Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1828/13-к; 1кп/283/76/2013 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2014.
Дата набрання законної сили: 26.06.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 283/1828/13-к 
		провадження 1кп/283/76/2013
		провадження №1-кп/283/6/2014 
		В И Р О К
		і м е н е м У к р а ї н и
		24 березня 2014 року 
		Малинський районний суд Житомирської області в складі: 
		під головуванням судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судових засідань -  ОСОБА_2 
		прокурора -  ОСОБА_3 
		потерпілого -  ОСОБА_4 
		представника потерпілого  ОСОБА_5 
		захисника -  ОСОБА_6 
		розглянувши на відкритому судовому засіданні в залі Малинського районного суду Житомирської області в м. Малині кримінальне провадження № 12013060080000173 від 16 лютого 2013 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тростянець Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, генерального директора ПрАТ «Інтеркомплектмонтажстрой», мешканця АДРЕСА_1 , не судимого, - 
		в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 статті 190, ч.2 статті 3641 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що будучи обраним загальними зборами засновників ЗАТ «Інтеркомплектмонтажстрой» 07 жовтня 1998 року та на підставі наказу по підприємству від 13.10.1998 року приступив до виконання обов`язків генерального директора підприємства з 16.10.1998 року, тобто являючись службовою особою юридичної особи приватного права зловживаючи своїми повноваженнями заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) вчиненому у великих розмірах та отримав неправомірну вигоду для себе та інших осіб всупереч інтересам юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки громадянину ОСОБА_4 , тобто вчинив ряд злочинів за наступних обставин.
		 Згідно п.п. 9.4.1, 9.4.4, 9.4.6, 9.4.7 Статуту товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів 06.11.2007 року виконавчим органом товариства є Дирекція в кількості 3-х осіб, яку очолює Генеральний директор товариства, який вправі без довіреності здійснювати усі юридично значимі дії від імені товариства, що віднесені до його компетенції та повноважень. Також до його повноважень віднесено діяти без доручення від імені та в інтересах товариства, представляти його та захищати інтереси в усіх державних органах, установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності на способу господарювання; здійснювати юридично значимі дії в інтересах товариства у межах своїх повноважень, що визначені Статутом; укладати угоди і договори на суму до 300 000 гривень включно без погодження з загальними зборами акціонерів товариства.
		 01 серпня 2006 року ОСОБА_7 , реалізуючи свої функціональні обов`язки, від імені товариства, являючись за договором стороною забудовника, уклав з Малинською міською радою Житомирської області інвестиційний договір на будівництво житлового будинку з комплексом вбудованих приміщень соціально-побутового призначення. Згідно умов договору ЗАТ «Інтеркомплектмонтажстрой» (далі - ІКМС) спільно з замовником зобов`язувалось спроектувати та здійснити будівництво шести секційного дев`ятиповерхового житлового будинку незавершеного будівництва на 199 квартир за адресою: АДРЕСА_2 , після чого 10% загальної житлової площі переходило виконавчому комітету Малинської міської ради, а саме 15 квартир забудовник передає Малинській міській раді після закінчення будівництва секції «А» зазначеного будинку, а після будівництва секції «Б» - ще 8 квартир.
		 28 листопада 2007 року сторонами підписано протокол погодження розподілу квартирних площ відповідно до якого погоджено чітко визначений перелік квартир з загальної площі з визначенням конкретної квартири, до якого була включена і квартира АДРЕСА_3 .
		 15 грудня 2009 року комісією з прийняття об`єкта в експлуатацію складено та підписано акт готовності «Об`єкта до експлуатації будинку АДРЕСА_2 », який слугував підставою для видачі інспекцією ДАБК у Житомирській області 25 грудня 2009 року свідоцтва № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил.
		 22 січня 2010 року Малинською міською радою та ЗАТ «ІКМС» складено акт прийому передачі квартир, згідно якого міській раді передано 23 квартири, в тому числі і квартира АДРЕСА_3 . 
		Таким чином, ОСОБА_7 було достовірно відомо про те, що квартира АДРЕСА_3 не належить товариству.
		Згідно обвинувачення, останній реалізуючи злочинний намір, направлений на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_4 шляхом обману, зловживаючи службовим становищем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в ході переговорів переконав його в тому, що квартира АДРЕСА_4 в не відчужена та обтяжень не має, належить товариству і після введення в експлуатацію буде виготовлена вся документація для передачі її у власність потерпілому, тим самим ввів потерпілого в оману.
