція черепно-мозкових нервів (дані з медичної карти стаціонарного хворого КМКЛШМД №2795), вона досі має постійні головні болі. Вважає, що медичними працівниками усіх трьох закладів-свівідповідачів були грубо порушені протоколи та стандарти надання медичної допомоги. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги у Стрийській та Моршинській лікарнях, а також в К4МПЛ було порушено її право як пацієнта на охорону здоров`я, зокрема на кваліфіковану медичну допомогу, що гарантоване їй ст. 49 Конституції України, ст. ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ст. 6 Основ. Окрім цього, лікарями-травматологами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було порушено нормативи надання медичної допомоги за спеціальністю «Ортопедія і травматологія», затверджені наказом МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. 
		Відповідач  Стрийська центральна районна лікарня Львівської області позовні вимоги не визнала і надіслала на адресу суду 17.02.2009 р. заперечення на позовну заяву (Т.1 а.с.30-31), в яких з позовними вимогами не погодилася з наступних підстав. Так, вказала, що згідно з Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій, діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, хворій ОСОБА_1 19.11.2007 року було проведено наступні лікувально-діагностичні маніпуляції: 1. Рентгенографія ушкодженої ділянки у двох проекціях (поставлено діагноз - закритий перелом променевої кістки у типовому місці зі зміщенням). 2. Лікування: місцева анестезія. 3. Лікування: одноразова закрита репозиція відламків із фіксацією ушкодженої ділянки гіпсовою іммобілізацією 4. З метою контролю якості проведеної репозиції проведено рентген-контроль, за результатом якого встановлено задовільне стояння відламків, про що свідчить запис у журналі рентген-обстежень від 19.11.2007 року №11376/28. Згідно із Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій, діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, хворим із даною патологією передбачається амбулаторне лікування тривалістю від 12 до 21 дня зі спостереженням пацієнта у травматолога в амбулаторних умовах, що і було рекомендовано пацієнтці ОСОБА_10 . Також ОСОБА_10 було видано відповідну довідку про проходження амбулаторного лікування у Стрийській центральній районній лікарні Львівської області. Наступного дня пацієнтка ОСОБА_10 до Стрийської центральної районної лікарні по допомогу не зверталася, а звернулася до лікаря-хірурга Моршинської міської лікарні. Згідно з Амбулаторно-поліклінічними стандартами надання медичної допомоги травматологічним хворим (дорослим), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.12.2002 року № 507,- при переломах променевої кістки, хворим належить надавати таку медичну допомогу: 1. Знеболення місця перелому. 2.Репозиція уламків, іммобілізація кінцівки гіпсовою пов`язкою на 4-6 тижнів. 3.Повторний огляд - через два тижні. Загальна тривалість проведення лікувальних заходів становить 4-8 тижнів. Після успішного проведення лікувальних заходів належить провести такі лікувальні заходи: 1. Лікувальна фізкультура. 2. Фізіотерапія. 3. Масаж. Показаннями для шпиталізації у таких випадках є невдала чи неможллива репозиція; пошкодження судин чи нервів. Окрім того, згідно з цими Стандартами, пацієнт протягом шести місяців повинен перебувати на диспансерному обліку, а показаннями для зняття пацієнта з такого обліку є відновлення функції. Таким чином, вважає, що у Стрийській центральній районній лікарні Львівські області пацієнтці ОСОБА_1 було надано увесь комплекс заходів медичної допомоги, передбачених Амбулаторно-поліклінічними стандартами надання медичної допомоги травматологічним хворим (дорослим), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.12.2002 року №507 та Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій, діагностично-лікувального пронесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, а тому вважає позовні вимоги безпідставними і просить в позові відмовити.
		Відповідач  Моршинська міська лікарня позовні вимоги не визнала і надіслала на адресу суду заперечення на позовну заяву (Т.1 а.с.36-40), в яких з позовними вимогами не погодилася та зазначила, що при виникненні травм та тілесних ушкоджень у громадян, які знаходяться на відпочинку в санаторіях м. Моршина, що підпорядковані ДП «СКК» Моршинкурорт» медичну допомогу надає Стрийська центральна районна лікарня. Відповідно до запису реєстрації хворих, які звертались за медичною допомогою у травмпункт Стрийської ЦРЛ №5 позивач дійсно зверталась за допомогою, яку їй надавав лікар-травматолог ОСОБА_2 . Позивачу була надана вся необхідна медична допомога, яка надається хворим при наявності в них такого роду травм згідно з Амбулаторно-поліклінічними стандартами надання медичної допомоги травматологічним хворим (дорослим), затвердженими наказом МОЗ України від 28.12.2002р. №507. До Моршинської міської лікарні позивач звернулась 20.11.2007р. з діагнозом: закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням і спостерігалась лікарем-хірургом 20.11.2007р. та 22.11.2007р., про що зроблений відповідний запис в медичній картці ОСОБА_1 . Позивач скаржилась на біль, проте, набряку та температури, як тепер стверджує, не спостерігалось, оскільки про такі істотні скарги хворої обов`язково був би зроблений запис в медичній книжці, а дані скарги перевірені кваліфікованим лікарем ОСОБА_3 . При огляді хворої лікарем - хірургом гіпсова іммобілізація лівого передпліччя (накладена в Стрийській ЦРЛ) виявилась функціональною. Хворій призначено консервативну терапію для консолідації перелому та відновлення функції, яка в жодному випадку не могла б зашкодити її здоров`ю. А саме: гіпсова іммобілізація 4 тижні, Vitrum Са 600 мг.  1 таб. 2 рази на день - 1 місяць, «Фурасемід» - 1 таб. вранці протягом 3 днів, «Дексалгін» - 1 таб. 2 рази вдень - при болях, «Наклафен дуо» - 1 таб. в день - 10 днів. (Дані рекомендації лікаря не виконувались хворою). Оскільки травма ОСОБА_1 потребувала тривалого лікування - загальна тривалість проведення лікувальних заходів з такою травмою становить в середньому 4-8 тижнів, а позивач перебувала на санаторному лікуванні в санаторії «Світанок», а постійним місцем її проживання є м. Львів і їй було рекомендовано звернутись за допомогою до лікаря-травматолога за місцем проживання і проходити лікування в м. Львові. Лікар ОСОБА_3 , даючи таку пораду позивачу керувався виключно законодавством України. А саме п.1 ст.39 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», де вказано «лікар зобов`язаний пояснити пацієнтові в доступній формі про стан його здоров`я, зробити прогноз можливого розвитку захворювання». Як видно зі слів самої позивачки такі дії лікарем були зроблені, що певним чином свідчить про його професіоналізм. Підкреслюють, що ОСОБА_1 побачивши в такій «пораді лікаря» істотні переваги для себе, скористалась такою порадою лікаря і вже наступного дня - 23.11.2007 р. звернулась до лікаря-травматолога 4-ї міської поліклініки м. Львів, який розпочав власний курс лікування пацієнта. Тобто позивач скористалась гарантованим їй правом на вільний вибір лікуючого лікаря (п.1 ст.34 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я»). Звідси випливає наступе: оскільки позивач проходила призначений їй лікуючим лікарем ОСОБА_4 курс лікування, то відповідно до п.2 ст.34 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» жодних претензій у позивача до лікаря Моршинської міської лікарні Камші О.В. бути не може. Позивач не може мати претензій до лікаря ОСОБА_3 з кількох причин. По-перше, лікуючим лікарем у неї був ОСОБА_4 , який і відповідає за стан здоров`я пацієнта і його подальші ускладнення. (Лікар Камша такої відповідальності не несе). По-друге, позивач за особистим бажанням обрала для власного лікування медичний заклад та лікуючого лікаря. Від призначеного курсу лікування лікаря ОСОБА_3 позивач відмовилась автоматично. Таким чином звинувачення позивача є безпідставними і суперечать законодавству України про охорону здоров`я. Стверджує, що наявними в медичній картці хворої записами про те, що позивач в повному обсязі скористалась гарантованим їй ст.49 КУ, ст.ст.283,284 ЦК України, ст.6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» правом на медичну допомогу і отримала її в повному обсязі. Адже ОСОБА_1 була прийнята і оглянута кваліфікованими лікарями, їй був поставлений (лікарем Стрийської ЦРЛ) і підтверджений лікарем Моршинської міської лікарні правильний діагноз - «закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Крім того, позивачу надана вся необхідна допомога передбачена Амбулаторно-поліклінічними стандартами надання медичної допомоги травматологічним хворим (дорослим), при переломах променевої кістки, а саме: 1.Знеболено місце перелому 2.Репозиція уламків, іммобілізація кінцівки гіпсовою пов`язкою на 4-6 тижнів 3.Повторний огляд через 2 тижні (на який хвора не з`явилась ні в Моршинську МЛ, ні до Стрийської ЦРЛ, оскільки лікувалась в 4-ій міській поліклініці м. Львова). Вважає, що важливим для з`ясування істини по справі є і те, що набряк на лівій кисті позивача спостерігається її лікуючим лікарем і 27.12.2007 р., і 04.01.2008 р., і 15.01.2008 р. Тобто лікуючий лікар не взмозі вилікувати позивача від даної травми протягом майже двох місяців. Крім того, хвору було скеровано і на стаціонарне лікування (що і було рекомендовано хворій при огляді в Стрийській ЦРЛ та Моршинській МЛ ще 19.11.2007р. та 20.11.2007р.) з 04.02.2008р. до 15.02.2008р. Наголошує і на тому факті, що позивач отримала травму - закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі всіма подальшими ускладненнями саме через неналежний стан пішохідних доріжок на території санаторію «Світанок», а не через надання їй неналежної медичної допомоги. Тобто матеріальна шкода заявлена в позові є прямим наслідком факту самого отримання позивачем даної травми, а не надуманим наданням некваліфікованої медичної допомоги. Вважає також, що вимоги заявлені позивачем про відшкодування моральної шкоди є зовсім необґрунтованими, а перелічені в позовній заяві післятравматичні наслідки, в яких позивач вбачає моральну шкоду в жодному разі не є результатом дій лікаря-хірурга ОСОБА_3 , а є результатом отриманої травми.
		Доповнивши 30.12.2012 р. заперечення на доповнену позовну заяву (Т.1 а.с.196-198), Моршинська міська лікарня, заперечуючи позовні вимоги, наполягає на тому, що медична допомога, яка надавалась ОСОБА_1 у Моршинській лікарні було своєчасною, в повному обсязі. Це підтверджується висновком експерта №41, а саме у п. 3,4 зазначено, що медична допомога, яка надавалась ОСОБА_1 у Стрийській і Моршинській лікарнях була своєчасною, адекватною і проведеною у повному обсязі при даній патології, а саме: під місцевим знечуленням була проведена одномоментна репозиція уламків, уламки були зафіксовані в правильному положенні гіпсовою пов`язкою, що підтверджено контрольним рентгензнімком 19.11.2007р. та призначено консервативну терапію: знеболюючі, протизапальні, сечогінні припарати, кальцій тощо, медична допомога, яка була надана хірургом ОСОБА_3 відповідала стандартам надання екстренної допомоги травматологічним хворим (дорослим), затвердженим Наказом МОЗ України від 28.12.2002р. У п.5 висновку експерта №41 вказано, що у Моршинській міській лікарні громадянку ОСОБА_1 20 і 22 листопада 2007р. оглядав лікар хірург ОСОБА_3 і вибрана в перші дні тактика консервативної терапії була правильною і не могла зашкодити стану здоров`я пацієнтки. Вважає, що лікарська допомога в Моршинській лікарні громадянці ОСОБА_1 була надана вчасно, діагноз поставлений правильно, допомога надана згідно з встановленими нормами, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Відповідач  Комунальна 4-та міська поліклініка м. Львова з позовними вимогами не погодилася і надіслала на адресу суду 07.12.2012 р. заперечення (Т.2 а.с.32-40), в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. Так, позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає у своєму доповненні від 10 жовтня 2012 року до позовної заяви: « 1.Лікарем К4МПЛ ОСОБА_4 була знята гіпсова лонгета і без повторного рентгенобстеження зроблена повторна репозиція уламків». З цього ж приводу у розділі «підсумки» висновку експерта №41 від 10.08.2012 року, зазначено: «При первинному огляді хворої лікарем 4-ї МКП м. Львова ОСОБА_4 в мед. карті відмічено, що «іммобілізація гіпсовою лонгетою добра», та вказано на набряк і біль в травмованій кисті. Лікарем була знята гіпсова лонгета і без контрольного рентгенобстеження зроблена повторна репозиція уламків». Звертає увагу суду, що обґрунтування й позивачкою ОСОБА_1 своїх позовних вимог, й експертами свого висновку № 41 від 10.08.2012 року тим, що контрольного рентгенобстеження під час повторної репозиції уламків, яка мала місце 23.11.2007 року, не було - не відповідає фактичним обставинам справи. Комунальна 4-та міська поліклініка м. Львова заявляє суду, що 23.11.2007 року було здійснено контрольне рентгенобстеження позивачки ОСОБА_1 за результатами повторної репозиції уламків, яка була проведена лікуючим лікарем ОСОБА_4 . Письмовим доказом цієї фактичної обставини справи є журнал реєстрації рентгенологічних обстежень за 2007 рік, т.3, який розпочатий 11.07.2007 року і закінчений 18.12.2007 року. У цьому журналі зазначені всі рентгенологічні обстеження, які проводились відповідачем Комунальною 4-ю міською поліклінікою м. Львова за період з 11.07.2007 року до 18.12.2007 року. У цьому журналі міститься запис №7609, який датований 23.11.2007 р., в якому зазначено наступне: прізвище пацієнтки, якій проведено рентгенологічне обстеження, а саме ОСОБА_1 , рік її народження: 1953 р., місце проживання: АДРЕСА_1 , лікар, який скеровує на обстеження: ОСОБА_4 , а також інші відомості щодо результатів такого обстеження. У цьому ж журналі міститься запис №7656, датований 05.12.2007 р., в якому зазначено наступне: прізвище пацієнтки, якій проведено рентгенологічне обстеження, а саме ОСОБА_1 , рік її народження: 1953 р., місце проживання: АДРЕСА_1 , лікар, який скеровує на обстеження: ОСОБА_4 , а також інші відомості щодо результатів такого обстеження. Крім цього, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує: «Як бачимо, судові експерти вказали на численні порушення у діях медичних працівників К4МПЛ, допущені при наданні мені медичної допомоги. Вражає і той факт, що вказані порушення були допущені не лише лікуючим лікарем ОСОБА_4 , а й членами ЛКК, жоден з яких не помітив у мене показів для госпіталізації, не призначив рентгенологічний контроль, консультацію невропатолога, не залучив до огляду суміжних спеціалістів. За умови дотримання медичними працівниками К4МПЛ вимог протоколів і стандартів надання медичної допомоги, я могла одержати необхідний обсяг медичної допомоги, ще 23.11.2007 року». В той же час, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги до інших відповідачів, а саме до Стрийської ЦРЛ і Моршинської МЛ, вказує: «... по-друге, пацієнтка має право відповідно до ст. 34, 38 Основ на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, що відповідно до п. «д» ст. 6 Основ є складовою кваліфікованої медичної допомоги; по-третє, свідчить про відмову медичного працівника надавати медичну допомогу, без врахування того, що я ще до 27.11.2007 р. повинна була проходити санаторно-курортне лікування у санаторії «Світанок», а не покидати його вже 23.11.2007 р., аби отримати адекватну лікувально-профілактичну допомогу в м.Львові». З двох вищенаведних тверджень позивача роблять висновок, що коли позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до одного відповідача, а саме до Комунальної 4-тої міської поліклініки м. Львова, то зазначає, що, на її думку, 23.11.2007 року, вона повинна була отримати медичну допомогу у вигляді: госпіталізації, рентгенологічного контролю, консультації невропатолога, консультації інших лікарів - суміжних спеціальностей. А коли, обґрунтовує свої позовні вимоги до інших відповідачів по цій же справі, а саме до Стрийської ЦРЛ і Моршинської МЛ, то вказує, що до 27.11.2007 року вона повинна отримувати від санаторію «Світанок» лікувально-профілактичну допомогу. А тому позовні вимоги в цій частині вважають безпідставними. У своєму доповненні до позовної заяви від 10 жовтня 2012 року позивачка в якості обґрунтування своїх позовних вимог зазначає: « 5. Залишився поза увагою експертів і той факт, що в жодному із трьох закладів - співвідповідачів у мене не був діагностований струс головного мозку, який я одержала внаслідок падіння. Вперше, це захворювання у мене виявили в КМКЛШМД (дані з виписки із історії хвороби стаціонарного хворого № 2795). У цей період я неодноразово скаржилась на біль голови, нудоту, головокружіння, зниження пам`яті, концентрації… (стор. 4 висновку експерта № 41). Дуже сумнівно, є на думку Комунальної 4-ої міської поліклініки міста Львова, що за клінічних ознак струсу головного мозку у людини виявиться бажання і фізична можливість переїзджати з міста Львова до міста Моршина, приймати фізіотерапевтичні процедури та масажі в санаторії. Переконані, що посилання позивачки на діагноз «струс головного мозку» не відповідає фактичним обставинам справи. Санаторно-курортне лікування позивачки у санаторії «Світанок» не відповідає стандартам лікування захворювання за діагнозом «струс головного мозку», більш того, методи одного лікування (санаторно-курортного) виключають методи іншого (лікування струсу головного мозку), а переїзди позивачки з міста Львова до міста Моршина (коли вона з власної ініціативи поверталась з міста Львова в санаторій «Світанок» (місто Моршин) шкодить її здоров`ю, оскільки при струсі головного мозку пацієнту потрібний абсолютний спокій, без будь-яких фізичних навантажень, ліжковий режим. Звертають увагу суду, що свої позовні вимоги до них позивачка обумовлює виключно фактом травми, а саме закритим переломом лівої променевої кістки (по суті, травмою лівої кисті), який мав місце 19.11.2007 року. У той же час, 23.12.2008 року, як доказано вищенаведеним висновком експерта № 41 від 10.08.2012 року, позивачка ОСОБА_1 мала чергову травму лівої руки. Висновок експерта № 41 від 10.08.2012 року не розмежовує шкоду, заподіяну здоров`ю позивачки травмою кисті лівої руки, що мала місце 19.11.2007 року, і травмою кисті лівої руки, що мала місце 23.12.2008 року. При цьому екпертиза за результатами якої й було складено висновок № 41 від 10.08.2012 року була розпочата практично через п`ять років від дня травми кисті лівої руки, яка мала місце 19.11.2007 року, і майже через чотири роки від дня травми кисті лівої руки, яка мала місце 23.12.2008 року. У пункті 8 розділу «підсумки» висновку експерта № 41 від 10.08.2012 року прямо зазначено: «не викликає сумніву у розвитку карпального стенозу і дія пошкоджуючих факторів, таких як травми передпліччя, кисті, що мали місце у хворої ОСОБА_1 19.11.2007 р. та 23.12.2008 р.». Отже, з цього висновку експерта Комунальна 4-а міська поліклініка робить висновок, що шкода здоров`ю позивачки, якою вона обґрунтовує свої позовні вимоги (карпальний стеноз) до відповідачів по даній цивільній справі, заподіяна не лише діями відповідача Комунальної 4-ої міської поліклініки міста Львова, чого поліклініка не визнає, але також є об`єктивним наслідком іншої травми, а саме травми кисті лівої руки, яку позивачка отримала 23.12.2008 року. Такий висновок експерта, на думку Комунальної 4-тої міської поліклініки міста Львова, сам по собі вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача Комунальної 4-ої міської поліклініки міста Львова в частині причинно-наслідкового зв`язку між наданням позивачці медичної допомоги з боку відповідача Комунальної 4- ої міської поліклініки міста Львова внаслідок отримання позивачкою 19.11.2007 року травми кисті лівої руки і карпальним стенозом цієї верхньої кінцівки. Комунальна 4-та міська поліклініка міста Львова звертає увагу суду, що лікуючий лікар Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та завідувач 2-им нейрохіругічним відділенням Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, які оформляли виписку з історії стаціонарного хворого №2795, діагностували забій м`яких тканин тім`яно-потиличної ділянки у позивачки, про що й зазначене у виписці з історії стаціонарного хворого №2795. Звертає увагу суду, що позивачка вперше звернулась до відповідача Комунальної 4-тої міської поліклініки міста Львова 23.11.2007 року з приводу травми, яку вона отримала 19.11.2007 року. А через 78 днів (від дня травми, 19.11.2007 року) у позивачки діагностували забій м`яких тканин тім`яно-потиличної ділянки. Об`єктивно через 78 днів від дня травми неможливо діагностувати забій м`яких тканин. А якщо цей забій і був діагностований, то це означає лише одне: після 19.11.2007 року позивачка мала ще одну травму, яка мала місце не пізніше, ніж за 15 днів до 04.02.2008 року. За таких умов негативні наслідки для здоров`я, про які позивачка вказує у доповненні до позовної заяви від 10 жовтня 2012 року, як на підставу своїх позовних вимог, об`єктивно зумовлені не лише її основним захворюванням (діагноз цукровий діабет), але й іншою травмою, яку вонаг очевидно, мала не пізніше, ніж за 15 днів до 04.02.2008 року (тобто, дня, коли лікарями Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у позивачки було діагностовано забій м`яких тканин тім`яно-потиличної ділянки згідно виписки з історії стаціонарного хворого №2795, виданої завідувачем 2-го нейрохірургічного відділення Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги). Вважають позовні вимоги безпідставними, просять в задоволенні позову відмовити. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить стягнути з відповідачів шкоду, заподіяну неналежним наданням медичної допомоги, а саме: з Стрийської центральної районної лікарні Львівської області 15000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу; з Моршинської міської лікарні Львівської області 20000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу; з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова 50584,00 грн. моральної шкоди; 17151,74 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. витрат на правову допомогу. Матеріальна шкода включає в себе: витрати на лікарські засоби  16874,24 грн. та витрати на санаторно-курортне лікування 304,50 грн. Позивач підтримала пояснення, викладені в позовній заяві і доповнила, що 19.11.07р через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію «Світанок» в м. Моршин, послизнулась і впала, внаслідок чого отримала травму лівої руки - закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з наступними ускладненнями. У зв`язку з цим, вона змушена була звернутися за наданням медичної допомоги до Стрийської центральної районної лікарні Львівської області. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення Стрийської центральної районної лікарні Львівської області. Медична допомога їй надавалась лікарем-травматологом ОСОБА_2 , який встановив діагноз: перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Вона повідомляла лікаря про те, що погано себе почуває, відчуває різкий біль в руці, голові і її постійно нудить, в неї почався приступ і їй вкололи обезболююче. Згідно з довідкою від 19.11.2007 р. їй було проведено таке медичне втручання як: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, ренгген-контроль, а також було встановлено, що ознак алкогольного сп`яніння не встановлено. Після проведеного втручання її відправили до санаторію «Світанок», де вона продовжувала перебувати на відпочинку до 22.11.2007 р. Після репозиції перелому, вона відчувала сильний біль, рука опухала, загальний стан здоров`я, враховуючи її обтяжений анамнез загалом (для прикладу, цукровий діабет), був незадовільний. 20.11.2007 р. вона звернулась до Моршинської міської лікарні, де повинна була спостерігатись лікарем-хірургом ОСОБА_5 до 22.11.2007 р. Але, на жаль, незважаючи на стан здоров`я, що постійно погіршувався (різкий біль, набряк, температура), їй не було призначено жодного адекватного лікування. Спостереження полягало виключно в оформленні медичної документації, без жодного огляду, а єдиним належним «медичним приписом» у Моршинській лікарні була рекомендація звернутись до лікаря-травматолога за місцем проживання для подальшого лікування. Лікар ОСОБА_3 пропонував зняти гіпс, рука вже була фіолетового кольору, проте головний лікар ОСОБА_11 відмовив його. 23.11.2007 р. вона звернулась до Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова з болями в кисті, набряком. Лікуючий лікар - лікар-травматолог ОСОБА_4 підтвердив діагноз, виставлений у Стрийській ЦРЛ, підтверджений у Моршинській лікарні, а також зазначив у первинній медичній документації, що призначене їй лікування не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги по даній патології. З 04.02.2008 р. до 15.02.2008 р. вона перебувала на лікуванні в комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: лівобічний карпальний стеноз із після травматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті. Їй було проведено хірургічне втручання - невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястя. Зазначає, що постійно скаржилася на головний біль, нудоту, проте жодний з лікарів не звертав на це увагу, і не призначав необхідного лікування або огляду іншими суміжними лікарями. Незважаючи на численні заходи, яких вживали медичні працівники зазначених закладів (4-ї міської поліклініки та КМКЛШМД), на жаль, стан здоров`я її не покращувався. Скаржиться на викривлення лівої руки, відчуття холоду у кисті і передпліччі, «не слухаються пальці», на відчуття «викручування», «затерпання» і болі в руці, які знімаються анальгіном, димедролом, папаверином, на нічний та денний біль у лівій кисті і пальцях, на обмеження рухів у лівому карпо-радіальному суглобі, в суглобах кисті та 2-5 пальців, неможливість стиснути пальці в кулак, згинати, розводити пальці, крім збережених рухів у 1-му пальці, на затерплість та слабість в кисті і пальцях. Багато скарг написано нею в міністерство охорони здоров`я. Рука не відновиться вже ніколи і їй залишилось життя з болем, в лікарнях, капалках, уколах і таблетках. Зазначає, що є інвалідом ІІ групи, довгий час хворіє на цукровий діабет, ще з 1986 р., а з часу травми руки і її лікування, її життя зупинилось…біль, розпач, тривога. 
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 10 січня 2014 року не з`явилася, проте подала на адресу суду заяву, в якій просить суд продовжити і закінчити розгляд справи у її відсутності, оскільки з 07 грудня 2013 року перебуває на лікуванні в неврологічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, просить суд повністю задоволити позовні вимоги і прийняти справедливе рішення по справі. 
		Представники відповідача Стрийської центральної районної лікарні Львівської області Мамчій І.В. та ОСОБА_12  з позовними вимогами не погодилися, дали пояснення, аналогічні, викладеним в запереченнях на позовну заяву, просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Звернули увагу суду, що струс головного мозку у ОСОБА_1 було виявлено аж через 5 місяців, вважають, що всі ускладення, які згодом настали є наслідком цукрового діабету, яким позивач хворіє тривалий час.
		 Представник відповідача Моршинської міської лікарні Львівської області Вацівський Л.О. з позовними вимогами до лікарні не погодився, дав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях на позовну заяву та доповнив, що згідно акту за результатами планової перевірки додержання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики від 29.03.2013 р., на основі аналізу медичної документації, записів про проведення обстеження та тактику лікування, об`єму допомоги в травмпункті Стрийської ЦРЛ та Моршинської поліклініки надані ОСОБА_1 згідно стандартів надання медичної допомоги при даній патології, порушень при тактиці лікування не виявлено. Визнає, що видача лікарняного листка ними  це помилка, проте зазначає, що тактика лікування лікарем ОСОБА_3 відповідала стандартам надання медичної допомоги. Окрім цього, зазначив, що в Моршинській міській лікарні відсутній лікар ортопед-травматолог і його функції виконує лікар-хірург ОСОБА_3 . 
		Представник відповідача 4-ї міської поліклініки м. Львова Варава А.І. позовні вимоги заперечив та дав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити, вважає, що позивач не довела факту заподіяння їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
		Представник відповідача 4-ї міської поліклініки м. Львова Місюра О.Б. позовні вимоги заперечив та дав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву та доповнив, що цукровий діабет  це надзвичайно серйозне захворювання, яке в подальшому вплинуло і на встановлення інвалідності. В судових дебатах від виступу відмовився, клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів, в порядку, встановленому ЦПК України не заявляв.
		Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивача не пригадує, а тому пояснення та необхідні висновки робить згідно записів, які містяться в журналах. Дійсно, 19.11.2007 р. до нього за медичною допомогою звернулася ОСОБА_1 , він її оглянув, призначив необхідне рентгенобстеження, поставив діагноз, після цього провів закриту репозицію, наклав гіпсову мобілізацію і провів рентгенконтроль, на якому побачив, що репозиція вправна і надав необхідну медичну довідку та порекомендував лікуватися амбулаторно за місцем проживання або тимчасового перебування. Запису про цукровий діабет в журналі немає, хвора на головний біль не скаржилася. Вважає, що в 4-ій міській поліклініці лікарем ОСОБА_4 було проведено незрозумілі маніпуляції, 23.11.2007 р. лангету було знято без повторного знімку. Підстав для госпіталізації позивача у лікарню не було. 
		Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до нього за медичною допомогою 20.11.2007 р., надала довідку з Стрийської ЦРЛ від 19.11.2007 р., де вказано, що вона отримала побутову травму 19 листопада, проведено рентгенографію лівого променево-зап`ясного суглобу, репозиція уламків, накладено гіпсову іммобілізацію на ліву верхню кінцівку, проведено рентгенологічний контроль. Ним встановлено, що на той час хвора перебувала на санаторно-курортному лікуванні в санаторії «Світанок», ним зібрано у хворої скарги, анамнез захворювання і життя, об`єктині дані, оглянуто рентгенограми. Загальний стан хворої розцінено як відносно задовільний, соматично компенсований, непрацездатний. Обрано тактику  консервативне лікування для консолідації перелому після проведеної закритої репозиції уламків і відновленню функції лівої кінцівки. Призначено необхідне лікування. 22.11.2007 р. при повторному огляді хворої ОСОБА_1 об`єктивні дані попередні, запропоновано подальше лікування продовжити за місцем проживання в травматолога і спільною консультацією ендокринолога. Їй видано листок непрацездатності №204395 з 19 по 23.11.2007 р., з обов`язковою явкою до травматолога 23.11.2007 р. В судовому засіданні лікар намагався привернути увагу суду до того факту, що на протязі 1,5 місяців лікування у 4-й МКЛ м. Львова лікарі не надали медичної допомоги хворій, коли у неї почало розвиватися ускладнення, з приводу якого вона пізніше була прооперована. Вважає, що позивачу слід було виконувати рекомендації, які він їй надав. Повідомив суду, що сертифікату лікаря-травматолога у нього немає. 
		Третя особа ОСОБА_4 з позовними вимогами не погодився та вказав, що 23.11.2007р. в поліклініку на прийом до нього з рентгенограмами і довідкою про надання медичної допомоги прийшла ОСОБА_1 . Скаржилась на болі в лівій руці. Рука була зафіксована у гіпсовій лонгеті і значно набрякла. Набряк свідчив про перетискання руки лонгетою. Він зняв гіпсову пов`язку. Під пов`язкою візуально відмітив деформацію променево-зап`ястного суглобу. Вирішив, що уламки кістки змістилися і це викликало появу болю і набряку. Коли він зняв гіпсову лангету, ним було відмічено зміщення. Провів повторну одномоментну репозицію. Рахує, що співставив уламки у правильному положенні, так як хворій стало легше. Він знову наклав гіпсову пов`язку. Антибіотик він призначив для зняття болю, який був у позивача. На запитання відносно якості первинної репозиції надавав пояснення: 1. якість репозиції була недобра, уламки не були добре вправлені; 2. згідно представлених рентгенограм, стояння уламків добре, первинна репозиція добра, але потім уламки могли зміститися. Також повідомив, що захворювання діабетом вимагає подовженого терміну зрощення і при такому захворювання часто виникають набряки. Рахує, що перелом не складний і стаціонарного лікування хвора не потребувала. В кінці допиту наголосив, що в перші три доби, треба було розпустити гіпсову лонгету і перевірити репозицію уламків. Скарг на головну біль і нудоту не було. 28.11.2007 р. позивач прийшла повторно, набряк був помітний, проте була відмічена позитивна динаміка, він призначив їй на місце перелому теплові процедури. 07.12. і 17.12 позивач знову звернулася до нього, він зняв гіпсову лангету і відправив її на рентгенконтроль, співставлення уламків було задовільне, було відмічене явище консолідації. 03.02.2008 р., коли він закривав їй лікарняний листок, стан здоров`я позивача був задовільний. В судових дебатах від виступу відмовився, клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів, в порядку, встановленому ЦПК України не заявляв.
		 
