Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-459а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2014 року                                                                                               м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючогоКривенка В.В.,
		суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., −
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом  заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП) до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада), треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У вересні 2011 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Сільради                від 4 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298, якими надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність для ведення особистого селянського ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
		На обґрунтування позову Прокурор послався на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП відбулося всупереч вимогам частини третьої статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та Статуту цього підприємства.
		Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від       9 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовив виходячи із того, що на момент надання згоди землекористувачем на відмову від права постійного користування земельними ділянками в порядку, передбаченому частиною третьою статті 142 ЗК, зміни до Статуту ДП  щодо обов'язкового погодження таких дій з Мінагрополітики внесені не були. У зв'язку з цим оскаржувані рішення Сільрада прийняла в межах її повноважень та з урахуванням вимог чинного законодавства.
		 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2012 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що не було дотримано порядку припинення права користування земельною ділянкою ДП, а отже, всі подальші рішення Сільради стосовно надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та відведення земельних ділянок є протиправними.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 червня 2013 року постанову апеляційного суду скасував, а постанову районного суду залишив у силі. 
		Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДП звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування цим судом частини третьої статті 142 ЗК, та постановити нове судове рішення. 
		На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2013 року № К/9991/54998/12, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		У судовому рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Статут ДП не передбачав підстав добровільної відмови підприємства від права постійного користування земельною ділянкою без погодження з Мінагрополітики як із власником землі відповідно до частини третьої статті 142 ЗК. У зв'язку з недотриманням порядку припинення права користування земельною ділянкою ДП всі подальші рішення Сільради стосовно надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та відведення земельних ділянок є протиправними.
		В ухвалі від 20 червня 2013 року касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення прийнято Сільрадою в межах її повноважень та з урахуванням вимог чинного законодавства.
		 Таким чином убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував частину третю статті 142 ЗК. 
		Вирішуючи питання про усунення неоднакового правозастосування, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Відповідно до статті 1 ЗК земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 
		Частиною першою статті 116 зазначеного Кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 
		Положеннями статті 142 ЗК встановлено порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача, за яким останній повинен надати власнику земельної ділянки відповідну заяву, на підставі якої власник приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії II-КВ № 003658 від 11 листопада 2002 року ДП у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського районну Київської області, вул. Леніна, 63, згідно з розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Києво-Святошинського району Київської області від     11 листопада 2002 року надано у постійне користування 1448,5994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Відповідно до пункту 1.1 Статуту ДП, затвердженого розпорядженням Мінагрополітики від 6 червня 2006 року № 59, підприємство діє на основі державної власності і підпорядковане цьому міністерству.
		Як убачається з матеріалів справи, голова Сільради 31 травня 2010 року звернувся з листом № 166 до ДП  з проханням про надання дозволу на передачу в запас Сільради земельних ділянок загальною площею 61,85 га для індивідуального будівництва і ведення особистого селянського господарства.
		ДП листом від 14 червня 2010 року № 502 надало згоду на припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею    61,85 га та введення їх до земель запасу села.
		Рішенням від 7 липня 2010 року № 2 Сільрада припинила право постійного користування ДП  на земельні ділянки загальною площею 61,85 га внаслідок добровільної відмови землекористувача.
		Згідно з рішеннями Сільради від 4 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298, якими низці громадян надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Відповідно до частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;              3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);                      5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.
		Приймаючи рішення від 4 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298 стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність низці громадян для ведення особистого селянського господарства, Сільрада мала перевірити наявність правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням правового статусу земельної ділянки, в тому числі з огляду на законність прийнятих нею попередніх рішень від 7 липня 2010 року № 2 та 4 серпня        2010 року № 4 щодо припинення права користування земельними ділянками ДП та затвердження відповідної технічної документації. При цьому необхідно було враховувати положення частини третьої статті 142 ЗК щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, враховуючи юридичний статус землекористувача та положення його Статуту, виходячи з належності земельних ділянок до земель державної власності.  
		Недотримання Сільрадою зазначених вимог дає підстави для визнання прийнятих рішень стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок протиправними та їх скасування, оскільки вони прийняті без урахування норм права, що підлягали застосуванню при прийнятті рішень.
		Оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року ґрунтується на неправильному застосуванні частини третьої статті 142 ЗК, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої           статті 243 КАС Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої                 статті  237 цього Кодексу.
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року  скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий                        В.В. Кривенко Судді:                         М.Б. Гусак                                       О.В. КривендаО.А. Коротких   В.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...