		Після цього, доводячи свій злочинний умисел до кінця, обвинувачений, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 01 грудня 2010 року уклав як Генеральний директор товариства з ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 .
		На виконання домовленості та умов укладеного попереднього договору потерпілий передав особисто в руки ОСОБА_7 для внесення в касу товариства, як оплату за придбання квартири АДРЕСА_4 грошові кошти в сумі 220 000 грн., з яких 165 200 грн. були внесені на рахунок товариства, а 34 800 грн. використані обвинуваченим на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_7 спонукав шляхом обману потерпілого на укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_4 та передачі грошових коштів за неї у розмірі 220 000 грн., заволодівши шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілому, чим завдав останньому майнової шкоди у великих розмірах.
		Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому суспільно небезпечних діяннях не визнав повністю, показавши, що в його діях відсутній склад злочину. Займаючи посаду генерального директора ЗАТ «ІКМС» уклав інвестиційний договір в 2006 році з Малинською міською радою про будівництво 199-квартирного будинку в АДРЕСА_2 , та передачі по його завершенню частини житлової площі будинку у власність міста. Зазначив, що дійсно існувала попередня домовленість про передачу визначених квартир, в тому числі й квартири АДРЕСА_3 , однак, після того, як товариство самостійно було не в змозі завершити вчасно введення будинку в експлуатацію через необхідність додаткової оплати спорудження комунальних мереж, благоустрою, фасаду будинку на рівні виконавчого комітету Малинської міської ради було погоджено про поетапне (по 2 квартири) повернення міською радою 8 квартир ІКМС з метою їх продажу та залучення товариством отриманих коштів в завершення будівництва, та в подальшому після закінчення будівництва блоку «Б» будинку АДРЕСА_5 квартир з блоку ОСОБА_8 будуть передані у власність міста.
		Однак, ці домовленості на рівні керівництва міста в серпні та жовтні 2010 року не були виконані, хоча обіцянки передачі йому квартир, в тому числі квартири АДРЕСА_3 , існували а тому він, при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири 01 грудня 2010 року мав переконання в тому, що вона невдовзі буде у власності «ІКМС», що й повідомив ОСОБА_4 . Будь-яких намірів обманути, або іншим способом заволодіти грошима потерпілого у нього не було, останній став заручником обставин, які склалися у стосунках міста та товариства. Заперечив обставину отримання від потерпілого 220 000 грн., оскільки 01 грудня 2010 року отримав від ОСОБА_4 165 200 грн. Зазначив, що з метою врегулювання спору пропонував потерпілому іншу квартиру в цьому ж будинку, яка належить товариству, однак останній відмовився посилаючись на її розташування на восьмому поверсі. Вважає, що в його діях не було взагалі умислу на шахрайство, крім того, особисто він зустрівся з потерпілим вже перед підписанням попереднього договору купівлі-продажу 01 грудня 2010 року в приватного нотаріуса, а всі умови договору обумовлювались виконробом «ІКМС» ОСОБА_9 . Просив ухвалити виправдувальний вирок, а кошти ОСОБА_4 підприємство поверне після закінчення будівництва та продажу офісних приміщень в будинку АДРЕСА_2 .
		Що стосується показів обвинуваченого про його непричетність до скоєння злочинів, суд знаходить їх недостовірними, як такі, що не відповідають об`єктивній обстановці, в якій ОСОБА_7 знаходився в період події злочину, а також іншим доказам, дослідженими та перевіреними судом. 
		Так, потерпілий показав, що повернувшись в 2010 році з-за кордону, вирішив придбати собі житло в мікрорайоні «Прожектор» в м. Малині, де він проживав. Йому було відомо про здійснення будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_2 та оголошення про продаж квартир в ньому. Звернувшись до особи, яка займалась цими питаннями від імені ЗАТ «ІКМС», а саме ОСОБА_10 , останній повідомив йому про те, що квартири в будинку належать товариству та продаж здійснюється за ціною 4500 грн. за один квадратний метр. Саме з ним вони обумовлювали деталі майбутньої угоди про придбання квартири АДРЕСА_3 , яку обрав собі ОСОБА_4 , та вартість квартири в розмірі 220 тис. грн. 