		Стаття 9 Конституції України, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України», Закон України від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також норми ст. 8 ЦПК України досить чітко визначають, що: а) Конвенція та рішення Європейського суду є частиною національного законодавства України; б) якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору; в) Конвенція та рішення Європейського суду є джерелами права України, які повинні враховуватися у всіх формах судочинства.
		Судячи з практики Європейського суду за 2012 та попередні роки, можна зробити певний висновок, що права пацієнтів можуть бути захищені за допомогою посилання на порушення статті 8 Конвенції, якщо процес та результати ненадання та/або недостатнього надання медичної допомоги не був таким, що фактично може бути визнаний катуванням та/або нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням. У випадку, коли наслідки ненадання або недостатнього надання медичної допомоги є більш суттєвими, слід посилатися на порушення статті 3 Конвенції (або статті 2  якщо закінчилося смертю особи) та просити Суд визнати дані дії такими, що є катуванням та/або жорстоким поводженням.
		Недотримання прав пацієнта, що призвело до тяжких наслідків, спостерігається у справі «Каверзін проти України(заява № 23893/03, рішення від 15.05.2012 р.). За словами заявника, його інвалідність була результатом відсутності належного і, зокрема, своєчасного лікування. На його думку, пошкодженню його ока не був поставлений правильний діагноз у січні 2001 року, що призвело до нездатності отримати необхідне лікування. Заявник стверджував, що як тільки лікарі виявили пошкодження, він повинен був бути доставлений у лікарню і оглянутий лікарем, що спеціалізується на захворюваннях такого роду. Суд надав особливого значення тому факту, що пошкодження ока заявника не розглядалося органами влади впродовж півроку з моменту, коли воно було виявлено в січні 2001 року. Уряд не надав жодних пояснень затримки в наданні заявнику необхідної медичної допомоги. Суд у резолютивній частині рішення постановив, що було порушено статтю 3 Конвенції через відсутність належної медичної допомоги заявникові у зв`язку з пошкодженням його ока в період з січня по вересень 2001 року.
		Медична необережність у лікувальному закладі також може стати приводом до виникнення проблем у сфері права на життя. Адже зі ст.2 Конвенції випливає також позитивний обов`язок захищати життя пацієнтів лікарень. Такий обов`язок охоплює і створення ефективної юридичної системи, котра би дозволяла встановити причини смерті пацієнта медичного закладу, яка настала під час його постійного перебування у цьому медичному закладі, а також ступінь відповідальності працівників цього закладу. При цьому не є обов`язковим встановлення саме кримінальної відповідальності на виконання цього позитивного обов`язку держави. Достатнім, з позицій Європейського суду є встановлення можливості притягнення до цивільної відповідальності осіб, які допустили медичну помилку, або ж можливості розглянути цивільний позов у рамках кримінальної справи. На виконання цього позитивного обов`язку може бути передбачена також можливість притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
		Право на охорону здоров`я, починаючи з прийняття Загальної декларації прав людини (1948), у тій чи іншій мірі відображено в усіх важливих міжнародно-правових документах, присвячених медицині та соціальному забезпеченню громадян. Положення Декларації про те, що "кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримання здоров`я і добробуту...", стало правилом і зразком для складання національних правових норм.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її здоров`я та життя визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 49 Конституції України гарантує кожному право на отримання ефективної медичної допомоги.
		Згідно з вимогами п. «і» ч.1 ст.6 Основ законодавства про охорону здоров`я від 19.11.92 року кожний громадянин має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди. 
		У ст. 8 Основ зазначено, що держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Закон закріплює і право на судовий захист права людини на охорону здоров`я. Слід вказати, що відшкодування шкоди не звільняє медичних і фармацевтичних працівників від притягнення їх до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до національного законодавства.
		Статтею 34 цих Основ передбачено, що обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта.
		Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України ("Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди") особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), як пацієнт - споживач медичних послуг - має право, зокрема на належну якість продукції та обслуговування (п.2), безпеку продукції (п.3), відшкодування шкоди (збитків), завданих продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством (п.5). Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону в разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків наданої послуги своїми силами чи із залученням третьої особи (п.4).
		Відповідно до ст. 1209 Цивільного кодексу України виконавець послуг зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок недоліків послуг. Відшкодування шкоди не залежить від їх вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.
		Статтею 1166 ЦК визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до положень ст. 1166 ЦК єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкоженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Статтею 1172 ЦК встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. 
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
		 
		В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні в Санаторії «Світанок» (м. Моршин), 19.11.2007 р. внаслідок падіння через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження здоров`я  закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з наступними ускладненнями. 
		Для надання медичної допомоги її було скеровано в травматологічне відділення Стрийської районної лікарні, де допомога надавалась лікарем  травматологом ОСОБА_2 , який встановив діагноз - перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Після проведеного втручання, позивача відправлено до санаторію, де вона продовжувала перебувати на відпочинку до 22.11.2007 р. 
		20.11.2007 р. вона звернулась до Моршинської міської лікарні, де спостерігалась лікарем-хірургом ОСОБА_5 до 22.11.2007 р. Стан її здоров`я, постійно погіршувався (різкий біль, набряк, температура), проте їй не було призначено жодного лікування. У Моршинській міській лікарні їй було рекомендовано лікарем-хірургом ОСОБА_5 звернутись до лікаря-травматолога за місцем проживання для подальшого лікування.
		23.11.2007 р. ОСОБА_1 звернулась за місцем проживання до Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова з болями в кисті, набряком (запис в медичній карті амбулаторного хворого від 23.11.2007 р.). Лікуючий лікар  лікартравматолог ОСОБА_4 підтвердив діагноз, поставлений у Стрийській районній лікарні, підтверджений у Моршинській міській лікарні. 
		Оскільки стан здоров`я не покращувався, позивач вимушена була звернутись до інших закладів охорони здоров`я: на стаціонарне лікування (Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги), за консультацією (5-та комунальна міська лікарня). 
		За результатами лікування у трьох закладах охорони здоров`я у ОСОБА_1 настали наступні наслідки для здоров`я: викривлення лівої руки, відчуття холоду у кисті і передпліччі, „не слухаються пальці, спостерігаються відчуття „викручування, „затерпання і болі в руці, обмеження рухів у лівому карпо-радіальному суглобі, в суглобах кисті та 2-5 пальцях, неможливість стиснути пальці в кулак, згинати, розводити пальці, крім збереження рухів у 1-му пальці, стерпання і слабкість у кисті та пальцях. Окрім того, в позивача загострились хронічні захворювання, цукровий діабет, а також виникла медикаментозна алергія. 
		 
		Як на правову підставу для звернення до суду, позивач покликається на ст. 49 Конституції України, ст.ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», вважає, що їй було спричинено значну шкоду здоров`ю і порушено її право на охорону здоров`я, зокрема право на належну медичну допомогу.
		Суд, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов до висновку, що між неправомірними діями відповідачів та завданою шкодою позивачу, є безпосередній причинний зв`язок і є вина відповідачів, а тому останні повинні відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду позивачу. 
		До вказаних висновків суд прийшов виходячи з наступного. 
		Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров`я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. Ця відповідальність настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов`язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров`ю пацієнта.
		До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов`язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров`я.
		Умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності:
		1. Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) медичного персоналу.
		2. Заподіяння шкоди пацієнту.
		3. Причинний зв`язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків.
		4. Вина заподіювана шкоди.
		Протиправність  це наявність певного відхилення від правил (норм) надання медичної допомоги, порушення суб`єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатись як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, під стандартизацією, яка запроваджується у практику охорони здоров`я, розуміють використання певних стандартів (протоколів) ведення хворих з тими чи іншими захворюваннями. Відхилення від таких стандартів у лікуванні захворювання, при настанні несприятливого результату, є протиправним і може розглядатись як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності медичної установи. А порушення суб`єктивного права пацієнта може виражатись у недостатньому інформуванні його з боку медичного працівника про наступне медичне втручання, у результаті чого порушується суб`єктивне право пацієнта на поінформовану добровільну згоду на медичне втручання.
		Шкода - це матеріальні збитки, які виражаються у зменшенні майна потерпілого пацієнта і (або) зменшенні його нематеріального блага (життя, здоров`я). Різновидами шкоди як результату протиправного медичного втручання є: майнова (реальні втрати, неотримані доходи, витрати на харчування, лікування, догляд тощо); моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який постраждав у результаті медичного втручання).
		Фізична шкода здоров`ю визначається відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року.
		Майнова шкода визначається в результаті підрахунків втраченого заробітку, витрат на лікування, додаткове харчування, придбання ліків, догляд і таке ін. Іншими словами - це все ті витрати, які в пацієнта виникли у зв`язку із заподіянням йому шкоди, а також всі доходи, які потерпілий міг би точно отримати. Ці обставини повинні бути підтверджені документально. Витрати на лікарські засоби встановлюються на підставі чеків, товарних накладних, а за їх відсутності - за допомогою витягу з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, де зазначено, які ліки призначались і потім застосовувались, та довідки з аптечного управління, де буде зазначено вартість ліків на ринку фармпослуг за певний місяць.
		Закон України "Про захист прав споживачів" регулює майнову відповідальність медичних закладів за рахунок норм про якість послуги, права споживача на безпечність послуги, компенсації моральної шкоди та ін. 
		А сам медичний заклад має право регресного позову до безпосереднього заподіювана шкоди - медичного працівника, який вчинив правопорушення. Регрес у сфері цивільно-правової відповідальності медичних організацій - це можливість медичної організації, яка відшкодувала шкоду, заподіяну пацієнтові при наданні медичної допомоги, зворотної вимоги стягнення у розмірі виплаченого відшкодування з працівника цієї установи - конкретного заподіювача шкоди.
		Суд вважає, що протиправними діями медичних працівників усіх трьох медичних закладів ОСОБА_1 було спричинено шкоду, яка полягала у розвитку карпального стенозу травмованої руки, загострення хронічних захворювань, зокрема цукрового діабету.
		Причинний зв`язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як третя умова настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності полягає у встановленні реального зв`язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків. Для встановлення причинного зв`язку вдаються до допомоги судово-медичної експертизи; коли мова йде про заподіяння смерті людини, то проведення експертизи обов`язкове.
		Вина заподіювана шкоди характеризується особливостями, притаманними медичній діяльності. Лікувальна установа визнається винною, якщо встановлено вину її працівників у заподіянні шкоди здоров`ю пацієнта. Вина може бути виражена у формі умислу або необережності. Про умисел мова йде у випадках, коли медичний працівник усвідомлював протиправність дій, які здійснював, і бажав настання пов`язаного з цими діями результату. Необережна форма вини полягає у тому, що медичний працівник: а) передбачив настання шкідливих наслідків, але самовпевнено сподівався на їх відвернення; б) не передбачав настання шкідливих наслідків, хоча за необхідної уважності та завбачливості повинен був і міг передбачити ці наслідки.
		В листі Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства управління соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України від 20.06.2011 р. «Відповідальність медичних працівників» вказано: «…цивільно-правова відповідальність - це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров`я) пацієнтів при наданні медичної допомоги. Переважна більшість позовів, що пред`являються пацієнтами до закладів охорони здоров`я (у тому числі до фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), є позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості. Відшкодування такої шкоди здійснюється відповідно до положень глави 82 ЦКУ. Обов`язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров`ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини заподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає у формі необережності. Для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду здоров`ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася не з його вини. 
		 