		01 грудня 2010 року попередньо зателефонувавши йому на мобільний телефон, ОСОБА_9 повідомив про готовність укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 в нотаріальній конторі, оскільки з цією метою з Києва приїде генеральний директор товариства ОСОБА_7 . Знявши в банківських установах 226 тис. грн. він разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 приїхав до приватного нотаріуса ОСОБА_13 , де був ОСОБА_14 , а згодом приїхав і ОСОБА_7 , якого він побачив вперше. Відвівши його в сторону обвинувачений повідомив, що необхідно укласти попередній договір купівлі-продажу квартири, оскільки існують певні нюанси, а саме йде переоформлення квартири з міської ради на товариство, цю проблему буде вирішено протягом місяця після чого й буде укладено з ним основний договір. Також попросив, зазначити в умовах договору ціну продажу квартири за 165 000 грн., щоб уникнути зайвого оподаткування, на що потерпілий погодився. Після підписання попереднього договору купівлі-продажу, він, ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 поїхали в офіс «ІКМС» в будинку АДРЕСА_2 , де він в присутності ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 передав особисто обвинуваченому 220 тис. грн. в рахунок оплати за квартиру АДРЕСА_3 в цьому ж будинку. При цьому, останній запевняв, що всі проблеми буде вирішено дуже швидко. Однак, після цього протягом 2011-2012 років ОСОБА_7 уникав розмов з ним, відправляючи його для розв`язання спору до міської ради. Зазначав, що саме через переконання обвинуваченого, який є директором підприємства, довіру до нього уклав цей договір, сподіваючись на порядність. Просить застосувати до обвинуваченого найсуворішу міру покарання, пов`язану з позбавленням волі. Пред`явив цивільний позов до нього. 
		Допитаний свідок ОСОБА_17 , який в 2009-2010 роках працював на посаді Малинського міського голови, показав, що в грудні 2009 року під час здачі будинку в експлуатацію він відмовився підписувати акт через неготовність будинку, а саме відсутність під`єднання водопостачання та водовідведення, благоустрою прибудинкової території. Оскільки забудовник в особі ОСОБА_7 наголошував на відсутності достатнього фінансування завершення всіх будівельних робіт, на засіданні виконавчого комітету Малинської міської ради 18 жовтня 2012 року, на якому був присутній і обвинувачений, було прийнято рішення №261 про передачу ЗАТ «ІКМС» двох квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 для усунення недоліків при умові повернення Малинській міській раді двох квартир в блоці Б даного будинку загальною площею 92,2 м2 після завершення будівництва. При цьому, взагалі не вирішувалось питання про передачу «ІКМС» восьми квартир, в тому числі і №37, хоча ОСОБА_7 неодноразово звертався з відповідними листами-проханнями.
		 ОСОБА_18 , керуюча справами виконавчого комітету Малинської міської ради, засвідчила, що неодноразово виконкомом розглядались клопотання ЗАТ «ІКМС» про передачу права власності на квартиру АДРЕСА_4 , однак йому було відмовлено, крім того, питання відчуження нерухомого майна відноситься до компетенції сесії міської ради. Квартира АДРЕСА_3 була передана Малинській міській раді згідно акту прийому-передачі квартир в січні 2010 року, інших рішень, в тому числі й повернення квартири ЗАТ «ІКМС» не приймалось. 
		Під час допиту ОСОБА_19 , який працює на посаді начальника управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради, він повідомив, що після підписання протоколу розподілу житлових площ в будинку та акту прийому-передач квартир, квартири передані міській раді Управлінням були розподілені між черговиками, в тому числі й квартира АДРЕСА_3 . Йому відомо, що виконкомом міської ради приймалось рішення щодо передачі частини квартир «ІКМС» (двох квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ) для завершення будівництва, однак в подальшому це рішення було оскаржено прокуратурою та скасовано рішенням Малинської міської ради 15 липня 2011 року. Сам будинок належить міській раді, а «ІКМС» є забудовником, якому мали передати лише 90% житлової площі.
		Приватний нотаріус ОСОБА_13 засвідчила, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири 01 грудня 2010 року за погодженням обох сторін в нього вносились істотні умови договору, в тому числі й вартість квартири. Будь-яких зауважень з їх сторони до змісту правочину не надходило. Через деякий час до неї звернувся потерпілий з проханням викликати ОСОБА_7 до нотаріуса для укладення основного договору купівлі-продажу, що вона й зробила, однак даний лист обвинуваченим був проігнорований.