		Суд, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов до висновку, що між діями медичних працівників (третіх осіб по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) усіх трьох закладів охорони здоров`я та завданою шкодою позивачу, є безпосередній причинний зв`язок і у зв`язку з вищенаведеним є вина відповідачів, а тому відповідач  Комунальна 4-а міська поліклініка м. Львова  повинна відшкодувати завдану позивачу майнову та частково моральну шкоду, а відповідачі  Стрийська центральна районна лікарня та Моршинська міська лікарня повинні відшкодувати частково завдану моральну шкоду позивачу. 
		Даний висновок суду грунтується на зібраних у справі доказах:
		поясненнях в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , яка була допитана судом в якості свідка про те, що 19.11.07р. через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію «Світанок» в м. Моршин, послизнулась і впала, внаслідок чого отримала травму лівої руки - закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з наступними ускладненнями. У зв`язку з цим, вона змушена була звернутися за наданням медичної допомоги до Стрийської центральної районної лікарні Львівської області. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення Стрийської центральної районної лікарні Львівської області. Медична допомога їй надавалась лікарем-травматологом ОСОБА_2 , який встановив діагноз: перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Вона повідомляла лікаря про те, що погано себе почуває, відчуває різкий біль в руці, в голові і її постійно нудить, в неї почався приступ і їй вкололи обезболююче. Згідно з довідкою від 19.11.2007 р. їй було проведено таке медичне втручання як: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, ренгген-контроль, а також було встановлено, що ознак алкогольного сп`яніння не встановлено. Після проведеного втручання її відправили до санаторію «Світанок», де вона продовжувала перебувати на відпочинку до 22.11.2007 р. Після репозиції перелому, вона відчувала сильний біль, рука опухала, загальний стан здоров`я, враховуючи її обтяжений анамнез загалом (для прикладу, цукровий діабет), був незадовільний. 20.11.2007 р. вона звернулась до Моршинської міської лікарні, де повинна була спостерігатись лікарем-хірургом ОСОБА_5 до 22.11.2007 р. Але, на жаль, незважаючи на стан здоров`я, що постійно погіршувався (різкий біль, набряк, температура), їй не було призначено жодного адекватного лікування. Спостереження полягало виключно в оформленні медичної документації, без жодного огляду, а єдиним належним «медичним приписом» у Моршинській лікарні була рекомендація звернутись до лікаря-травматолога за місцем проживання для подальшого лікування. Лікар ОСОБА_3 пропонував зняти гіпс, рука вже була фіолетового кольору, проте головний лікар ОСОБА_11 відмовив його. 23.11.2007 р. вона звернулась до Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова з болями в кисті, набряком. Лікуючий лікар - лікар-травматолог ОСОБА_4 підтвердив діагноз, виставлений у Стрийській ЦРЛ, підтверджений у Моршинській лікарні, а також зазначив у первинній медичній документації, що призначене їй лікування не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги по даній патології. З 04.02.2008 р. до 15.02.2008 р. вона перебувала на лікуванні в Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: лівобічний карпальний стеноз із після травматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті. Їй було проведено хірургічне втручання - невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястя. Зазначає, що постійно скаржилася на головний біль, нудоту, проте жодний з лікарів не звертав на це увагу, і не призначав необхідного лікування або огляду іншими суміжними лікарями. Незважаючи на численні заходи, яких вживали медичні працівники зазначених закладів (4-ї міської поліклініки та КМКЛШМД), на жаль, стан здоров`я її не покращувався. Скаржиться на викривлення лівої руки, відчуття холоду у кисті і передпліччі, «не слухаються пальці», на відчуття «викручування», «затерпання» і болі в руці, які знімаються анальгіном, димедролом, папаверином, на нічний та денний біль у лівій кисті і пальцях її, на обмеження рухів у лівому карпо-радіальному суглобі, в суглобах кисті та 2-5 пальців, неможливість стиснути пальці в кулак, згинати, розводити пальці, крім збережених рухів у 1-му пальці, на затерплість та слабість в кисті і пальцях. Багато скарг написано нею в міністерство охорони здоров`я. Рука не відновиться вже ніколи і їй залишилось життя з болем, в лікарнях, капалках, уколах і таблетках. Зазначає, що є інвалідом ІІ групи, довгий час хворіє на цукровий діабет, ще з 1986 р., а з часу травми руки і її лікування, її життя зупинилось…біль, розпач, тривога;
		направленням головного лікаря санаторію «Світанок» в Стрийську районну лікарню для отримання медичної допомоги внаслідок отриманої 19.11.2007 р. травми лівої кисті (Т.1 а.с.74);
		листком непрацездатності серії АБА №204395, виданим ОСОБА_1 за період з 19.11.2007 р. по 28.12.2007 р. (Т.1 а.с.76);
		зворотнім талоном до путівки №175444, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в санаторії «Світанок» з 02.11.2007 р. по 22.11.2007 р. (Т.1 а.с.83);
		випискою з історії хвороби санаторію «Світанок» №4269 за період з 02.11.2007 р. по 22.11.2007 р. хворої ОСОБА_1 , з якої вбачається, що позивач дійсно перебувала на лікуванні в санаторії у зазначений період (Т.1 а.с.11-12);
		відповіддю з ДП «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» від 23.06.2008 р. № 10-16/547, з якого вбачається, що при виникненні травм та тілесних ушкоджень у громадян, які знаходяться на відпочинку в санаторії, медичну допомогу надає Стрийська ЦРЛ (Т.1 а.с.14);
		довідкою, виданою в Стрийській центральній районній лікарні черговим лікарем травматологом ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 звернулась за медичною допомогою з приводу побутової травми 19.11.07р. Встановлений діагноз: «Перелом лівої променевої кістки зі зміщенням». Хворій проведено: рентгенобстеження, репозиція і гіпсова іммобілізація, рентгенконтроль (Т.1 а.с.9);
		витягом з журналу Стрийської центральної районної лікарні, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернулась за медичною допомогою в Стрийську лікарню 19.11.2007р. в 11.20 год., після падіння. Встановлений діагноз: «Перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Проведена рентгенографія, репозиція і гіпсова іммобілізація, рентгенконтроль (Т.1. а.с.8);
		запереченням на лист-претензію Стрийської ЦРЛ №1306 від 27.10.2008 р., з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно зверталася до вказаного медичного закладу за наданням первинної медичної допомоги (Т.1 а.с.15);
		довідкою КП «Львівська обласна аптечна корпорація» №168/01 від 26.05.2008 р. про середні роздрібні ціни на лікарські засоби (Т.1 а.с.16);
		фіскальними чеками на лікарські засоби (Т.1 а.с.18-22);
		витягом з журналу обліку рентгенобстежень Стрийської центральної районної лікарні, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була скерована лікарем ОСОБА_2 з попереднім діагнозом: «Перелом нижньої третини лівого передпліччя» на рентгенологічне обстеження. Після рентгенобстеження дано рентгенологічне заключення «Закритий перелом нижньої третини лівої променевої кістки з кутовим зміщенням» (Т.1 а.с.33-35);
		листом Управління охорони здоров`я Львівської міської ради від 16.06.2008 р., згідно якого повідомлено начальника головного Управління охорони здоров`я ЛОДА про отриману ОСОБА_1 травму в санаторії «Світанок» та проведене медичне лікування (Т.1 а.с.73);
		медичною картою, яка заведена 20.11.2007р. в Моршинській поліклініці, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала травму 19.11.2007р. «Перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Зроблено рентгенобстеження, репозиція уламків, накладена гіпсова іммобілізація і проведений рентгенконтроль. 20.11.2007р. на прийомі у хірурга поліклініки: скаржиться на болі в лівій руці, рухи пальців обмежені, набряк. У хворої виявлена гіпсова іммобілізуюча пов`язка, набряк тилу кисті. Діагноз: «Закритий перелом лівого променя в типовому місці із зміщенням» 22.11.2007р. на прийомі у хірурга: скарги на болі в лівому променево-зап`ястному суглобі. Гіпсова пов`язка функціональна. Діагноз: «закритий перелом лівого променя в типовому місці». Рекомендовано з`явитися до травматолога по місцю проживання 23.11.2007р. (Т.1 а.с.42-48);
		журналом реєстрації рентгенологічних обстежень 4-ї міської поліклініки м. Львова за 2007 р. Т.3, в якому міститься запис №7609 від 23.11.2007 р. про проведення рентгенологічного обстеження ОСОБА_1 , лікар, який скерував  ОСОБА_4 , аналогічний запис зроблено за №7656 від 05.12.2007 р. (Т.2 а.с.15-20);
		листом Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова №04-05-вих-3332 від 20.12.2012 р., згідно якого ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 04.02.2008 р. по 15.02.2008 р. (т.2 а.с.125); 
		медичною картою «№2795/147 стаціонарного хворого КМК ЛШМД та випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №2795 (Т.1 а.с.13), з яких вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась в 2-му нейрохірургічному відділенні з 04.02.08р. по 15.02.2008р. Хвора була госпіталізована по заяві рентген-лаборанта відділення променевої діагностики ОСОБА_13 (дочка пацієнтки) з діагнозом: «Післятравматичний неврит лівого серединного нерву на рівні зап`ястка». При госпіталізації скаржилась на інтенсивне відчуття болю в ділянці кисті, слабість згинання пальців лівої кисті. З анамнезу: хворіє з 09.11.2007р. після перелому лівої променевої кістки, медикаментозне лікування не ефективне. В анамнезі: цукровий діабет. Стан хворої близький до задовільного. Неврологічно: гіпестезія з явищами гіперпатії та парестезії в зоні інервації лівого серединного нерву на рівні кисті. Парез згиначів 1-3 пальців зліва. Діагноз при госпіталізації «Післятравматичний неврит лівого серединного нерва на рівні карпорадіального тунелю із порушенням функції лівої кисті». Запропоновано невроліз серединного нерву на рівні променево- зап`ястного суглобу. Покази для операції: встановлено клінічно ураження серединного нерва на рівні зап`ястка. Діагноз: «зап`ястковий тунельний синдром із компресією серединного нерва зліва». Пацієнту показано хірургічне втручання - усунення стенозу, зап`ясткового синдрому із невролізом лівого серединного нерву. 06.02.2008р. проведена операція: невроліз серединного нерву на рівні зап`ястя. Під час операції знайдено стовбур серединного нерву звільнений від сполучно-тканинних зростів та проведений невроліз в обидвох напрямках. Розсічена карпальна зв`язка, усунений карпальний стеноз для вільного лежання нерва. При огляді 11.02.2008р. стан стабільний. Скаржиться на помірну болючість і затерпання, обмеження згинання в пальцях лівої кисті. Неврологічно: гіпестезія з гіперпатіями в зоні іннервації серединного нерву зліва, парез згиначів 1-3 пальців лівої кисті. Рана гоїться первинним натягом. За період перебування в стаціонарі оглянута терапевтом і гінекологом, записані діагнози: «... Цукровий діабет 1 тип, важка форма стадія компенсація. Діабетична ангіопатія і ретинопатія, нефропатія, енцефалопатія». «Фіброзна мастопатія». Зроблено ЕКГ. В крові 05.02.2008р. виявлений цукор 15,4. 14.02.2008р. зняті шви післяопераційної рани. Виписана 15.05.2008р., на час виписки неврологічна симптоматика попередня. Рекомендовано продовжити лікування під спостереження невропатолога за місцем проживання. На час виписки неврологічна симптоматика попередня. Діагноз заключний клінічний: «Стеноз карпального каналу зліва з післятравматичним невритом лівого серединного нерву на рівні зап`ястка та порушенням функції лівої кисті. Фіброзна мастопатія»;
		листом Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №04-05/2808 від 21.11.2011 р., згідно якого ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в 2-му нейрохірургічному відділенні з 04.02.2008 р. по 15.02.2008 р. (Т.1 а.с.145);
		медичною картою № 4900/743 стаціонарного хворого 5-ї МКЛ, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в пульмологічному відділенні з 30.04 по 08.05.2012 року з діагнозом: «Гострий обструктивний бронхіт. Цукровий діабет 2 типу, середньої важкості. Вузловий зоб». Призначено мукалван, дексаметазон, еуфілін, корглікон, ереспан, солпадеїн, сульфокамфокаїн, тіотріазолін, вітамін «С». Проведено обстеження, зроблені клінічні і біохімічні аналізи крові, сечі (глюкоза крові 5,8). Стан покращився, з рекомендаціями була виписана з лікарні «з одужанням», відновленою працездатністю (Т.2 а.с.103-122);
		письмовим листом управління охорони здоров`я, згідно якого в червні 2008р. було розглянуто звернення гр-ки ОСОБА_1 з приводу травми лівої руки, отриманої 19.11.2007р. в санаторії «Світанок» м. Моршина. Перша допомога надана в Стрийській ЦРЛ. Хвора лікувалась амбулаторно в 4-й МП по 04.01.2008р. Прооперована і лікувалась стаціонарно в ЛТТТМД (невроліз лівого серединного нерву на рівні зап`ястя). При виписці неврологічна симптоматика попередня. В листопаді 2010р. проведена службова перевірка відносно надання медичної допомоги гр-ці ОСОБА_1 Комісією ГУОЗ ЛОДА було опрацьовано: журнал прийому хворих у травматологічному пункті Стрийської ЦРЛ, амбулаторна карточка поліклінічного відділення Моршинської міської лікарні, пояснюючі записки лікарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На основі аналізу вищевказаної документації, записів про проведення обстеження та тактику лікування, об`єму допомоги в травмпункті Стрийської ЦРЛ та Моршинської поліклініки надані згідно стандартів надання медичної допомоги при даній патології. Порушень при тактиці лікування не виявлено (Т1 а.с.73, а.с.112-113);
		письмовими поясненнями лікаря травматолога Стрийської ЦРЛ ОСОБА_2  про те, що 19.11.07 р. приймав хвору ОСОБА_1 , їй була зроблена рентгенографія і діагностований: «Закритий перелом променевої кістки зі зміщенням». Зроблено: місцеве знечулення і проведена одноразова закрита репозиція уламків, накладена фіксуюча гіпсова пов`язка. Після цього ще зроблений контрольний рентгензнімок, на якому стояння уламків задовільне. Повторно хвора в Стрийську ЦРЛ не зверталась (Т.1 а.с.32); 
		медичною картою амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_1 , яка заведена в 1986р., з якої вбачається, що 23.11.2007р. зроблений запис: травма в побуті 19.11.07р., впала на ліву кисть. Перша медична допомога була надана в санаторії і в Стрийській ЦРЛ. Об`єктивно: іммобілізація гіпсовою лонгетою добра. Біль в кисті, затерпання 1-2 пальців, набряк кисті. Діагноз: «Закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці». Призначено: знято гіпсову лонгету, витяг одномоментно; повторно гіпсова лонгета і полегшення, амбулаторне лікування, виданий лікарняний лист по 28.11.2007р. При огляді 28.11.2007р. скарг немає. Гіпсова лонгета в доброму стані. Зберігається ще набряк на тилі лівої кисті. Діагноз: «закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці», призначення попередні. При огляді 07.12.2007р. скарг немає, гіпсова лонгета в доброму стані. Набряку в кисті немає. Діагноз попередній. Продовжує лікування амбулаторне, призначення попереднє. Аналіз крові 14.12.2007р. на цукор - 17,3м/моль/л. 17.12.2007р знята гіпсова лонгета. Є набряк лівої кисті, променево-зап`ястного суглобу, обмеження рухів в «правому» - променево-зап`ястному суглобі. Функція «правої» кисті порушена. Діагноз: «Закритий перелом «правої» променевої кістки в типовому місці», продовжено амбулаторне лікування. 27.12.2007р. зберігається набряк пальців кисті, обмеження рухів, слабість захвату лівої кисті. Функція лівої кисті ще значно порушена. Діагноз: «Закритий перелом лівої променевої кисті в типовому місці. Деформуючий остеоартроз суглобів кисті з больовим синдромом». Продовжено амбулаторне лікування і лікарняний лист. 04.01.2008р. огляд гастроентеролога: «хронічний гастродуоденіт, стадія загострення. Хронічний холецистит стадія загострення. Діабетична ...» призначено амбулаторне лікування. Огляд травматолога 04.01.2008р., скарги попередні. Зберігається ще набряк лівої кисті, променево- зап`ястного суглобу, обмеження рухів в лівому променево-зап`ястному суглобі. Функція лівої кисті порушена. Діагноз: « Закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці суглобів лівої кисті». Призначення попередні, лікарняний лист продовжено. 15.01.2008р скарги попередні. Відмічає зменшення болю, покращення функції лівої кисті. Але ще зберігається набряк кисті, слабість захвату кисті. Функція лівої руки ще порушена. Діагноз: « Закритий перелом лівої променевої кисті в типовому місці. суглобів лівої кисті з больовим синдромом». Призначення попередні. 23.01.2008р. оглянута гастроентерологом: «Хронічний гастродуоденіт стадія загострення. Хронічний холецистит. Діабетична гепатопатія». 24.01.2008р. йде добра позитивна динаміка від лікування. Значно зменшився біль, покращилась функція лівої кисті. Але ще зберігається набряк лівої кисті, ослаблений захват лівої кисті. Діагноз: «Закритий перелом лівої променевої кисті в типовому місці». Призначено амбулаторне лікування, продовжений лікарняний лист. 01.02.08р. зберігається ще набряк лівої кисті променево-зап`ястних суглобів, обмеження рухів. Функція лівої кисті ще порушена, але йде позитивна динаміка від лікування. Діагноз: «Закритий перелом лівої променевої кисті в типовому місці» призначення попередні. Лікарняний лист продовжений по 03.02.2008р. Зроблений запис 03.02.2008р.: про те, що може приступити до роботи з 04.02.2008р. З виписки з історії хвороби № 2795 ЛШМД видно, що з 04. по 15.02.2008р лікувалась з приводу: «лівобічного карпального стенозу з після травматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функції лівої кисті. 06.02.2008р проведено хірургічне втручання- невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястка. В поліклініці після виписки із стаціонару з 16.02.08р. продовжує лікування у невропатолога: масаж, ЛФК, траумель, лідокаїн, флостерон. Скаржиться на різкі стягуючі болі в лівій долоні, оніміння пальців, різке обмеження рухів в лівому променево- зап`ястному каналі. Наявний післяопераційний рубець в ділянці лівого карпального каналу, ригідність міжкісткових м`язів лівої кисті. Функція стискання відсутня, кисть набрякла. Діагноз: «Посттравматичний неврит лівого серединного нерву, карпальний стеноз». 06.03.08р. у хворої відмічена висипка алергічного характеру. Оглядалась невропатологом: 17 і 26.03.2008р., лікується амбулаторно. Діагноз: «невропатія лівого серединного нерву». На рентгенограмах лівого променево-зап`ястного суглобу № 7656 від 05.12.2007р. (в гіпсовій пов`язці) закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. 21-23.04.2008р. хвора була оглянута ЛОР, окулістом, хірургом, гастроентерологом, отримала скерування на МСЕК. Діагноз: «Лівобічний карпальний стеноз з післятравматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функції лівої кисті. Цукровий діабет І тип, важка форма в стадії субкомпенсації. Консолідований перелом променевої кістки в типовому місці, післятравматичний деформуючий артроз». Рівень глюкози в крові 22.04.2008р. становив 16,9 м/моль/л. Невропатологом 21.05.2008р. заповнено санаторну-курортну карту в «Любінь Великий». Діагноз: «Післятравматичний неврит лівого серединного нерву. Стеноз карпального каналу». Наступний запис невропатолога зроблений 24.06.2008р. призначено амбулаторне лікування з приводу посттравматичного невриту лівого серединного нерву, стенозу лівого зап`ястного каналу, наслідків ЗЧМТ (струс головного мозку), цукрового діабету. Аналіз крові від 03.07.2008р. на цукор - 18,9 ммоль/л. 09.07.2008р., при огляді невропатологом діагностовано: «Післятравматична енцефалопатія 2ст., внутрічерепна гіпертензія, невропатія лівого серединного нерву. Карпальний синдром ... алергія, цукровий діабет». Оглядалась невропатологом з приводу зазначеного діагнозу. Аналіз крові за 28.07.2008р. на цукор - 13,9 ммоль/л 28.07.08р. і 15.08.08р., коли було встановлено: «післятравматична діабетична енцефалопатія 2ст. Внутрічерепна гіпертензія. Цукровий діабет 1 тип. Невропатія лівого серединного нерву. Карпальний стеноз. Медикаментозна алергія». Аналіз крові від 21.08.2008р. на цукор-13,1. Аналіз крові на цукор за вересень 2008р.: 20,8-20,0. Цукор крові за 28.11.2008р. становить - 23,6 ммоль/л. Продовжує амбулаторне лікування: регулярно оглядається невропатологом, гастроентерологом. Скаржиться на біль голови, нудоту, головокружіння, на зниження пам`яті, концентрації. Згідно довідки № 670 від 23.12.2008р., ОСОБА_1 звернулась в ТП №2 з приводу: закритого крайового перелому основи нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті із задовільним стоянням фрагментів. Зроблена рентгенографія, гіпсова пов`язка. Рекомендовано звернутися до травматолога в поліклініку по місцю проживання. Травматологом оглянута 02.01.2009р. з приводу вказаної травми. Огляд травматолога 12.02.2009р. - діагноз: «Консолідований перелом основи нігтьової фаланги 4-пальця лівої кисті ...артроз суглобів лівої кисті». 03.03.2009р. зіниці рівномірні, горизонтальний ністагм, сухожильні рефлекси однакові зліва і справа, знижені, тремор рук. М`язова сила в лівій кисті знижена. Поліневрит... деформація міжфалангових суглобів лівої кисті... Статична і динамічна атаксія. Діагноз:«Посттравматичний церебральний арахноїдіт. Внутрічерепна гіпертензія. Мігренеподібні приступи, невропатія лівого серединного нерву, стеноз карпального каналу, діабетична енцефалополіневропатія. Цукровий діабет важка форма». Останній запис зроблений невропатологом 31.03.2009р.: скарги на головні болі, нудоту. В грудній клітці, в лівому підребер`ї, на порушення сну. Об`єктивно: ослаблена конвергенція. Симптом Нері (+). Пальпаторно болючість між 11-12 ребрами по міжребер`ю. АТ- 130/80 мм рт.ст., вегетативна дисфункція. Діагноз: «Посттравматичний церебральний арахноїдит, ангіоцеребральні приступи. Остеохондроз... Ст. Цукровий діабет важка форма 1 тип.» останній запис зроблений ендокринологом з приводу призначення лікування цукрового діабету;
		актом №1 експертного контролю якості медичної допомоги членами комісії КЕК з травматологічної допомоги ГУОЗ ЛОДА, з якого вбачається, що 01.08.2011р. проведена експертиза випадку надання медичної допомоги ОСОБА_1 працівниками Стрийської ЦРЛ та Моршинської ЦРЛ. У ході експертизи вивчені матеріали: 1. Пояснююча записка лікаря ОСОБА_14 ; 2. Пояснююча записка лікаря Стрийської ЦРЛ ОСОБА_15 ; 3. Амбулаторна картка хв. ОСОБА_1 ; 4. Амбулаторна картка поліклінічного відділення Моршинської лікарні; 5. Журнал прийому хворих у травматологічному пункті Стрийської ЦРЛ; 6. Рентгенологічні знімки. Контрольний рентгензнімок. Виявлені недоліки і порушення. На основі аналізу вищевказаної медичної документації, огляду хворої, записів про проведення обстеження та тактики лікування, об`єму наданої допомоги в травмпункті Стрийської ЦРЛ та Моршинської поліклініки надані згідно стандартів надання медичної допомоги при даній патології. Порушень тактики лікування не виявлено (Т.2 а.с.181-182);
		рентгенограмою № 11366 від 19.11.2007р., на якій простежується компресійний перелом лівої променевої кістки з значним зміщенням фрагменту, на контрольній рентгенограмі ( № 11376 від 19.11.2007р.) після накладання гіпсової пов`язки простежується задовільне стояння уламків (залишилося незначне зміщення по вертикальній та горизонтальній вісях.). За 23.11.2007р за №7609 знімок малоінформативний через погану хімічну обробку. На рентгенограмі від 14.(місяць нерозбірливо) 2008 р. простежуються ознаки слабо консолідованого перелому променевої кістки з ознаками крайових зон склерозування і зміщення фрагментів дещо більше ніж на знімку в гіпсовій пов`язці за №11376 від 19.11.2007р. На рентгенограмі від 22.12.2008р. простежуються ознаки консолідованого зламу променевої кістки. На рентгенограмі від 26.07.2011 року простежуються ознаки консолідованого зламу променевої кістки з ротацією кисті до середини;
		висновком комісійної судово-медичної експертизи №41 від 10.08.2012 р., з якого вбачається, що при огляді потерпілої членами комісії на момент проведення експертизи виявлено, що лівий променево-зап`ясний суглоб болючий помірно при пальпації, рухи в ньому болючі, обмежені в сторону згинання. Ліва кисть відхилена в радіальну сторону в суглобах 2-3-4-5 пальців, обмежені помірно. З боку черепно-мозкових нервів - ослаблена конвергенція. Окорухова функція збережена: незначна асиметрія носо-губних складок. Об`єм активних та пасивних рухів обмежений в лівій кисті та 2-5 пальцях. Затруднено згинання в 2-5 пальцях лівої руки. М`язова сила в руках знижена, переважно в лівій кисті, тонус дрібних м`язів кисті також знижений. Гіпотрофія м`язів тенора і гіпотенора. Розлади чутливості за дистальним поліневротичним типом на руках і ногах, а на лівій кисті - переважно в зоні інервації лівого серединного і ліктьового нервів. В позі Ромберга- атаксія, хода також порушена. Патологічні стопні рефлекси, менінгеальні симптоми від`ємні. Членами комісії зроблено висновок про те, що у гр-ки ОСОБА_1 при зверненні 19 листопада 2007р. за медичною допомогою до лікарів Моршинської і Стрийської лікарень виявлений «перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Встановлений діагноз підтверджений рентгенологічними знімками за вказаний період часу, які були представлені для проведення комісійної судово-медичної експертизи. На представлених рентгенограмах лівого променево-зап`ястного суглобу гр-ки ОСОБА_1 за 2007р., 2008р. і 2011р. стояння кісткових фрагментів лівої променевої кістки в цілому правильне і задовільне. «Невроліз лівого серединного нерву» не являється нозологічною формою захворювання, а є назвою операції, яка була проведена 06 лютого 2008р. в 2-му нейрохірургічному відділенні КМК ЛШМД, під час якої був звільнений стовбур лівого серединного нерву на рівні зап`ястя від сполучно-тканинних зростів. Розвитку «лівобічного карпального стенозу із після травматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка» та «порушення функції лівої кисті» у хворої ОСОБА_1 спричинила сумація багатьох патогенних факторів. Це насамперед: травма передпліччя у дистальному відділі (перелом лівої променевої кістки у типовому місці зі зміщенням) та перенапруження під час травми м`язів і сухожилків, які проходять через надзвичайно вузький карпальний канал; післятравматична іммобілізація променево-зап`ястного суглобу гіпсовою пов`язкою тривалістю біля одного місяця; наявність у хворої супутньої системної патології, а саме ендокринно-гормональних захворювань (тяжка форма цукрового, діабету, клімактеричний період - остеопороз кісток), які також призводять до розладів інтраневрального кровопостачання серединного нерва та інших м`яких тканин в середині каналу і набряку тканин, що також може звужувати карпальний канал. Повторна травма лівої кисті від 23 грудня 2008р. з переломом нігтьової фаланги 4-го пальця, могла також негативно вплинути на функцію лівої кисті. Ускладнення у вигляді післятравматичної невропатії лівого серединного нерва та розвиток лівобічного карпального стенозу мають причинно- наслідковий зв`язок із перенесеною травмою руки. Але вказане неврологічне ускладнення розвивалося поступово. У момент травми 19.11.2007р. та у перші дні хвороби типових чутливих, рухових, трофічних розладів функції лівого серединного нерва не було відмічено. При первинному огляді хворої лікарем 4-ї МКП м. Львова ОСОБА_4 в мед.карті відмічено, що «іммобілізація гіпсовою лонгетою добра», та вказано на набряк і біль в травмованій кисті. Лікарем була знята гіпсова лонгета і без контрольного рентгенобстеження зроблена повторна репозиція уламків. В судовому засіданні проведення цієї маніпуляції лікар пояснив, що у хворої був сильний набряк руки і вважає, що після зняття гіпсової пов`язки стояння уламків кістки було незадовільним. Під час тривалого спостереження і амбулаторного лікування з 23.11.2007р. по 03.02.2008р. (більше 2-х місяців) в 4-й міській поліклініці м.Львова лікуючим лікарем травматологом ОСОБА_4 та членами комісії ЛКК поліклініки не було зосереджено уваги на розвиток ускладнення після перенесеного перелому у хворої ОСОБА_1 - защемлення серединного нерва у кістково-м`язовому карпальному каналі. В цей період не проведений рентгенологічний контроль, не призначено жодної консультації невролога, або нейрохірурга для об`єктивного неврологічного обстеження стану периферійних нервів лівої руки, а також ЕМГ (електро міографії) з метою дослідження функціональних розладів нервів на кисті та пальцях руки. Крім того, необхідно було провести консулярний огляд з залученням вузьких спеціалістів - ендокринолога, невролога, хірурга, так як ОСОБА_1 з 1982р. хворіє прогресуючим цукровим діабетом і за останні роки у неї розвинулась тяжка форма цього захворювання з ускладненням: діабетична полінейропатія рук та ніг. Не виключено, що у випадку проведення вказаних дій, хвора своєчасно була би скерована на стаціонарне лікування. Проте, в медичній карті амбулаторної хворої, лікуючий лікар ОСОБА_4 02.02.2008р. зробив запис, що хвора працездатна, рекомендував їй приступити до роботи 03.02.2008р. і закрив лікарняний лист. До цього моменту у хворої ОСОБА_1 діагнозу: «лівобічний карпальний стеноз, післятравматична невропатія серединного нерва на рівні зап`ястка та порушення функції лівої кисті» в амбулаторній карті не відмічено. Направлення в нейрохірургічне відділення ЛШМД 4-та міська поліклініка не давала. Хвора самостійно звернулась за медичною допомогою 04.02.2008р. і була госпіталізована в нейрохірургічне відділення №2 ЛШМД, де і було вперше встановлено вище вказаний діагноз. 06.02.2008р - хворій проведена операція - невроліз лівого серединного нерва. Тільки 16.02.2008р., після виписки з нейрохірургічного відділення стаціонару вперше хвора отримала консультацію невролога поліклініки. ОСОБА_1 з 1982р. хворіє на цукровий діабет тип 1, тяжка форма перебігу, ускладнений діабетичною енцефалопатією та поліневропатією рук та нижніх кінцівок. При цукровому діабеті досить часто формуються тунельні синдроми, серед них найбільш характерний карпальний синдром з ураженням серединного і ліктьового нервів. При цьому синдромі м`які тканини, нерви, м`язи, зв`язки страждають через метаболічні розлади на фоні ішемічної гіпоксії, дефіциту трофічних факторів і виникає набряк тканин, що зменшує просвіт каналу. Не викликає сумніву у розвитку карпального стенозу і дія пошкоджуючих факторів, таких як травми передпліччя, кисті, що мали місце у хворої ОСОБА_1 19.11.2007р. та 23.12.2008р. У хворої були наявні покази для госпіталізації в спеціалізоване травматологічне відділення для проведення стаціонарного лікування у зв`язку із тим, що у неї були поєднані 2 захворювання, які призводять до стенозу карпального каналу - цукровий діабет і перелом променевої кістки в типовому місці. Тим більше, що анатомічною особливістю карпального каналу є те, що він надзвичайно вузький, а у жінок цей канал і в нормі є вужчим ніж у чоловіків (Т.1 а.с.147-153);
		довідкою Львівського обласного клінічного діагностичного центру від 02.12.2008 р. лікаря-рентгенолога ОСОБА_16 , згідно якої на представлених рентгенограмах променево-зап`ясних суглобів зліва від 19.11.07 року за №11376 простежується перелом променевої кістки в типовому місці, зі зміщенням уламку. На контрольній рентгенограмі від 23.11.2007 року за №7609  рентгенологічна картина залишається попередньою. На рентгенограмі від 14.01.2008 року простежуються ознаки консолідації, з недостатньо якісною репозицією фрагментів (Т.1 а.с.180);
		висновком комісійної судово-медичної експертизи №30 від 19.06.2013 р., з якого вбачається, що згідно літературних даних синдром карпального стенозу розвивається через тривалий період часу після перелому кісток зап`ястка, або будь-якого іншого перелому поблизу ділянки променево-зап`ясткового суглобу. Невідкладна медична допомога, що була надана гр-ці ОСОБА_1 черговим травматологом ОСОБА_2 . Стрийської лікарні відповідала нормативам надання невідкладної медичної допомоги ортопедо-травматологічним хворим, які були чинними на той період часу, а саме «Тимчасовим галузевим уніфікованим стандартам медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», том 2, розділ 5. (Наказ МОЗ № 507 від 28.12.02р « Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги»…лікування в клінічній практиці оцінюються після завершення лікування травми, а в Стрийській лікарні гр-ці ОСОБА_1 була надана тільки невідкладна медична допомога, після чого через чотири доби вона повернулась додому (м. Львів), де продовжила лікуватись у 4-й КМП на протязі двох місяців. Застосовувати вказані у запитанні критерії лікування по відношенню до результатів лікування у Стрийській лікарні не можна. Лікар Моршинської МП ОСОБА_3 оглянув 20 листопада 2007р. гр-ку ОСОБА_1 вже після проведеної репозиції і фіксації кісткових уламків лівої променевої кістки, призначив їй необхідне лікування на період по 22 листопада 2007р. включно, тобто терміном на 3 дні. В подальшому їй призначалось і проводилось лікування травматологом ОСОБА_4 по місцю проживання, тобто у Комунальній 4-й міській поліклініці м.Львова. Таким чином дії лікаря ОСОБА_3 на цей короткий період лікування ОСОБА_1 були правильні, але неповноцінні, так як при повторному відвідуванні хворою лікаря, він не оглянув травмовану руку. Застосовувати вказані у запитанні критерії лікування по відношенню до результатів лікування у Моршинській лікарні також не можна. У Комунальній 4-й МП м. Львова гр-ка ОСОБА_1 лікувалась у лікаря-травматолога ОСОБА_4 .. На протязі перших 3-х тижнів ліва рука пацієнтки була іммобілізована гіпсовою лонгетою, після чого - продовжено амбулаторне лікування терміном біля 1,5 місяці. В цей період часу пацієнтка оглядалась тільки травматологом і декілька раз гастроентерологом. Незважаючи на біль і порушення функції лівої кисті, про що ОСОБА_4 вказував при огляді хворої, жодного разу пацієнтка не була консультована невропатологом. Також при наявності у пацієнтки супутніх хронічних захворювань (цукровий діабет 1 тип, важкий перебіг, діабетична ангіопатія, полінейропатія, енцефалопатія, хронічний панкреатит, гіпертонічна хвороба 2, та інші) її необхідно було проконсультувати у ендокринолога, терапевта, невропатолога, судинного хірурга для вирішення тактики подальшого лікування перелому променевої кістки та, можливо, вказаних захворювань. Згідно «Стандартам оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань органів руху та опори» (Наказ № 41 від 30.03.1994р.) результати лікування травматологом ОСОБА_4 перелому променевої кістки у ОСОБА_1 можна оцінити як «задовільні» після травми відповідно до даних рентгенобстеження за 2011 рік. При лікуванні переломів антибіотики призначаються в окремих випадках з метою попередження інфікування гематом та травмованих тканин у місці перелому. На хід зрощення уламків вони безпосередньо не впливають. В даному випадку лікар ОСОБА_4 в своїх записах не обґрунтовує необхідність призначення антибіотиків хворій ОСОБА_1 . Немає об`єктивних даних які б свідчили про те, що післятравматичне ускладнення, яке виникло у ОСОБА_1 , є результатом отриманого нею курсу антибіотикотерапії. Абсолютних показів до скерування гр-ки ОСОБА_1 в перші доби після отриманої травми на стаціонарне лікування в травматологічне відділення, згідно даних медичної документації, не було. Перелом променевої кістки в типовому місці при вдалій репозиції та задовільному стоянні уламків лікується в амбулаторних умовах. На стаціонарне лікування, згідно стандартів діагностично-лікувального процесу, скеровуються хворі з переломами променевої кістки при наявності у них багатоуламкових переломів променевої кістки, з наявністю пошкодження судин та нервів, при незадовільному стоянні уламків і відсутності можливості поставити їх у правильному положенні. Лікар ОСОБА_2 не мав підстав скеровувати хвору на стаціонарне лікування. При первинному огляді ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_4 і наявності таких скарг хворої, як «біль у кисті», «затерпання пальців», «набряк кисті» було показано послаблення, або зняття гіпсової фіксації з проведенням контрольного рентгенобстеження. Повторна репозиція перелому без попереднього рентгенконтролю є тактичною помилкою. В записах лікаря ОСОБА_4 недостатньо інформації стосовно необхідності у проведенні повторної репозиції та нової фіксації перелому. При проведенні комісійної судово-медичної експертизи «Висновок» №41 вказана низька інформативність рентгенологічного знімку №7609 за 23.11.2007р. Встановити рівень інформативності рентгензнімка №7609 від 23.11.2007р. на період лікування ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_4 у листопаді 2007р. неможливо через відсутність у амбулаторній карті запису рентгенолога, яким проводилось обстеження хворої. Через неналежні умови зберігання рентгенологічні знімки можуть втрачати свою інформативність. Без рентгенологічних знімків у пацієнта можна виявити в місці перелому деформацію руки через значне зміщення кісткових уламків. При необхідності у повторній репозиції кісткових уламків проводиться попереднє рентгенобстеження (перед вправленням) і потім - контрольне рентгенологічне обстеження для уточнення правильності співставлення уламків. ОСОБА_4 перед повторним вправленням після зняття гіпсової пов`язки мав би призначити рентгенологічне дослідження травмованої руки з описом рентгенолога. Тільки після цього він мав приймати рішення про тактику подальшого лікування. В амбулаторній карті записи рентгенолога про результати рентгенобстеження ОСОБА_6 відсутні. Прийняте ОСОБА_4 рішення про повторну репозицію не підтверджено клінічними даними. Діагноз: «Стеноз карпального каналу зліва із посттравматичним невритом серединного нерву на рівні зап`ястка та порушення функцій лівої кисті» фактично був виставлений гр-ці ОСОБА_1 15 лютого 2008 року, після оперативного втручання і закінчення стаціонарного лікування в 2-му нейрохірургічному відділенні КМК ЛІІІМД, а не в момент госпіталізації. Це ускладнення міг би запідозрити і виявити лікуючий лікар - травматолог ОСОБА_4 під час лікування і спостереження за хворою у грудні 2007р. - січні 2008р. після зняття гіпсової пов`язки, при виявленні ним у хворої симптомів слабості і порушенням функцій у лівій кисті. Записів про проведення консультації хворої невропатологом з цього приводу в амбулаторній карті за цей період немає. Для уточнення такого діагнозу травматологом призначається обстеження у невропатолога, після чого, при необхідності, лікар-невропатолог може скерувати хворого на стаціонарне лікування, або продовжити амбулаторне лікування під своїм наглядом. Таке ускладнення, як «стеноз карпального каналу зліва із посттравматичним невритом серединного нерву на рівні зап`ястка та порушення функцій лівої кисті» у гр-ки ОСОБА_1 в першу чергу пов`язано із перенесеним переломом лівої променевої кістки. Таке ускладнення як «Стеноз карпального каналу зліва із посттравматичним невритом серединного нерву на рівні зап`ястка та порушення функцій лівої кисті» у хворої ОСОБА_1 розвивалося поступово, тривалий час. На початку травматичної хвороби типових, чутливих, рухомих і трофічних розладів функції лівого серединного нерву не було відмічено. При наявності у ОСОБА_1 в анамнезі тяжкої форми цукрового діабету лікарю ОСОБА_4 . 4-ї КМП необхідно було призначити обстеження хворої вузькими спеціалістами: ендокринологом, неврологом, судинним хірургом, хірургом. Не виключено, що після консультації хворої вказаними спеціалістами та своєчасної діагностики (у грудні 2007р. - січні 2008р. неврологічного ускладнення хворій ОСОБА_1 , у більш ранній період часу, було б скореговано медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування і визначені покази до необхідного оперативного втручання. Не виключено, що такі дії лікаря могли би попередити або зменшити патологічні наслідки. Основним первинним медичним документом хворого, котрий лікується амбулаторно є медична карта амбулаторного хворого (форма № 025/о), що заповнюється на усіх хворих при зверненні у заклад охорони здоров`я, який надає амбулаторно-поліклінічну допомогу. У медичній карті амбулаторного хворого лікар повинен відмітити скарги пацієнта, анамнез травми або хвороби, дані об`єктивного обстеження та вказати попередній, а при повторному (додатковому) обстеженні - і клінічний діагноз. Після цього, призначити лікування відповідно встановленого діагнозу. Конфіденційні відомості лікар може не записувати. Об`єм даних, котрі потрібно записати в медичну карту хворого вирішує лікуючий лікар. За належність ведення медичної документації несе відповідальність головний лікар лікувального закладу, або заступних головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної допомоги та лікуючий лікар. Не можна виключити, що повторна травма лівої кисті (перелом нігтьової фаланги 4-го пальця), яку отримала гр-ка ОСОБА_1 23 грудня 2008р., в подальшому могла усугубити симптоматику стенозу карпального каналу, діагностованого у лютому 2008 року після оперативного лікування. Перелом лівої променевої кістки у дистальній частині із зміщенням, як правило, супроводжується пошкодження і набряком м`яких тканин цієї ділянки руки. При проведенні репозиції уламків кістки м`які тканини ушкоджуються додатково. При наявності у хворої ОСОБА_1 цукрового діабету важкої форми з важкими судинними ускладненнями, будь-яке травматичне ушкодження гоїться значно гірше і довше, ніж у здорової людини через порушення метаболічного обміну. Розвиток карпального стенозу у гр.-ки ОСОБА_1 зумовлений сумацією механічних (перелом променевої кістки) та обмінних факторів. Пусковим моментом для виникнення вказаного ускладнення була травма руки з переломом променевої кістки у 2007р. Рівень кваліфікації лікарів, в тому числі і лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_4 вирішується атестаційною комісією Департаменту охорони здоров`я Львівської держадміністрації, яка присвоює, або підтверджує кваліфікацію лікарям-спеціалістам. На основі аналізу представленої медичної документації, об`єму наданої допомоги у Стрийській ЦРЛ, Моршинській МЛ, медична допомога надана згідно стандартів надання медичної допомоги хворим з переломом променевої кістки. Порушення тактики лікування не виявлено. На етапі лікування ОСОБА_1 у 4-й КМП травматологом ОСОБА_4 своєчасно не призначені консультації невропатолога і ендокринолога, не було виконано контрольного рентгенобстеження. По наявних записах у медичних документах 4-ї КМП неможливо встановити, коли саме стан пацієнтки ОСОБА_1 через розвиток ускладнення став некомпенсований і потребував оперативного втручання. Розвитку карпального стенозу сприяла в першу чергу сама травма, а також і важке хронічне захворювання - цукровий діабет. Запис невропатолога 4-ї МКП м. Львова за 24.06.2008р. ОСОБА_17 складається тільки з нічим не підтвердженого, діагнозу: «...Наслідки ЗЧМТ (струс головного мозку)...». Будь-які скарги хворої, обставини і давність отримання травми, тобто анамнез, об`єктивна неврологічна симптоматика на момент огляду лікарем не записані, а тому коментувати правильність і доцільність встановлення цього діагнозу у комісії нема об`єктивних судово-медичних даних, так як він необгрунтований лікарем. Лікар невропатолог ОСОБА_17 не мала об`єктивних підстав (медичних документів) для встановлення діагнозу «Наслідків ЗЧМТ (струсу головного мозку)». У записах лікарів Моршинської та Стрийської лікарень немає анамнестичних та медичних даних, які би свідчили, що лікарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали призначити хворій ОСОБА_1 консультацію невропатолога або нейрохірурга у листопаді 2007 року, так як вона не надала їм в цей час жодних даних і скарг про отриману травму голови (Т.2 а.с.186-197); 
		висновком №719 амбулаторної судово-психологічної експертизи від 24.09.2013 р., згідно якого ОСОБА_1 властиві такі індивідуально-психологічні особливості особистості, як дружелюбність, сенситивність, екстравертованість, мотиваційна сфера - важливість родинних стосунків, безпека власного здоров`я. Фізична біль та страждання для ОСОБА_1 є психотравмуючим фактором. У ОСОБА_1 спостерігається депресивна симптоматика та синдром «втрати відчуття часу». У ОСОБА_1 порушені всі такі життєдіяльності: стійкість страху, сенситивність, невпевненість в майбутньому. У ОСОБА_1 досліджено лабільність емоційно-вольової сфери в непередбачених ситуаціях, розлади сну, пов`язані з внутрішнім напруженням, відчуття власної безпорадності. Незахищеність до впливу стрес-факторів, звичайних життєвих ситуацій, засвідчує тривале порушення внутрішньої, психологічної рівноваги. За методикою Спілбергера досить високий рівень особистісної тривожності, а саме: страх перед майбутнім, знижений настрій, неможливість прийняття самостійних рішень, відчуття безвихідності ситуації, ідеї самозвинувачення. Наявність наступних психотравмуючих факторів: нервового стресу; негативного впливу обставин справи на близьких родичів та порушень в соціально-побутовій сфері; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; погіршення стану здоров`я; пролонгований стресовий вплив дозволяє зробити висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , складає 85584 гривні. Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психічного стану (Т.3 а.с. 172-178);
		фіскальними чеками, якими позивач обгрунтовує витрати на придбання необхідних ліків (Т.2 а.с.212-243);
		амбулаторною медичною картою ОСОБА_1 за період з 09.04.2012 р., з якої вбачається, що позивач постійно звертається за медичною допомогою та отримує приписи лікарів (Т.3 а.с.17-119);
		випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 05.12.2012 р. Львівської обласної клінічної лікарні, згідно якої встановлено діагноз: діабетична поліневропатія н/кінцівок з стійким больовим синдромом з порушення функції ходи, п/травмат. Енцифалопатія ІІ ст., посттравматичний деформуючий артроз лівого променево-зап`ястного суглобу і т.ін. (Т.2 а.с.55);
		листом Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №2892 від 19.12.2012 р., згідно якого за медичною допомогою ОСОБА_1 з 19.11.2007 р. до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону не зверталася (Т.2 а.с.100);
		даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18  завідувача хірургічним відділенням Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова про те, що на виконання наказу №507 від 28.12.2002 р. нею було виготовлено штамп: «призначене лікування не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги по даній патології». При вивченні медичної карти хворої ОСОБА_1 нею було виявлено, що лікарем ОСОБА_4 при призначенні лікування недостатньо було описано підстави, необхідні для призначення антибіотикотерапії, а тому нею в медичній карті позивача було проставлено вказаний штамп. Крім набряку, більше нічого написано не було. При наявності супутніх захворювань або запального процесу такий діагноз міг бути постановлений, але в медичній картці цього описано не було;
		даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_19  ендокринолога 1-ї міської лікарні м. Львова про те, що в 2007 році вона працювала на посаді ендокринолога в Комунальній 4-їй міській поліклініці м. Львова, позивач перебувала у неї на диспансерному обліку, як пацієнт з цукровим діабетом, у зв`язку з травмою в неї виникло ускладення зі здоров`ям. Зазначила, що в межах виконання своїх службових обов`язків вона інколи бере участь у складі консиліумів лікарів для надання рекомендацій щодо лікування пацієнта. Також лікар вказала, що 05.12.2007 р. вона відвідувала позивача в межах диспансерного огляду, при чому відмітила, що у складі консиліуму лікарів, аби надати рекомендації щодо лікування ОСОБА_6 , вона участі не брала.
		даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_20  завідувача гастроентерологічним відділенням санаторію «Світанок» про те, що вона була лікуючим лікарем ОСОБА_1 під час її перебування на санаторно-курортному лікуванні в санаторії «Світанок» в 2007 році. Позивач впала і зламала руку, останню було скеровано до Стрийської ЦРЛ для отримання необхідної медичної допомоги, після отримання відповідного лікування позивач повернулася до санаторію і продовжила санаторно-курортне лікування, а саме: фізіотерапію, мікроклізми, фізіопроцедури, біоелектропроцедури. На іншу патологію вона не скаржилася, інакше б її було скеровано у лікарню для отримання необхідної медичної допомоги. Їй відомо, що позивач хворіє на цукровий діабет. Чому позивач 20 листопада звернулася до Моршинської міської лікарні їй невідомо, в день від`їзду позивач почувала себе добре, ні на що не скаржилася;
		даними в судовому засіданні показаннями та роз`ясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_21  про те, що експертиза по матеріалах цивільної справи та на підставі ухвали суду була проведена в період з 09.04.2012 р. по 10.08.2012 р., експертами було встановлено під час огляду рентгенограми незначне зміщення, побачити синці через 78 діб об`єктивно неможливо та встановити діагноз  струс головного мозку. Ендокринролог в склад комісії не входив, оскільки питання з даної галузі судом поставлено не було;
		даними в судовому засіданні показаннями та роз`ясненнями судово-медичного експерта лікаря-рентгенолога ОСОБА_16  про те, що він входив до складу комісії, яка проводила експертизу з 09.04.2012 р. по 10.08.2012 р. на підставі ухвали суду, він бачив знімок за 23.11.2007 р., знімок за 05.12.2007 р. представлений не був; знімок від 23.11.2007 р. був малоінформативний, він вважає, що такий знімок треба було переробити. Перед тим як щось зробити, треба зробити знімок, потім після втручання знову знімок, а через 15 днів контроль. Без знімка немає що робити! Можна все що завгодно визначити на око при бажанні і знаннях, але краще зі знімком. Сталася травма обов`язково робиться знімок, потім репозиція, накладається гіпс, а потім знову рентген. За життєвими показами, ніколи рентген не зашкодить. Знаючи, що в людини цукровий діабет, вважає, що треба було залучити ендокринолога; 
		даними в судовому засіданні показаннями та роз`ясненнями судово-медичного експерта лікаря ортопед-травматолога ОСОБА_22 про те, що медична допомога ОСОБА_1 була надана в повному обсязі, після травми набряки є в будь-якому випадку, дії медичних працівників не могли призвести до розвитку карпального стенозу. Якщо скарги пацієнта виходять за межі компетенції лікаря, залучаються суміжні спеціалісти. Цукровий діабет  є показом для обов`язкової госпіталізації, лікар ОСОБА_4 повинен був вказати про цукровий діабет. У випадку залучення експерта ендокринолога висновок би був повнішим; основний критерій правильної репозиції  це згинання пальців (у записі в первинній медичній документації в Моршинській лікарні від 20.11.2007 р. зазначено, що рухи в пальцях обмежені, відтак, видається, що репозиція була неправильною). Обов`язково треба було залучити невропатолога, цукровий діабет  показ до госпіталізації. На усіх етапах мали б госпіталізувати;
		даними в судовому засіданні показаннями та роз`ясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_23 про те, що причинами розвитку карпального стенозу можуть бути як травми, так і інші загальні захворювання, зокрема, цукровий діабет. Карпальний синдром  це невропатія серединного нерву. Діабет  є підставою для проведення консулярного огляду. Вважає, що хвору необхідно було відразу скеровувати в травматологічне відділення, а лікар ОСОБА_4 повинен був її госпіталізувати. Конусльтація лікаря-невропатолога в такому випадку є обов`язковою. Вважає, що через 78 діб забій м`яких тканин тім`яно-потиличної ділянки діагностуватися не може;
		даними в судовому засіданні показаннями та роз`ясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_24 про те, що з 24.09.2013 р. по 06.11.2013 р. нею проведена судово-психологічна експертиза, висновок якої вона підтримує в повному обсязі. Повідомила суд про те, що з 24.09.2013 р. по 06.11.2013 р. вона тимчасово не працює в 5-му відділенні, проте рахується експертом Комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», на засіданні 01 жовтня 2013 року в.о. головного лікаря, головою судово-психологічної експертної комісії було прийнято рішення про закінчення нею експертизи по цивільній справі ОСОБА_1 , згідно Інструкції  це її обов`язок, закінчити розпочату експертизу. Дослідження проводилося з 24.09.2013 р. по 06.11.2013 р., експертиза проведена на підставі ст.3 Закону України «Про судову експертизу», нею використовувався метод Ірдилевського, про що зазначено в самому висновку експертизи. Додатково звернула увагу суду, що до 01.01.2014 р. в Україні не існувало жодного законодавчого ату, який би передбачав форму та зразок складення судово-психологічного висновку. Нею під час експертизи досліджувався моральний, психологічний, психо-фізіологічний стан ОСОБА_1 під час лікування травми, отриманої в 2007 році. При проведенні експертизи вона консультувалася  з лікарями невропатологами та лікарями психіатрами. Зазначила, що супутні захворювання позивача лише погіршили стан її здоров`я. При проведенні експертизи нею чітко розмежовано хвороби позивача та стан, який вона пережила під час надання їй медичної допомоги по лікуванню травмованої в 2007 році руки; 
		 
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		 
		При вирішенні питання, діями кого ж з медичних працівників було заподіяно шкоди здоров`ю позивача: чи усіх, чи лише конкретного закладу охорони здоров`я, детально вивчивши всі обставини справи та дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що причинно-наслідковий зв`язок є у діях кожного із третіх осіб, які вчинили низку протиправних дій, які не можна вкласти в дефініцію «якість медичної допомоги», а відтак, гарантувати право на медичну допомогу належної якості. Дії медичних працівників ОСОБА_25 та ОСОБА_26 потягнули наслідки, що були відповідно компенсовані і субкомпенсовані, а дії ОСОБА_27  вже декомпенсовні, а відтак, відновити функцію руки ОСОБА_6 неможливо вже за жодних обставин. На кожному етапі надання медичної допомоги, при належному виконанні своїх обов`язків можна було попередити розвиток незворотних процесів в організмі позивача. Хоча експертно встановлено причинно-наслідковий зв`язок лише з діями ОСОБА_27 (п. 11, 17 висновку експерта №30), адже вказано, що своєчасна діагностика у грудні 2007 р.  січні 2008 р. неврологічного ускладнення у ОСОБА_6 не виключено могла б попередити або зменшити патологічні наслідки. У цьому випадку безпосередній причинновий зв`язок з діями лікаря ОСОБА_27 , і опосередкований з діями ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які усі в сукупності сприяли наданню неякісної медичної допомоги. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. 
		За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. 
		Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності. 
		Згідно з цивільним законодавством діє принцип презумпції вини заподіювана шкоди при наданні медичної допомоги, тому відсутність вини доводиться особою, яка вчинила правопорушення. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ).
		Чинний ЦПК України, не покладає на позивача обов`язку доказувати свої позовні вимоги, а закріплений обов`язок сторони доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог (ст. 60 ЦПК України). Окрім цього, в ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, нормативно встановлено презумпцію вини відповідача, законодавець покладає обов`язок доведення факту відсутності вини у заподіянні шкоди саме на відповідача.
		Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. З огляду на те, що позивачу було заподіяно шкоди з вини працівників Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова під час виконання останніми своїх трудових обов`язків, обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на Стрийську центральну районну лікарню Львівської області, Моршинську міську лікарню Львівської області, Комунальну 4-у міську поліклініку м. Львова. 
		Ні треті особи - лікарі, ні представники закладів охорони здоров`я не довели невинуватості лікарів у заподіянні шкоди ОСОБА_1 при виконанні ними своїх як службових (виписка листка непрацездатності), так і професійних обов`язків, а відтак, для Стрийської лікарні, Моршинської лікарні та К4МПЛ, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України настають юридичні наслідки  відшкодувати шкоду, заподіяну їх працівниками під час виконання ними своїх трудових обов`язків. 
		Вину, як і відповідно інші елементи складу цивільного правопорушення, доведено в повному обсязі в процесі розгляду справи. Таким чином, у процесі судового розгляду було повністю доведено склад цивільного правопорушення у діях ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а відтак, їх роботодавці (Стрийська лікарня, Моршинська лікарня та К4МПЛ), відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану їх працівниками під час виконанням ними своїх трудових обов`язків.
		Суд вважає, що позивач, надала всі докази, які вона могла самостійно отримати, враховуючи обставини спору. Відповідачі ж, всупереч наведеній процесуальній нормі, заперечуючи факт надання неналежної медичної допомоги, внаслідок чого настали наслідки для здоров`я позивача, належних доказів, які знаходяться в їх розпорядженні, на підтвердження своїх доводів, суду не надали. 
		Визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача - Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова на користь позивача, суд виходить з належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної шкоди  понесених позивачем витрат на придбання необхідних медикаментів та витрати, пов`язані з санаторно-курортним лікуванням, які містяться у матеріалах справи. А відтак, бере до уваги фіскальні чеки, що стосується понесених витрат за наслідками отриманої травми (Т.1 а.с.18-22, Т.2 а.с.212-243). 
		 