		 Про те, що сам він займався узгодженням питань щодо продажу квартир в будинку АДРЕСА_2 , засвідчив ОСОБА_9 , який працював на посаді виконроба в ІКМС з 2009 по 2012 роки. В жовтні-листопаді 2010 року до нього звернувся з пропозицією придбання квартири ОСОБА_4 , якому було надано для огляду декілька квартир, та останнім обрано саме квартиру АДРЕСА_3 . Після обговорення всіх деталей майбутньої угоди, він повідомив ОСОБА_7 про те, що є особа, яка бажає придбати квартиру та узгодили час укладення договору. Про те, що буде укладено саме попередній договір купівлі-продажу через дооформлення прав на квартиру АДРЕСА_3 за «ІКМС» потерпілий знав, та не заперечував почекати. 01.12.2010 року в приміщенні у приватного нотаріуса між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були обумовлені деталі угоди та підписано текст попереднього договору. Під час передачі коштів в офісі ІКМС в будинку АДРЕСА_2 він присутній не був, та йому не відома сума переданих грошей. Разом з тим, не заперечував, що приблизна вартість квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку мала становити близько 220 тис. грн. (т.2 а.с. 240). 
		Встановлено, що 01 серпня 2006 року між Малинською міською радою Житомирської області та ЗАТ «ІКМС» укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку з комплексом вбудованих приміщень соціально-побутового призначення. Згідно умов договору ЗАТ «ІКМС» спільно з замовником зобов`язувалось спроектувати та здійснити будівництво шести секційного дев`ятиповерхового житлового будинку незавершеного будівництва на 199 квартир за адресою: АДРЕСА_2 , після чого 10% загальної житлової площі переходило виконавчому комітету Малинської міської ради, а 90% - Інвестору (ЗАТ «ІКМС»).
		 03 серпня 2007 року сторонами погоджено умови додаткової угоди №1 до Інвестиційного договору, зокрема про порядок розподілу площ на виконання якого сторонами складено протокол від 28.11.2007 року погодження розподілу квартирних площ (т.1 а.с. 40), відповідно до якого Малинській міській раді належить в блоці А 23 квартири, в тому числі і квартира АДРЕСА_3 .
		 15 грудня 2009 року комісією з прийняття об`єкта в експлуатацію складено та підписано акт готовності «Об`єкта до експлуатації будинку АДРЕСА_2 », який слугував підставою для видачі інспекцією ДАБК у Житомирській області 25 грудня 2009 року свідоцтва № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил. Відповідно до п.18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 року № 923 свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил є підставою для оформлення права власності на цей об`єкт.
		 22 січня 2010 року Малинською міською радою та ЗАТ «ІКМС» складено акт прийому передачі квартир, згідно якого міській раді передано 23 квартири, в тому числі і квартира АДРЕСА_3 . 
		Згідно відповіді секретаря Малинської міської ради від 12.09.2012 року №696 квартира АДРЕСА_4 передана в порядку виконання умов інвестиційного договору на будівництво житлового будинку з комплексом вбудованих приміщень соціально-побутового приміщення у м. Малині від 01 серпня 2006 року з додатковою угодою №1 від 03 серпня 2007 року по акту прийому передачі від 21.01.2010 року згідно з порядком погодження розподілу квартирних площ складеного в листопаді 2007 року від ЗАТ «ІКМС» Малинській міській раді. Інших змін та/чи доповнень до діючого договору та узгодженого порядку розподілу житла між міською радою та ЗАТ ІКМС не вносилось. Про те, що впевненості не було, що квартира АДРЕСА_4 перейде до «ІКМС», показав свідок ОСОБА_20 , який працював на посаді заступника генерального директора ІКМС в 2010 році. 
		 
		Укладений між ЗАТ «ІКМС» та ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу від 01 грудня 2010 року свідчить про досягнення домовленості між сторонами про зобов`язання в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 .2 даного договору сторони домовилися, що ціна договору купівлі-продажу (основного договору) становить 165 200 грн., які в повному обсязі отримані до підписання цього договору.