		Суд не бере до уваги твердження відповідача  Комунальної 4-ї МПЛ про те, що позивач двічі скеровувалась лікарем ОСОБА_4 для проходження рентгенологічного обстеження, а саме 23.11.2007 р. та 05.12.2007 р., що посвідчується записами в журналі рентгенологічних обстежень за 2007 рік, оскільки вказаний факт не заперечує і сама позивач ОСОБА_1 , вказані висновки слугували предметом дослідження при проведенні судово-медичної експертизи, а їх дані відображені у висновку експерта №41.
		Водночас, це не впливає на той факт, що лікар ОСОБА_4 не скерував позивача на рентгенологічне обстеження перед тим, як здійснити повторну репозицію уламків (цей факт підтвердив і сам лікар у судовому засіданні 07.12.2012 р.). Тобто ОСОБА_4 , без проведення діагностичного обстеження, в т.ч. рентгенологічного, встановив у позивача неправильне стояння кісткових фрагментів лівої променевої кістки, у зв`язку з чим здійснив повторну репозицію уламків. Саме на цьому факті наголосили й експерти у висновку №41. Лікар ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що коли він зняв лонгету, то було зміщення, яке він визначив без рентгена. 
		Положенням про стандарти обстеження травматолого-ортопедичних хворих, затвердженим Наказом МОЗ України від 30.03.1994 р. № 41, з-поміж стандартів обстеження передбачено проведення рентгенологічного обстеження місця ушкодження або захворювання при первинному зверненні хворого, періодична рентгенографія при всіх переломах кісток, а також при закінченні лікування хворого (п.1.1). У даному випадку лікар ОСОБА_4 «на око» визначив зміщення, перевстановив лангету, не мав можливості перевірити своє втручання, адже рентген після переустановлення гіпсу був неякісним, і загалом, за весь час спостереження за ОСОБА_6 , лише двічі скеровував пацієнтку на рентгенограму, зокрема, не зробив це і при закінченні лікування і закритті листка непрацездатності.
		Окрім цього, заслуговують на увагу пояснення позивача ОСОБА_1 про причини звернення до Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова, оскільки лікар Моршинської міської лікарні Камша О.В., в порушення права позивача на вільний вибір лікаря, що відповідно до п. «д» ст. 6, ст. 34, 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» є складовою кваліфікованої медичної допомоги, відмовив їй у лікуванні та скерував до лікарні за місцем її проживання
		В судовому засіданні також встановлено, що лікар ОСОБА_4 , в порушення нормативів надання медичної допомоги за спеціальністю «Ортопедія і травматологія», затверджених наказом МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507, вирішив призначити позивачу антибіотики, що не запреречив в судовому засіданні 07.12.2012 р. та пояснив, що керувався власним досвідом і не повинен був мотивувати в амбулаторній картці їх призначення.
		Свідок ОСОБА_18   завідувач хірургічним відділенням Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова, яка була допитана в судовому засіданні 07.12.2012 р. зазначила, що зробила запис у медичній документації позивача «призначене лікування не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги при даній патології» (у вигляді проставленого штемпелю) та відзначила, що не часто застосовує штемпель, який розробила самостійно, він ніким не затверджений. Вона вважає, що лікар ОСОБА_9 неповно описав в амбулаторній картці ОСОБА_6 ознаки запального процесу, а також недостатньо обґрунтував необхідність призначення антибіотиків. Також вона відзначила, що в записі 23.11.2012 р. не міститься інформації про хронічне захворювання ОСОБА_6 , а саме цукровий діабет, який не міг не впливати на процес перебігу захворювання.
		У судовому засіданні 07.12.2012 р. свідок ОСОБА_28 зазначила, що в межах виконання своїх службових обов`язків вона інколи бере участь у складі консиліумів лікарів для надання рекомендацій щодо лікування пацієнта. Також лікар вказала, що 05.12.2007 р. вона відвідувала її вмежах диспансерного огляду, при чому відмітила, що у складі консиліуму лікарів, аби надати рекомендації щодо лікування ОСОБА_6 , вона участі не брала.
		Що стосується пояснень третьої особи ОСОБА_4 про продовження листка непрацездатності за бажанням пацієнта, то такі спростовуються п. 3.12, 3.13 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом МОЗ України, Міністерством праці і соціальної політики України, Фондом соціального страхування з тимчасової трати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, серед яких такої підстави немає, адже до уваги лікарем береться не бажання, а стан здоров`я хворого.
		В даному випадку слід звернути увагу, що лікарняний лист закритий лікарем ОСОБА_4 03.02.2008 р., а з 04.02.2008 р. до 15.02.2008 р. позивач перебувала на лікуванні в КМКЛШМД, де їй було проведено хірургічне втручання - невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястя.
		Виходячи з положень Наказу МОЗ України «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» від 28.12.2002 р. №507, очевидним є неякісне надання медичної допомоги в К4МПЛ, оскільки надана медична допомога була неефективною, з низьким рівнем діагностики, обстеження і лікування/що, своєю чергою, спричинило незадоволення пацієнта отриманою медичною допомогою.
		Слід зазначити, що вперше діагноз лівобічний карпальний стеноз із післятравматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті позивачу поставили у КМКЛШМД, де вона знаходилась на лікуванні з 04.02.2008 р. до 15.02.2008 р. позивачу було проведено хірургічне втручання - невроліз лівого серединного нерва на рівні зап`ястя. Незважаючи на численні заходи, яких вживали медичні працівники КМКЛШМД, її стан здоров`я не покращився. Так, 25.03.2008 р. було відзначено лікарем-невропатологом К4МПЛ, що ОСОБА_6 , скаржиться на різкі стягуючі болі в лівій долоні, приступи оніміння пальців. Лікарем встановлено ригідність міжкісткових м`язів лівої кисті, відсутність функції стискання, опухлість кисті, зміни у кольорі, оніміння кінцівок фаланг лівої кисті. Тобто лівобічний карпальний стеноз із післятравматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті їй було діагностовано задовго до перелому основи нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті (23.12.2008 р.).
		Тому твердження відповідача - Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова про «недоведеність ОСОБА_6 своїх позовних вимог» у зв`язку з наявністю ще однієї травми, яка спричинила негативний вплив на здоров`я ОСОБА_6 не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки, по-перше, обидві травми, аналізовані К4МПЛ, перебувають у причиновому зв`язку, а, по-друге, лівобічний карпальний стеноз із післятравматичним невритом серединного нерва на рівні зап`ястка та порушенням функцій лівої кисті мені було діагностовано задовго до перелому основи нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті (23.12.2008 р.). 
		Згідно положень цивільно-процесуального закону якщо висновок експерта визнаний неповним або неясним, суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Проте якщо сторона вважає, що висновок експерта необґрунтований, суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, вона може на підставі ч. 2 ст. 150 ЦПКУ звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, яка доручається іншому експертові.
		Сторони, скориставшись вказаним правом, звернулися до суду з клопотанням і 19.06.2013 р. було проведено комісійну судово-медичну експертизу №30 висококваліфікованими експертами, згідно чинного законодавства, роз`яснення в судовому засіданні експертів належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні матеріалів цивільної справи, та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, проте деякі з пунктів експертизи суд до уваги не бере, покликаючись на наступне. 
		Слід відзначити, що відповідно до Наказу МОЗ України «Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань органів руху та опори» від 30.03.1994 р. № 41, оцінка результатів лікування «задовільно», що встановлено у п. 5 висновку експерта №30, передбачає, періодичний біль у ділянці променево-кістьового суглоба, консолідацію уламків променевої кістки з невеликим зміщенням в функціонально вигідному положенні, обмеження згинання та розгинання в променево-кістьовому суглобі на 20-40 гр, часткова втрата професійної працездатності у осіб, що займаються фізичною працею. В п. 9 висновку №30 вказано, що без рентгенологічних знімків у пацієнтки можна виявити в місці перелому деформацію руки через значне зміщення кісткових уламків. Позивач в судовому засіданні неодноразово твердила не про періодичні болі в руці, а про виражений больовий синдром. В своїх показаннях лікар ОСОБА_9 зазначав, що лікував у ОСОБА_1 синдром ОСОБА_29 , який при оцінці результатів лікування відноситься до «незадовільних». ( ОСОБА_30 (атрофія Зудека)  больовий синдром, який виникає після травми кінцівок, який супроводжується тривалими вазомоторними, трофічними порушеннями і остеопорозом). Основними чинниками у виникненні дистрофічного процесу є дефекти лікування на етапах вправлення та іммобілізації, а саме: недостатня анестезія, неправильна репозиція, повторні вправлення, туга гіпсова пов`язка, тривала іммобілізація, вторинне зміщення відламків.
		Також варто підкреслити й незрозумілу позицію експертів, які в п. 1 вказують, що «згідно Наказу МОЗ України «Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні» (наказ № 41 від 30.03.1994 р.) , п. 1.2. лікування ортопедо-травматологічних хворих у випадках невідкладної допомоги дозволяється лікарям-хірургам. Так як і у випадку пацієнтки ОСОБА_6 , при її звененні 20 листопада 2007 р. в Моршинську поліклініку, де їй надавалась медична допомога хірургом Камшою О. У даному випадку питання про невідкладну допомогу не йшлося, адже стан пацієнтки, відповідно до записів лікаря ОСОБА_26 , не був невідкладним, адже гіпсова іммобілізація функціональна, пацієнтка соматично компенсована. У своїх пояснення третя особа ОСОБА_31 зазначив, що в пацієнтки був нормальний стан руки під час огляду як для стану після перелому. 
		У п. 1.2 цього ж Наказу № 41 від 30.03.1994 р. передбачено, що сумісництво посад ортопедів-травматологів лікарями загальнохірургічного профілю без спеціалізації вважати недоцільним.
		Не можна не відзначити і положення п. 12 висновку експерта № 30, де вказано, що «у медичній карті амбулаторного хворого лікар повинен відмітити скарги пацієнта, анамнез травми або хвороби, дані об`єктивного обстеження та вказати попередній, а при повторному (додатковому) обстеженні  і клінічний діагноз. Після цього призначити лікування відповідно встановленого діагнозу. Об`єм даних, котрі потрібно записати в медичну карту хворого вирішує лікуючий лікар. За належність ведення документації несе відповідальність головний лікар лікуючого закладу або заступник головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи та лікуючий лікар». Окрім експертного погляду, є і нормативний, а саме в п. 5.2.8 Наказу МОЗ України «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» від 09.04.2008 р. № 189 закріплено складові, які повинні бути відображені в медичній документації, аби при контролі можна було оцінити якість оформлення записів у медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого. До таких належать: повнота відображення скарг та відповідність їх визначеному діагнозу; якість зібраного страхового анамнезу хворого та анамнезу захворювання; відповідність записів об`єктивному стану хворого; достатнє обґрунтування діагнозу, який поставлено хворому; наявність плану обстеження та лікування хворого; наявність та правильність лікувальних та трудових рекомендацій; наявність записів про видачу листка непрацездатності, термін продовження (з якого числа до якого) та дати наступного відвідування лікаря, при закритті листка непрацездатності - запис про його закриття із зазначенням дати, з якої необхідно стати до роботи; обґрунтування продовження листка непрацездатності в разі потреби продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування у медичній карті стаціонарного хворого та витягу з неї.
		Як видається, усі лікарі, які є третіми особами в справі, недотримались цієї норми підзаконного акту, адже, для прикладу: неповно відображено скарги позивача, неякісно зібрано анамнез лікарем ОСОБА_2 , а тому не відображено анамнестичних даних про травму голови в медичній документації; лікар ОСОБА_3 , не оглянув руку ОСОБА_1 (п.4 висновку експерта № 30), але запис зробив, а відтак, якою ж є ступінь відповідності цього запису й об`єктивного стану позивачки на спірний період; лікар ОСОБА_9 неналежно склав план обстеження і лікування ОСОБА_6 , адже жодного разу пацієнтку не скерував до невропатолога (п. 5 висновку експерта № 30), в своїх записах не обґрунтовує необхідність призначення антибіотиків хворій ОСОБА_1 .
		Слід також відзначити, що згідно з п. 2.5 Наказу МОЗ України від 30.03.94 р. № 41, на травматологічному пункті хворому надається довідка про травму з рекомендаціями подальшого лікування, довідку про протиправцеву імунізацію, рентгенівські знімки, необхідні для подальшого лікування, а також виписується листок непрацездатності або побутова довідка, строком до 3-х днів. Тобто у випадку ОСОБА_1 , виписати листок непрацездатності повинен був ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 . 
		 