		Згідно п.5 Попереднього договору представник продавця в особі ОСОБА_7 стверджує, що вищезазначене майно буде належати ЗАТ «ІКМС» на праві приватної власності після введення будинку в експлуатацію та на підставі Інвестиційного договору на будівництво житлового будинку з комплексом вбудованих приміщень соціально-побутового призначення у м. Малині, укладеного між Малинською міською радою та ЗАТ «ІКМС» від 01.08.2006 року.
		Представник продавця також стверджує, що вищевказана квартира нікому раніше не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, під арештом, іпотекою, податковою заставою чи забороною на відчуження не перебуває, трудового спору щодо неї, а також прав чи претензій зі сторони третіх осіб немає, у тому числі немає недоліків, особливо прихованих недоліків, які покупець не міг побачити при огляді (оповзні, руйнування фундаменту, стін, тощо). 
		У відповідності до п.8 попереднього договору сторони домовились про те, що основний договір повинен бути підписаний та посвідчений у нотаріальному порядку до 01 червня 2011 року.
		Згідно квитанції від 02.12.2010 року (т.1 а.с. 34) ОСОБА_4 оплачено на рахунок ЗАТ «ІКМС» за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 01.12.2010 року 165 200 грн.
		Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи прав на нього.
		Аналіз судової практики свідчить про те, що обман може полягати в свідомому повідомленні завідомо недостовірних відомостей або в замовчуванні справжніх фактів, що направлене на введення потерпілого в оману. Зловживання довірою може мати місце у випадках прийняття на себе особою зобов`язань при відсутності намірів їх виконати. Суб`єктивна сторона злочину полягає також в досягненні шляхом зловживання довіри матеріальної вигоди в зобов`язанні майнового характеру. 
		Зважаючи на ту обставину, що на момент укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , остання не належала ЗАТ «ІКМС», будь-яких підстав вважати, що саме ця квартира буде належати товариству після введення будинку в експлуатацію у ОСОБА_7 не було, і, як наслідок, укладати основний договір купівлі-продажу квартири товариство було не правомочне, обвинувачений приховуючи дану обставину шляхом зловживання довірою потерпілого, який був впевнений, що товариство розміщуючи оголошення про продаж квартир, пред`являючи на огляд та вибір квартири в будинку АДРЕСА_2 , домовляючись про всі істотні умови договору купівлі-продажу наділено всіма функціями продавця, власника квартири, досяг злочинного наміру  заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 . 
		Про те, що отримання за наслідками підписання попереднього договору купівлі-продажу квартири 01.12.2010 року грошових коштів містить ознаки шахрайства свідчить укладення 28 листопада 2011 року акту прийому-передачі об`єкта інвестування до попереднього договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року, згідно якого ОСОБА_7 як представник «ІКМС» передав, а ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_4 . (т.1 а.с.116), яке не має юридичної сили, однак було підписано для подальшого переконання потерпілого в тому, що квартира належить саме йому. 
		Суд вважає достовірними покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в частині зняття потерпілим з депозитних рахунків ПАТ «КБ`ПриватБанк» грошових коштів та передачі їх обвинуваченому саме в сумі 220 000 грн., що також підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи (т.1, а.с. 151-153).
		Таким чином, в судовому засіданні знайшла підтвердження правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ознаками ч.3 ст. 190 КК України, оскільки винна особа вже в момент заволодіння грошима мала намір їх привласнити, не виконуючи зобов`язання, при цьому не маючи відповідних повноважень на укладення договору від імені товариства, оскільки останньому не належала квартира АДРЕСА_4 , про що достеменно було відомо обвинуваченому, і, як наслідок, є свідченням зловживання службовою особою своїх повноважень. 
		 
		Посилання захисника ОСОБА_6 про те, що внаслідок зміни обвинувачення погіршилось становище обвинуваченого внаслідок обтяження обвинувачення ст. 3641 КК України суд вважає неґрунтовним.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07 квітня 2011 року Кримінальний кодекс України було доповнено ст. 364-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. ОСОБА_7 як службова особа юридичної особи приватного права не є суб`єктом зловживання владою або службовим становищем, а може бути спеціальним суб`єктом злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, за наявності інших елементів складу цього злочину.
		Згідно з положеннями ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Санкція частини 2 ст. 364-1 КК України (в редакції від 7 квітня 2011 року) передбачала більш м`яке покарання, ніж це передбачено санкцією ч. 2 ст. 364 КК України, отже поліпшує становище обвинуваченої особи. Враховуючи зазначене, відповідно до положень статті 5 КК, з 1 липня 2011 року в аналогічних справах має застосовуватися новий закон про кримінальну відповідальність, тобто стаття 3641 КК.