		При встановленні вини, суд враховує, чи був проявлений медичним працівником такий ступінь дбайливості і обачності, що дозволяє встановити або виключити можливі або мінімізувати неминучі ризики від медичного втручання для здоров`я пацієнта. У цьому разі медичний працівник буде нести відповідальність тільки за свої дії, але не за недосконалість рівня розвитку медицини. 
		Відповідного до законодавства медичні працівники зобов`язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), і, крім цього, - і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності. 
		Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у тому разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не в повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
		Неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, підтверджується такими фактами/порушеннями:
		Лікар-травматолог ОСОБА_2 : здійснив первинне накладення гіпсової лангети і репозицію з недоліками, які стали першим кроком на шляху до розвитку в позивача карпального стенозу, про що свідчать: 
		1) дані із консультативного висновку лікаря Єсіпова «на представлених рентгенограмах променево-зап`ясних суглобів зліва від 19.11.2007 р. за № 11376 простежується перелом променевої кістки в типовому місці, зі зміщенням уламку. На контрольній рентгенограмі від 23.11.2007 р. за № 7609  рентгенологічна картина залишається попередньою. На рентгенограмі від 14.01.2008 р. простежуються ознаки консолідації, з недостатньо якісною репозицією фрагментів»; 
		2) з показань в судовому засіданні 18.05.2010 р. третьої особи ОСОБА_4 , який був допитаний судом в якості свідка та вказав на неправильне лікування лікарем ОСОБА_2 , оскільки гіпс перетискав руку і перелом не був нормально репонований. На запитання «Ваша думка, чому в пацієнтки настали такі негативні наслідки після травми? Чи можливо це норма після переломів?», свідок зазначив: «через те, що зроблені помилки лікарем, краще б не надавав таку допомогу».
		Лікар-хірург ОСОБА_3 : 
		1) «повторний контроль стану здоров`я хворої був призначений на 23.11.2007 р., але лікар ОСОБА_3 (з його показів) не оглядав травмовану руку хворої ОСОБА_1 і здійснив запис за 22.11.201007 р. в медичній карті амбулаторного хворого, що є недопустимим відповідно до нормативів надання медичної допомоги хворим» (п. 1 висновку експерта № 30 від 19.06.2013 р.).
		2) з показань в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , яка допитана судом в якості свідка про те, що огляд лікар ОСОБА_31 не проводив жодного разу, а запис 20.11.2007 р., як і запис 22.11.2007 р., зроблено на підставі «заочного огляду». 
		3) з показань в судовому засіданні 18.05.2010 р. третьої особи ОСОБА_4 , який був допитаний судом в якості свідка та вказав, що лангету слід було розпустити протягом 1-2 діб, був занадто інтенсивний набряк, чотири доби призвели до незворотних змін; 
		4) «дії лікаря ОСОБА_26 були правильні, але неповноцінні, так як при повторному відвідуванні хворою лікаря, він не оглянув травмовану руку» (п. 4 висновку експерта № 30 від 19.06.2013 р.). 
		5) в п. 1 висновку експерта № 30 «дії неповноцінні» позначені як «неприпустимі відповідно до нормативів надання медичної допомоги хворим».
		В Наказі МОЗ України «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» від 28.12.2002 р. № 507, де, з-поміж інших, визначені рівень якості обстеження, наступність медичної допомоги. Крім цього, в Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженому наказом МОЗ України від 28.09.2012 р. № 752 (далі - Порядок) зазначено, що якість медичної допомоги  це надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. 
		Як видається, «неповноцінність» означає не відповідність якості, тобто в даному випадку медичної допомоги, що надавалась ОСОБА_6 лікарем ОСОБА_3 , що і підтверджено у висновку експерта № 30 крізь експертне положення «недопустимо відповідно до нормативів надання медичної допомоги хворим». 
		Лікар-травматолог ОСОБА_4 : 
		Факт неналежності медичної допомоги позивачці ОСОБА_8 підтверджується експертно, а саме випливає з низки положень висновку експерта №41 (п. 6, 7, 9, 10) та висновку експерта № 30 (п. 5):
		1) Лікарем К4МПЛ ОСОБА_4 була знята гіпсова лонгета і без повторного рентгенообстеження зроблена повторна репозиція уламків. Повторна репозиція перелому без попереднього рентгенконтролю є тактичною помилкою. В записах лікаря ОСОБА_27 недостатньо інформації стосовно необхідності у проведенні повторної репозиції та нової фіксації перелому.
		2) Без рентгенологічних знімків у пацієнтки можна виявити в місці перелому деформацію руки через значне зміщення кісткових уламків. При необхідності у повторній репозиції кісткових уламків проводиться попереднє рентгенобстеження (перед вправленням) і потім  контрольне рентгенологічне обстеження для уточнення правильності співставлення уламків. ОСОБА_4 перед повторним вправленням після зняття гіпсової пов`язки мав би призначити рентгенологічне дослідження травмованої руки з описом рентгенолога. Тільки після цього він мав приймати рішення про тактику подальшого лікування. В амбулаторній карті записи рентгенолога про результати рентгенобстеження ОСОБА_6 відсутні. ОСОБА_32 рішення про повторну репозицію не підтверджено рентгенологічними і клінічними даними. 
		 3) Діагноз «Стеноз карпального каналу зліва із посттравматичним невритом серединного нерву на рівні зап`ястка та порушення функцій лівої кисті»…мав би запідозрити і виявити лікуючий лікар-травматолог ОСОБА_9 під час лікування і спостереження за хворою у грудні 2007 р.  січні 2008 р. після зняття гіпсової пов`язки, при виявленні ним у хворої симптомів слабкості і порушенням функцій у лівій кисті. 
		 4) Лікарем-травматологом ОСОБА_8 та членами комісії ЛКК поліклініки не було зосереджено увагу на розвиток ускладнення після перенесеного перелому у хворої ОСОБА_1  защемлення серединного нерва у кістково-м`язовому карпальному каналі.
		 5) В цей період медичними працівниками К4МПЛ не проведено рентгенологічний контроль, не призначено жодної консультації невролога або нейрохірурга для об`єктивного неврологічного обстеження стану периферійних нервів лівої руки, а також ЕМГ з метою дослідження функціональних розладів нервів на кисті та пальцях руки.
		 6) Крім того, необхідно було провести консулярний огляд з залученням вузьких спеціалістів  ендокринолога, невролога, судинного хірурга, терапевта, так як ОСОБА_6 хворіє прогресуючим цукровим діабетом і за останні роки у неї розвинулась тяжка форма цього захворювання з ускладненням: діабетична полінейропатія рук та ніг.
		 7) Не виключено, що після консультації хворої вказаними спеціалістами та своєчасної діагностики (у грудні 2007 р.  січні 2008 р.) неврологічного ускладнення хворій ОСОБА_1 , у більш ранній період часу, було б скореговано медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування і визначені покази до оперативного втручання. Не виключено, що такі дії лікаря могли б попередити або зменшити патологічні наслідки. 
		 8) Не виключено, що у випадку проведення вказаних дій, хвора своєчасно була би скерована на стаціонарне лікування. Проте, в медичній карті амбулаторної хворої, лікуючий лікар ОСОБА_4 02.02.2008 р. зробив запис, що хвора працездатна, рекомендував їй приступити до роботи і закрив лікарняний лист.
		 9) Направлення в нейрохірургічне відділення К4МПЛ не надавала. Хвора самостійно звернулась за медичною допомогою 04.02.2008 р. до КМКЛШМД, де і було вперше встановлено діагноз лівобічний карпальний стеноз, післятравматична невропатія серединного нерва на рівні зап`ястка та порушення функції лівої кисті.
		 10) У хворої були наявні покази для госпіталізації в спеціалізоване травматологічне відділення для проведення стаціонарного лікування.
		 11) При лікуванні переломів антибіотики призначаються в окремих випадках з метою попередження інфікування гематом та травмованих тканин у місцях перелому. В даному випадку лікар ОСОБА_4 в своїх записах не обґрунтовує необхідність призначення антибіотиків хворій ОСОБА_33 .
		Викладені обставини свідчать про несумлінне ставлення лікарів Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова  третіх осіб по справі до своїх професійних обов`язків, у зв`язку з чим позивачу було надано неефективну медичну допомогу, що негативно вплинуло на стан її здоров`я та потягло відповідні наслідки. 
		 
		Відповідно до ст. 179 ЦПК України, предметом доказування с факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску сгроку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України) і докази, що підтверджують позов (п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).
		Слід підкреслити, що повивач у справі чіпко окреслила межі спірних правовідносин, а саме надання медичної допомоги неналежної якості з приводу діагнозу перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням трьома закладами охорони здоров`я, які є співвідповідачами у справі. Крім цього, позивач наголошувала, що в неї виникла ятрогенія, під якою в медичному праві розуміють нове, ненавмисно або неминуче виникаюче захворювання або патологічний стан, що є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці. У даному випадку виникли фармацевтична ятрогенія, у вигляді медикаментозної алергії, для прикладу, внаслідок призначення лікарських засобів без достатнього обгрунтування необхідності такою використання (для прикладу, антибіотики), лікувальна у вигляді синдрому каналу зап`ястка, загострення хронічних захворювань, зокрема гастродуоденіту. Враховуючи, зокрема, покази свідка ОСОБА_19 , ендокринолога «...у складі консиліуму по випадку позивача не була, завжди дає свої рекомендації, коли залучається до консиліуму. Коли є супутня патологія лікування потребує коригування, можуть змінюватись дози інсулінів, можна впевнено ствердити, що загострення протікання цукрового діабету в позивача також спровоковане діями відповідачів, у т.ч. і діями лікаря ОСОБА_34 .
		Відтак, слід підкреслити, що межі спірних правовідносин - це надання медичної допомоги неналежної якості з приводу перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням і ятрогенії, тобто захворювання і патологічні стани, що були породжені в ОСОБА_1 , позивача у справі, медичними працівниками, у т. ч. працівниками, «які перебувають у трудових відносинах з відповідачами Стрийською центральною районною лікарнею, Моршинською міською лікарнею та Комунальною 4-тою міською поліклінікою м. Львова.
		 
		Суд не бере до уваги покликання позивача на виявлений у неї струс головного мозку в КМКЛШМД (дані з виписки із історії хвороби стаціонарного хворого № 2795), оскільки такий діагноз не підтверджений жодними доказами у справі та не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
		Акт за результатами планової перевірки додержання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики від 29.03.2013 р., наданий суду представником відповідача  Моршинської міської лікарні не може слугувати доказов відсутності вини медичного закладу у заподіянні шкоди позивачу. 
		 