		 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення ч.2 ст. 164 КК 1960 року (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій) від 30.10.2003 року №18рп/2003 зазначено, що діяння, які становлять об`єктивну сторону службових злочинів (за винятком давання хабара), пов`язані зі службовою діяльністю службових осіб, порушенням ними функціональних обов`язків. Діяння, що становлять їх об`єктивну сторону, завжди вчиняються всупереч інтересам служби, тобто є незаконними і такими, що суперечать цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних органів, підприємств, установ та організацій і для виконання яких службові особи цих апаратів наділяються певними повноваженнями.
		Об`єктивну сторону зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права становить використання таких повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета одержання для себе чи інших осіб неправомірної вигоди: грошових коштів, іншого майна, послуг, нематеріальних активів, пільг або переваг. 
		Являючись генеральним директором товариства, тобто службовою особою, та зловживаючи цими повноваженнями, обвинувачений викликав у потерпілого впевненість у вигідності правочину, що укладається.
		З урахуванням перелічених доказів, суд вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому у великих розмірах за ч.3 ст. 190 КК України та зловживання повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_4 , за ч.2 ст. 364-1 КК України.
		При цьому, судом не здобуто, а обвинуваченням не надано доказів про те, що умисел заволодіти коштами потерпілого виник у обвинуваченого в березні 2010 року, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вперше побачились в 01.12.2010 року. 
		 
		У відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено. 
		Обираючи вид і розмір покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має двох неповнолітніх дітей, думку потерпілого, який наполягав на реальній мірі покарання, майнову шкоду не відшкодував, однак вважає можливим призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, яке буде необхідним й достатнім для її виправлення, попередження нових злочинів та соціальної реабілітації. Крім того, перебування не в умовах ізоляції обвинуваченим дозволить більш оперативніше стягнути завдану злочином шкоду.
		 
		По справі пред`явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної  220 000 грн., в рахунок компенсації завданої злочином матеріальної шкоди, 40 000 грн. в рахунок компенсації завданої злочином моральної шкоди та 114 950 грн. в рахунок компенсації упущеної вигоди.
		Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК. Ч.5 ст. 128 КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Зокрема, ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок істотного порушення та неналежного виконання умов п. 8 попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 01.12.2010 року, зі сторони відповідача ОСОБА_7 щодо набуття потерпілим права власності на квартиру АДРЕСА_3 , позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.
		Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 
		Крім того, встановлено, що злочинними діями обвинуваченого потерпілому завдано шкоди на суму 220 000 грн., а тому пред`явлені вимоги про відшкодування 220 000 грн. в рахунок компенсації завданої злочином матеріальної шкоди є ґрунтовними та такими, що підлягають задоволенню.
		Що стосується компенсації упущеної вигоди, то відповідно до приписів ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Пред`явлення цієї вимоги покладає на позивача довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно було б ним отримані в разі використання грошових коштів. Вимоги ОСОБА_4 базуються на розрахунку згідно інформаційного буклету Приватбанку. Однак вони є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо відповідач не здійснював протиправні дії. Крім того, частина грошових коштів належала співмешканці позивача, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити за безпідставністю.
		При розгляді вимог про заподіяну злочином моральну шкоду, суд керується статтями 23, 1166 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та виходить з доведеності завдання потерпілому моральної шкоди внаслідок шахрайських дій ОСОБА_7 , глибини та тривалості страждань, вимушених змін у звичному способі життя, та враховуючи засади справедливості, визначає розмір доведеної моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
		 
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,-
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 3641 КК України та призначити йому покарання:
		за ч.3 ст. 190 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		за ч.2 ст. 3641 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на два роки. 
		 
		На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на два роки.
		У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком, при цьому зобов`язавши його, на підставі ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - 220 000 грн. та 10 000 грн. в рахунок заподіяної злочином моральної шкоди.
		 
		Речові докази по справі: - матеріали попереднього договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року, вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_13 - зберігати при матеріалах справи; 
		На майно обвинуваченого на яке накладено арешт (т.2 а.с. 54) звернути стягнення в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди.
		 
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...