		Суд, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов до висновку, що між неправомірними діями відповідачів та завданою шкодою позивачу, є безпосередній причинний зв`язок і є вина відповідачів, а тому останні повинні частково відшкодувати завдану моральну шкоду позивачу. 
		До вказаних висновків суд прийшов виходячи з наступного. 
		Європейський суд у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
		У даному контексті доречно також буде згадати про одне з рішень Європейського суду з прав людини у справі людини «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення». 
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним та Господарським кодексами і відповідними законами України.
		Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		Фізичні страждання  це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, а також в інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов`язаних із втратою близьких, роботи, розкриттям лікарської таємниці, неможливістю продовжувати активне громадське життя, з обмеженням або позбавленням яких-небудь прав громадян тощо. 
		І моральна, і фізична шкода після нанесення по суті є непоправними і не можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.
		Відшкодування витрат, які пов`язані з нанесенням моральної або фізичної шкоди, є цілком коректним терміном, що чітко визначає сам принцип відшкодування  повернення особі витрат які ця особа здійснила у силу певних обставин (вартість ліків, медичних послуг, реабілітаційних заходів). Але неможливо відшкодувати фізичні або моральні страждання. Поняття моральної та фізичної шкоди припускає можливість їх компенсації і навіть сатисфакції, але не відшкодування. 
		Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. N 4 "Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: 1) наявність такої шкоди, 2) протиправність діяння її заподіювача, 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та 4) вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору». Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. 
		Відповідно до ч.ч.3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Для оцінки шкоди, заподіяної особистості, і встановлення порядку її компенсації (відшкодування), необхідно встановити різницю між моральною і фізичною шкодою.
		Моральні страждання не можуть бути оцінені з позицій настільки узагальнених, як фізичні, і для того, щоб вони могли бути компенсовані виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, необхідно ретельне і всебічне вивчення обставин заподіяння шкоди, особистості заподіювача шкоди й особи, яка зазнала страждань, тобто важливо максимально індивідуалізувати підхід до оцінки моральних страждань.
		Відповідно до ст. 27 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб; показаннями свідків; письмовими доказами; речовими доказами; висновками експертів. 
		Висновки експертів  для встановлення наявності емоційних страждань можливе використання досвіду, накопиченого у психології, зокрема застосовування розроблених і впроваджених в практику комплексних методів психологічного консультування у формі психодіагностики (у тому числі і комп`ютерної) і надання різнобічної психологічної допомоги. 
		Тільки експерт-психолог може встановити наявність або відсутність ознак заподіяння особі моральної шкоди.
		Порядок призначення та проведення судово-психологічної експертизи регулюється Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз " від 8 жовтня 1998 року.
		За клопотанням строни позивача, на підставі ухвали суду від 12.09.2013 р. в справі було призначено судово-психологічну експертизу, згідно висновків якої: «і.  ОСОБА_1 властиві такі індивідуально-психологічні особливості особистості, як дружелюбність, сенситивність, екстравертованість, мотиваційна сфера - важливість родинних стосунків, безпека власного здоров`я. Фізична біль та страждання для ОСОБА_1 є психотравмуючим фактором. У ОСОБА_1 спостерігається депресивна симптоматика та синдром «втрати відчуття часу». У ОСОБА_1 порушені всі такі життєдіяльності: стійкість страху, сенситивність, невпевненість в майбутньому. У ОСОБА_1 досліджено лабільність емоційно-вольової сфери в непередбачених ситуаціях, розлади сну, пов`язані з внутрішнім напруженням, відчуття власної безпорадності. Незахищеність до впливу стрес-факторів, звичайних життєвих ситуацій, засвідчує тривале порушення внутрішньої, психологічної рівноваги. За методикою Спілбергера досить високий рівень особистісної тривожності, а саме: страх перед майбутнім, знижений настрій, неможливість прийняття самостійних рішень, відчуття безвихідності ситуації, ідеї самозвинувачення. Наявність наступних психотравмуючих факторів: нервового стресу; негативного впливу обставин справи на близьких родичів та порушень в соціально-побутовій сфері; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; погіршення стану здоров`я; пролонгований стресовий вплив дозволяє зробити висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , складає 85584 гривні. Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психічного стану». (відомості про експерта внесені до Реєстру атестованих судових експертів, порядок ведення якого затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 р. №492/5, електронна адреса: http://rase.minjust.gov.ua/).
		Експерт-психолог ОСОБА_24 в Акті №719 чітко зазначила, що розрахунок еквівалента моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , нею здійснювався на підставі методики Ерделевського-Антосика-Чепи-Болтівця (ця методика описана у книзі, що віднесена до Переліку науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні психологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.02.2011 N 605/5 (п. 176 Переліку)).
		Окрім цього, методика встановлення заподіяної моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробником якої є ОСОБА_35 , створена в 1997 р., використовується для проведення психологічних експертиз (психологічних досліджень), отримала державну реєстрацію 03.03.2010 р. (реєстраційний код 14.1.04) та включена до Реєстру методик проведення судових експертиз, ведення якого передбачено в наказі Міністерства юстиції України від 02.10.2008 р. № 1666/5. Отож, Акт №719, на підставі якого обґрунтовується розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 базується на методиці, яка отримала державне обрамлення. 
		На правомірності використання такого засобу доказування як висновок експерта-психолога для визначення можливого розміру грошової компенсації за спричинені моральні страждання наголошував і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві, покликаному сприяти судам нижчих інстанції при вирішенні питань, пов`язаних з призначенням судових експертиз (затверджених Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №8 від 30.09.2011 р.). Хоча справа розглядається у порядку цивільного судочинства, а правова позиція Суду стосується кримінального судочинства, адже тематика Узагальнення є такою, але все ж правомірність використання цієї методики є беззаперечною і визнаною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		Обґрунтування позивачем розміру моральної шкоди було забезпечено за допомогою таких джерел доказів як: пояснення позивача ОСОБА_6 , допитаної судом в якості свідка, письмових доказів (зокрема, запис у первинній медичній документації психотерапевта), висновком експерта (Акт № 719).
		 
		Згідно з цивільним законодавством діє принцип презумпції вини заподіювана шкоди при наданні медичної допомоги, тому відсутність вини доводиться особою, яка вчинила правопорушення. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ).
		Суд вважає, що позивач, надала всі докази, які вона могла самостійно отримати, враховуючи обставини спору. Відповідачі ж, всупереч наведеній процесуальній нормі, заперечуючи факт надання неналежної медичної допомоги, внаслідок чого настали наслідки для здоров`я позивача, належних доказів, які знаходяться в його розпорядженні, на підтвердження своїх доводів, суду не надали.
		 
		Приймаючи рішення про порядок відшкодування моральної шкоди, суд має керу ватись засадами добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. З ЦК), що входять до змісту принципу верховенства права.
		На необхідності дотримуватися засад розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди звернув увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
		Відповідно до ст. 23 ЦКУ розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин: 
		- характер правопорушення; 
		- глибина фізичних та душевних страждань; 
		- погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 
		- ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 
		- інших обставин, які мають істотне значення. 
		Сатття 11 ЦПК України, передбачає, що "суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб… в межах заявлених ними вимог…".
		Виходячи з наведеного міркування та з принципів, закладених в ст. 11 ЦПК України, суддя повинен не змінювати (збільшувати або зменшувати) заявлений розмір відшкодування, а визначати його самостійно, користуючись принципами справедливості та розумності, а також іншими обставинами, викладеними в ч. 3 ст. 23 ЦКУ. При цьому, звичайно, суд може враховувати заявлені позовні вимоги.
		Використовуючи цей варіант, суддя повинен звернути увагу на мотивацію розрахунку розміру відшкодування. У випадку, якщо визначена суддею сума відрізняється від суми заявленої позивачем, йому необхідно абстрагуватися від мотивації позивача та надати власну мотивацію, оскільки п. 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачає: "Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви."
		Суд, користуючись принципами гуманності та справедливості, може змінити розмір відшкодування, що запропонований експертом (спеціалістом).
		 
		Суд звертає увагу, що внаслідок неналежного лікування позивача, останній було заподіяно також і моральної шкоди, яка полягає у тривалому розладі здоров`я та оперативному хірургічному втручанні. Неправильне лікування, здійснене всупереч чинному законодавству лікарями Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова перешкодило у реалізації позивачу найважливішої людської потреби - залишатися здоровою. Дана ситуація призвела до стресу на ґрунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження. Неналежне виконання лікарями Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова своїх посадових обов`язків призвело до різкої, несподіваної і тривалої в негативний бік зміні звичного способу та якості життя позивача. Тому суд вважає, що внаслідок надання неналежної медичної допомоги лікарями Стрийської центральної районної лікарні Львівської області, Моршинської міської лікарні Львівської області, Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова позивачу було заподіяно моральних страждань. 
		Моральна шкода полягає і зокрема у: 1) фізичному болі; 2) тривозі за стан здоров`я в майбутньому, оскільки подальше лікування не дає бажаних результатів, також спостерігається негативна динаміка щодо загострення хронічних захворювань; 3) неможливості вести звичний спосіб життя, притаманний особам її віку, оскільки слід постійно робити контрольні аналізи, вживати лікарські засоби, проході медичні процедури і санаторно-курортне лікування; 4) дискомфорті в родинних відносинах; 5) погіршення трудової функції; 6) душевних стражданнях, які вона і її сім`я зазнали, у зв`язку з протиправною поведінкою лікарів.
		А відтак, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст.ст. 23,1187 ЦК України 2004 року, та роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду позивачу, ступінь вини відповідачів, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача, та вважає за необхідне стягнути з Стрийської центральної районної лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 8 000 /вісім тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги, з Моршинської міської лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 12 000 /дванадцять тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги, з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова в користь ОСОБА_1 25 000 /двадцять п`ять тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги. 
		Ця сума, враховуючи неможливість поновити попереднє становище, а також враховуючи дані про статус та правове становище відповідачів і характер дій медичних працівників, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. 
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
		 
		Згідно зі ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. 
		Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені цивільно-процесуальним законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні. 
		 
		Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду наявні належні та допустимі докази, які підтверджують вину відповідачів у заподіянні шкоди позивачу. Таким чином, у зв`язку з встановленням судом обов`язкової складової цивільно-правової відповідальності вини, а відповідно і завдання позивачу шкоди, - є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги. 
		Суд звертає увагу, що статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено право зворотної вимоги до винних осіб (регресу), що відтак, дає право закладам охорони здоров`я звернутись з регресними вимогами до своїх працівників. 
		 
		Правову допомогу при розгляді цивільної справи в суді позивачу надавала адвокат Сенюта Ірина Ярославівна (Свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №1192, видане 19.07.2006 р. Львівською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) на підставі договору про надання юридичних послуг від 14 травня 2008 р., вартість надання правової допомоги, згідно з договором становить 2 000 грн. Враховуючи тривалість розгляду справи, складність її характеру, розгляд справи новим складом суду, було укладено новий договір  Договір про надання правової допомоги від 27 серпня 2012 р. з оплатою гонорару в сумі 3 000 грн. 
		Верховний Суд України у Постанові від 01.10.2002 р. № 36/63 встановлює умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
		А відтак, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, наведену в Постанові від 01.10.2002 р. № 36/63, позивачем заявлено вимогу про відшкодування лише фактично понесених витрат на правову допомогу адвоката Сенюти І.Я. за роботу при розгляді справи в суді: за Договором 1 сплата коштів адвокату в сумі 2 000 грн. підтверджується відповідними фінансовими документами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера 01 від 24.07.2008 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 02 від 27.08.2008 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 03 від 26.09.2008 р. та квитанцією до прибуткового касового ордера 04 від 27.10.2008 р., що додаються; за Договором 2 сплата коштів адвокату в сумі 3 000 грн. підтверджується відповідними фінансовими документами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера 15 від 31.08.2012 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 16 від 28.09.2012 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 17 від 30.10.2012 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 18 від 27.11.2012 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 19 від 26.12.2012 р., квитанцією до прибуткового касового ордера 20 від 31.01.2013 р.
		Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 Цивільного процесуального кодексу України одним із різновидів судових витрат є витрати на правову допомогу. Граничний розмір компенсації цих витрат встановлюється законом (ч.2 ст.84 ЦПК України). На сьогодні нормативно встановлені такі граничні розміри витрат на правову допомогу, в залежності від виду судочинства та суб`єктів, яким така допомога надається:
		1) розмір оплати за годину роботи адвоката з надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, затриманій за підозрою у вчиненні злочину, та особі, стосовно якої порушено кримінальне провадження, становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг адвокатом (відповідно до п.3 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 (далі - Порядок));
		2) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи (ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р. (далі  Закон)).
		З урахуванням положень ст. 1 Закону, а саме розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, у яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні: участь у судових засіданнях (загалом варто відзначити, що у справі відбулась численна кількість судових засідань за чотири роки):
		1) кількість судових засідань, проведених у 2009 році за участю ОСОБА_36 : 12.08.2009 р., 03.11.2009 р.  2 відвідування; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.07.2009 р.  630 грн. (40% мінімальної заробітної плати  252 грн.); розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.11.2009 р.  744 грн. (40% мінімальної заробітної плати  297,6 грн.). Відтак, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу за участь ОСОБА_36 у судовому засіданні у межах слухання цивільної справи становить 549,6 грн. (п`ятсот сорок дев`ять гривень 60 коп.).
		2) кількість судових засідань, проведених у 2010 році за участю ОСОБА_36 : 15.04.2010 р., 18.05.2010 р., 04.06.2010 р.  3 відвідування; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.04.2010 р.  884 грн. (40% мінімальної заробітної плати  353,6 грн.). Відтак, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу за участь ОСОБА_36 у судовому засіданні у межах слухання цивільної справи становить 1060,8 грн. (одна тисяча шістдесят гривень 80 коп.).
		3) кількість судових засідань, проведених у 2011 році за участю ОСОБА_36 : 09.06.2011 р.  1 відвідування; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.04.2011 р.  960 грн. (40% мінімальної заробітної плати  384 грн.). Відтак, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу за участь ОСОБА_36 у судовому засіданні у межах слухання цивільної справи становить 384 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
		4) кількість судових засідань, проведених у 2012 році за участю ОСОБА_36 : 14.09.2012 р., 07.12.2012 р., 30.12.2012 р.  3 відвідування; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.07.2012 р.  1102 грн. (40% мінімальної заробітної плати  440,8 грн.); розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.12.2012 р.  1118 грн. (40% мінімальної заробітної плати  447,2 грн.). Відтак, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу за участь ОСОБА_36 у судовому засіданні у межах слухання цивільної справи становить 1335,2 грн. (одна тисяча триста тридцять п`ять гривень 20 коп.).
		5) кількість судових засідань, проведених у 2013 році за участю ОСОБА_36 : 04.01.2013 р., 05.02.2013 р., 12.02.2013 р., 06.08.2013 р.  4 відвідування; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 р.  1147 грн. (40% мінімальної заробітної плати  458,80 грн.). Відтак, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу за участь ОСОБА_36 у судовому засіданні у межах слухання цивільної справи становить 1835,2 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять гривень 20 коп.).
		Загальний розмір витрат на правову допомогу ОСОБА_36 у формі участі у судових засіданнях: 549,6 + 1060,8 + 384 + 1335,2 +1835,2 = 5164,8 грн. (п`ять тисяч сто шістдесят чотири гривні 80 копійок).
		З врахуванням наведеного, розмір витрат на правову допомогу адвоката Сенюти І.Я. (5 000 грн.) є цілком обґрунтованим та не перевищує граничні розміри витрат на правову допомогу, встановлені у ст.1 Закону. 
		 
		Керуючись ст.ст. 3, 9, 49 Конституції України, ст.17 Загальної Декларації прав людини, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України», Законом України від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 22, 23, 55, 283, 284, 1166-1168, 1172, 1192, 1195, 1209 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст.ст. 6, 8, 34, 38, 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»; Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Наказом Держави комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров`я України від 16.02.2001 № 38/63; Листом Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. «Методичні рекомендації про відшкодування моральної шкоди»; Нормативами надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах за спеціальністю «Ортопедія і травматологія», затверджених наказом МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507; п.п. 5, 8, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», п.3 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою КМУ від 18.04.2012 р., ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р., Листом НБУ від 30.10.2006 р. №25-113/2453-11507 «Щодо порядку оформлення касових і розрахункових документів та підтвердження факту продажу товарів», Листом НБУ від 22.11.2005 р. №11-113/3961-11591 «Щодо документального оформлення касових операцій фізичною особою-підприємцем», ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 64, 79, 84, 157, 209, 212-215 ЦПК України, суд 
		 в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
		Стягнути з Стрийської центральної районної лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 8 000 /вісім тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги.
		Стягнути з Моршинської міської лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 12 000 /дванадцять тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги.
		Стягнути з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова в користь ОСОБА_1 17151 /сімнадцять тисяч сто п`ятдесят одну/ грн. 74 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги.
		Стягнути з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова в користь ОСОБА_1 25 000 /двадцять п`ять тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди  відмовити. 
		Стягнути з Стрийської центральної районної лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 1500 /одну тисячу п`ятсот/ грн. витрат на правову допомогу.
		Стягнути з Моршинської міської лікарні Львівської області в користь ОСОБА_1 1500 /одну тисячу п`ятсот/ грн. витрат на правову допомогу.
		Стягнути з Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова в користь ОСОБА_1 2000 /дві тисячі/ грн. витрат на правову допомогу.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошення протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		Суддя: В. Л. Бучківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...